Що таке органічні добрива: види, характеристика, застосування

У цій статті ми розповідаємо що таке органічні добрива, їхні переваги й недоліки. Ви дізнаєтеся про основні види та особливості застосування такого підживлення для покращення росту та підвищення врожайності сільськогосподарських культур.

Органічні добрива: що це

Органічні добрива — це природні матеріали, які застосовуються для підживлення рослин. Вони насичують ґрунт корисними елементами, покращують його структуру та роблять його більш поживним.

Органічні добрива можна отримати з:

• рослинних залишків;
• компосту;
• рідинних відходів тваринного походження.

Вибір того чи іншого виду підживлення залежить ваших потреб і культур, що вирощуються. Наприклад, рослинний компост містить багато речовин і мікроелементів, які можуть живити різні культури. Для вирощування овочів часто використовують гній, який містить азот. А якщо потрібно покращити кореневу систему рослини, обирають кісткове борошно, в складі якого є багато фосфатів.

Органічні добрива: види та характеристика

Розглянемо основні органічні добрива — види та характеристику.

Гній

Гній — це продукт тваринної життєдіяльності, який пройшов біологічний розклад. Компостуючи гній великої рогатої худоби або пташиний послід, вперемішку з листям, соломою, тирсою, ви отримаєте перегній. Це органічне добриво активує ґрунтову мікрофлору, збагачує землю вуглекислим газом і формує родючий шар або ж ґрунтовий покрив .

Гній можна використовувати для всіх видів культур, але особливо він ефективний для зернових і бобових. Добриво вносять у підготовлений ґрунт восени або навесні перед посівом.

Залежно від кількості вологи розрізняють наступні види підживки:

• Сухий гній (80% вологості). Підходить для овочів, зокрема огірків, кабачків, редьки.
• Напіврідкий (до 90% вологості). Найчастіше ним удобрюють томати та полуницю.
• Рідкий (понад 90% вологості). Підходить для кукурудзи, буряка та картоплі.

Рекомендована кількість гною на 1 гектар землі — від 10 до 30 тонн. Гноєм краще удобрювати землю вранці або ввечері, коли немає прямого сонячного світла. Це допоможе уникнути перегрівання поля та добрива.

Компост

Компост — це перероблені мікроорганізмами органічні рештки, залишки їжі або листя. Компост має високий вміст азоту, фосфору та калію, які є необхідними для здорового росту рослин. Він підвищує рівень гумусу в ґрунті, покращує його структуру та сприяє розвитку корисних мікроорганізмів.

Підживку можна використовувати для всіх видів культур, але особливо ефективна вона для розсади та овочевих. Землю удобрюють восени після збору врожаю або навесні перед посівом.

Важливо: до компосту не можна додавати заражені залишки рослин, щоб під впливом тепла шкідники та збудники хвороб не розмножились і не зіпсували добриво.

Зелене добриво

Зелене добриво — це настій з бур’янів, який застосовується з метою підвищення рівня органічного матеріалу в ґрунті та поліпшення його структури. Найкращим варіантом є кропива, в якій акумулюється значна кількість поживних речовин, або ж це може бути звичайний бур’ян (трав’яний скіс). Рослини для зеленого добрива можна вирощувати впродовж вегетаційного періоду та після цього додавати у ґрунт.

Застосування органічних добрив забезпечує боротьбу з бур’янами та хворобами рослин, сприяє зниженню забруднення полів, поліпшенню їх культурності та захисту ґрунту від ерозії. Для створення настою необхідні три складові:

Для овочевих культур знадобиться 10 л розчину добрива на 1 кв. м грядки. На доросле плодове дерево потрібно від 50 до 100 л розведеного рідкого зеленого добрива.

Сидерати

Сидерати — це рослини, які вирощуються з метою збільшення родючості ґрунту. Вони висіваються тоді, коли земля не використовується для вирощування основних культур, наприклад, взимку після збору основного врожаю.

Окремі види висівають весною та влітку. Однією з головних переваг сидератів є здатність збільшувати біологічну активність ґрунту. Це добриво забезпечує збалансоване живлення мікроорганізмів у землі.

За походженням сидерати поділяються на декілька груп. Серед основних:

• бобові (горох, сочевиця, люцерна, квасоля, конюшина) — відмінно продукують азот;
• злакові (пшениця, жито, ячмінь, овес) — містять необхідний запас калію та білку;
• хрестоцвіті та складноцвіті (ріпак, гірчиця, редька, соняшник) — універсальні для будь-яких типів земельного покрову.

Пропорції варто добирати в залежності від типу сидерату та ґрунту. Зазвичай на гектар використовують від 50 до 150 кг насіння сидератів. Наприклад, якщо використовується люцерна, то на 1 гектарі потрібно висівати близько 40-50 кг насіння. Якщо ж використовуються злакові сидерати, наприклад, озима пшениця, то висівати потрібно 250-300 кг на 1 гектар.

Потрібні кошти на закупівлю добрива? Скористайтеся сайтом AgroApp , на якому зібрані найвигідніші для аграріїв програми кредитування сільського господарства.

Торф

Ще одні органічні добрива — це торф, який отримують з природних боліт. Торф містить велику кількість гумусу та азоту (до 20 кг на 1 тонну), які в ґрунті розкладаються дуже повільно, зберігаючи свої корисні властивості протягом десятиліть. Підживка має хороше водопоглинання та повітропроникність, що дозволяє зберігати вологу в землі та запобігати її випаровуванню.

Є два типи торфу:

1. Верховий торф. Має високу концентрацію гумусу та живильних речовин. Застосовується для вирощування томатів, огірків, полуниці, суниці та квітів.
2. Низинний торф. Має меншу концентрацію живильних речовин порівняно з верховим торфом, але необхідну кількість гумусу. Використовують для забезпечення дренажу ґрунту, збереження вологи та у складі компосту.

Щоб підвищити вміст органічної речовини на 1%, потрібно приблизно 12-15 кг торфу (2-3 відра) на 1 кв. м. Зазвичай торф додають у пропорції 10-30% від загального об’єму поверхні.

Проте виробництво торфу є енерговитратним і не сприяє біологічному розкладу органічної речовини. Це означає зменшення родючості ґрунту в майбутньому, адже із тонни торфу засвоюється тільки 3-5% азоту, тобто 0,6-1,0 кг. Саме тому використання такої підживки втрачає популярність. Замість цього, фермери частіше користуються сидератами та компостами, які є екологічно чистими та в подальшому не зменшують родючість земельної ділянки.

Плюси та мінуси застосування органічних добрив

Розглянемо переваги й недоліки використання органічної підживки для вирощування сільськогосподарських рослин.

Плюси

1. Низька ціна. Часто органічними добривами є продукти тваринного походження, на які не потрібно витрачати кошти, маючи свиноферму, молочний комплекс або інше тваринне господарство ВРХ. Такий підхід дозволяє економити до 25-40% на добривах.
2. Покращення родючості ґрунту. Відновлюється природна структура землі та збільшується її родючість. Вони допомагають утримувати воду та поживні речовини, підвищуючи фертильність поля.
3. Збільшення ємності поглинання. Живлення землі підвищує ємність катіонного обміну в ґрунтах, що виявляється у насиченості земляної поверхні поживними речовинами.
4. Збільшення врожаю. Застосування органічних добрив забезпечує рослини необхідними поживними речовинами та підвищує врожайність.
5. Екологічна безпечність. Використання органічної підживки ー це один з ключових елементів екологічного виробництва, яке сприяє збереженню природних ресурсів та охороні навколишнього середовища.
6. Стимулювання мікробної активності. Збільшується кількість корисних бактерій у ґрунті, що покращує розклад органічних речовин і забезпечує більш ефективне використання поживних елементів рослинами.
7. Формування збалансованої та стійкої екосистеми на господарстві. Збільшення біорізноманіття ґрунту допомагає зменшити кількість шкідників, хвороб і забруднення земляного покриву.

Мінуси

1. Низька концентрація поживних речовин у порівнянні з мінеральними добривами. Міститься менша кількість азоту, фосфору, калію, наприклад, в селітрі на 100 кг добрива — 35% азоту, а в 100 кг гною — 1,5%. Тому може виникнути потреба в більшому обсязі добрива для досягнення бажаного результату.
2. Повільна дія. Органічна підживка виконує свої функції повільніше, ніж мінеральна. Це означає, що для досягнення бажаного результату її потрібно підготувати та застосувати заздалегідь.
3. Нерівномірний вміст елементів. Вміст калію, кальцію, сірки, фосфору та азоту прямо пропорційно залежить від способу та умов продукування органічних добрив.

Часті запитання про органічні добрива

Які добрива є органічними

До органічної підживки належить гній, компост, зелене добриво, сидерати, болотний торф.

У чому різниця між органічними та мінеральними добривами

Органічні та мінеральні добрива відрізняються за походженням та складом. Органічні добрива — це рослинні та тваринні залишки, а мінеральні — це утворена хімічним шляхом підживка.

Норми внесення добрив: таблиці, правила та розрахунки

У цій статті ми розповідаємо про те, які існують норми внесення добрив під різні культури та як розрахувати дози. Також ви дізнаєтесь, які правила та способи підгодовування використовують аграрії.

Норми внесення добрив: таблиця

Для кожного виду добрива є свої норми та рекомендації. Розгляньмо все по порядку.

Органічні добрива

Компост — це суміш зі старого листя, скошених бур’янів, золи, торфу, гноївки та іншого сміття. Дозріває маса близько 1 року, вона повинна стати однорідною та крупинчастою. В основному застосовується під овочеві культури, картоплю та кормові коренеплоди.

Гній містить фосфор, калій, азот, вапно, сірку, кремній, магній, молібден, хлор та інші корисні мікроелементи. Склад гною не постійний, він безпосередньо залежить від виду тварин, кормів і способу зберігання. Середні норми внесення гною становлять 30 — 40 т/га. Овочеві та силосні культури потребують більшої кількості .

Сидерати позитивно впливають на вологоємність і структуру ґрунту, а також збагачують його перегноєм. Для цієї ролі зазвичай використовують однорічні та багаторічні бобові рослини, які можна сіяти протягом усього сезону.

Пташиний послід містить фосфор, азот і калій у набагато більшій кількості, ніж гній, це висококонцентроване добриво. Вноситься послід у сухому чи розведеному вигляді. Дозування у сухому вигляді — 4-7 ц/га. Для внесення пташиного посліду в рідкому вигляді його розбавляють в 10-12 частинах води.

Окремо виділимо норми внесення добрив під озиму пшеницю — знадобиться від 20 до 40 кг органіки на 1 га. Вносити їх бажано під попередню культуру, наприклад: конюшину, люцерну, горох, сою, озимий ріпак.

Збирати парозаймаючу культуру необхідно приблизно за місяць до висіву пшениці. Удобрювати озиму пшеницю органікою можна разом із суперфосфатом (1,5-2 ц/1 га).

Мінеральні добрива

Три основні компоненти мінеральних добрив — це азот, фосфор і калій:

1. Азотні: аміачна селітра, сечовина, амофос, нітроамофос, натрієва селітра.
2. Калійні : калій хлористий, калійна селітра, сірчанокислий калій.
3. Фосфорні: суперфосфат, суперфосфат калію та фосфоритне борошно.

Вони забезпечують правильний розвиток рослин, їх стійкість до захворювань і несприятливих погодних умов. Але це елементи легко вимиваються під час затяжних дощів. Дефіцит призводить до втрати врожайності, тому додаткове харчування просто необхідне.

Норми внесення мінеральних добрив: таблиця

Багато залежить від очікуваного врожаю та цілей обробітку. У таблиці норм внесення мінеральних добрив наведено усереднені показники.

• перед посадкою: 5-12 г/м²
• під час вегетації: 5-10 г/м²
• позакореневе до цвітіння: 50-60 г/10 л води (3л розчину/сотка)

• простий суперфосфат: 30-50 г/м² в основне підживлення та 15-25 г/ м² при повторному
• подвійний суперфосфат: 15-28 г/м² в основне та 10 г/м² при повторному
• фосфоритне борошно: 80 г/м²

• хлористий калій: 20-40 г/м² в основне та 3-5 г/м² при повторному
• калімагнезія: 25-30 г/м²
• сульфат калію: 15-20 г/м²
• калійна сіль: 30-40 г/м²

• у ґрунт: 15-20 г/м²
• позакоренева, через 5-6 днів по закінченні цвітіння та повторно через 25-30 днів: 20-30 г/10 л води

Норма внесення добрив під картоплю

Навесні, за умови, що ґрунт легкий і восени фосфорне підживлення не вносилося, візьміть: на 1 сотку 3–4 кг суперфосфату, 1,5–2 кг аміачної селітри, 1,5–2 кг сульфату калію.

Корисно буде комбінувати органіку та мінерали. Варіанти кореневих підживлень:

• 1 столова ложка сечовини/10 л води (на одну рослину — 0,5 л);
• аміачної селітри 20 г/10 л води.

Варіанти позакореневих підживлень картоплі:

• 10-15 г нітроаммофосу на 10 л води;
• 5 г борної кислоти на 10 л води.

Під осінню оранку з розрахунку на 1 сотку можна внести:

• до 3 кг нітроамофоски;
• до 2 кг сульфату калію або хлористого калію;
• до 2 кг простого суперфосфату;
• до 2 кг сечовини.

Важливий момент: Якщо використали органіку, норму азоту слід зменшити.

Норми внесення добрив під плодові дерева

Для плодових дерев найчастіше використовують аміачну селітру з сечовиною, комплексні гранульовані добрива в період завершення цвітіння, суміші без азоту під час плодоношення, а восени калій і фосфор. Навоза чи перегною вносять на 3-й рік після посадки від 1 до 3 кг/м 2 залежно від культури та фази розвитку дерева.

Норми внесення добрив при краплинному поливі

Для фертигації можна використовувати лише водорозчинні мінерали. Процес краще починати через 20 хвилин після початку поливу, коли потік води та тиск у лінії крапельного поливу стабілізуються. Проводити таку процедуру потрібно щонайменше 30 хвилин, а потім обов’язково промивати чистою водою теж не менше півгодини.

Рекомендується використовувати не більше 1-1,2 кг на 1000 л води, але точну норму та пропорцію розраховують індивідуально.

Як розрахувати дозу внесення добрив

Щоб правильно розрахувати дозу, вам потрібно враховувати рекомендовану норму внесення елемента та його відсотковий вміст у цьому добриві.

Формула: Н×100÷П=Д, де

Н — норма внесення

П — процентний вміст речовини

Д — доза, яку можна внести

Приклад розрахунку: необхідно внести аміачну селітру на ділянку площею 20 м 2 . Аміачна селітра — це азотне добриво, яке містить до 34% азоту. Розраховуємо за формулою:

Д = (200÷34)×100 = 588

На 20 м 2 необхідно внести 588 г селітри.

Як правильно вносити добрива

Щоб процедура принесла максимальну користь, потрібно знати, коли й як правильно підживлювати.

Технологія та способи внесення добрив

Існують три способи:

1. Основний — до сівби.
2. Припосівний — під час посіву.
3. Підживлення — під час вегетації.

Мета допосівного — забезпечити рослини поживними речовинами на весь період вегетації. Краще вносити локальним, або стрічковим способом у зоні розвитку кореневої системи. Так речовини активніше використовуватимуться рослинами, тому стандартні дози підживлення знижуються на 25-50%.

При посіві корисні речовини безпосередньо вносять у ряди/лунки або закладають стрічками на невеликій відстані. Цей метод забезпечує харчування молодих рослин, коли вони ще без потужної кореневої системи та погано використовують елементи живлення з ґрунту. Зазвичай вносять мінімальну дозу, щоб не отруїти молоде коріння. Завдяки такому методу рослини швидше розвиваються та стають більш стійкими до тимчасової посухи, шкідників, хвороб і бур’янів.

Добрива у період вегетації застосовують як доповнення до інших способів. Розміщують близько до кореневої системи (в борозни вздовж ряду рослин або навколо них), потім закладають і поливають. Обприскувати рослини можна лише слабкими розчинами, щоб уникнути опіків листя.

При підгодовуванні культур дотримуються таких технологій:

• прямоточної — добриво завантажують у спецтехніку та доставляють до поля, а потім розподіляють по поверхні;
• перевантажувальної — доставляють до поля та перевантажують у спецтехніку;
• перевалочної — речовини заздалегідь звозять до поля самоскидами та складують, потім їх переміщають в розкидачі та розподіляють.

Правила внесення добрив

Щоб не нашкодити рослинам і зібрати максимально високий урожай, необхідно:

1. Провести аналіз ґрунту на ділянці.
2. Врахувати кліматичні особливості.
3. Розрахувати дозу індивідуально під культуру.
4. Визначитися з методом внесення.
5. Заготовити добрива та помістити в техніку.
6. Перевірити якість закладки.

Що слід врахувати при використанні органіки:

1. Вносите за 1-2 тижні до перекопування.
2. Гній і компост повинні бути добре перепрілими.
3. Уникайте попадання гною на коріння рослини.
4. Вносите гній не частіше 1 разу на 4 роки.
5. Будьте обережні з внесенням золи на нейтральних і лужних ґрунтах, оскільки вона розкислює ґрунт.

Закладайте добрива у вологий шар ґрунту в зоні активної діяльності кореневої системи рослин (15-25 см). У верхньому висушеному шарі вони не дадуть бажаних результатів.

Мінеральні елементи можуть залишатися в місці їх закладки та пересуватися у різних напрямках разом із водою. Це багато в чому залежить від властивостей ґрунту. Наприклад, на глинистих і суглинистих ґрунтах мінерали пересуваються набагато повільніше, ніж на піщаних. На легких піщаних висока можливість вимивання поживних елементів, тому їх удобрюють частіше, але невеликими дозами. Глинисті удобрюють рідше, але використовують максимальні дози, що рекомендуються.

Необхідна техніка для внесення добрив

Яка техніка може вам знадобитися, залежить від масштабів виробництва, культури, що вирощується та бюджету. Ось приблизний набір машин та обладнання:

• вантажівки;
• трактори;
• маніпулятори;
• роторні розкидачі;
• самохідні/навісні обприскувачі;
• тукові сівалки;
• агрегати інжекторного внесення;
• плуг, глибокорозпушувач, дискова борона, культиватор.

Машини використовують для підготовки підживлель, коли необхідно подрібнити суміші, що злежалися, для навантаження, переміщення та безпосереднього внесення.

Агрегати бувають для органічних, мінеральних і комбінованих добрив. Існує спецтехніка для речовин рідких, твердих та у вигляді борошна. За технологією внесення техніку ділять на: навісну, кузовну, авіаційну та тукову.

Заходьте на сайт AgroApp та заповнюйте заявку на купівлю потрібної сільгосптехніки у лізинг чи кредит.

Часті питання про норми внесення добрив

Скільки потрібно добрив на 1 га

Кожна культура вимагає індивідуальних розрахунків через свої особливості у зростанні та розвитку. Також багато залежить від якості ґрунту, поливу, клімату та від величини планованого врожаю. Найкраще керуватися інструкцією, вказаної на упаковці препарату чи рослини.

Як розрахувати поживну цінність добрив

Поживна цінність визначається масовою часткою поживних елементів, які містяться у добривах. Тобто, у азотних — за вмістом азоту (N), у фосфорних — за масовою часткою оксиду фосфору (V) P 2 O 5 , у калійних — за вмістом оксиду калію K 2 O.

Добрива

Добрива — органічні й неорганічні речовини, які застосовують для поліпшення умов живлення культурних рослин з метою підвищення врожаю й поліпшення його якості.

Класифікація добрив

Добрива поділяють на прямі (такі, що містять безпосередньо елементи живлення рослин) та непрямі (покращують властивості ґрунтів, наприклад, гіпс, вапно).

За складом розрізняють:

• мінеральні добрива,
• органічні добрива,
• органо-мінеральні добрива:
  • природні — сапропель,
  • штучні — торфоаміачні, торфомінеральноаміачні та ін.,

  Добрива, що отримують безпосередньо в господарствах, називаються місцевими (гній, торф, болотяний мул та ін.), на спеціальних заводах — промисловими або хімічними (азотні добрива, фосфоритне борошноа та ін.); до останніх відносяться також промислові відходи різних виробництв, наприклад шлаки (мартенівський фосфат шлак, томасшлак).

  В залежності від кількості елементів живлення, добрива поділяють на:

  • односторонні (містять один який-небудь основний елемент, наприклад калійні добрива), та
  • багатосторонні або комплексні.

  Добрива, до складу яких входять макроелементи (N, P, K, Ca, Mg, S), називаються макродобривами наприклад, фосфорні добрива, азотно-фосфорні добрива), мікроелементи (B, Fe, Mn, Cu, Mo, Zn), — мікродобривами (марганцеві добрива, бормагнієве добриво і т.і.). Добрива можуть складатися також одночасно з макро- та мікроелементів (наприклад суміш Mo-солі з фосфорно-калійним добривом). За агрегатним станом розрізняють добрива тверді (кристалічні, гранульовані, порошки), рідкі та газоподібні (безводний NH₃).

  Причини ефективності та необхідність добрив

  Оптимальний ріст рослин залежить від кліматичних факторів (світловий, тепловий, водний, атмосферний режими), забезпеченості поживними речовинами, а також від структури та кислотності ґрунтів, вмісту в них гумусу та інших властивостей. Всі ґрунти мають запас поживних речовин, але більша їх частина знаходиться в малодоступній формі. Тому для оптимізації живлення рослин в ґрунт вносять добрива.

  В складі рослин знайдено більш ніж 70 хімічних елементів. Для нормального росту рослин необхідні лише 15: C, O, H, N, P, K, Ca, Mg, S, B, Fe, Mn, Cu, Mo, Zn. Кожний з цих елементів виконує в рослинах свою специфічну роль і не може бути замінений. Ряд дослідників вважає Si необхідним елементом (наприклад для рису). Для окремих культур встановлена корисність Na, Co і Cl. Вода, що є джерелом H і O, зазвичай в наявності в достатніх кількостях. Вуглець та кисень поглинаються рослинами з атмосфери у вигляді CO₂; додаткове забезпечення ним потрібне лише в теплицях.

  Добрива — основа підвищення кількості та якості сільськогосподарської продукції. Їх доцільне використання покращує родючість ґрунтів, підтримує позитивний баланс біогенних елементів та гумусу. Близько 50 % загального врожаю одержують за рахунок добрив. Правильне застосування їх дає змогу активно втручатися у кругообіг речовин на Землі, створювати, зокрема, позитивний баланс поживних речовин у землеробстві.

  Правильне застосування добрив досягається лише за успішного проведення також інших сільськогосподарських робіт. Будучи важливим, але не єдиним фактором підвищення врожаю, добрива є складовим елементом всієї системи агрохімічних заходів (зниження кислотності ґрунту, боротьба з бур’янами, хворобами та шкідниками рослин, вибір найвдаліших сортів, дотримання оптимальних строків посіву, норм висіву та посадки та ін.).

  Залежність ефективності від ґрунтів

  Встановлено, що добрива підвищують врожай всюди. Наприклад, на ґрунтах дерново-підзолистого типу, сірих лісових та вилужених чорноземах добре діють три основних елементи живлення,- N, P, K. При цьому роль фосфору з збільшенням вмісту рухомих фосфатів в цих ґрунтах, а вплив калію стійкий та високий, але виявляється значно менше ніж N та P. На вказаних ґрунтах виявлена висока ефективність вапнування, а на легких ґрунтах, — також ефективність внесення Mg та позитивна дія S. Взагалі такі ґрунти характеризуються інтенсивним застосуванням органічних та мінеральних д.

  В Сибіру, наприклад, в порівнянні з вищевказаними типами ґрунтів, добрива менш ефективні і норми їх внесення повинні бути набагато меншими. На звичайних та південних сіроземах особливо сильно впливає на врожай внесення фосфатів. Дія N за відсутності зрошення суттєво слабша, але в роки, багаті на опади, та в умовах зрошення значення азоту росте. Роль К, як правило, незначна і обмежується посівами цукрового буряку.

  В зоні сіроземних ґрунтів при зрошуванні на бавовні найсильніша дія N; вплив P на старопахотних ґрунтах зменшується внаслідок його накопичення у великих кількостях. Через підвищений винос рослинами K калійні добрива стають важливим фактором високого врожаю бавовни.

  При визначенні доз внесення фосфорних та калійних добрив застосовують спеціальні агрохімічні картограми; при цьому дані туки слід концентрувати на перелічених вище ґрунтах, а на інших ґрунтах (звичайних та південних чорноземах, каштанових та ін.) рекомендується зазвичай обмежуватись рядковим внесенням P₂O₅ і K₂O.

  Вплив на навколишнє середовище

  Система використання добрив у сівозміні — важлива ланка високопродуктивного землеробства. Однак зростаючі обсяги їхнього застосування (особливо при отриманні низьких врожаїв) мають наслідком забруднення навколишнього середовища. Основні його причини: значні втрати добрив на шляху завод — поле; змив добрив з поверхні полів у водойми; вилуговування по профілю ґрунтів ліофільних елементів та надлишкове їх накопичення в орному шарі за рахунок його переудобрювання; неправильна експлуатація тваринницьких комплексів та ін.

  Велике значення має розумне визначення доз внесення мінеральних добрив, при якому потрібно враховувати запаси в ґрунті доступних поживних речовин, кількість органічних добрив, що планується внести, та врожай, що планується отримати. В усіх випадках складання системи удобрення ґрунту для всієї сівозміни і неухильне її виконання виявляється більш ефективним та виправданим економічно, ніж орієнтація на удобрення культур одного року. Необхідно ухилятися також від надмірних доз внесення добрив, котрі можуть виявитися не лише нерентабельними, але й призвести до зменшення врожаю сільськогосподарських культур, накопичення в них нітратів та токсичних елементів, а також до зниження якості, в тому числі при збереженні товарної продукції (картопля, овочі, фрукти та ін.).

  Види добрив : Азотні, Фосфорні, Калійні

  Азотні добрива

  Одними з основних завдань, які виконують азотні добрива, є утворення нового листя, ущільнення кореневої системи, розвиток квіток і плодів. Особливо необхідне азотне живлення плодово-ягідним культурам, оскільки вплив азотних добрив позначається не тільки на кількості плодів, але і на їхній якості. Для засвоєння азоту підходять будь-які ґрунти, будь то чорнозем, торфовище або підзолисті ґрунти.

  Азот міститься і в органічних добривах, але їх мінус у тому, що органічний азот сприяє збільшенню числа шкідників, які можуть погубити рослини. Для того щоб азот був корисним, а не завдавав шкоди, рекомендується використовувати тільки азотні мінеральні добрива.

  Недолік азоту супроводжується слабким ростом рослин, поганим розвитком вегетативних органів. Листя стає дрібніше, а його забарвлення стає жовтуватим, листя рано осипається, що послаблює цвітіння і період плодоношення скорочується.

  З усіма цими проблемами допоможуть впоратися азотні добрива, внесені за всіма правилами з урахуванням типу ґрунту, наприклад, якщо це чорнозем, і проростаючих на ній культур.

  Класифікація азотних добрив

  Існують популярні та найбільш поживні азотні добрива хімічного походження, які оптимальні для більшого виду ґрунтів і садових культур. Найбільш поширені з них розглянемо нижче.

  Карбамід (сечовина) — н айбільш поширена назва цього добрива — сечовина. Процентний вміст азоту становить близько 50%. Сечовина швидко засвоюється рослинами і вноситься в якості основної підгодівлі при весняній підготовці ґрунту до посадки насіння. Якщо ж карбамід вноситься восени, то його концентрація повинна бути в кілька разів більше.

  Натрієва селітра — к рім 17% азоту містить 27% натрію. Рекомендується для кислих ґрунтів, оскільки є лужним добривом. Широко використовується метод внесення натрієвої селітри спільно з фосфорними добривами. Кальцієва селітр Також є лужним добривом, тому застосовується на кислих ґрунтах. Рекомендується змішувати кальцієву селітру та калійні добрива, в результаті чого виходять азотно калійні добрива з різною концентрацією макроелементів. Оптимальним варіантом є внесення кальцієвої селітри в рідкому розчині навесні.

  Сульфат амонію — найцінніші азотні добрива містять сірку, оскільки її вміст в будь-яких ґрунтах малий. До таких добрив і відноситься сульфат амонію, який насичує грунт цінними макроелементами, які легко засвоюються рослинами.

  Як правильно використовувати азотні добрива

  Різні азотні добрива, види яких представлені вище, використовуються залежно від типу ґрунту, пори року і типу культур. Найбільше грунт потребує азоту у весняний період. Тому перше внесення добрив такого типу необхідно при перекопуванні ґрунту.

  Азотні добрива, які були внесені восени, можуть знизити холодостійкість садових чагарників і плодових дерев, що негативно позначиться на майбутньому врожаї. Після того як насіння посаджено, органічні добрива, азотні добрива, застосування яких необхідне для прискорення зростання, слід вносити тільки після появи повноцінних паростків і зміцнення кореневої системи.

  При використанні азотного добрива на грядках, потрібно вносити його між рядами, намагаючись не зачіпати самі рослини. Необхідно ретельно дотримуватися концентрації добрив. Не варто забувати, що використання азотних добрив гарно в міру і їх надлишок не менш шкідливий, ніж недолік.

  Фосфорні добрива

  Найбільш широко застосовують простий і подвійний гранульований суперфосфат.

  • Суперфосфат простий гранульований являє собою гранули від світло-сірого до темно-сірого кольору. Містить 19-21% Р205 до 40% сульфату кальцію. Є гарним добривом для культур, що позитивно реагують на сірку (бобові, картоплю, хрестоцвіт). Простий суперфосфат може мати добавки 0,2% бору або 0,13% молібдену. З простим суперфосфатом в грунт вноситься багато гіпсу, який для більшості кислих ґрунтів є баластом.
  • Подвійний гранульований суперфосфат буває у вигляді гранул від світлого до темно-сірого кольору. На відміну від простого подвійний суперфосфат має високий вміст фосфору (42-49%) і не містить гіпсу.

  Калійні добрива

  Застосування калійних добрив сприяє підвищенню імунітету рослин до різних грибкових захворювань. Овочеві теплолюбні культури при повноцінному калійному живленні краще переносять холодні температури і несприятливі погодні умови.

  Значення калійних добрив дуже важливо і в тому випадку, якщо рослина відчуває гостру нестачу калію, її стебло погано розвивається, має вигнуту форму, бліде забарвлення. Коренева система таких рослин погано розвинена, у зв’язку з чим, значно знижується врожайність, плоди стають дрібними і пухкими, а листя і стебла уражаються різними захворюваннями.

  Те, що рослині необхідні калійні або азотні добрива, можна помітити по листках, які по краях чорніють, згортаються і висихають.

  Калійні добрива: види та їх особливості

  Залежно від різновиду культур і проблем, пов’язаних з нестачею калію та інших елементів, застосовуються різні органічні добрива, калійні добрива, види яких ми розглянемо нижче.

  До концентрованих калійних добрив відносяться:

  • хлористий калій,
  • сірчанокислий калій,
  • калійна сіль,
  • поташ,
  • калимагнезія.

  Хлористий калій — основне калійне добриво, на частку якого в асортименті калійних добрив припадає до 80%. Це концентроване калійне добриво містить 57-60% К20. Кристалічна речовина рожевого або білого кольору з сірим відтінком. У ньому мінімальний вміст хлору на одиницю калію. Внаслідок цього хлористий калій може застосовуватися під всі культури і на будь-яких грунтах, як у вигляді основного добрива, так і в підгодівлі.

  Перевагою такого добрива є те, що вступаючи в грунт, чорнозем, калій і хлор розщеплюється на речовини, доступні для рослин. Слід пам’ятати, що хлоромісткі калійні добрива окисляють грунт, тому в розчин з готовим добривом необхідно додавати вапно.

  Сірчанокислий калій — дрібнокристалічна сіль сіруватого кольору, розчинна у воді. Містить 46-50% К2, О. Може застосовуватися на будь-яких грунтах і під всі культури. Особливо придатний для культур, чутливих до хлору (картопля, цибуля, огірок та ін.).

  Поташ — висококонцентроване, безбаластне добриво, що містить 63-65% К20. Поташ — хороше джерело калію для культур, чутливих до хлору, а також на кислих грунтах, так як він частково нейтралізує їх.
  Калимагнезія являє собою суміш сульфату калію і магнію з домішками хлоридів калію і натрію і містить 28-30% К2, О і 10% МgО. Практично безхлорне добриво. Випускається в дрібнокристалічному і гранульованому вигляді. Калимагнезія — одна з кращих форм калійних добрив для культур, чутливих до хлору.

  Сульфат магнію — біла кристалічна речовина, що містить 14% МgО. Дуже гігроскопічна. Зберігати треба в невеликих герметичних ємкостях в сухому місці.

  Сульфат калію — це калійне добриво вважається одним з найкращих і універсальних. У ньому міститься близько 50% калію і відсутій хлор. Це добриво розчиняється у воді дуже добре. Сульфат калію вноситься як основне добриво у весняний період.

  Хлористий калій — процентний вміст калію досягає 65%. Перевагою такого добрива є те, що вступаючи в грунт, чорнозем, калій і хлор розщеплюється на речовини, доступні для рослин. Слід пам’ятати, що хлоромісткі калійні добрива окисляють грунт, тому в розчин з готовим добривом необхідно додавати вапно.

  Калімагнезія — містить 35% калію, хлор і магній. Прекрасно засвоюється кореневою системою рослин, тому часто використовується в якості основної підгодівлі. Для ґрунтів з дефіцитом магнію, таке добриво необхідно.

  Калійні солі — це найбільш сильні калійні добрива, які підходять для будь-яких овочевих культур. Високий процентний вміст хлору робить це добриво небезпечним для таких чутливих рослин, як помідори, картопля. Калійні солі потрібно вносити в грунт в осінній період при підготовці ділянки до зими.

  Ця класифікація калійних добрив найбільш повно відображає все розмаїття добрив такого типу.

  До складних добрив відносяться:

  • амофос (12% N, 52% Р2О5),
  • діаммоній фосфат (18% N, 50% Р2О5),
  • нітроамофос (16-20% N, 23-25% Р2О5,
  • нітроамофоска (17% N, 17% Р2О5, 175 К2О)

  У будь-якому добриві повинна бути інструкція із зазначенням складу. Іноді на пакетах може бути зазначено загальний вміст всіх елементів, наприклад, добриво містить однакову кількість азоту, фосфору і калію із загальним вмістом не менше 50%. Це означає, що в цьому добриві міститься по 16- 17% кожного елемента. Іноді складні добрива випускаються з мікроелементами. Останнім часом з’явилися городні, плодові і квіткові суміші, на пакетах яких також вказано склад.