Незмінний символ Різдва: як легко зробити Дідуха своїми руками

В Україні існує особливий символ Різдва – Дідух. З давніх-давен 24 грудня, на Святий вечір, як тільки на небі з’являлася перша зірка, люди заносили його до хати. Вважалося, що це символ миру, добробуту та затишку.

Слово “дідух” зі старослов’янської мови перекладається як “дух предків” та символізує родоначальника сім’ї – діда. Дідуха виготовляють з жита, вівса або пшениці, а прикрашають сухими квітами, ягодами калини та різноколірними стрічками. Кажуть, що він слугує оберегом для дому. Далі 24 Канал розкаже про те, як зробити Дідуха своїми руками.

За традицією, Дідуха до хати приносить чоловік та кладе біля ікон, що стоять в куті. Символ Різдва повинен перебувати в оселі щонайменше тиждень. Інколи люди залишають його аж до Водохреща.

Якщо в домі мешкає незаміжня дівчина, то вона має взяти ложки й винести їх за ріг. Так дізнається, з якого боку прийде суджений. Згодом ці ложки додають до Дідуха. Раніше вважали, що така традиція допомагає родині бути разом протягом всього наступного року.

Як зробити Дідуха своїми руками

Для того, щоб зробити Дідуха з 12 гілок, підготуйте: китиці жита та вівса, атласну стрічку, лляну мотузку та ножиці. Спершу візьміть невеличкий жмут жита, складіть, вирівняйте та міцно зав’яжіть ниткою. Далі мотайте по черзі, а коли дійдете до середини – закріпіть композицію ниткою та відріжте її. Потім те саме зробіть з вівсом.

Тепер формуємо дерево. Спочатку зв’яжіть лляні нитки, додайте китиці вівса та зафіксуйте все, обмотуючи композицію. Відступіть від місця, яке перемотували, десь 1,5 сантиметра та обмотайте ще декілька разів.

Далі переходимо до ніжок. Поділіть пучок на три однакові частини знизу та перев’яжіть їх ниткою у трьох місцях. Підріжте так, щоб Дідух міцно стояв. Задекоруйте композицію червоною стрічкою або ангелом з соломи.

Дідух своїми руками / Фото “Твоє місто”

Як зробити Дідуха до Святвечора

Ді́дух (його ще називають: дід,коляда, колядник, сніп, король, дідок — українська різдвяна прикраса, символ пожертвування найкращого збіжжя ухліборобських культурах. Дідух — символ урожаю, добробуту, багатства, безсмертного предка, зачинателя роду, духовного життя українців, оберега роду. Дідух є одним із найдавніших культів у різдвяній обрядовості українців. Традиція дідуха сягає дохристиянських часів.

Дідух — це дідівський дух, чи дух дідів, тобто всіх попередників роду. Цей давній обряд засвідчує те, з якою великою шаною й повагою ставилися пращури до свого родоводу.

Дідухом називають все те, що господар і його старший син приносять на Святвечір першими до хати — це житній, пшеничний або вівсяний сніп, якого господар ставить на покуть, околіт обмолоченої соломи та жмут сіна, яких старший син відповідно стелить на долівку та на стіл під обрус (якщо в сім‘ї немає дітей чоловічої статі, то все це робить лише господар).

Дідухи в звичаєво-фолькльорній палітрі різдвяно-водохресного циклу свят можуть різнитися за місцевим колоритом, мати свої типологічні риси, що зумовлено впливом християнської традиції, зміщенням у календарі, затемненням чи втратою внутрішньої форми звичаїв та обрядів, змінами в традиційному способі життя.

Дідуха робили з першого зажинкового чи останнього обжинкового снопа. Напередодні свят зі стеблин обрядового снопа формували кілька пучечків, кожен з яких окремо обплітали соломинками чи обв’язували кольоровими нитками. Потім такі дольки-почечки складали докупи й обкручували стрічками, формуючи пишний сніп. Знизу робили розгалуження типу ніжок, щоб дідух міг стояти. Пучки колосся зверху обрамлялися кольоровим стрічками, паперовими або засушеними польовими квітами.

До хати його вносили напередодні Різдва. Після обходу обійстя урочисто заносили до хати необмолочений пшеничний чи житній сніп, що спеціально зберігали від часу обжинків. У народі цей святковий сніп називали «дідом», «дідухом», «колядою», «колядником». Свою обрядову роль він виконував упродовж усіх Різдвяних свят. Він перебував в оселі до Нового року або до Водохреща.

На Покутті, Гуцульщині та Бойківщині

На Покутті, Гуцульщині та Бойківщині дідух символізує родоначальника сім’ї — діда, а також усіх предків, які колись жили в давні часи.

Саме в час перебування дідуха в оселі, мають зійтися всі душі родичів, щоб разом повечеряти. Тому на Багату кутю для покійників клали біля Дідуха, де начебто мають перебувати душі пращурів, ложки, а на ніч поруч ставили й коливо (виготовлену з меду й приправлену кутею страву). Так мало тривати доти, допоки сніп перебуває в оселі.

Християнська обрядовість

Традиція ставити на Святу вечерю дідух тягнеться з часів язичництва.

Існують дві версії, чому 6 січня із першою Різдвяною зіркою люди заносили у хату «хлібне дерево». За однією з них, коли на полі закінчувалися жнива, а селяни збирали урожай — це було справжнім святом. Щоб відзначити радісну подію, люди несли з поля до хати останній обжинковий сніп. Або кажуть ще, коли Ісус Христос народився в стаєнці, то було дуже холодно. У стіні Йосип знайшов шпарину і затулив її снопом із соломи. Звідтоді існує звичай на Святу вечерю застеляти підлогу в хаті сіном та ставити на чільному місці у кутку дідух — символ затишку та тепла.

Дідух ставили на найпочесніше у хаті місце — під образами.