Парк «Аскольдова могила» (Київ)

Аскольдова могила – це історична місцевість, де за легендою в 882 році князь Олег Віщий вбив братів Аскольда й Діра та захопив владу в Києві. Згідно «Повісті временних літ» вони разом правили Київським князівством у 860–882 роках. Традиційно вважається, що саме Олег є засновником держави Київська Русь (882–1240) та її першим правителем у 882–912 роках.

Аскольда поховали на місці його вбивства й ще в 10 столітті княгиня Ольга збудувала над його могилою дерев’яну церкву Святого Миколая (ім’я Миколай було прийняте Аскольдом під час хрещення в 867 році). У 971 році син Ольги князь Святослав Хоробрий зруйнував церкву, але в 990 році син Святослава князь Володимир Великий відновив церкву. От такі в них були екзотичні сімейні розваги 🙀

Багато століть при церкві діяв монастир, перша згадка про жіночий монастир датується 1036 роком. З 15 століття там уже діяв Київський Пустинно-Микільський чоловічий монастир, один із найвідоміших тоді монастирів. Наприкінці 17 століття неподалік Аскольдової могили (сучасна площа Слави) спорудили новий монастирський комплекс, куди невдовзі переїхали ченці. На Аскольдовій могилі залишилося монастирське кладовище та стара церква Святого Миколая, яка стала цвинтарною. З приходом радянської влади всі будівлі монастиря були зруйновані, включно із величною будівлею Військового Микільського собору збудованого в 1690–1696 роках на кошти гетьмана Івана Мазепи.

У 1786 році монастирський цвинтар став міським, де почали ховати видатних та заможних людей. За своїм рівнем він поступався лише Байковому кладовищу.

У 1809–1810 роках на місці старого дерев’яного храму Святого Миколая за проєктом головного архітектора Києва Андрія Меленського була збудована мурована церква-ротонда. Кошти на будівництво надав купець Самійло Мещеряков, побажавши у такий спосіб увіковічити пам’ять своєї померлої дружини, яка була похована на Аскольдовій могилі.

Загалом на Аскольдовій могилі було більш ніж 2000 поховань та декілька десятків склепів. У 1930-х роках почалася ліквідація цвинтаря. Оскільки ліквідація проходила за часів радянської влади, то численні унікальні склепи та надгробки були просто знищені, лише поодинокі поховання перенесли. Наприкінці 1930-х років, фактично на кістках сотень людей, на Аскольдовій могилі заклали парк. Також вони закрили Миколаївську церкву та переобладнали її під ресторан і знищили споруди вищезгаданого монастиря.

Сучасний парк «Аскольдова могила» лежить на крутому схилі й там росте багато різноманітних зелених насаджень, але саме його паркова частина не є чимось незвичайним та сильно поступається іншим паркам міста. Однією з головних родзинок можна назвати оглядовий майданчик, звідки відкривається чудова панорама лівого берега Києва.

На території парку можна побачити відновлену в первісному вигляді церкву Святого Миколая та масивні сходи, що ведуть до неї, один зі збережених склепів, дзвіницю, скульптуру Діви Марії, пам’ятний знак «1100-ліття віднайдення угорцями своєї Батьківщини», пам’ятник присвячений героям Крут, пам’ятний знак Герою Україну отцю Августину Волошину. У всьому парку встановлено 14 хрестів із барельєфами, що символізують 14 молитовних циклів (стацій), у яких згадуються муки Христа. До святкування 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка відкрили пам’ятний знак присвячений етюду «Аскольдова могила», який той намалював у 1846 році.

З 2014 року в парку почали встановлювати пам’ятні знаки й меморіальні дошки присвячені подіям та загиблим героям Євромайдану і російсько-української війни. Також почали з’являтися військові поховання, серед яких: Маркіян Паславський «Франко» (16 січня 1959 – 19 серпня 2014), Герой України Олександр Клітинський (15 травня 1988 – 19 лютого 2014) та Герой України Дмитро Коцюбайло «Да Вінчі» (1 листопада 1995 – 7 березня 2023) – перший доброволець, якому звання Герой України було присвоєно прижиттєво.

І тепер повернімося до самого початку, до князя Аскольда. Можливо, у вас виникло запитання, чи дійсно він там похований? Однозначної відповіді немає. Під церквою Святого Миколая ви можете спуститися до склепу та побачити саркофаг Аскольда, проте, він порожній та встановлений не так давно. За переказами Аскольдова могила десь під самою церквою, але точне місце невідоме. Наразі немає 100% підтвердження ні того, що він там похований, ні того, що він там взагалі був колись похованим. Тому, це відкриття ще тільки чекає нас у майбутньому.

Парк “Аскольдова Могила”

Заповідна місцевість, що носила в давнину назву «Угорська гора», пов’язана нібито з відомої з «Повісті временних літ» зупинкою тут в IX ст. угрів (угорських племен) на шляху з Поволжя до території сучасної Угорщини.

Нагадує про це пам’ятний знак, встановлений в 1997 р. на Парковій дорозі.
Про загибель на цьому місці давньоруських князів Аскольда (християнське ім’я Микола) і Діра в 882 р від рук князя Олега повіствують легенди. З часів княгині Ольги тут стояла дерев’яна церква Святого Миколи, а в 1810 році її змінила кам’яна церква-ротонда Святого Миколая.
Навколо Аскольдової могили до 1935 р. знаходилося кладовище, де були поховані відомі кияни. У 1930-х роках некрополь був знищений, а церква була перебудована в парковий павільйон (1935). Лише в результаті реставрації в 1998 р. храму повернуто початковий вигляд.
У 2000 р. в парку була побудована каплиця Святого Андрія Первозванного, а біля підніжжя пагорба встановлена ​​статуя цього апостола, що передбачив виникнення Києва – великого міста з безліччю церков.

Відгуки Відгуки про організатора 0

Аскольдова могила

Аскольдова могила – історичне урочище та великий парковий комплекс, який розкинувся на схилах Дніпра. Свою назву місцевість отримала на честь київського князя Аскольда. За переказом на цьому місці у 882 році Аскольда зрадницьки вбив новгородський князь Олег, який хотів захопити владу в Києві.

Разом з Аскольдом загинув і його співправитель Дір. У XVII сторіччі на Аскольдовій могилі знаходився монастирський некрополь, а століттям пізніше тут зробили міський цвинтар. Ця територія з ходом історії багаторазово змінювала своє призначення. Сьогодні це тихе, малолюдне місце, що налаштовує на спокійні прогулянки, пам’ятник садово-паркового мистецтва місцевого значення.

А чи хотіли б ви дізнатися

• Де розташоване урочище Угорське?
• Як імператор врятував церкву св. Миколая від знищення?
• Чому зникло аристократичне кладовище?
• Коли церкву перетворили на парковий павільйон із рестораном?
• Які відомі люди знайшли тут останній притулок?

Ця та інша інформація з історичними фактами та світлинами з минулого
доступна повній версії аудіо екскурсії

Крім відомої назви «Аскольдова могила» місцевість ще іменували Угорське урочище. Згідно з «Повістю минулих літ» тут встановили свої намети угри (угорці), які проходили повз Київ шляхом до берегів Дунаю. Було це наприкінці IX століття, незабаром після вбивства Аскольда. Вважається, що загиблий князь був першим київським правителем, який прийняв християнство. Тому на місці його поховання, уже під час правління княгині Ольги, в Х столітті звели деревʼяну церкву на честь св. Миколи, небесного покровителя Аскольда. Надалі навколо церкви сформувався чоловічий монастир, який отримав назву Пустинно-Микільського.

Вбивство Аскольда й Діра. Гравюра Ф. Бруні. 1830-ті роки

Згодом основні споруди чернечої обителі перемістилися на верхню терасу Печерського пагорба, де нині проходить вулиця Івана Мазепи. У XVII столітті на Аскольдовій могилі сформувався монастирський некрополь. Наприкінці XVIII століття він став загальноміським кладовищем. У 1809-1810 роках за проектом першого міського архітектора Києва Андрія Меленського на місці старої церкви спорудили цвинтарну церкву-ротонду в класичному стилі. Гроші на будівництво пожертвував купець Самуїл Мещеряков. Його дружина була похована на Аскольдовій могилі, і невтішний вдівець таким чином хотів зберегти про неї пам’ять.

Поступово кладовище на місці загибелі князя Аскольда перетворилося в елітний київський некрополь. Тут ховали, передусім, аристократів, багатіїв, високопоставлених військових і цвіт міської інтелігенції. Але через будівництво Нової печерської фортеці кладовище й сама каплиця опинилися під загрозою знищення. Вони не вписувалися в плани інженерів, які проектували твердиню, і підлягали перенесенню. Крім того, збиралися прокласти під’їзну дорогу до першого капітального мосту через Дніпро − Миколаївського ланцюгового.

Церква на Аскольдовій могилі. Малюнок Т. Шевченка. 1846 рік

У справу втрутився імператор Микола I, який опікувався будівництвом. Кажуть, що він особисто навідався до Аскольдової могили, і дізнавшись про похованого тут легендарного князя, наказав зберегти церкву і кладовище. Мало того, в урочищі провели роботи по запобіганню зсувів, провели кам’яну огорожу і збудували дім для священника. В процесі будівництва виявили невелику чернечу печеру, яку дослідники датували добою Аскольда.

У 1893 році на кошти небайдужих містян провели капітальний ремонт церкви. Встановили новий мармуровий іконостас. Стіни і купол, зведені десятьма роками раніше, розписали за ескізами знаменитого художника Віктора Васнецова. До Аскольдової могили стали здійснювати хресні ходи з Нікольського монастиря, який знаходився неподалік на Печерську.

До початку XX століття на кладовищі було майже 2000 захоронень. Список відомих киян, похованих тут, постійно поповнювався. Тут знайшли останній притулок професор Мерінг, актор Соловцов, купець Хряков, генерал-губернатор Дрентельн, банкір Філіппов, архітектор Ніколаєв, барон Штейнгель. Тоді ці імена були відомі кожному киянину. У 1914 році на Аскольдовій могилі з почестями поховали легендарного авіатора Петра Нестерова. Він героїчно загинув у бою, зробивши перший в історії повітряний таран. А вже через чотири роки в землю на Аскольдовій могилі лягли 28 юнаків, які віддали життя за свободу України, біля залізничної станції Крути.

Кладовище й церква св. Миколая. Початок ХХ століття

З настанням радянської влади некрополь спершу зачинили для поховань, а в 1934 році знищили. Деякі могили перенесли на інші київські кладовища. Парк вирішили переробити в зону відпочинку, а надгробні пам’ятники, що залишилися, використовувати як матеріал будівництва нових приміщень і оформлення парків. Тераси, на яких розташовувалися могили, просто розрівняли бульдозерами. Храм св. Миколая руйнувати не стали. Тут демонтували купол і встановили замість нього колонаду, перетворивши святиню в парковий павільйон. Деякий час там навіть працював ресторан.

Під час нацистської окупації Києва 1941-1942 років на цвинтарних терасах знову з’явилися хрести. Тут ховали солдат і офіцерів Рейха. Довгі ряди однакових могил спланували з німецькою педантичністю. Трохи далі у стороні знаходилися поховання солдат-угорців. Символічно, що це відбувалося в місці, що мало назву Угорське. Після звільнення міста в 1943 році на місці німецьких могил створили пантеон радянських солдат, які загинули під час штурму Києва. Пізніше, коли відкрився парк Слави, їх прах перенесли до Вічного вогню.

Тренування футболістів біля паркової ротонди. Початок 1950-х років

Від старого аристократичного кладовища до нашого часу дивом вціліла одна безіменна могила й рештки двох склепів, нині перетворені на каплиці. Зараз храм св. Миколая знову працює. Відновлено купол, проводиться служба. У пам’ять про Героїв Крутів встановлено хрест. До 200-річного ювілею Тараса Шевченка відкрито знак, який нагадує, що Кобзар був у цих місцях, коли робив замальовки Аскольдової могили.

Ім’я Аскольдової могили отримала й підземна розгалужена дренажно-штольнева система. Сумарна довжина всіх її ходів досягає десяти кілометрів. Це один із найбільш популярних маршрутів київських дигерів.