Бизань

1. Бизань — название кормовой мачты на трёх- и более мачтовом судне. На трёхмачтовых судах бизань всегда третья, на многомачтовых — последняя. Кормовая мачта на двухмачтовом судне также может называться бизань-мачтой, если носовая значительно её больше и находится в середине судна.

2. Трисельный парус, ставящийся с помощью фала и шкота на бизань-мачте, верхняя шкаторина которого шнуруется с помощью фала к гафелю, а нижняя растягивается по гику бизань-шкотом.

3. нижний прямой парус, ставящийся на бегин-рее бизань-мачты. В случае его наличия, косой парус будет называться «контр-бизань».

Слово бизань прибавляется к названиям всех частей рангоута, такелажа и парусов, крепящихся на бизань-мачте. Исключение составляет нижний рей, когда на бизани, кроме косого паруса, есть прямые паруса. Тогда рей будет называться «бегин-рей», а к деталям рангоута, находящимся выше марсовой площадки и на стеньгах, добавляется слово «крюйс».

Связанные понятия

Фок или фока (нидерл. fok) — слово, прибавляемое ко всем названиям снастей, парусов и рангоута, крепящихся ниже марса на фок-мачте.

То́псель (нидерл. top-zeil (верхний парус)) — косой треугольный или трапециевидный дополнительный парус, поднимаемый в слабый ветер над гафельным или рейковым парусом между стеньгой и гафелем. На больших парусных судах с сухой (не имеющей рей) бизань-мачтой ставится над бизанью, на малых судах с косым вооружением — над фоком и гротом.

Бра́мсель (нидерл. bramzeil) — прямой парус, ставящийся на брам-рее над марселем. В зависимости от принадлежности к той или иной мачте брамсель соответственно получает название: на фок-мачте — фор-брамсель, на грот-мачте — грот-брамсель и на бизань-мачте — крюйс-брамсель.

Ма́рсель (нидерл. marszeil) — прямой парус, ставящийся на марса-рее под брамселем. В зависимости от принадлежности к той или иной мачте его называют: на фок-мачте — фор-марсель, на грот-мачте — грот-марсель и на бизань-мачте — крюйс-марсель.

Сте́ньга (нидерл. steng букв. — шест, штанга) — часть судового рангоута, служащая продолжением верхнего конца мачты.

Упоминания в литературе

Наиболее распространенное торговое судно – флейт – имело три мачты, несущие прямые паруса на фоке и гроте и косой парус на бизани . Характерные особенности флейта – закругленная корма и заваленные внутрь, как у испанских галеонов, борта.

Заметив, что ветер сильно крепчает, мы убрали блинд и приготовились взять на гитовы фок-зейль. Но погода становилась все хуже и хуже. Осмотрев, прочно ли привязаны пушки, мы убрали бизань . Корабль лежал прямо под ветром, и мы решили, что лучше идти по ветру, чем убрать все паруса и дрейфовать. Мы зарифили фок и подняли его; фокашкот мы закрепили на корме. Руль был положен по ветру. Корабль хорошо слушался рулевого. Мы взяли рифы на фоканирале, но парус все же порвало. То гда мы спустили рею, сняли с нее парус и весь такелаж. Буря была поистине ужасной, волны достигали необычной высоты. Мы закрепили талями румпель, чтобы облегчить рулевого. Мы не стали спускать стеньги, но оставили всю оснастку, потому что корабль шел по ветру и перед нами было открытое море. Когда буря начала стихать, были подняты грот и фок, и корабль лег в дрейф. Немного позднее мы подняли бизань, большой и малый марсели. Мы держали курс на северо-восток; ветер был юго-западный. Мы осадили галсы по штирборту, ослабили брасы и тоненанты с наветренной стороны, а с подветренной подтянули их. Булиня мы вытянули и закрепили. Маневрирование производилось при помощи бизани; мы все время старались сохранить ветер и держать столько парусов, сколько могли выдержать корабельные мачты<25>.

Это было невероятно. Однако Назар отчетливо видел в двух-трех кабельтовых странный парусник, стремительно мчавшийся параллельным курсом, лишь постепенно отставая… Его накрывали волны, но он упрямо взлетал на следующий чудовищный вал, чтобы снова провалиться в бездну. По морю неслась каравелла, настоящая каравелла! На таких ходили Колумб и Васко да Гама. Высокие надстройки на носу и корме, три мачты. На гроте – красивый косой парус, на бизани – поменьше, тоже косой, на фоке – почти квадратный.

Наконец на корабле, казалось, заметили всплески бурунов, которые, как печь, дымились прямо пред их водорезом, и люди закипели на нем, как муравьи, реи обратились вдоль корабля, передние паруса заполоскались с отданными шкотами, и бизань [21], самый задний парус, распахнулась, чтобы ветром, в нее ударяющим, быстрой поворотило судно боком, но не успела бизань наполниться, как порыв бури вырвал ее вон; лопнувший парус грянул, как выстрел, и лоскутья разлетелись по воздуху.

И когда рассеялась дымовая завеса, он увидел искалеченный «Дар Предвечного» – фок-мачты и грот-мачты у него уже не было, а бизань качалась на последнем издыхании, в борту под фок-мачтой вместо орудийных портов зияла черная дырища. Имперский фрегат сильно просел, и теперь его разворачивало носом к ветру.

К вечеру, против всех надежд, погода не угомонилась. Низкое солнце кровоточило сквозь грубые бинты туч. Мужчины сделали все, чтобы уменьшить парусность: до предела зарифили бизань , убрали кливер. Извлечены были на палубу выдвижные кили. Бригита, освобожденная от работ, тихонько постанывала, втирая в ладони индейский бальзам.

Связанные понятия (продолжение)

Грот (нидерл. groot) — нижний прямой парус на грот-мачте парусного судна. Если на грот-мачте нет прямых парусов, то гротом называют нижний косой парус.

Кли́вер (нидерл. kluiver) — косой треугольный парус, прикреплённый к снасти, идущей от мачты к бушприту. На больших парусных кораблях может быть несколько кливеров. В этом случае кливер, находящийся впереди, и крепящийся к утлегарю, называется бом-кливер, находящийся ближе всего к мачте, как правило, называется фор-стень-стаксель. Используемый на яхтах при малом ветре треугольный парус увеличенной площади называется балункливер.

Бушприт, бугшприт (нидерл. boegspriet; от boeg — нос + spriet — пика, вертел) — горизонтальное либо наклонное рангоутное древо, выступающее вперёд с носа парусного судна. Предназначен для вынесения вперёд центра парусности, что улучшает манёвренность судна. К бушприту крепится стоячий такелаж стеньг передней мачты, а также такелаж носовых косых парусов — кливеров и стакселей.

Гафель (нидерл. gaffel букв. — вилы) — наклонное рангоутное дерево, поднимаемое по мачте и упирающееся в неё пяткой. Гафель служит для растягивания по нему верхней кромки (шкаторины) косых четырёхугольных парусов — триселей, а также крепления шкотовых углов топселей. На малых судах и шлюпках с косыми парусами гафель служит для крепления фока и грота. На гафель также поднимают сигналы и иногда флаг.

Ли́сель (нидерл. lijzeil) — дополнительный парус, ставящийся в помощь прямым парусам для увеличения их площади при попутных ветрах. Лисели бывают только на фок-мачтах и грот-мачтах. На бизань-мачтах лисели не ставятся, чтобы не создавать ветровой тени гротовым парусам, имеющим важное значение для скорости хода судна.

Утле́гарь (нидерл. uitleggen букв. — удлинять) — добавочное рангоутное дерево, служащее продолжением бушприта вперёд и вверх. Иногда к утлегарю в качестве его продолжения крепится бом-утлегарь, равноценное рангоутное дерево, являющееся продолжением утлегаря.

Фок-мачта — первая, считая от носа к корме, мачта на судне с двумя или более мачтами. Если на судне только две мачты, при этом передняя расположена почти в середине судна, то её называют грот-мачтой.

Стаксель (нем. stagsegel, «штаговый парус») — треугольный парус. Ставится передней шкаториной на штаг — снасть стоячего такелажа судна, поддерживающую мачту спереди. В общем случае — треугольный косой парус, поднимаемый по штагу между мачтами или впереди фок-мачты. Сходный по виду и назначению парус, поднимаемый по лееру на бушприте, называется кливером.

Трисель (англ. trysail) — косой четырёхугольный парус, имеющий форму неправильной трапеции. Нижней шкаториной трисель пришнуровывается к гику, верхней шкаториной — к гафелю, передней — к мачте (трисель-мачте) или ползунам, скользящим по мачте. Уборка триселя производится помощью гитовых снастей, притягивающих середину паруса к мачте и гафелю. Гитов, подтягивающий шкаторину к гафелю, называется верхним гитовом, а подтягивающий к мачте — нижним. Коренной гитов крепят посередине задней шкаторины триселя.

Грот-мачта (нидерл. grote mast — «большая мачта») — судовая мачта, обычно вторая мачта, считая от носа судна.

Штаг (нидерл. stag, производно от stagen — «подпирать») — снасть стоячего такелажа, расположенная в диаметральной плоскости судна и поддерживающая мачту, стеньгу и другое рангоутное дерево спереди или раскрепляющая бушприт с форштевнем.

Га́фельный па́рус — вид косого паруса, парус в форме неправильной трапеции, который верхней шкаториной крепится к гафелю, нижней — к гику, передней шкаториной — к мачте при помощи сегарсов, рельса с ползунами или пришнуровывается слаблинем.

Ранго́ут (ранго́утное де́рево, ранго́утные дерева́) (от нидерл. rondhout — круглое дерево) — общее название устройств для постановки парусов (их подъёма, растягивания и удержания в штатном /рабочем/ положении), выполнения грузовых работ, подъёма сигналов и т. д. Ранее на судах парусного флота рангоут изготавливался из дерева (в связи с чем и назывался рангоутным деревом), впоследствии все главные части рангоута (мачты, бушприт, реи) стали изготавливать из стали или других материалов нерастительного.

Гик (от нидерл. giek букв. — палка) — горизонтальное рангоутное дерево, одним концом (пяткой) подвижно скреплённое с нижней частью мачты парусного судна. По гику растягивается нижняя шкаторина косого паруса (грота, фока или бизани) с помощью шкота (например, грота-шкота). Также эту снасть называют оттяжкой шкотового угла. Соответственно гик получает дополнительное название: грота-гик, фока-гик и т. п.

Шкот (нидерл. schoot) — снасть бегучего такелажа, предназначенная для растягивания нижних (шкотовых) углов парусов по рею или гику. Также с помощью шкотов оттягивают назад углы парусов, не имеющих рангоута.

Косы́е паруса́ — паруса, которые ставятся в диаметральной плоскости вдоль судна. Имеют много разновидностей. В отличие от прямых парусов, позволяют судну идти круче к ветру, под углом до 20°. К косым парусам относятся и треугольные паруса.

Галс: Движение судна относительно ветра. Различают левый (ветер дует в левый борт; англ. portside) и правый (ветер дует в правый борт; англ. starboard) галсы. При расхождении парусных судов в ситуации пересечения курсов для избежания столкновения судно, идущее левым галсом, обязано уступить судну, идущему правым галсом.

Такела́ж (от нидерл. takelage, от takel — оснастка) — общее название всех снастей на судне или вооружение отдельной мачты или рангоутного дерева, употребляемое для крепления рангоута и управления им и парусами. Такелаж разделяется на стоячий и бегучий.

Па́русное вооруже́ние (нем. Takelage) — системы оснастки парусного судна (рангоут, такелаж и паруса), служащие для восприятия и передачи корпусу судна энергии ветра, приводящей судно в движение , а также для управления курсовым движением и изменения скорости хода судна. Немецкий термин «Takelage» имеет более широкое смысловое значение в сравнении с русским термином «Такелаж», являясь синонимом русскому термину «парусное вооружение» — объединяет собой все системы оснастки парусного судна: рангоут.

Ма́чта (нидерл. mast) — вертикально стоящая конструкция на судне (корабле), обычно поддерживаемая оттяжками, т. н. вáнтами, часть парусного вооружения на яхтах и парусниках.

В настоящий глоссарий не включены термины, применяемые для обозначения типов кораблей и судов, которые (за исключением многозначных терминов) вынесены в отдельный глоссарий Морские термины (типы кораблей и судов)

Ванты (от нидерл. want) — снасти стоячего такелажа, которыми укрепляются мачты, стеньги и брам-стеньги с бортов судна. Число вант зависит от толщины мачты и площади парусов.

Салинг (нидерл. zaling) — часть рангоута, деревянная или металлическая рамная конструкция, состоящая из продольных (лонга-салингов) и поперечных (краспиц) брусьев, служащая для соединения частей вертикального рангоута (мачты и её продолжения в высоту — стеньги или стеньги и брам-стеньги, и так далее), предназначена также для отвода бакштагов (брам-бакштагов, бом-брам-бакштагов) и для разноса в стороны вант (стень-вант, брам-вант и бом-брам-вант). Иногда салинги служат опорой для наблюдательных и.

Кеч, кэч (англ. ketch) — тип двухмачтового парусного судна с косыми парусами. Появились в середине XVII века в Англии и Северной Америке, как рыболовные и торговые суда. Торговые суда аналогичной конструкции ещё назывались гукорами.

Стоячий такелаж (нидерл. takelage (от takel — оснастка)) — совокупность судовых снастей, служащая для раскрепления неподвижных элементов рангоута и передачи тяги парусов корпусу судна. Будучи раз заведенным, стоячий такелаж всегда остается неподвижным. К стоячему такелажу относятся: ванты, фордуны, штаги, бакштаги, перты, а также кливер и бом-кливер леера.

Па́рус — ткань или пластина, прикрепляемая к средству передвижения и преобразующая энергию ветра в энергию поступательного движения.

Нос — передняя часть судна, противоположная корме. Устроен таким образом, чтобы сократить до минимума сопротивление воды. Передняя оконечность носа судна называется форштевнем.

Ют (от нидерл. hut) — кормовая надстройка судна или кормовая часть верхней палубы. Ют, частично утопленный в корпус судна, называется полуютом. Старинное название шканцев и юта — ахтерзейль-кастель.

Корма́ — задняя часть корпуса корабля (судна), подразделяется на надводную и подводную части. Форма подводной части кормы в определённой мере влияет на управляемость судна и сопротивление воды его движению. Форма надводной части кормы зависит от предназначения корабля (судна) и его размеров. Кормовая часть корабля была обычно рядом с управляющими элементами корабля (руль, судовые колёса, винт и т. д). Поэтому кормовая часть корабля обычно принадлежала капитану и в этой части корабля находились капитан.

Шканцы (нидерл. schans) или квартердек (англ. quarterdeck от quarter «четверть» + deck «палуба») — помост либо палуба в кормовой части парусного корабля, на один уровень выше шкафута, где обычно находился капитан, а в его отсутствие — вахтенные или караульные офицеры и где устанавливались компасы. Позднее шканцами называли часть верхней палубы военного корабля от грот-мачты до бизань-мачты.

Спардек — разновидность облегченной верхней палубы, предназначенной для защиты перевозимого груза от действия морских волн. Как правило, спардеком оснащались только гражданские трёхпалубные суда, на которых спардек размещался над главной палубой и из-за чего они часто назывались спардечными. Опыт эксплуатации таких плавсредств показал, что их строительство не является целесоообразным, так как спардек не принимает участия в усилении общей продольной прочности судовых конструкций.

Пла́нширь (или пла́ншир) (от англ. plank-sheer) — горизонтальный деревянный брус или стальной профиль (стальной профиль может быть обрамлён деревянным брусом) в верхней части фальшборта или борта шлюпок и беспалубных небольших судов.

Фальшборт (англ. bulwark) — ограждение по краям наружной палубы судна, корабля или другого плавучего средства представляющее собой сплошную стенку без вырезов или со специальными вырезами для стока воды (просветы между ширстреком и самим фальшбортом), швартовки (клюза) и прочими. Это конструкция из дерева или стальных листов с подпирающим набором (в зависимости из какого материала строилось плавучее средство).

Шлюп (англ. sloop) — устоявшийся к середине XIX века тип косого парусного вооружения — одна мачта и два основных паруса, передний (стаксель) и задний (грот).

Спи́накер (англ. spinnaker) — тип паруса, предназначенный для использования на полных курсах, от галфвинда до фордевинда.

Бегучий такелаж (нидерл. takelage (от takel — оснастка)) — тросовая оснастка судна (тросы и цепи, служащие для подъёма тяжестей и различных сигналов, подъёма, опускания и изменения направления отдельных частей рангоута относительно диаметральной плоскости судна, уборки и постановки парусов) закреплённая только одним концом. Второй свободный конец — ходовой, или лопарь, обычно проводят через один или несколько блоков, клотов, коушей или юферсов, образуя тали, а затем крепят в соответствующем месте.

Ру́мпель (от нидерл. roerpen ← roer «весло, руль» + pen «шпенёк») — специальный рычаг, закреплённый в головной части баллера руля, перпендикулярно его оси. Составная часть рулевого устройства.

Леер (нидерл. leier, от leiden — вести́) — туго натянутый трос, оба конца которого закреплены на судовых конструкциях (стойках, мачтах, надстройках и т. п.). Леера, закрепленные концами к носу и корме судна, пропускаются средними частями через топы грот- и фок-мачт. Леера служат для подъёма косых парусов, ограждения палубных отверстий или открытых палуб в местах, не защищенных комингсом или фальшбортом, установки тентов, подвески шлангов при передаче жидкого топлива на ходу и других целей.

Клюз (нидерл. kluis) — круглое, овальное или прямоугольное отверстие в фальшборте, в палубе или в борту, окантованное литой рамой или металлическим прутком, служащее для пропускания и уменьшения перетирания якорной цепи, швартовных концов или буксирного каната.

Шлю́пка (от нидерл. sloep) — общее название малого беспалубного мореходного судна для транспортирования людей и грузов, а также для спасения личного состава на воде.

Шверт (нем. Schwert «меч») — выдвижной плавник, препятствующий сносу судна под ветер. Яхта, оснащённая швертом, но не имеющая балластного киля, именуется швертботом.

Иол — 1- мачтовый бот с парусным вооружением «шафшинкен» (нем. schafschincen — овечий окорок; англ. shoulder of mutton — плечо барана) или 1- мачтовый бот с люгерным парусным вооружением.Иол — небольшое парусное судно с двумя мачтами (точнее, полуторамачтовое) — гротом и бизанью. Обе мачты имеют косое парусное вооружение. Бизань-мачта, обычно небольшого размера, расположена позади гельм-порта и выступает за гакаборт. Грот гафельный или бермудского покроя с кливером и стакселем.Йол (иол) — тип косого.

Тип парусного судна — комплексная характеристика, определяющая собой — уровень технического совершенства, главные размерения, число корпусов, особенности обводов и конструкции корпуса, вид парусного вооружения, наличие и тип вспомогательной двигательной установки, основное функциональное назначение судна, условное обозначение проекта в серии.

Выстрел (мн.ч. выстрела) — рангоутное дерево или металлическая балка, прикреплённые к борту судна (корабля) шарнирным соединением.

Парусное судно (парусник) — судно, которое использует парус и силу ветра для движения. Первые парусные и парусно-гребные суда появились несколько тысяч лет назад в эпоху древнейших цивилизаций. Парусные суда способны развивать скорость, превышающую скорость ветра.

Будова порожнини носа та пазух людини: анатомія, схема з описом

Дана анатомічна структура є неправильною пірамідою з трьома гранями. Зовнішній ніс дуже індивідуальний за зовнішніми ознаками і має велику різноманітність форм та розмірів у природі.

Спинка відмежовує носа з верхнього боку, вона закінчується між бровами. Верхня частина носової піраміди є кінчиком. Бічні поверхні називаються крилами і чітко відокремлені з інших частин особи носогубними складками. Завдяки крилам і носовій перегородці формується така клінічна структура, як носові ходи чи ніздрі.

Зовнішній ніс включає три частини

Кістковий кістяк

Його формування відбувається за рахунок участі лобової та двох носових кісток. Носові кістки з обох боків обмежені відростками, що йдуть від верхньої щелепи. Нижня частина кісток носа бере участь у формуванні грушоподібного отвору, який необхідний для кріплення зовнішнього носа.

Хрящова частина

Бічні хрящі потрібні для утворення бічних носових стін. Якщо йти зверху вниз, то відзначається примикання бічних хрящів до великих хрящів. Варіабельність малих хрящів дуже велика, тому що вони знаходяться поруч з носогубної складкою і можуть відрізнятися у різних людей за кількістю та формою.

Перегородка носа утворюється завдяки чотирикутному хрящу. Клінічна значимість хрящів у приховуванні внутрішньої частини носа, тобто організації косметичного ефекту, а й у тому, що із змін у чотирикутному хрящі може виникнути діагноз викривлення перегородки носа.

М’які тканини

Людина не відчуває сильної потреби у функціонуванні м’язів, що оточують носа. Здебільшого м’язи цього виконують мімічні функції, допомагаючи процесу визначення запахів чи вираженню емоційного стану.

Шкіра сильно прилягає до тканин, що оточують її, а також містить у собі безліч різних функціональних елементів: залози, що виділяють сало, піт, цибулини волосся.

Перекривають вхід у носові порожнини волосся виконують гігієнічну функцію, будучи додатковими фільтрами для повітря. Завдяки зростанню волосся відбувається утворення порога носа.

Після порога носа розташовується освіта, яка називається проміжним поясом. Воно щільно пов’язане з надхрящової частиною носової перегородки, і при заглибленні носову порожнину трансформується в слизову.

Для виправлення викривленої носової перегородки розріз проводиться якраз у тому місці, де проміжний пояс щільно зв’язується з надхрящовою частиною.

Лицьова та очна артерії забезпечують кровотік у носі. Відня йдуть по ходу артеріальних судин та представлені зовнішніми та носолобними венами. Відня носолобної області зливаються в анастомозі з венами, що забезпечують струм крові в порожнині черепа. Відбувається це за рахунок кутових вен.

1. Через це анастомозу можливе легке проникнення інфекції з носової області у черепні порожнини.
2. Струм лімфи забезпечується за допомогою носових лімфатичних судин, які впадають у лицьові, а ті, у свою чергу, у підщелепні.
3. Передні ґратчасті та підочні нерви забезпечують носу чутливість, тоді як лицьовий нерв відповідає руху мускулатури.

Носова порожнина

Носова порожнина обмежується трьома утвореннями. Це:

Ніздрі та носові ходи спереду є обмеженням носової порожнини, а назад вона переходить у верхню частину глотки. Місця переходу називають хоанами. Носова порожнина розділена носовою перегородкою на дві приблизно однакові складові. Найчастіше носова перегородка може трохи відхилятися в будь-яку зі сторін, але ці зміни не мають значення.

Кожна із двох складових має по 4 стінки.

Внутрішня стінка

Створюється за рахунок участі носової перегородки та поділяється на два відділи. Гратчаста кістка, а точніше її платівка, утворює задньоверхній відділ, а сошник – задньонижній відділ.

Зовнішня стінка

Одне зі складних утворень. Складається з носової кістки, медіальної поверхні кістки верхньої щелепи та її лобового відростка, слізної кістки, що примикає ззаду, а також ґратчастої кістки. Основний простір задньої частини цієї стінки формується за рахунок участі кістки піднебіння та основної кістки (в основному, внутрішня пластинка, що належить крилоподібному відростку).

Кісткова частина зовнішньої стінки служить місцем для прикріплення трьох носових раковин. Дно, склепіння та раковини беруть участь в утворенні простору, що має назву загального носового ходу. Завдяки носовим раковинам утворюються також три носові ходи – верхній, середній та нижній.

Носоглоточний хід є закінчення носової порожнини.

Верхня та середня раковини носа

Утворюються за рахунок участі ґратчастої кістки. Вирости цієї кістки формують також і міхурову раковину.

Клінічна значимість цієї раковини пояснюється тим, що її великі розміри здатні перешкоджати нормальному диханню через ніс. Природно, дихання не може з того боку, де міхурова раковина занадто велика. Її інфікування необхідно також враховувати при розвитку запалення в осередках решітчастої кістки.

Нижня раковина

Це самостійна кістка, яка закріплюється на гребені верхньощелепної кістки та кістки піднебіння.
Нижній носовий хід має у своїй передній третині гирло каналу, призначеного для відтоку слізної рідини.

Носові раковини покриті м’якими тканинами, які дуже чутливі не лише до атмосфери, а й запалення.

Серединний хід носа має проходи у більшість придаткових пазух носа. Винятком є ​​основна пазуха. Там же знаходиться півмісячна щілина, функція якої полягає у забезпеченні сполучення між середнім ходом та верхньощелепною пазухою.

Верхня стінка

Продірявлена ​​пластинка гратчастої кістки забезпечує формування склепіння носа. Отвори в платівці дають прохід у порожнину нюхових нервів.

Нижня стінка

Дно формується за рахунок участі відростків верхньощелепної кістки та горизонтального відростка кістки піднебіння.

Порожнина носа постачається кров’ю за рахунок основно-піднебінної артерії. Ця артерія дає кілька гілок для кровопостачання стінки, розташованої позаду. Передня решітчаста артерія забезпечує кров’ю латеральну стінку носа. Відня порожнини носа зливаються з лицьовою та очною венами. Очна гілка має гілки, що йдуть до мозку, що має значення у процесі розвитку інфекцій.

Глибока та поверхнева мережа лімфатичних судин забезпечують відтік лімфи із порожнини. Судини тут добре пов’язуються з просторами мозку, що є важливим для врахування інфекційних захворювань та поширення запалення.

Слизова оболонка іннервується другою і третьою гілками трійчастого нерва.

Навколоносові пазухи

Клінічна значимість і функціональні властивості приносових пазух величезні. Вони працюють у щільному контакті з носовою порожниною. Якщо пазухи зазнають дії інфекційного захворювання або запалення, це призводить до ускладнень на важливі органи, розташовані в безпосередній близькості від них.

Пазухи буквально усіяні різноманітними отворами та ходами, наявність яких сприяє швидкому розвитку патогенних факторів та посиленню ситуації при захворюваннях.

Кожна пазуха може спричинити поширення інфекції в порожнину черепа, ураження очей та інших ускладнень.

Пазуха верхньої щелепи

Має пару, що знаходиться в глибині кістки верхньої щелепи. Розміри сильно варіюються, але середні дорівнюють 10-12 см.

Стінка всередині пазухи є латеральною стінкою носової порожнини. Пазуха має вхід у порожнину, що знаходиться в останній частині півмісячної ямки. Ця стінка наділена відносно невеликою товщиною, тому саме її часто проколюють з метою уточнення діагнозу або проведення терапії.

Стінка верхньої частини пазухи має найменшу товщину. Задні відділи цієї стінки можуть зовсім не мати кісткової основи, обходячись хрящовою тканиною та безліччю ущелин кісткової тканини. Товща цієї стінки пронизана каналом нижньоглазичного нерва. Підглазничний отвір відкриває цей канал.

Знизу стінка є лунками самих задніх зубів. Найчастіше коріння зуба розділяється з пазухою лише невеликим шаром м’яких тканин, що є частою причиною запалення, якщо не стежити за станом зубів.

Лобова пазуха

Має пару, знаходиться в глибині кістки чола, по центру між лускою та пластинами частини очних ямок. Пазухи можуть розмежовуватися за допомогою тоненької кісткової пластинки, причому не завжди рівноцінно. Можливе зміщення платівки в одну зі сторін. У платівці можуть бути отвори, що забезпечують повідомлення двох пазух.

Розміри цих пазух варіабельні – вони можуть бути відсутніми, а можуть мати велике поширення по всій лобовій лусці і підставі черепа.

Стінка спереду є місцем для виходу нерва ока. Вихід забезпечується наявністю вирізки над очницею. Вирізка порізає всю верхню частину орбіти ока. У цьому місці прийнято проводити розтин пазухи та трепанопункцію.

Стінка знизу найменша по товщині, через що можливе швидке поширення інфекції з пазухи в очну орбіту.

Стінка мозку забезпечує відділення самого мозку, саме часткою чола від пазух. Також є місцем проникнення інфекції.

Канал, що проходить у лобово-носовій ділянці, забезпечує взаємодію між лобовою пазухою та носовою порожниною. Передні клітини ґратчастого лабіринту, які мають тісний контакт із цією пазухою, часто перехоплюють запалення або інфекцію саме через неї. Також у зв’язку з цим поширюються пухлинні процеси в обидва напрями.

Гратчастий лабіринт

Є осередками, розділеними тонкими перегородками. Середня кількість їх дорівнює 6-8, але може бути більшою або меншою. Осередки розташовуються в решітчастій кістці, яка є симетричною та непарною.

Клінічна значимість решітчастого лабіринту пояснюється його близьким прихильністю до важливих органів. Також лабіринт може бути сусідами з глибокими частинами, що утворюють скелет обличчя.

Осередки, що розташовуються в задній частині лабіринту, щільно контактують з каналом, в якому йде нерв зорового аналізатора.

Клінічна різноманітність є варіантом, коли осередки служать безпосереднім шляхом ходу каналу.

Хвороби, що вражають лабіринт, супроводжуються різноманітними болями, що розрізняються за локалізації та інтенсивністю.

Це пояснюється особливостями іннервації лабіринту, яка забезпечується за рахунок гілки очного нерва, що носить назву носоресничної.

Гратчаста пластинка також забезпечує перебіг нервів, необхідних для функціонування нюху. Саме тому, якщо є набряк чи запалення у цій галузі, можливі нюхові порушення.

Основна пазуха

Клиноподібна кістка своїм тілом забезпечує місце цієї пазухи прямо за ґратчастим лабіринтом. Зверху будуть розташовуватися хоани та склепіння носоглотки.

У цій пазусі є перегородка, що має сагітальне (вертикальне, що ділить об’єкт на праву та ліву частини) розташування. Вона найчастіше ділить пазуху на дві нерівноцінні частки і не дає їм спілкуватися між собою.

Стінка спереду являє собою пару утворень: решітчасте та носове. Перше посідає область осередків лабіринту, розташованих кзади. Стінка характеризується дуже малою товщиною і завдяки плавному переходу майже зливається зі стіною знизу. В обох частинах пазухи є невеликі округлі ходи, які дають змогу повідомлятись клиноподібній пазусі з носоглоткою.

Стінка ззаду має переднє положення. Чим більший розмір пазухи, тим тонша ця перегородка, що підвищує ймовірність травматизму під час проведення оперативних втручань у цій галузі.

Стінка зверху являє собою донну область турецького сідла, яке є місцем знаходження гіпофіза та перехреста нерва, що забезпечує зір. Часто, якщо запальний процес торкається основної пазухи, він перекидається на перехрест зорового нерва.

Стінка знизу є склепінням носоглотки.

Стінки з боків від пазухи близько сусідять з пучками нервів та судин, що знаходяться збоку від турецького сідла.

Взагалі, інфікування основної пазухи можна назвати одним із найнебезпечніших. Пазуха тісно сусідить з багатьма структурами мозку, наприклад, з гіпофізом, підпаутинною та павутинною оболонками, що спрощує поширення процесу в головний мозок і може закінчитися летальним результатом.

Крилопіднебінна ямка

Знаходиться за бугром нижньощелепної кістки. Через неї проходить велика кількість нервових волокон, тому значення цієї ямки у клінічному значенні складно перебільшити. Із запаленням нервів, що проходять через цю ямку, пов’язано велику кількість симптомів у неврології.

Виходить, що ніс та освіти, які тісно з ним пов’язані – це непроста анатомічна структура.

Лікування захворювань, що торкаються системи носа, вимагає від лікаря максимальної уважності та обережності через близьке розташування мозку.

Головне ж завдання пацієнта полягає в тому, щоб не запустити захворювання, доводячи його до небезпечного кордону і своєчасно звернутися за допомогою до лікаря.

Будова носа людини – анатомія зовнішньої частини, внутрішньої порожнини та пазух у схемах та фото

Ніс – початковий відділ дихальних шляхів, куди потрапляє повітря. Бог їм не лише прикрасив наше обличчя і, але й наділив життєво важливою для всіх органів та систем функцією. Будова носа людини досить складна. У цій статті розглянемо, з чого складається ніс людини.

Як влаштований ніс людини

Ніс – це частина особи у людини, розташована нижче перенісся, в нижній області якого є ніздрі, що виконують дихальні та нюхові функції (дивитись фото).

Структура зовнішньої частини носа

Будова зовнішнього носа представлена:

У новонародженої дитини він повністю складається з хрящів. До трьох років ніс частково зміцнюється кісткою, як у дорослої людини. У віці 14 років кілька хрящів займає 1/5 його частини.

Ніздрі вистелені коротким волосинками і затримують дрібнодисперсний пил, запобігають його попаданню в нижні дихальні шляхи. У вузьких ходах носа холодне повітря встигає нагрітися, щоб потім пройти через низку інших органів, не викликавши запалення бронхів та легень.

Носова порожнина обмежена небом, яке складається спереду з твердого (або кісткового) неба та м’якого піднебіння ззаду, яке не містить кістки. Також поряд розташовані порожнину рота та язик. Надгортанник є входом у трахею, яка, у свою чергу, веде в легені, стравохід і в шлунок.

Внутрішня будова носа

Вони з’єднуються між собою, мають спільну м’язову стінку горла та сполучаються з внутрішнім вухом. Тому при запаленні будь-якого внутрішнього ЛОР органу є ризик розвитку вторинного інфікування всіх трьох відділів і порожнин горла і вуха, наприклад, гнійний отит обумовлений витікання гною з гайморових пазух або синуса.

На малюнку нижче – пристрій носоглотки в розрізі: виснаження знаходиться носова порожнина, з’єднана з горлом і гирлом слухової труби.

Анатомія будови носа всередині дуже складна. Слизова оболонка рельєфного виду служить для зігрівання та зволоження повітря, яке потім надійде в бронхи та легені. В обох порожнинах уніфікують такі види стін:

• Бічна стінка – вона складається з окремих кісток і верхньої вилиці, твердого неба;
• Верхня стінка – представлена ​​решітчастою кісткою. Через її отвори проходять черепно-мозкові нерви відповідальні за нюх та дотик;
• Нижня стінка – складається з відростків твердого піднебіння та верхньощелепних кісток.

Придаткові пазухи та їх функції

По фото видно, що в області кожної раковини є гирло, через яке синуси спілкуються з носовою порожниною. Наприклад, головний синус повідомляється з носовою порожниною в районі верхньої носової раковини.

• Фронтальний синус повідомляється у районі середньої раковини.
• Щелепний синус, як і лобовий, повідомляється з носовою порожниною у середній раковині.
• Над очницею розташовується лобовий синус і має сполучення в середній раковині.
• Клиноподібна пазуха розташовується медіально (по центру) до орбіти і має сполучення у верхній та нижній носових раковинах.

Турецьке сідло. У його центрі розташована гіпофізарна ямка. У ослаблених людей синусові пазухи часто закупорені гнійним вмістом, тому для профілактики риніту, щоранку потрібно промивати ніс фізіологічним розчином, кімнатної температури.

Зона нюху представлена ​​спеціальними нейросенсорними клітинами, які містять нюхові рецептори. Вони містяться в нюхової оболонці та у верхній стінці кожного носового проходу. Рецептори нюху віддають сигнали першому черепному нерву, які передають їх у мозок у центр нюху.

Риніт може призводити до синуситів або запалення пазух. Для запобігання цьому ускладненню, потрібно своєчасно розпочати лікування (інгаляції, судинозвужувальні, краплі душ для носа).

Увага. Судинозвужувальні краплі для носа можна застосовувати не більше трьох днів. Оскільки надалі можлива атрофія слизової оболонки.

Анатомічні особливості носа пристосовані для кращої роботи організму. Неправильна форма носа може спровокувати неправильний відтік слізної рідини, потім запалення гайморових пазух, синусів.

Ринопластика – операція полягає у вирівнюванні носової перегородки, хірургічним шляхом. Неправильна ділянка кістки забирається і на її місце ставиться пластмасовий протез.

Функції носа людини

Нюхальна функція . У внутрішній порожнині розташовуються нюхові рецептори, з яких ми можемо відчувати все різноманітність запахів. При атрофії слизової оболонки ми можемо втратити нюх.

Атрофія слизової оболонки носа може з’явитися внаслідок опіку пором, після прийому деяких лікарських препаратів, внаслідок сильного інфекційного процесу у ЛОР органах і навіть при вдиханні хімічних речовин різного походження.

Дихальна функція . Повітря надходить у ніс, де очищається від хвороботворних бактерій і зігрівається, потім йде у легені, чим забезпечує постачання крові киснем та можливість життя людині.

Анатомія носа та приносових пазух

06.07.2018
Основні анатомічні утворення голови та шиї.

Ніс є самою виступаючою частиною на обличчі, розташованій у безпосередній близькості від головного мозку. Для розуміння механізмів розвитку патологічних процесів та способів запобігання поширенню інфекції необхідно знати особливості будови. Ази навчання в медичному університеті починаються з алфавіту, в даному випадку з вивчення основних анатомічних утворень пазух носа.

Основні структури та функції носа

Як початкова ланка дихального тракту, він пов’язаний з іншими органами респіраторної системи. З’єднання з ротоглоткою дає підставу припускати непрямий взаємозв’язок із травним трактом, тому що часто слиз із носоглотки потрапляє в шлунок. Таким чином, так чи інакше патологічні процеси в пазухах носа можуть вплинути на всі ці структури, спричинивши захворювання.

В анатомії прийнято розділяти носа на три основні структурні частини:

Всі разом вони становлять головний нюховий орган, основними функціями якого є:

1. Дихальна. Є першою ланкою в дихальному шляху, саме через ніс у нормі проходить повітря, що вдихається, крила носа при дихальній недостатності грають роль допоміжної мускулатури.
2. Чутлива . Є одним з основних органів чуття, завдяки рецепторним нюховим волоскам, він здатний вловлювати запахи.
3. Захисна . Слиз, що виділяється слизової оболонки, дозволяє затримувати частинки пилу, мікроби, суперечки та інші великодисперсні частинки, не дозволяючи проходити їм углиб організму.
4. Зігріває. Проходячи по носових ходах, прохолодне повітря обігрівається завдяки близько розташованій до поверхні слизової капілярної судинної сітці.
5. Резонаторні. Бере участь у звучанні свого голосу, зумовлює індивідуальні особливості тембру голосу.

Відео в цій статті допоможе краще розібратися із будовою навколоносових порожнин

Розберемо будову носа та пазух у картинках.

Зовнішні відділи

Анатомія носа та приносових пазух починається з вивчення зовнішнього носа.

Зовнішня частина нюхового органу представлена ​​кістковими та м’якотканими структурами у формі тригранної піраміди неправильної конфігурації:

• Верхню частину називають спинкою, яка розташовується між надбровними дугами – це найвужча частина зовнішнього носа;
• Носогубні складки та крила обмежують орган з боків;
• Вершиною називають кінчик носа;

Знизу, на підставі, розташовуються ніздрі. Вони представлені двома округлими ходами, через які повітря надходить у дихальні шляхи. Обмежені крилами з латерального боку, перегородкою з медіальної.

У таблиці представлені основні структури зовнішнього носа та позначення, де вони знаходяться на фото:

Порожнина носа

Представлена ​​трьома хоанами або носовими раковинами, між якими розташовані носові ходи людини. Вони локалізуються між ротовою порожниною та передньою ямкою черепа – входом у череп.

ХарактеристикаВерхній хідСередній хідНижній хід

· розділена на базальну та сагітальну частини.

· з’єднана з гребенем верхньої щелепи та кістки піднебіння.

Відкривається основна пазуха.

Відкриваються практично всі пазухи носа, крім основної пазухи.· Носослезний канал;

· Гирло Євстахієвої (слуховий) труби.

Під час проведення риноскопії ЛОР-лікар може побачити лише середній хід, за межею риноскопа знаходяться верхній та нижній.

Пазухи носа

Лицьові кістки містять порожнисті простори, які в нормі наповнені повітрям і з’єднуються з порожниною носа – це придаткові пазухи. Усього їх виділяють чотири види.

Фото будівлі пазухи людини.

(основні) (3)Верхнещелепні (гайморові) (4)Лобні (фронтальні) (1)Рішчасті (2)

У нормі через пазухи носа проходять потоки повітря. На фото можна побачити будову носових пазух, їхнє взаємне розташування. При запальних змінах часто пазухи наповнюються слизовим або слизово-гнійним вмістом.

Навколоносові пазухи також повідомляються і між собою, через що часто інфекція, поширюючись, перетікає з однієї пазухи в іншу.

Верхньощелепні

Є найбільшими, мають трикутну форму:

Через цю стінку проводять пункцію.

Венозне сплетення межує з очницею за допомогою печеристого синусу, розташованого в твердій оболонці мозку.

Утворення гайморової приносової пазухи

Гратчасті

Гратчастий лабіринт – єдина кістка, де знаходяться решітчасті пазухи у людини, вона межує з:

Можливе поширення в орбіту передніх або задніх відділах, залежно від індивідуальних особливостей анатомічної будови. Тоді вони межують з передньою ямкою черепа за допомогою гратчастої пластинки.

Це доводить інструкції під час розтину пазух – лише в латеральному напрямку, щоб не пошкодити платівку. Поблизу пластинки також проходить зоровий нерв.

Лобові

Мають трикутну форму, розташовуються у лусці лобової кістки. Мають 4 стінки:

Розташований канал – це повідомлення пазух носа із середнім носовим ходом, довжиною 10-15 мм та шириною-4 мм.

Клиноподібні

Складається із губчастої кістки.

Зверху прилягає область лобової частки (нюхові звивини) та гіпофіз.

Відео в цій статті допоможе зрозуміти, де саме знаходяться навколоносові пазухи і чим вони утворені:

Про анатомію придаткових пазух носа необхідно знати всім медичним працівникам і людям, які страждають на гайморити. Ця інформація допоможе зрозуміти, де розвивається патологічний процес і як може поширюватися.

Гайморові пазухи: особливості будови, функції, захворювання, лікування

Багато отоларингологічних захворювань стосуються гайморової пазухи. Що таке гайморові пазухи? Це парний орган, який знаходиться у верхньощелепній кістці і розташований близько до очей. До цієї частини тіла необхідно відноситися з особливою увагою, тому що, якщо гайморова порожнина запалюється, можуть виникнути серйозні ускладнення.

Особливості будови та функції порожнин

На питання, де знаходяться гайморові пазухи, можна відповісти так: розташування органу всередині верхньої щелепи. Він представлений у формі неправильної чотиригранної піраміди. Об’єм кожної пазухи до 18 кубічних сантиметрів. Людина вони можуть мати різні розміри.

Внутрішній шар органа складається з миготливого циліндричного епітелію.

Будова гайморових пазух непроста. Вони складаються з:

• Носової стіни. Її ще називають медіальною. У її складі кістки, які поступово переходять у слизову оболонку. З носовим ходом ця стінка з’єднується через спеціальний отвір.
• Передньої чи лицьової стінки. Її покривають тканини щік, тому за щільністю вона вище за інші стінки.
• Оконичної стінки. Вона дуже тонка і містить венозні судини та підочноямковий нерв. Тому, якщо виникне захворювання, є ризик розвитку ускладнень для очей та оболонки мозку.
• Задньої стінки. Вона досить щільна і розташовується з крилопіднебінним вузлом, верхньощелепною артерією та верхньощелепним нервом.
• Нижня стінка. Знаходиться лише на рівні носа, але може бути і нижче. У цьому випадку коріння зубів може виступати всередину стінки гайморової пазухи.

Призначення гайморових пазух для людини ще повністю вивчено. Усі функції, які пояснюють, навіщо потрібні пазухи, розділили на дві групи. Перша називається зовнішньою і до неї відносять:

• здатність забезпечувати слизом, захищати носову порожнину від патогенних мікроорганізмів;
• участь у формуванні мови людини;
• рефлекторну функцію;
• участь у процесі нюху;
• регулювання тиску всередині носової порожнини.

Через порожнечі в черепі, кістки верхньої щелепи не настільки важкі, як нижній.

Друга група функцій називається внутрішньою. Вони відповідають за дренування та вентиляцію. Придаткові пазухи не можуть нормально працювати, якщо не відбувається постійне дренування та повітрообмін. Коли носовий прохід потрапляє потік повітря, то межах стінок гайморової пазухи відбувається повітрообмін. Особливості анатомічної форми синусів не дозволяють повітря під час вдиху потрапляти до них усередину. Унікальна анатомія гайморових пазух дозволяє їм забезпечувати нормальне носове дихання. У верхньощелепному просторі знаходиться миготливий епітелій, який сприяє просуванню слизу, гною та чужорідних частинок у носоглотку через співустя. Якщо виникли порушення процесів повітрообміну та дренування у придаткових пазухах, то під їх впливом розвиваються різні патології. Співустя, що знаходиться в носі, може змінювати свої розміри. При набряку слизової оболонки ця частина носа розширюється. Якщо вона постійно перебуває в такому стані, то струмені повітря будуть потрапляти в ту саму точку і можуть утворитися кісти.

Звуження сполучення відбувається:

• Внаслідок сильного набряку при вірусних захворюваннях.
• Якщо в органі є поліпи, пухлини та інші патології.
• Внаслідок вроджених особливостей будови органу.

Через звуження ходу слиз починає застоюватися всередині, пазухи запалюються, у них починає накопичуватись рідина, гній, що свідчить про те, що почав розвиватися гайморит.

Основні причини розвитку патології

Запалення гайморової пазухи називають гайморит. Патологічний процес у більшості випадків розвивається через попадання до органу інфекції під час дихання або через кров. Існує багато факторів, які можуть спровокувати розвиток проблеми.

Запалення гайморових пазух може виникнути внаслідок:

• Не до кінця вилікуваного нежитю.
• Попадання вірусів та хвороботворних бактерій у носоглотку.
• Гостра респіраторно-вірусна інфекція, грип або застуда.
• Якщо кістки щелепи були травмовані.
• Роботи на шкідливих виробництвах.
• Перебування в умовах теплого та сухого повітря.
• Погана гігієна порожнини рота.
• Переохолодження організму.
• Порушень функції імунної системи.
• Погіршення роботи секреторних залоз.
• Алергічна реакція.
• Утворення поліпів та аденоїдів у пазухах.
• Поразки слизової грибком, туберкульозу та пухлин.

До розвитку синуситу у людини може призвести застосування судинозвужувальних крапель для лікування риніту протягом тривалого часу.

Як виявляється хвороба

Якщо болить гайморова пазуха, необхідно пройти обстеження, оскільки, можливо, це проявляється гайморит. Запальний процес може вражати пазухи ліворуч, праворуч та одразу з двох сторін. З розвитком хвороби гайморових пазух самопочуття хворого погіршується. Особливо погано він починає почуватися ввечері. Головні симптоми захворювання це:

• Наявність виділень з носового проходу з домішками слизу та гною.
• Здавлювання на обличчі в області перенісся, яке відчувається яскравіше, якщо нахилити голову.
• Почуття повної закладеності носа, або з правого або лівого боку.
• Порушення пам’яті та сну.
• Збільшення температури тіла до 40 градусів. Цей симптом розвивається у гострій формі запалення.
• Підвищена стомлюваність, зниження працездатності, млявість, апатія.

• Біль. Неприємні відчуття порушують якість життя. Болять віскі, ніс, ясна, очі, поступово неприємні відчуття охоплюють усю голову.
• Порушення дихання.
• Поява гугнявого голосу.

При патології гайморових пазух виділення з носа можуть бути дуже сильними. Це відбувається внаслідок скупчення в порожнині носа згустків крові, слизу та гною. Про те, на якій стадії розвитку знаходиться запальний процес, визначають залежно від кольору рідини:

• Якщо виділення білого кольору, то припускають, що хвороба тільки-но почала розвиватися або хворий одужує.
• За зеленими виділеннями визначають гострий запальний процес.
• Жовтий секрет свідчить про присутність у ньому домішок гною. Це небезпечна форма і лікувати її потрібно негайно.

У тяжких випадках відкриваються кровотечі.

За наявності прожилок крові у виділеннях або згустках необхідний терміновий огляд та лікування. Оскільки гайморова пазуха розташована біля важливих органів, то ускладнення може бути досить серйозними.

• риногенним. Його розвиток починає, якщо людина страждає на вірусну інфекцію, грип або нежить. Цей вид запального процесу виникає у більшості хворих на гайморит.
• Поліпозний. Він утворюється, коли в носовій порожнині утворюються поліпи. Це призводить до порушення природних процесів у носі та супроводжується почуттям закладеності.
• Алергічний. Цей вид означає, що гайморитні пазухи запалилися під впливом негативного впливу довкілля. В основному, це сезонна проблема, яка турбує людей навесні та восени.
• Одинтогенним. Патологічний процес у гайморових пазухах носа виникає при запаленні придаткових порожнин внаслідок зараження стафілококом, стрептококом або кишковою паличкою. Хвороба зазвичай розвивається, якщо людина не дотримується правил гігієни рота.

Перед тим, як проводити лікування, маємо визначити причину проблеми та усунути її.

Способи усунення запалення

Лікування гаймориту проводять за допомогою:

• Спеціальні медикаменти.
• Фізіотерапевтичні процедури.
• Народні методи.
• Профілактичні заходи.

Терапія гайморових пазух за допомогою медикаментів складається з таких кроків:

• При інфекційному походженні захворювання призначають антибактеріальні назальні спреї або внутрішньом’язові ін’єкції. Зазвичай використовують Сульбацин, Уназін чи Амоксиклав. У разі гострого інфекційного процесу лікування проводиться за допомогою препарату групи пеніцилінів А -моксициліну.
• Для зняття набряку застосовують протинабрякові засоби. Наприклад, Фенілефрин, Оксиметазолін, Леконіл або Назол .
• При алергічному походженні гаймориту потрібні антигістамінні препарати. Вони мають седативну дію. Такі властивості мають Лоратадин, Кестін та інші засоби.
• Усунення хворобливих проявів патології здійснюють за допомогою Ібупрофену, Аспірину, Парацетамолу.
• Щоб прискорити вихід слизу з пазух, призначають муколітичні засоби. Це Амброксол, Ацетилцистеїн, Корінь солодки.

Щоб пазухи гайморові швидше вилікувати від патологічного процесу допоможуть такі рекомендації:

• Для запобігання зневодненню та посиленню захисних сил організму потрібно вживати багато рідини. Щоб слиз не накопичувався в носі, краще вживати чай із ромашки.
• Хороший ефект дають парові інгаляції із застосуванням відвареної картоплі або ефірних олій. Потрібно накрити голову рушником і дихати пором.
• Слід пам’ятати, що застосування парових інгаляцій дозволено на початкових етапах розвитку хвороби. За наявності гною ця процедура може погіршити перебіг патології.
• Хворий повинен перебувати в ліжку до одужання та убезпечити себе від холодного повітря.
• Повітря в приміщенні має бути достатньо зволоженим.
• Регулярно промивати носа. Ця процедура позбавить закладеності і швидше очистить пазухи. Промивання можна робити антисептичними засобами на зразок Мірамістіна, Фурациліну, розчином із морської солі.
• Важливо уникати фізичних навантажень.
• При необхідності висморкатися процедуру проводити потрібно акуратно, так як простір, що відкривається, в пазухах може повністю заповнитися гноєм і закупоритися.

Вилікувати захворювання можна лише за допомогою спеціалістів. Тому препарати потрібно приймати після консультації лікаря. Якщо препарати не допомогли, проводять пункцію гайморової пазухи. У її порожнину вводять голку, що усуває гній. Таким же способом можуть вводити і препарати, після чого їхня дія буде більш вираженою.

Для отримання хорошого результату процедуру потрібно повторювати кілька разів. Ця методика досить болісна, але без неї домогтися одужання неможливо.

Ускладнення та профілактика

Що робити за гаймориту? Насамперед йти до лікаря, тому що несвоєчасне лікування може стати причиною розвитку хронічних мігреней, порушень зору та слуху, абсцесу очної ямки, флегмони, внутрішньочерепного абсцесу, менінгіту та сепсису, хронічної втоми. Для профілактики захворювань гайморових пазух потрібні:

• Уникати переохолодження.
• Робити щеплення від грипу. Багато хто не розуміє, навіщо це потрібно. Але завдяки вакцинації можна уникнути розвитку захворювання та його ускладнень.
• До кінця лікувати нежить та інші хвороби, які можуть спричинити гайморит.

При перших симптомах порушень слід піти до отоларинголога.

Leave a Comment Отменить ответ

Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.