Плетіння з лози для початківців

Напевно у кожного вдома знайдеться хоч невеликий кошик, плетені з лози. З такими наші бабусі і по сей день відправляються на ринок, а більшість прихожан на Великдень несуть в них паски і писанки. Вартість такого кошика досить висока і цілком виправдана: лозу слід знайти і правильно підготувати, а далі вручну сплести. Техніка плетіння з лози не така вже складна справа, зате воно цілком може стати вашим хобі.

Де взяти лозу для плетіння?

Ваше завдання знайти потрібне дерево, потрібний період року, правильно підготувати зібрані прутики. Найбільш відповідний період для збору – з липня по серпень, коли сік починає сповільнювати свій біг по гілках. В принципі, однаково добре поводяться всі види верби, за винятком ламкою.

Як правило, місце, де можна взяти лозу для плетіння, розташоване в приміському районі неподалік від води. Якщо ж ви живете в промисловому місті або верби точно не знайдете поблизу, цілком згодяться ліщина, коріння дерев і навіть деяких чагарників, а ще лико з колотим бамбуком.

Техніка плетіння з лози передбачає в якості першого етапу обробку зібраного матеріалу. Якщо зібрати його в правильний період, очистити від кори і розколоти буде дуже просто. Також застосовують метод пожвавлення, коду на пару тижнів ставлять прутики широкими кінцями в воду і чекають появи зелених росточков. При необхідності прутики розпарюють і роблять їх максимально податливими.

Види плетіння з лози

Існує кілька варіантів плетіння з вербової лози:

• суцільне (Прутик повністю заповнює основу суцільним шаром і різного роду перепустки або ажурні деталі відсутні, застосовують для господарських кошиків);
• ажурне (Легке повітряне плетіння з великою кількістю порожніх проміжків, цей варіант застосуємо для декоративних ваз або хлібниць, тут потрібен максимально гнучкий матеріал);
• вітое (Гілки відразу виплітають і скручують між собою, зазвичай його використовують для оформлення меблів);
• фігурне (Коли виріб має кілька вільну фантазійну форму).

Плетіння короба з лози

Вже якщо говорити про плетінні з лози для початківців, то найкраще знайомитися саме з коробом:

1. Починаємо з денця. Крайні основи будуть зроблені з соснових рейок, все встановлюємо в планку для забезпечення рівного краю.
2. Починаємо плетіння мотузкою. Складаємо тонкий прут удвічі і обплітає основу крок за кроком.
3. Кожен раз додаємо довгий прут і робимо подвійні стійки.
4. Для тих, хто цікавиться плетінням з лози для початківців, важливо запам`ятати одне правило. При роботі доведеться нарощувати прутик, тут працюємо за такою схемою: слід нарощувати завжди комель до комлю або вершина до вершини, при цьому обов`язково робимо додатковий оборот на крайніх стійках кожні три ряди.
5. Нарощування робимо тільки по зовнішній стороні плетіння.
6. Завершувати дно будемо знову плетінням мотузкою в два прутика.
7. Отримали дно, підготували прути під стійки.
8. Основа для короба є жорсткий каркас, збитий із соснових палиць з круглим перетином. Чим якісніше ви зберете каркас на цвяхах, тим рівніше і акуратніше вийде кінцевий вигляд короба.

Плетіння з лози відео уроки ? лозоплетіння кошиків для початківців, майстер клас

Плетіння з лози та верби – це дуже захоплююче заняття. У Білорусі та інших країнах СНД дуже люблять лозоплетіння. Створювати своїми руками вироби з лози не тільки цікаво, але і корисно. Вузликове плетіння дозволяє розвивати уважність та посидючість, а також покращує дрібну моторику рук. Можна знайти безліч майстер-класів для початківців, де покроково описано, як правильно створюється плетена корзинка з гілок.

Плетіння з лози – це дуже захоплююче заняття

Уроки плетіння з лози для початківців: робимо кошик своїми руками

Для плетіння кошиків і ваз є свої схеми. Тим, кому таке заняття до душі, можуть піти на спеціальні курси. Там дають не тільки ази цього ремесла, але також посвячують у всі тонкощі і нюанси процесу плетіння.

Отже, робота складається з таких послідовних етапів:

1. Для початку прути необхідно підготувати. Слід взяти оберемок вербових прутів і викласти їх на рівну поверхню. Підготовка матеріалу передбачає його попереднє висушування, але якщо людина буде використовувати куплені прути, то можна обійтися без цього.
2. Штучна корзиночка повинна робитися з попередньо замочених прутів. Це слід зробити для того, щоб вони стали гнучкими. Тримати їх у воді треба не менше 2 днів. За цей час вони стануть досить гнучкими, і не будуть ламатися.
3. Потім необхідно нарізати прутики до їх основи. Вони нарізаються залежно від бажаного розміру кошики. Якщо є бажання сплести маленьку корзинку, то достатньо використовувати 30-сантиметрові прутики. Більш габаритні вироби плетуться з 60-сантиметрових прутиків.
4. Далі беруться 4 прутика для основи виробу. В них необхідно зробити проріз. Вона робиться посередині, довжина – приблизно 5 див.
5. Після цього можна приступити до збору основи. Для цього на 4 прута з прорізами хрестоподібно кладуться інші прути, які не мають прорізів. Вони повинні лягти перпендикулярно.
6. Тепер починається процес безпосередньо плетіння кошика. Заготівля на поверхні. В неї вставляються 2 прутика. Вони будуть оплетаться навколо інших прутиків, і створювати тим самим форму виробу.
7. Для зміцнення підстави, плетіння має бути парним. Всі прути повинні лягати в одному напрямку і не перекручуватися. Кожен вербовий прутик повинен щільно прилягати до інших прутикам.
8. Після того, як майстрові вдалося сплести 2 ряду, промені основи необхідно розділити.
9. Слід додавати робочі прути по мірі необхідності.
10. Плетення стінок відбувається методом постановки бічних стійок.
11. Коли стінки будуть готові, можна приступати до виготовлення ручки кошика. Зробити її можна з 5 тонких прутиків.

Галерея: плетіння з лози (25 фото)

Як зробити кошик з лози своїми руками (відео)

Плетіння з вербових прутів: відмінності і секрети

У такому ремеслі не можна обходитися без деяких особливостей:

• Прутики обов’язково потрібно замочити у воді на пару діб, так як завдяки цьому вони стануть гнучкими. Деяким навіть доводиться варити їх.
• Якщо вербові прутики втрачають свою гнучкість під час роботи, слід обприскувати водою.
• В такій роботі важливо використовувати прутики різної товщини. Наприклад, основа вироби потрібно майструвати з товстих прутів.
• Перед тим, як використовувати вимочені у воді вербові прутики, потрібно переконатися в тому, що вони повністю висохли.
• Щоб виріб вийшло красивим, важливо стежити за тим, щоб всі прутики дуже щільно прилягали один до одного. Також важливо класти їх в одну сторону, щоб прути не перекручувалися.

Якщо вербові прутики втрачають свою гнучкість під час роботи, слід обприскувати водою

Які інструменти можуть знадобитися для роботи?

Техніка лозоплетіння не завжди буває легким, тому майстру можуть знадобиться такі інструменти, як:

• Шило.
• Секатор.
• Ніж.
• Колотушка або кусачки.
• Плоскогубці.
• Шаблони.

Порада: значно полегшує роботу підготовчий етап. Якщо лозу попередньо висушити і замочити у воді, то працювати з нею буде набагато легше, і використовувати деякі інструменти не доведеться.

Заготівля лози

Коли заготовляти?

Найсприятливіший час для заготівлі – осінь. Лозу починають збирати, коли починають опадати листя.

Найсприятливіший час для заготівлі – осінь

Як робити зріз?

Прутики зрізають ручними інструментами, наприклад, секатором. Робиться косий зріз. Коли робиться зріз, важливо простежити за тим, щоб на прутику не було забруднень, адже під час очищення він може пошкодитися. Зріз повинен бути гладким, на ньому не повинно бути відщепів деревини.

Як їх зберігати?

Далі лозу потрібно сортувати. Рекомендується розкласти її по довжині і ширині. Тоненькі прути зберігаються з тонкими прутами, а товсті – з товстими. Це полегшить роботу в майбутньому.

Якщо лоза зелена, то її рекомендується зберігати на повітрі. Завдяки цьому вона підсохне. Якщо лоза була зібрана взимку, то зберігати її можна в снігу. Однак занадто довго лежати під снігом лоза не може, це може її погубити.

Тоненькі прути зберігаються з тонкими прутами, а товсті – з товстими

Не можна зберігати її в сирому приміщенні, так як вона почорніє і покриється цвіллю.

Як підготувати лозу для роботи?

Потрібно використовувати для плетіння тільки чисту лозу, тому якщо на ній є земля або забруднення, потрібно приступити до очищення. Далі прутики очищаються від кори. Якщо правильно обробити лозу, вона стане білою і блискучою. Тільки після цього можна приступати до висушування.

Плетіння з виноградної лози: меблі

Меблі з виноградної лози виглядає дуже презентабельно і дорого. Такі вироби завжди приємно мати в будинку, так чому б не майструвати щось із цього матеріалу власноруч?

Майстер-клас з виготовлення крісла з виноградної лози:

1. На першому етапі повинен бути обраний матеріал для роботи. Красиве крісло вийде зробити тільки з якісного матеріалу.
2. Далі повинна відбуватися обробка обраного матеріалу. Лоза очищається, з неї знімається кора. Потім вона сушиться і вимочується у воді кілька діб. Не варто нехтувати цим підготовчим етапом, так як без нього працювати з прутами буде непросто.
3. Збирається конструкція. Потрібно заздалегідь визначитися з розміром крісла. Лоза підрізається за бажаними параметрами виробу. Першим виготовляється каркас крісла.
4. Після цього до каркаса слід прикріпити ніжки. Щоб ніжки прикріпилися міцно, крім лози можна використовувати мотузку.
5. Плетіння відбувається за простою схемою: горизонтальні прутики накладаються на вертикальні, потім в’яжуться коси і плетуть вузли.

Меблі з виноградної лози виглядає дуже презентабельно і дорого

На останньому етапі виріб необхідно залакувати або пофарбувати.

Вузликове плетіння з лози

Технологія вузликового плетіння не вимагає від людини якихось особливих талантів. Впоратися з такою роботою може кожен, головне – мати бажання.

Для початківців умільців краще всього почати з простих робіт, наприклад, можна зробити маленьку корзинку. Що стосується тих майстрів, які бажають підвищити свою кваліфікацію і навчитися створювати щось більш складне, їм рекомендується відвідувати спеціальні курси по вузликовому плетінні.

В такій роботі важливо не тільки бути посидючим. Від майстра потрібно уважність і зосередженість. Якщо він буде слідувати інструкції, у нього обов’язково вийде власноруч створити красиве виріб методом вузликового плетіння.

Збір і підготовка вербового прута (відео)

Нескладно переконатися в тому, що лозове плетіння – це відмінне заняття для представників різних вікових категорій. Інтерес викликає не тільки бажання отримати готовий «продукт», а навіть сам процес роботи над ним.

Інші види рукоділля

Приємного читання!

Всесвіт лозоплетіння

Село Іза — за кілька кілометрів від Румунії, у долині між двома гірськими пасмами. По одному хребту проходить українсько-румунський кордон, а інший відділяє село від решти України. Вже понад століття ледь не кожну родину тут годує лозоплетіння. І досі з лози тут плетуть усі — від учителів до священиків. А втім, ремесло це з року в рік стає все менш прибутковим: ціни ростуть, а покупців меншає. Тож місцеві мешканці приймають новий виклик долі — як, куди та з ким рухатися далі.

«Я рускі гроші їм»

— Який, нах. бізнес?! Я залежний від покупця. Якщо у нього не буде грошей, то і в мене їх не буде! Раніше людина мала сто доларів — могла собі дозволити покупку. А тепер має 50, і їй не хватає навіть зуба вставити, — нервується мешканець села Іза Василь. Зазвичай у цей час він порається у майстерні для лозоплетіння. Та зараз йому не до цього — у колодязі зламався насос, а грошей замінити немає. Ремонтує сам.

Чоловік виходить перекурити надвір. Сині спортивні штани, гумові тапки, у лівій руці пачка цигарок «Прима». Питання «а як ваш бізнес цього року?» провокує монолог відчаю.

— У мого батька була пенсія 120 доларів, коли злодії були. А прийшли чесні, то дали батькові 50 доларів. Простий пенсіонер. Його-то за шо люструвати?! Бо бідним легше керувать?! — Василь нервово затягується «Примою».

Уся родина тридцятирічного Василя займається лозоплетінням: і дружина, і дитина, і батько, і сестра, навіть двоюрідний брат із тіткою. Словом, усі. Це ремесло тут засвоюється із самого дитинства. Діти в Ізі одночасно вчаться ходити, говорити і працювати з лозою.

Різні дрібниці для дому, прикраси, кошики, посуд, скрині, крісла-гойдалки, столи, стільці, плетені дивани й ліжка. Плетуть все і всі. Головне місце збуту товарів з лози — не сама Іза, не найближчий обласний центр — Ужгород, і навіть не столиця. Уже кільканадцять років ізівчани возять більшість свого товару на продаж у Росію.

— Там всюди возимо. У мене усі родичі в Росію їздять продавати. Кажда хата туди ходить. Я рускі гроші їм. Мене росіяни виручають, а не Європа, — каже Василь.

На подвір’ї в чоловіка стоїть білий міні-вен. Сусіди мають по дві машини: одна робоча, інша — для сім’ї. Більшість років незалежності мешканці Ізи, на відміну від решти країни, жили стабільно — криза їх, кажуть, не зачіпала. І поки у Росію без проблем їздили фури, і тутешні мешканці жили спокійно.

На 90 процентів Іза живе за счот Росії. Якби не Росія, то не знаю, що б тут було

— На 90 процентів Іза живе за счот Росії. Якби не Росія, то не знаю, що б тут було. Ми туда кошики возимо. Якшо нам це заборонять, то все, до свіданья. Я своїй дитині даю їсти руску ковбасу за рускі гроші куплену, а не за тернопільські чи львівські, — чоловік голосно спльовує та закурює другу поспіль цигарку.

Василь каже, що його не цікавлять події в Україні: «Нова влада — то не жити по-новому, а виживати». Інтеграція в Європу жителя прикордонного з ЄС села теж не хвилює: «У Європу ізівчани нічого не возять. Ні в Румунії, ні в Угорщині наші кошики нікому не нужні». І безвізовий режим, запевняє Василь, того не змінить.

— Я там безправний, в тій Європі. Ну бо яке у мене право? Взяти у карман 500 євро, поїхати-подивитись на цигель-цигель ай-люлю, музеї там всякі — і вернутися додому вже без грошей? Та і то — шоб ото поїхати без візи, треба спершу мати тих 500 євро. Звідки їх тут людина знайде?! — Василь знову спльовує крізь зуби.

«Садимо ту лозу, як картоплю»

— Ще наші прадіди тим займалися. Так і ми, від малого до великого, — усі плетемо. Ми ту лозу садимо, як картоплю. Копаємо її перший раз, потім другий — і так щодва роки. Тоді ріжемо, варимо і сушимо, — розкриває секрети технології корінна мешканка Ізи Марія Антонь.

Їй 49. Марія якраз повертається з городу, де поралася від самого ранку, — після обіду її черга працювати в «магазині». Підміняє дочку. Магазином вони називають розставлені обабіч дороги плетені вироби. Покупців негусто, тож поки що Маріїн онук розважається тим, що їздить на ровері поміж товаром. Від ранку вони ще нічого не продали.

— У нас у селі всі тим займаються. Священики, вчителі. Всі. Роботи ж нема. У мене син вчився в Ужгороді. Потім пішов у торговлю, але у людей грошей нема. Нічого нема! От він тепер з нами плете, — розповідає пані Марія, поки відганяє онука від дороги.

Вона заводить мене у склад, прибудований до хати. Тут зберігають кошики різних форм і розмірів: від класичних до геть вигадливих у формі лебедів. А ще безліч виробів зі шкіри й овчини: браслети, шкарпетки, пледи, верхній одяг. Раніше тут думали відкрити справжній магазин.

— Тут усе тримаємо, щоби товар не псувався від дощів та пилюки, яку фури ганяють. А магазин, порахували, нам не вигідно. Я спочатку хотіла його відкривати. Купила навіть полички. Віддала за них дві тисячі доларів! Так і стоять без діла. У людей грошей нема, відповідно — і у мене нема, — бідкається жінка.

Через економічну кризу ціни на більшість побутових товарів зросли, а на вироби з лози — впали. Пані Марія продає кошики за ціною від 50 до 250 гривень, а плетені скрині та крісла — від 2 тисяч. Раніше було дорожче, але і люди купували більше. На один кошик іде близько двох кілограмів лози, пояснює пані Марія. Враховуючи вартість ручної роботи, її сім’я ледве виходить у нуль.

— Раніше возили товар по регіонах. А зара ні. Задорого, навіть щоб до Одеси чи Києва довести. Купу грошей треба віддати за упаковку. Але люди їздять все одно — треба якось крутитись, бо діти в хаті їсти просять. От приїжджають чужі. Зайдуть, пофотографірують — і все. Сідають в машину і їдуть, а купляти нічого не хочуть, — пані Марія заносить товар з вулиці на склад. Дощ накрапає.

Найбільша тривога для жінки — ціна на газ. В Ізі про це говорить кожен другий. Люди один за одним переходять на деревні котли, але й ціна на деревину з пилорам росте. У те, що політики можуть щось у країні змінити, тут давно ніхто не вірить.

— Ніхто не хоче голосувати. Усім байдуже. На останніх виборах приїжджав до нас пацан з Ужгорода. Каже, скажіть там пару слів про те і се. І шо? Ніхто з ним говорити не захотів. Аж смішно було. Ніхто ні у що вже не вірить, — відмахується жінка.

«У кожному селі своя сироварня…»

— То так традиційно було: щороку 6 травня, у день святого Юрія, на околиці села формували отари — вівчарі виганяли овечок на полонину. Там вівці паслись із травня до листопада. На полонині їх і доїли, і там же виготовляли з молока сири, — головний технолог сироферми «Бараново» Зинаїда Семчина проводить екскурсію для кільканадцяти туристів.

Жінка розповідає і показує, як з овечого молока роблять сир, де його тримають та який він має вигляд, коли готовий до подачі на стіл.

Сама Зинаїда родом із Вінниці, де закінчила місцевий м’ясо-молочний технікум. Згодом її відправили працювати на молочний завод у Мукачеве, а звідти вона перебралась до Ізи.

— Власник найшов мене у Мукачевому. Завод, на якому я там працювала, закривали. То мені подзвонила людина з Києва і запропонувала тут допомогти поставити на ноги виробництво. Але, скажу вам, це така професія, що просто допомогти не можна: або працюєш, або ні. Тому я і залишилася, — каже Зинаїда. Вона якраз демонструє камеру, де зберігають головки сиру.

Сироферма «Бараново» є білою вороною на карті Ізи. Для села, де різноманітні плетенки стоять на продаж через хату, варіння сиру — ремесло нетрадиційне і ризиковане. Власник сироферми Юрій Липий почав займатись ним 10 років тому. Тоді у нього було лише дві сотні овець. А на території, де тепер господарство, — сільське сміттєзвалище. Тепер це повноцінний родинний бізнес.

— Зараз маємо вже 500 овець на господарстві, з них 270 дояться. Решта ще замолоді, аж через два роки будуть молоко давати. Овець доїмо вручну тричі на день. Максимум — це один літр молока з овечки, — розповідає Юрій-молодший, син власника. Він постійно кудись бігає — всюди потрібні робочі руки та контроль над процесом.

І він, і батько геть не схожі на традиційних мешканців села: дорогий одяг, iPhone. Сучасні успішні підприємці. Юрій-старший нещодавно повернувся зі Швейцарії, де слухав тренінг із ведення господарства на вівцефермі Емша.

— Чесно кажучи, нам до них ще років десять. Треба терміново вчитися господарювати як вони. У них продуктивність господарства набагато вища за нашу. У них вівця дає чотири літра молока, а наша — один. А вартість утримання та затрат приблизно однакова, — каже Юрій-старший.

Сир тут роблять не на карпатських полонинах. Процес повністю модернізований завдяки власним коштам та допомозі від Закарпатської ОДА, яка у вересні минулого року виділила фермі гроші на закупівлю обладнання. Кожного дня тут обробляють близько двох тонн молока. Сир замовляють дві мережі супермаркетів, кілька львівських магазинів, а також окремі клієнти телефоном чи поштою.

Ми вирішили змінити специфіку роботи: почали працювати у сфері зеленого туризму, до нас почали їздити люди — і ми помалу вийшли на прибуток

— Коли наше господарство працювало лише на виробництво сиру, ми були збитковими. То були чорні часи. А потім ми вирішили змінити специфіку роботи: почали працювати у сфері зеленого туризму, до нас почали їздити люди — і ми помалу вийшли на прибуток, — розказує фермер, перевертаючи шашлики на мангалі. Ними пригощатиме туристів.

Про Ізу чоловік багато не розповідає. Каже, за Союзу була робота. Люди не з лози плели, а у колгоспах працювали, на тепличному комбінаті, птахофермі чи промкомбінаті. Найяскравіший спогад Юрія з його радянського дитинства — «Хіба пам’ятаю, як газифікація проходила. А так нічого нового. З часів Союзу нічо не змінилось. Все стабільно».

«Баранове» поки що не планує виходити на ринки Європи. Потужностей нема. Наразі сироферма акумулює кошти і залучає однодумців, щоби розширити сироварну справу на все село. Для Юрія саме у цьому майбутнє:

— Тут є кілька фермерів, які хочуть відкривати маленькі сироварні. Я їх навчаю працювати. Якщо у кожному селі буде сироварня, то люди матимуть куди здавати молоко. Буде робота — і буде життя.