Гірчиця

Господарське значення. Гірчиця має велике значення як олійна культура, з її насіння добувають олію, яка за своєю якістю не поступається соняшниковій. Насіння гірчиці сарептської містить олії 35-47%, білої 30-40%. Крім того, в насіїші гірчиці є 25-32% протеїну, до 1,7% ефірної олії. Гірчична олія належить до слабковисихаючих (йодне число олії гірчиці сарептської 102-108, білої 92-122).

Гірчичну олію широко використовують для харчування, а також у багатьох галузях промисловості – консервній, хлібопекарській, кондитерській, маргариновій, миловарній, фармацевтичній. Крім олії, насіння гірчиці сарептської містить 0,5-1,7% ефірного (алілового) масла, білої 0,1-1,1%, яке використовують у косметиці та парфумерії. З макухи сарептської гірчиці виробляють гірчичний порошок, з якого виготовляють столову гірчицю, а в медицині – гірчичники. Макуха містить алкалоїди синігрин та санальбін, тому без належної обробки її можна давати худобі в дуже обмеженій кількості.

Біла гірчиця дає високий урожай зеленої маси, яку можна використовувати на зелене добриво, для годівлі худоби і як кулісну культуру на парах для снігозатримання. Коренева система своїми виділеннями перетворює недоступні для рослин поживні речовини ґрунту на доступні. Добрий медонос і попередник для всіх культур.

Батьківщиною гірчиці сарептської вважається Індія, де ця рослина і тепер розповсюджена як бур’ян. Здавна гірчицю культивують у Китаї, Індії, Єгипті, Передній Азії.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Гірчиця сарептська (сиза) (Brassica juncea Czem.) – однорічна рослина з розгалуженим, прямостоячим стеблом заввишки 30-90 см і більше. Насіння утворює дрібне, овально-округлої форми, коричневого, чорно-сизого або жовтого кольору, у воді не слизне, на смак гірке з характерним запахом гірчиці. Маса 1000 насінин 1,7-4 г.

Гірчиця біла (Sinapis alba L.) відрізняється від сарептської борознистим, більш розгалуженим стеблом, яке вкрите жорсткими щетинистими волосками. Насіння має округле, блідо-жовтого кольору, гірке на смак, у воді дуже слизне. Маса 1000 насінин 4-7 г.

Насіння гірчиці сизої проростає при температурі близько 1-2°С. Рослини гірчиці в стадії розетки й старіші легко витримують нетривалі заморозки до мінус 5°С і навіть до мінус 10°С. Така стійкість гірчиці проти заморозків дає змогу сіяти її під зиму.

Гірчиця сарептська відзначається високою посухостійкістю. Найвищу потребу у воді вона відчуває в період бутонізації – цвітіння.

Вегетаційний період гірчиці сарептської залежно від району вирощування й погодних умов триває 70-115 днів. Належить до рослин довгого дня з факультативним самозапиленням; у південних районах часто спостерігається перехресне запилення.

Гірчиця сарептська дає високі врожаї на родючих ґрунтах, а на бідних грунтах та в умовах низької агротехніки розвиває слабку кореневу систему, від чого сильно знижуються її врожай і посухостійкість. Малопридатні для неї важкі, запливаючі, а також засолені грунти. На утворення 1 т насіння гірчиця виносить із грунту 70-75 кг азоту, 25- 30 кг Р2О5 і 50-60 кг К2О.

Гірчиця біла більш холодостійка і менш посухостійка, ніж сарептська. Вона добре росте в районах, де буває 450 мм і більше середньорічних опадів. Вегетаційний період у гірчиці білої коротший, ніж у сарептської (65-70 днів).

Гірчиця біла – теж рослина довгого дня, на півночі цвітіння її починається раніше, ніж на півдні. Вона належить до перехресно-запильних рослин, але іноді бувають випадки самозапилення.

Сорти гірчиці, районовані в Україні: сарептської – Дижонка, Ельвіра, Іріда, Пріма, Ретро; білої- Борівська, Еталон, Ослава, Танго та ін.

Технологія вирощування. Кращими попередниками гірчиці у сівозміні є озимі зернові і зернобобові та просапні культури. Щоб запобігти масовому поширенню шкідників і хвороб, не слід сіяти гірчицю після інших культур родини капустяних.

Удобрення. Гірчиця сарептська дуже чутлива до прямої дії мінеральних добрив і добре реагує на післядію органічних. Під зяблеву оранку вносять мінеральні добрива в нормі N45-60P45-60K45-60. При висіванні в рядки вносять фосфорні добрива в дозі Р15-20, які підвищують урожайність насіння і вихід олії на 20-22%.

Обробіток ґрунту. Передпосівний обробіток на чистих від бур’янів землях полягає в лущенні стерні на 6-8 см і оранці плугами з передплужниками на 23-25 см. При наявності багаторічних бур’янів проводять дворазове лущення і оранку на 27-30 см.

Передпосівний обробіток ґрунту починають у перші 2-3 дні польових робіт при підсиханні ґрунту із закриттям вологи середніми зубовими боронами, після якого проводять передпосівну культивацію на глибину 5-7 см з одночасним боронуванням і шлейфуванням.

Сівба. Для сівби використовують кондиційне насіння із схожістю не менше 85%, чистотою 98%, протруєне ТМТД;

Гірчицю сарептську на чистих від бур’янів полях сіють услід за передпосівною культивацією. На забур’янених полях її рекомендується сіяти через 10-15 днів після початку польових робіт з попереднім знищенням бур’янів передпосівною культивацією. Оскільки гірчиця біла, на відміну від сарептської, більш холодостійка й вологолюбна, то сіють її в ранні строки, одночасно з ярими колосовими культурами. Запізнення із сівбою на 5 днів знижує врожай на 25%.

Сіють гірчицю звичайним рядковим способом. Норма висіву сарептської гірчиці 10-12 кг, а білої 15-16 кг/га. На дуже засмічених полях гірчицю краще сіяти широкорядним способом з міжряддям 45 см. Норма висіву при цьому зменшується (сарептської гірчиці до 6-8 кг, білої – до 10-12 кг/га). Глибина загортання насіння на легких та середніх ґрунтах 4-5 см, на важких – не більше 3 см.

Догляд за посівами. Услід за сівбою гірчиці грунт коткують кільчастими котками. Якщо на посівах утвориться грунтова кірка, її знищують боронуванням середніми та легкими боронами упоперек рядків. Особливу увагу в період догляду за посівами приділяють своєчасному знищенню численних шкідників. У період повних сходів гірчиці краї посівів (шириною 20-25 м) обробляють 40%-им метафосом з розрахунку 1 л/га з метою знищення хрестоцвітої блішки до її розселення на посіві з місць зимування. При виявленні на посівах борошнистої роси їх також обприскують метафасом. У період бутонізації – початку цвітіння проти різноманітних шкідників посіви обприскують суспензією 30%- ого вофатоксу (1 кг препарату на 1 га).

Збирання. Гірчицю сарептську збирають переважно роздільним способом, бо насіння її при дозріванні швидко обсипається. Скошують у валки на початку воскової стиглості зерна, коли рослини набувають жовтого кольору, нижні листки обпадають, на центральній гілці у верхній частині достигає 20-25%, у нижній 55-60% стручків, насіння має вологість 35-40%. Висота зрізу при скошуванні 15-20 см.

Валки обмолочують зерновими комбайнами через 3-4 дні після скошування при вологості насіння не вище 10-11% в ранкові, вечірні та нічні години.

Гірчицю білу частіше збирають прямим комбайнуванням, оскільки при достиганні стручки її мало розтріскуються. При прямому комбайнуванні збирання починають у фазі повної стиглості насіння, коли воно набуває характерного для сорту забарвлення, має вологість 12%. Закінчують збирання в стислі строки – не більше 3-4 днів, щоб запобігти великим втратам від обсипанім насіння. Очищене на токах насіння зберігають з вологістю не більше 10%.

Гірчиця: властивості, користь та шкода для організму

Невелика кількість пекучого соусу робить холодець набагато смачнішим. У статті поговоримо, як гірчиця впливає на організм людини та які бувають види.

Що таке гірчиця
Гірчиця – це однорічна рослина із сімейства хрестоцвітих. Її насіння використовують у кулінарних цілях. Молоде листя додають у салати, їдять як закуску з м’ясними та рибними стравами.

Рослина невибаглива, росте майже на всіх ґрунтах, крім піщаних. Коріння виділяють у ґрунт речовини, що мають фітосанітарну дію. Її часто висаджують для оздоровлення ґрунту на городі або палісаднику.

Історична батьківщина – Римська імперія, де замість оцту та води додавали виноградний сік. Гіппократ застосовував гірчицю як ліки, а Олександр Македонський давав солдатам для хоробрості духу.

Це одна з найдавніших приправ у світі, її використовують майже у всіх країнах, деякі додають до неї кмин, кріп, коріандр, мед та рослинне масло. Але в Німеччині та у Франції воліють не гострий, а солодкий варіант.

Користь та шкода гірчиці для організму

Чим корисна: склад та калорійність

Гірчиця має противірусну, антибактеріальну та зігрівальну дію на організм людини. Приправа посилює трансформацію жирів, застосовується у дієтології.

Калорійність сирого насіння (100 г) – 508 ккал. Вони містять 25-30% жирної олії, яку отримують шляхом пресування. Гірчична олія за корисними властивостями перевершує оливкову. У ньому містяться омега-кислоти, мінерали та вітаміни А, В, С, К.

В маслі вітамін А зберігається протягом 8 місяців, забезпечує нормальне функціонування зорових органів, підвищує стійкість до бактерій та інфекцій. Вітамін В6 бере участь у азотистому обміні, у процесі синтезу та розпаду амінокислот. Вітамін РР міститься у легкозасвоюваній формі, має судинорозширювальну дію.

У гірчичному маслі вітаміну D більше, ніж у соняшниковій в 1,5 рази, та вітамін Е зберігається довше у 5 разів. Нестача останнього призводить до кисневого голодування, порушень у репродуктивній системі. Холін (вітаміни К та Р) зміцнює судини та капіляри, покращують проникність.

Гірчиця допомагає покращує роботу сечостатевої системи, покращує потенцію. Стимулює апетит, збільшує вироблення слини у 8 разів. Сприяє швидкому перетравленню їжі, має легкий проносний ефект. Нейтралізує токсини та у невеликих кількостях допомагає при розладах шлунка.

Гірчичний порошок використовують у вигляді компресів, широко застосовується при застуді та ГРВІ. Гірчичник накладають на грудну клітку чи спину на 1-10 хвилин. Причому змочувати потрібно гарячою, а теплою водою. При температурі понад 60 градусів ферменти руйнуються і не надають корисної дії.

Шкода гірчиці

Гірчиця може спричинити індивідуальну непереносимість. Не варто вживати при загостреннях захворювань ШКТ, виразці, з підвищеною кислотністю шлунка, туберкульозі, захворюваннях нирок.

Зловживання загрожує задишкою, брадикардією, варикозним розширенням вен. Не варто їсти на ніч, так як пекучий смак дратує рецептори, можуть виникнути проблеми із засинанням та сном.

Види гірчиці

У нас звикли, що гірчиця – гостра приправа. Але смак залежить від способу приготування, виду та температури: вона може бути пряною, кислою, солодкою. Чим вище температура, тим м’якший смак.

Біла
Це м’який сорт, смак більш нейтральний, ніж гострий. Потрібного відтінку кулінари досягають за допомогою приправи. Насіння часто використовують у консерваціях, а з порошку роблять столову гірчицю.

Сарептська
Інша назва – російська, сиза, китайська. З насіння одержують світло-жовтий порошок. З макухи роблять їдальню гірчицю та гірчичники. Має гострий і пекучий смак, це «ядрений» вигляд який не вимагає додаткових інгредієнтів. У їжу додають як насіння, а й листя зі стеблом.

Дижонская
Інша назва – французька або чорна. Найпопулярніша приправа серед європейців. З неї роблять гірчичну пасту – змішують насіння з білим вином. Ця приправа має м’який смак, у дижонську гірчицю часто додають цукор та виноградний оцет.

Абіссінська
Використовують у косметології, додають у шампуні, бальзами для волосся, маски.

Як їдять гірчицю

Англійці змішують її з яблучним сидром, у США додають до складу куркуму та цукор. Італійці вважають за краще бачити у складі біле вино, мед та сухофрукти, баварці – перець чилі, імбирний сироп.

У нас гірчицю часто змішують із хроном та чорним запашним перцем. Їдять разом із холодцем, салом або заливним. Пекучою приправою натирають птаха, рибу, буженину перед запіканням, вона не дає соку витікати і формує золотисту скоринку. Гірчичний соус подають разом із хот-догами, бургерами, картоплею фрі.

Як приготувати гірчицю в домашніх умовах

Гостра гірчиця російська

Для визрівання домашньої приправи потрібно 5-8 годин. При приготуванні радимо використовувати один вид гірчиці. Замість солі, цукру та соку можна брати розсіл.

• гірчичний порошок – 4 столові ложки;
• рослинна олія – 1 чайна ложка;
• сіль – ½ чайної ложки;
• цукор — 1 чайная ложка;
• лимонний сік – 1 столова ложка;
• вода — 200 мл.

• Спочатку треба підігріти воду. Потім змішати порошок, олію, цукор та сіль.
• Поступово потрібно додавати воду до консистенції густої сметани.
• Тепер можна додати лимонний сік або столовий оцет і надіслати приправу визрівати у теплому сухому місці на 8 годин. Чим довше стоятиме, тим гостріше вийде смак.

Солодка гірчиця

• гірчичний порошок – 4 столові ложки;
• сіль – ½ столова ложка солі;
• гаряча вода – 50 мл;
• мед – 3 столові ложки;
• лимонний сік – 2 чайні ложки;
• рослинна олія – 50 мл.

• Додати до порошку сіль, змішати з водою.
• У масу додати лимонний сік, мед, олію.
• Перекласти соус у скляну тару та залишити у теплому місці на добу.
• Солодку гірчицю можна додавати в м’ясні чи рибні страви, хот-доги та бургери.

Зерниста гірчиця

Пікантний соус із насінням гірчиці.

• насіння гірчиці – 10 столових ложок;
• яблучний сік – 130 мл;
• яблучний оцет – 130 мл;
• соль — 1 чайная ложка;
• мед – 2-3 столові ложки.

• Насіння замаринувати із соком та оцтом. Залишити на 20-24 години у холодильнику.
• Додати сіль, у каструлі довести до кипіння, варити на повільному вогні 3 хвилини.
• У соус, що остигнув, додати мед, трохи збити блендером. Частина насіння подрібниться.
• Перекласти гірчицю в банку, закрити та залишити в теплі на добу.

Рецепти страв з гірчицею

1. Курка з гірчицею

Прянощі надають м’ясу солодко-гострого смаку.

• курка – 1 шт;
• сіль — по вкусу;
• перець чорний – за смаком;
• кориця – за смаком;
• гірчиця – за смаком;
• мед — за смаком.

• Тушку промити та просушити. Змішати приправи із медом.
• Натерти м’ясо всередині та зовні, обернути у фольгу.
• Запікати в духовці страву 30 хвилин за температури 180 градусів.

2. Салат з капустою та листям гірчиці

Легкий салат можна вживати для зниження ваги та профілактики авітамінозу.

• краснокочанна капуста — 400 г;
• червона цибуля – 1 головка;
• гарбузове насіння – маленька жменя;
• дижонська гірчиця – 2 столові ложки;
• лимонний сік – 1 столова ложка;
• олія соняшникова – 2 столові ложки;
• сіль, перець – за смаком.

• Очистити капусту, дрібно нашаткувати. Цибулю нарізати півкільцями.
• Заправити овочі сіллю, перцем, гірчицею, олією та лимонним соком. Пом’яти капусту руками, щоб вона дала сік.
• При подачі посипати салат гарбузовим насінням.

3. Багет із діжонською гірчицею

Приправа нормалізує обмін речовин, усуває неприємні симптоми при псоріазі та нейродерміті.

• багет — половина;
• бекон — 80 г;
• корень хрена — 20 г;
• варення з малини – 1 столова ложка;
• дижонська гірчиця – 2 столові ложки;
• петрушка — 2 веточки;
• рослинна олія – 1 столова ложка.

• Викласти усі інгредієнти на стіл. Почистити корінь хрону.
• Порізати хліб на чотири однакові скибочки. Підсушити в тостері або сухій сковороді.
• Розігріти олію на сковороді і обсмажити бекон до хрусткої скориночки.
• Змішати тертий хрін із гірчицею та варенням до однорідної маси.
• На багет викласти бекон, соус та листочки петрушки.
• Подавати як закуску в охолодженому вигляді.

Що таке гірчиця і як вона виглядає: користь та шкода здоров’ю, застосування

У наш час на полицях магазинів можна знайти приправи, спеції та заправки чи не до кожної страви. Але ви знали, що деякі з них людство використовує вже не одне століття? Однією з таких приправ є гірчиця. Її з давніх-давен додавали в їжу, а також вдавалися до її допомоги в лікуванні деяких захворювань.

Зараз мало хто замислюється, що незважаючи на безліч корисних властивостей, ця спеція також має досить широкий перелік протипоказань. У цій статті ми розповімо про те, яка користь гірчиці для організму людини ховається в цих маленьких зернятках або жовтому порошку, а також як уникнути небажаних наслідків від її вживання.

Що таке гірчиця

Гірчиця – однорічна трава із сімейства хрестоцвітих. Виглядає як рослина з жовтими квітами і довгастими цілісним або ліроподібним листям. У висоту може зростати до півтора метра. Має прямостояче стебло та стрижневу кореневу систему. Плоди являють собою стручки з маленьким світло-помаранчевим, бежевим насінням всередині.

Рослина цвіте з червня до серпня. Насіння прийнято збирати з липня та аж до вересня. Латинська назва польової гірчиці звучить як Sinapis. Від грецької: sinos – “шкода”, opsis – “зір”.

Батьківщиною дикої гірчиці вважається мала Азія, а сарептською – Україна. Зараз культура обробляється:

• в Канаді;
• Індії;
• Китаї;
• Німеччини;
• Єгипті;
• Північній Африці;
• Європі.

У України трава росте переважно на територіях:

• Саратовській, Волгоградській, Ростовській областях;
• Казахстану;
• Західного Скандинавії;
• Ставропольський край.

Сорти гірчиці

Гірчиця має чимало різновидів. У зв’язку з цим можна почути, що про неї говорять як про райдужну родину. Спробуємо коротко описати найпопулярніші сорти рослини:

1. Біла польова гірчиця. Незважаючи на назву, за кольором вона яскраво-жовта. Відмінна особливість виду – слабка гострота смаку.
2. Біла рапсодія – один з найкорисніших різновидів, насичений ефірними маслами, використовується у фармацевтиці та кулінарії.
3. Сарептська – поширена трава. Приправа з неї відрізняється пікантним смаком та ароматом з помірною гостротою.
4. Чорна приправа з темно-червоним, коричневим насінням. Вважається найгострішим різновидом. Макуха цієї гірчиці використовується як добриво.

Дивіться як росте квітка в природі

Походження

Чорна гірчиця (Sinapis nigra) – різновид рослини із сімейства Капустяні (лат. Brassicaceae). У дикому вигляді росте у Північній Африці, у значній частині Азії (Західна Азія, Вірменія, Казахстан, Індія, Непал, Пакистан, Китай) та майже у всій Європі. Вона розростається на полях, берегах річок, у чагарниках і канавах. Назва гірчиці пов’язана з гірким смаком синапіну, що є у рослині. Це ізосульфідний глікозид, що є основним інгредієнтом гірчичного масла. Рослину культивують у великих обсягах, щоб отримати її насіння. Чорне насіння гірчиці використовується як пряність і основний інгредієнт гірчичного соусу, також з них одержують корисну олію.

Рослина має довге, пряме і жорстке стебло. Він слабо розгалужений, волосистий у нижній частині та гладкий у верхній частині. Досягає висоти 1,3 метри. Нижнє листя росте на довгастих черешках і мають форму ліри, у верхівки рослини вони ланцетної форми. Листочки досить маленькі, з нерегулярним краєм.

Чорна гірчиця (на фото) цвіте жовтими крихітними квіточками із темними жилками, зібраними разом. Масово вирощені гірчичні поля нагадують ріпак. Період цвітіння – червень та липень. Плід рослини – це чотиригранний, прямостоячий, притиснутий до стебла, горбкуватий стручок, що містить насіння чорного або темно-коричневого кольору. Насіння кругле, має менші розміри, ніж насіння білої гірчиці, в діаметрі становлять 1-2 мм.

Рослину часто вирощують як сидерат, оскільки він допомагає збагатити землю необхідними поживними речовинами та запобігає можливим захворюванням у агрокультур. Також чорну гірчицю люблять бджоли, з неї можна отримати набагато більше меду, ніж з інших рослин.

Приправа гірчиця

Продукти із гірчиці роблять із насіння рослини. Вони мають гострий смак та приносять користь організму за рахунок хімічного складу. Спеції багаті на органічні кислоти, вітаміни, ефірні олії, жирні кислоти.

Гострота української гірчичної пасти становить від 100 до 500 сковилів.

У приправі можна виявити чимало білка, аскорбінову кислоту, рослинну клітковину та цілий букет мікроелементів.

Речовини у складі ідеально збалансовані. Тому приправа багата на лікувальні властивості. Вона зміцнює імунітет, допомагає підтримувати організм у тонусі, відчувати себе бадьоро.

Усього виділяють два види похідних гірчиці:

• мікрозелень;
• зерна, чи інакше насіння;
• паста;
• гірчичний порошок (у складі – мелені зерна).

Харчова цінність приправи на 100 г:

• 143 кКал;
• 9,9 г білків;
• 5,3 г жирів;
• 12,7 м вуглеводів.

Види готової гірчиці

Найчастіше гірчицю роблять у вигляді пасти. Для цього суха гірчиця у формі мелених зерен розлучається з оцтом, олією, водою. Приправу можна виготовити навіть удома самостійно. Але готова паста, як правило, коштує недорого, а її асортимент представлений різноманітними варіантами:

1. Діжонська гірчиця чи французька гірчиця у зернах має яскравий смак та сильний запах. Це найзнаменитіший різновид зернистої структури з насіння чорного та сарептського сортів.
2. Пікантна англійська приправа робиться із насіння білого різновиду з медом та додаванням пивних напоїв.
3. Українська сарептська – найбільш пекучий, ядрений різновид.
4. Жовта американська має ніжніший смак, готується з білої гірчиці за англійською рецептурою з деякими змінами.
5. Креольська спеція має зернисту текстуру, пряну на запах і смак. Її роблять із цілісного маринованого насіння.
6. Німецькі приправи на білому вині.
7. Італійська фруктова, що застосовується у солодких стравах та десертах.
8. Солодка баварська відрізняється ніжним смаком, пряним ароматом.
9. Сичуаньський різновид. Найчастіше її використовують у приготуванні салатів. Насіння приправи майже не використовується, в хід йдуть стеблинки та листя.
10. Китайська з зморшкуватими стеблами бежевими і м’яким темно-зеленим листям. Солено-солодка на смак, нагадує салатну сичуаньську.
11. М’яка фінська приправа із зерен білого сорту.
12. Японська зелена спеція, чи інакше васабі. У приготуванні використовується мелена гірчиця та хрін. Додатково читайте за посиланням про користь васабі.
13. Абіссінська, що застосовується в косметичних засобах.

Хімічний склад гірчиці

У кожному маленькому гірчичному зернятку міститься безліч корисних для людини речовин. У складі цієї ароматної приправи є дуже важливими мікроелементи, необхідні для нормального функціонування організму.

Ось найцінніші з них:

Багата гірчиця та вітамінами. Регулярне вживання продукту забезпечить ваш організм натуральним вітаміном А. Як відомо, це жиророзчинний вітамін, і для того, щоб засвоїти його організму необхідні жири. Ось тут і проявляється вся краса гірчиці, адже вона на 25-35 відсотків складається з жирів. Саме ефірні олії надають їй такого яскраво вираженого специфічного аромату. І саме вони є причиною такої сильної алергії на цей продукт.

Також у складі гірчиці присутні вітаміни групи B та вітаміни Е та D. Ця приправа може похвалитися цілим арсеналом жирних кислот:

• лінолева;
• ліноленова;
• олеїнова;
• ерукова;
• арахісова.

Завдяки тому, що гірчиця – це досить низькокалорійний продукт, у 100 г якого міститься близько 67 ккал, ця приправа підходить для дієтичного харчування, але тільки в тому випадку, якщо немає прямих протипоказань.

Рекомендуємо почитати: Користь та шкода фруктози, чим відрізняється від сахарози

Корисні властивості гірчиці

Приправа благотворно впливає організм. Вона запобігає захворюванням, покращує загальний стан. Але особливо приправа ефективна у певних галузях:

1. Прискорює метаболізм, допомагає гірчиця при схудненні. Сприяє кращій засвоюваності їжі.
2. Насіння корисне для організму жінки. Вони покращують стан шкіри, волосся. Уповільнюють процеси старіння, утворення зморшок.
3. Зміцнює зуби та ясна, перешкоджає поширенню карієсу.
4. Підвищує гемоглобін у крові, покращує роботу серцево-судинної системи.
5. Фітонутрієнти у складі приправи перешкоджають розвитку онкології.
6. Користь гірчиці для організму чоловіків полягає у профілактичному ефекті проти раку простати та яєчок. Вона покращує потенцію, робить ерекцію тривалішою.
7. Має бактерицидні, протизапальні ефекти. Бореться із інфекційними, вірусними хворобами.
8. Ефективна проти хвороб системи дихання та їх профілактики.
9. Сприяє очищенню кровоносних судин, зниженню холестерину.
10. Має зігріваючий ефект, допомагає при артриті, інших проблемах із суглобами.
11. Покращує роботу травного тракту.

Насіння гірчиці приносить величезну користь при правильному вживанні. Слід застосовувати їх грамотно за відсутності протипоказань.

Користь гірчиці для організму людини

Фенольні сполуки та інші цінні поживні речовини, присутні в різних частинах рослини гірчиці, таких як насіння, листя та олія, приносять значну користь для здоров’я плюс унікальний смак. Ось чим корисна гірчиця:

Запобігає раку

Будучи членом сімейства Капустяні, насіння гірчичної рослини містить велику кількість корисних для здоров’я фітонутрієнтів під назвою глюкозинолати, які можуть виявитися цінними при різних ракових захворюваннях (4), таких як рак сечового міхура, товстої кишки (5) та рак шийки матки (6). . Глюкозинолати розщеплюються, утворюючи ізотіоціанати за допомогою ферментів мірозинази, присутніх у гірчиці.

Різні дослідження показали, що протиракові ефекти цих компонентів пригнічують зростання ракових клітин і навіть захищають від утворення певних злоякісних клітин. Хіміопревентивні властивості насіння гірчиці допомагають у відновленні рівнів глутатіону та стимулюють індукцію апоптозу, не впливаючи на нормальні здорові клітини.

Лікує псоріаз

Крихітні насіння гірчиці ефективні проти псоріазу, який є хронічним запальним аутоімунним захворюванням. Дослідження підтвердили їх ефективність у лікуванні запалення та поразок, пов’язаних з псоріазом (7). Згідно з дослідженням, лікування насінням гірчиці також стимулює активність корисних ферментів, таких як супероксиддисмутаза, глутатіонпероксидаза і каталаза, які стимулюють захисні та загоювальні дії при таких захворюваннях.

Полегшує контактний дерматит

Насіння гірчиці має терапевтичний ефект при контактному дерматиті. В результаті проведених досліджень було висунуто припущення, що споживання насіння гірчиці допомагає в лікуванні симптомів, пов’язаних із контактним дерматитом, покращуючи загоєння тканин та зменшуючи припухлості (8).

Покращує здоров’я серцево-судинної системи

Гірчична олія дуже корисна для серцево-судинної системи. Дослідження, проведені для оцінки його впливу на пацієнтів із підозрами на інфаркт, продемонстрували позитивні результати щодо зниження частоти аритмії серця, зменшення збільшеного шлуночка та болю у грудях. Кардіопротекторні властивості гірчичної олії, можливо, пов’язані з наявністю омега-3 жирних кислот серед інших корисних компонентів (9).

Полегшує стан при респіраторних захворюваннях

Насіння гірчиці було оцінено за їх терапевтичний ефект щодо лікування застуди та проблем з носовими пазухами (10). Це чудовий протизастійний і відхаркувальний засіб, який допомагає усувати слиз із повітряних проходів.

В Аюрведі насіння гірчиці вважається «теплою їжею» і цінується за цілющі ефекти (11). З віком різні домашні засоби включали використання насіння чи олії гірчиці на лікування низки захворювань, що з носовими пазухами. Молоте насіння додають у гарячу воду, після чого в ній парять ноги – це допомагає усунути закладеність та скупчення слизу в дихальних шляхах та носових пазухах (12, 13). Полоскання горла відваром із насіння гірчиці заспокоює біль у горлі.

Зігрівальна властивість цієї рослини дозволяє проникнути засобу глибоко всередину тканин і видалити надлишок слизу. Ці зігрівальні властивості гірчиці можуть викликати відчуття печіння в місцях зіткнення з тілом.

Насіння також показало свою ефективність при лікуванні хронічного бронхіту (14). Під час астматичного нападу масажування сумішшю гірчичної олії та невеликої кількості камфори сприяє легкому диханню, послаблюючи мокротиння. Гірчичний пластир або припарка, виготовлена ​​з насіння гірчиці, використовувалися з давніх-давен для лікування бронхіту та стимулювання здорового кровообігу в організмі (15).

Лікує болі

Припарки або пластирі з гірчицею допомагають у лікуванні болю та спазмів. Вона має властивість викликати гіперемію шкіри, і, отже, має знеболювальну дію і забезпечує полегшення при паралічі кінцівок, ревматизмі та м’язових болях (16).

Перешкоджає отруєнням

Насіння гірчиці має захисні властивості, що допомагають протистояти впливу отрути на організм. Відвар, виготовлений з її насіння, допомагає в очищенні організму, особливо якщо отруєння викликане наркотиками або надмірним споживанням алкоголю (17).

Лікує стрижучий лишай

Було доведено, що антибактеріальні властивості насіння гірчиці ефективні для лікування ушкоджень, спричинених лишаєм, що стриже. Нанесення пасти з цього насіння на чисту шкіру, вимиту теплою водою, допомагає полегшити симптоми, пов’язані зі лишаєм, що стриже.

Догляд за шкірою та волоссям

Гірчиця також служить чудовим косметичним засобом. Листя хни, відварені з гірчичним маслом, допомагають стимулювати зростання здорового волосся. Насіння гірчиці, смажені в кунжутному або кокосовому маслі, збагачують отримане в результаті цього масло і роблять його ефективним засобом для лікування акне (прищів і вугрової висипки) і сприяють більш рівному кольору обличчя.

Зцілює нерви

Як згадувалося вище, гірчична рослина в Аюрведі вважається «теплим» продуктом, що здатне принести користь деяким людям, які страждають від ушкодження нервів. Воно допомагає стимулювати процес загоєння, збуджуючи нервові імпульси і надаючи вплив на нервову систему, що бадьорить (18).

Допомагає при цукровому діабеті

Лист гірчиці відмінно підходить для діабетиків. Дослідження продемонстрували антиокислювальну активність гірчичної рослини, яка допомагає нейтралізувати вплив вільних радикалів, та захищає від ушкоджень, спричинених окислювальним стресом у діабетиків (19).

Дослідження показує, що вживання гірчичної олії допомагає знизити рівні глікозильованих білків та глюкози у сироватці (20). Воно допомагає у зниженні перекисного окиснення ліпідів та стимулює метаболізм глюкози.

Сприяє зниженню холестерину

Листя гірчиці має здатність знижувати рівень холестерину в організмі людини. Дослідження показали, що хрестоцвіті овочі, такі як гірчична зелень, мають дивовижну здатність пов’язувати жовчні кислоти в травному тракті, що полегшує виведення цих кислот з організму (21).

Жовчні кислоти зазвичай містять холестерин, тому зрештою процес їх зв’язування допомагає знизити рівень холестерину в організмі. Іншим вартим уваги фактом є те, що вживання приготовленої на пару зелені гірчиці більшою мірою сприяє зв’язуванню жовчних кислот порівняно з вживанням свіжого листя. Так що злегка приготуйте зелень гірчиці на пару, і, можливо, додайте трохи смаженого кмину, сіль та перець, і насолоджуйтесь.

Ця зелень, як ви побачили вище, містить неймовірну кількість вітамінів, мінералів та інших поживних речовин, і сприяє зниженню розвитку закупорки артерій та запобіганню таким захворюванням, як атеросклероз. Вміст вітаміну В6 у листі гірчиці знижує ризик розвитку тромбозу.

Дізнатися більше про те, як знизити рівень холестерину природними методами, ви можете на цій сторінці – Як знизити рівень холестерину в крові в домашніх умовах.

Допомагає жінкам у період менопаузи

Гірчична зелень може стати цінною для жінок під час менопаузального періоду. Магній разом із присутнім у цій зелені кальцієм стимулює здоров’я кісток та запобігає втраті кісткової маси, пов’язаної з менопаузою. Її вживання допомагає компенсувати низький вміст магнію в кістках і допоможе знизити ризик розвитку остеопорозу у жінок в період менопаузи.

Очищає організм від шлаків та токсинів

Гірчична зелень може допомогти підтримувати детоксикаційну систему організму завдяки потужним антиоксидантам і клітковині, що містяться в ній. Глюкозинолати, що присутні в ній, допомагають у регулюванні дії детоксикаційних ферментів, і допомагають усунути шкідливі токсини з організму.

Кулінарне використання гірчиці

Гірчиця у всьому світі використовується як приправа, ароматизатор і кулінарний консервант. Висушена жовта гірчиця дає приємний аромат при додаванні як приправу в салатні страви, майонез та соуси. Вона також використовується для приготування приправи під назвою столова гірчиця.

Цілісне насіння гірчиці дає приємний аромат солінням і соусам. Гірчична олія відмінно служить як олія для глибокої обсмажування або гасіння овочів. Порошок з жовтої гірчиці має чудові емульгуючі та стабілізуючі властивості, які відмінно підходять для приготування ковбас. Гірчичну зелень можна додавати до супів.

Ще з давніх часів було виявлено, що гірчиця сповільнює процес ферментації та запобігає псуванню м’ясних продуктів (22).

Протипоказання та можлива шкода гірчиці

Надмірне вживання може спровокувати подразнення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, опік стравоходу або порожнини рота, нетравлення шлунка. Вкрай не рекомендується до вживання:

• при гастриті, виразці, інших захворюваннях шлунка;
• нефриті;
• ентероколіті;
• індивідуальної непереносимості, алергії;
• хворобах товстої кишки.

З кількістю споживаної приправи слід бути обережним. Її можна їсти щодня, але по 10-20 г (в 1 чайній ложці – 5-8 г) до улюбленої страви. Їсти гірчицю можна навіть на дієті, тому що вона вважається низькокалорійним продуктом. При виникненні неприємних симптомів у вигляді шкірних висипів чи набряків потрібно припинити вживання спеції та звернутися до лікаря.

Чи можна гірчицю вагітним і годуючим

Не новина, що у вагітних жінок часто виникають досить дивні бажання щодо поєднання різних продуктів у раціоні. Багато хто в цей період відзначають посилену тягу до приправи.

Для жінок у становищі користь та можлива шкода так само актуальні, як для інших. Помірне споживання позитивно позначиться на організмі. Гірчиця допоможе полегшити токсикоз, покращить апетит.

При грудному вигодовуванні від приправи краще відмовитися доти, поки дитині не виповниться близько півроку. Інакше спеція може зашкодити здоров’ю малюка. Після цього спецію варто вводити до раціону поступово, починаючи з невеликих порцій.

Чи можна гірчицю дітям

Приправа має досить гострий, специфічний смак і зігріваючу дію. Тому давати її дітям молодше трьох років не можна, вона може спровокувати опік стравоходу, проблеми зі шлунком та кишечником.

У старшому віці гірчицю використовують для профілактики та лікування дитячих застуд, інфекційних захворювань, додаючи гірчицю до шкарпеток або роблячи ванни для ніг.

Але пам’ятайте, що гірчичники дітям віком до 6 років категорично протипоказані. Перед застосуванням краще спитати пораду педіатра.

До перегляду відео про корисні властивості рослини та її протипоказання:

Протипоказання

Як і всі пекучи продукти гірчиця повинна застосовуватися обережно.

Її не слід вживати при захворюваннях нирок, туберкульозі, інших хворобах, де не рекомендується розігрів та збільшення струму крові, наприклад, при онкологічних захворюваннях.

Не варто приймати гірчицю внутрішньо при гастриті з підвищеною кислотністю. Протипоказанням є алергічні реакції.

Зовнішнє застосування неприпустимо при ушкодженнях шкіри, гнійничкових захворюваннях, псоріазі.

Рецепти

• Відвар із насіння: чайну ложку сухого насіння чорної гірчиці заливають склянкою окропу. Настоюють їх протягом півгодини на киплячій водяній бані. Відвар охолоджують і п’ють перед їжею три-чотири рази на день по одній столовій ложці.
• Настоянка з насіння гірчиці: на десять грамів насіння беруть сто п’ятдесят мілілітрів спирту (можна ефірного). Насіння заливають спиртом і наполягають два тижні. Виходить настойка для розтирання при подагрі, ревматизмі, інших суглобових захворюваннях, невритах та застудах.

Застосування гірчиці

Існує безліч способів застосування спеції. Найчастіше у косметологічних, медичних цілях використовують суху приправу для зовнішнього застосування. У кулінарії зустрічається у вигляді пасти, свіжого листя. У побуті використовують макуху рослини, інші її похідні.

У кулінарії

На основі гірчиці не роблять окремих страв. Найчастіше вона виступає як інгредієнт для створення соусів. Зерна використовують як приправу, листям певних видів рослини оформляють готові страви, використовують у приготуванні салатів.

Зазвичай гірчицю їдять із солоними стравами. Її додають:

• у супи;
• салати;
• гарніри;
• маринади, підливання.

Спеція надає страві приємного пряного аромату. Виступає як консервант, допомагаючи довше зберегти цінні властивості продукту. Якщо під рукою гірчичної пасти не виявилося, її можна замінити хроном або порошком васабі. Суху гірчицю можна замінити перцем чилі, імбиром, мускатним горіхом.

Читайте у статті про приготування приправи: ТОП 10 домашніх рецептів гірчиці із порошку та зерен.

Дивіться цікавий рецепт, як готувати огірки з гірчицею:

В побуті

Приправа може бути не тільки для поліпшення здоров’я та самопочуття. Рослина може стати в нагоді вдома:

1. Щоб позбутися плям, що в’їлися, потрібно 2 ст. ложки меленого насіння розвести у літрі води. Замочіть одяг у розчині на ніч, а на ранок прополощіть і випрати звичним способом.
2. Суха приправа вважається чудовим засобом для миття посуду. Для цього розведіть 75 грамів порошку з невеликою кількістю теплої води до отримання однорідної кашки. Використовуйте як звичайний миючий засіб.
3. Спеція ефективна у боротьбі проти неприємних запахів. Ст. ложку гірчиці змішайте із 2 л води. Протріть розчином місце, в якому є запах.

Користь гірчиці поширюється на побутові дачні питання. Вона вважається медоносом, захисником від більшості шкідників:

1. Рослина – чудовий сидерат. Її вирощування покращує стан ґрунту, позитивно впливаючи на зростання сусідніх рослин.
2. Макуха гірчиці, що збереглася після переробки, можна використовувати для добрива ґрунту. Він продезінфікує землю, позбавить небажаних мешканців.
3. Якщо обприскувати рослини засобами на основі білої гірчиці, ви не матимете проблем з колорадським жуком, попелицею, пильщиком, вогнівкою, плодожеркою.

В медицині

Властивості рослини активно використовують для лікування та профілактики чималого переліку хвороб. У хід йдуть кошти на основі порошку, корисних проростків гірчиці. Вони особливо ефективні:

• при застуді та нежиті;
• кашлі, бронхіті;
• болях у суглобах, артриті, ревматизмі;
• головного болю, мігрені;
• подагрі;
• цукровий діабет 2 типу;
• запорах;
• отруєння;
• екземі та дерматиті;
• від облисіння при алопеції.

Незважаючи на переважно позитивний вплив спеції на організм, не займайтеся самолікуванням. Перед застосуванням саморобних засобів консультуйтеся з лікарем.

Дивіться відео про те, як лікуються за допомогою рослини:

У косметології

Спеція відноситься до натуральних компонентів, що мають омолоджуючий, тонізуючий ефекти. Найчастіше при створенні косметичних засобів використовують абіссінський різновид. Олію гірчиці додають у креми, тоніки, лосьйони для обличчя та тіла.

Домашні заготівлі з використанням порошку допомагають покращити стан шкіри та волосся:

1. Вони прискорюють ріст волосся, перешкоджають їх випаданню. Роблять їх густіше, зміцнюючи волосяні цибулини.
2. Допомагають при проблемах зі шкірою, знімають запалення, позбавляють вугрової висипки. Розрівнюють тон, надають відбілюючий ефект. Борються зі зморшками, активізуючи обмінні процеси в епідермісі.

Щоб зробити маску для збільшення об’єму волосся, змішайте 10 г замоченого в теплій воді желатину, яйце, 1–2 ст. л. порошку. Нанесіть на коріння волосся, зачекайте півгодини. Змийте теплою водою без використання шампуню.

Для приготування розкішної маски для росту змішайте по 2 ст. л. гірчичного порошку, реп’яхової олії та води, до складу додайте жовток і чайну ложку цукру. Чим цукру більше, тим сильніше пектиме голову. Маску наносимо на коріння і пакуємо під целофан і рушник на 20-60 хвилин. Кінчики волосся змастіть реп’яховим маслом.

Для приготування маски, що омолоджує, використовуйте 1 ч. л. порошку, 10 мл лимонного соку, 2 мл олії жожоба. Перемішайте до однорідності, нанесіть на обличчя 7 хвилин. Змийте, зволожте шкіру кремом. Ще більше гірчичних масок для обличчя дивіться у статті.

Додатково читайте статтю, як мити голову гірчицею.

Застосування чорної гірчиці у кулінарії

Чорна гірчиця вважається найбільш якісною та корисною з усіх. В Індії вона застосовується протягом кількох тисячоліть. Індійські жителі вважають її однією з найпопулярніших прянощів. У Європі з нею познайомилися пізніше та дуже швидко оцінили її смакові характеристики.

Пряну рослину використовують для приготування різних соусів та маринадів. Французи готують із її насіння дижонську гірчицю, яку часто називають французькою.

Рецепт соусу

Цю спецію часто використовують для приготування соусів.

Для заправки салату як альтернативу рослинним маслам можна приготувати гірчичний соус:

• 2 столові ложки гірчиці;
• 1 столова ложка оцту;
• 4 столові ложки рослинної олії;
• 2 гілочки зеленого кропу.

Кріп подрібнюють і змішують з іншими інгредієнтами.

Рецепт маринаду

Для приготування маринаду для м’яса на основі прянощі потрібно:

• 0,25 л гірчиці;
• 50 мл соєвого соусу;
• 0,2 кг цибулі;
• 30 г приправи для шашлику.

1. М’ясо, яке планується замаринувати, нарізають на шматочки.
2. З перекрученої через м’ясорубку цибулі віджимають сік.
3. Змішують його з гірчицею, соєвим соусом та приправою.
4. Заправляють м’ясо маринадом і витримують протягом 2-3 годин.

Рецепти страв

Різноманітність кулінарних рецептур на основі прянощів дозволяє використовувати її при приготуванні багатьох страв.

Спеція стане чудовим доповненням салату з овочів, надавши йому легкої гостроти та пікантності.

Салат з пекінською капустою

Французька гірчиця ідеально поєднується з будь-яким листовим салатом.

Для приготування салату з пекінської капусти потрібно:

• 1 кг пекінської капусти;
• 0,125 л натурального йогурту;
• 1 чайна ложка гірчиці;
• 1 чайна ложка меду;
• сік половини лимона;
• сіль та перець за смаком.

Капусту нарізають та заливають заправкою з представлених інгредієнтів.

М’ясо, запечене з гірчицею

Смак прянощі чудово доповнює м’ясо. Для приготування використовують порційні шматки м’яса, які заправляють сумішшю олії, оцту та гірчиці. На одну частину оцту використовують дві частини олії.

Гірчиці додають приблизно 1/4 загального обсягу суміші. Для надання солодкуватого післясмаку можна додати 1 столову ложку цукру. Сіль додають до смаку. М’ясу до приготування потрібно дати настоятися близько 30 хвилин.

Курятина-гриль із гірчицею

Курятину маринують у суміші з 1 частини меду, 1 частини гірчиці, 2 частин рослинної олії, 1 чайної ложки розмарину та невеликої кількості солі. Смажити курку можна через 30 хвилин після маринування. Така курка виходить надзвичайно ароматною та соковитою.

Вибір та зберігання гірчиці

При виборі насіння гірчиці в магазині майте на увазі, що в нормі:

• колір рівномірний, без плям та потемнінь;
• всі зернятка одного розміру;
• не розсипаються при натисканні.

Щоб вибрати готову гірчичну пасту, керуйтеся такими пунктами:

1. Краще брати соус у скляній банці, а не в тюбику, щоб була можливість оцінити його на око.
2. На поверхні не повинно бути темного нальоту, масла, що виділився.
3. Соус із білої гірчиці світло-бежевого кольору, а з чорної – темний, коричневий.
4. Зверніть увагу до складу продукту. Не допустимі добавки у вигляді крохмалю, консервантів, підсилювачів смаку, емульгаторів. Шкода не зазнають тільки куркумін (Е100) та лимонна кислота (Е330).

Термін придатності соусу становить 45 діб. Зберігати його потрібно в темному прохолодному місці при температурі до 10 градусів.