Барбарис Тунберга: посадка і догляд, опис сортів

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 10 серпня 2023 Опубліковано: 08 лютого 2019 Перша редакція: 08 липня 2017 🕒 11 хвилин 👀 30894 рази 💬 7 коментарів

Барбарис Тунберга (лат. Berberisthunbergii) – вид роду Барбарис родини Барбарисових, що зростає в природі на Далекому Сході. Натуралізувався цей вид також у Північній Америці та Європі. У культурі барбарис Тунберга вирощується повсюдно.

Цінується рослина передусім за високу декоративність.

Посадка й догляд за барбарисом Тунбергом

• Цвітіння: у травні.
• Посадка: навесні до початку сокоруху або восени, у жовтні.
• Освітлення: види з червоним і бордовим листям потребують яскравого освітлення, а рослини із зеленим листям добре розвиваються і в притінку.
• Ґрунт: легкий, не болотистий, глибоко дренований.
• Полив: тільки в період затяжної посухи.
• Підживлення: найкращі органічні: компост і перегній уносять у пристовбурні кола навесні під перекопування, а восени прикореневу зону мульчують сипучим компостом або торфом.
• Обрізування: потреби в обрізуванні немає, але занадто довгі пагони, які стирчать із крони, можна вкоротити будь-коли. Санітарне обрізування краще робити навесні, до початку сокоруху.
• Розмноження: насінням, поділом куща, живцями, відсадками й паростю.
• Шкідники: попелиця та квіткові п’ядуни.
• Хвороби: іржа, борошниста роса, всихання пагонів і плямистість листя.

Барбарис Тунберга – опис

Барбарис Тунберга – листопадний чагарник заввишки до 2,5 м, хоча в культурі висота барбарису Тунберга рідко перевищує 1 м. У рослини дугоподібні ребристі гілки, червоно-помаранчеві або яскраво-червоні пагони, які з плином часу буріють або стають темно-коричневими.

Бруньки в цього виду червонуваті, яйцеподібної форми, завдовжки близько 5 мм. Листя цілокрає, ромбічно-овальне, лопатчасте або округле, загострене або трохи закруглене на верхівці та клиновидне біля основи. Розташоване листя барбарису Тунберга на черешках і сягає в довжину 2-3 см, а в ширину – 1 см. Верхня сторона листової пластини забарвлена в яскраво-зелений колір, нижня – сиза. Восени листя стає жовтим або яскраво-червоним. Пагони та гілки рослини оснащені нечисленними тонкими і пружними колючками завдовжки до 1 см.

Яскраво-жовті, червоні зовні дзвонові квітки барбарису Тунберга, поодинокі або зібрані по 2-5 штук у пучки або короткі грона, сягають у діаметрі 1 см. Цвітіння починається в травні. Блискучі еліпсоїдальні коралово-червоні плоди завдовжки близько 1 см дозрівають у вересні або жовтні.

Садівників приваблює природна форма крони рослини й краса її листя, в кольоровій гамі якого безліч варіантів зеленого, жовтого й червоного кольорів. Окрім того, барбарис Тунберга вирізняється високою зимостійкістю та стійкістю до небезпечних для всіх видів барбарису захворювань борошнистої роси й іржі.

Посадка барбарису Тунберга в ґрунт

Коли садити барбарис Тунберга

Ділянка для барбарису Тунберга має бути сонячною й відкритою, проте захищеною від холодного вітру. Сорти рослини з темно-зеленим листям можуть рости й у притінку, але барбарис із червоним і бордовим листям потребує багато світла. Ґрунт потрібен легкий, глибоко дренований, ні в якому разі не болотистий. Якщо ґрунт на ділянці має важку структуру, важкопроникну для води і повітря, вам доведеться приготувати для заповнення посадкової ями субстрат із дернової землі, піскуй перегною в співвідношенні 2:1:1.

Садять барбарис Тунберга навесні, до набубнявіння бруньок, або восени, причому осіння посадка краща. Саджанці з закритою кореневою системою можна висаджувати в будь-яку пору року, крім зими.

Як посадити барбарис Тунберга

Викопайте посадкову яму діаметром і глибиною близько півметра. Дистанція між двома кущами має бути 1,5-2 м, а якщо ви висаджуєте живопліт, то розташовуйте по 2 кущі на 1 м. При посадці карликових сортів відстань між кущами залишають у межах 50 см.

Покладіть на дно ями шар піску завтовшки 10 см, потім заповніть ями підготовленим субстратом, обережно розташуйте на ньому саджанець, розправте його коріння й заповніть порожнини тим самим субстратом. Злегка утрамбуйте поверхню та полийте саджанець. Після того, як вода вбереться, замульчуйте пристовбурні кола перегноєм або торфом і вкоротіть наземну частину, залишивши на пагонах не більше 3 бруньок. Доки саджанець не прийметься і не піде в ріст, його поливають один раз на 10 днів.

Догляд за барбарисом Тунберга

Посадка барбарису Тунберга і догляд за ним не трудомісткі. Ні частих поливань, ні рясних підживлень він не потребує. Зволоження пристовбурного кола потрібне лише в період тривалої посухи, в решту часу барбарисові досить природних опадів. Щоб вода при поливанні не розтікалася, зробіть по периметру пристовбурного кола валик заввишки близько 10 см або виберіть із-під куща ґрунт таким чином, щоби пристовбурне коло стало великою, не дуже глибокою ямкою. Полив здійснюється теплою водою під корінь. Після поливання або дощу розпушіть ґрунт навколо куща й видаліть бур’яни.

У якості добрива для барбарису Тунберга найкраще підходить органіка – компост або перегній, які вносять навесні під перекопування. Восени ґрунт під кущами мульчують пухким органічним матеріалом – торфом або сипучим компостом.

Необхідності в обрізанні барбарису Тунберга немає, хіба що у деяких сортів рослини вкорочують занадто довгі пагони, що стирчать із пухкої крони. Зазвичай обрізування застосовують, аби видалити обмерзлі за зиму кінці пагонів, і роблять це після того, як на рослині розгорнуться молоді листочки та стануть очевидними ураження від морозу.

Зі шкідників барбарис Тунберга можуть вразити попелиці й квіткові п’ядаки. Від п’ядаків рослину обробляють Хлорофосом або Децисом, а від барбарисової попелиці необхідно напровесні обприскати кущі розчином 300 г господарського мила в 10 л води або тютюновим відваром (500 г махорки заварюють у 10 л мильного розчину). Якщо ж народні засоби не допоможуть, доведеться вдатися до акарицидів – Актелліка, Актари, Антитліну чи подібних препаратів.

У барбарису Тунберга можуть виникнути проблеми через борошнисту росу, плямистість листя, іржу та всихання пагонів. Якщо ви побачите на листках рослини білястий наліт борошнистої роси, обробіть кущ розчином колоїдної сірки або сірчано-вапняною сумішшю, а сильно уражені пагони зріжте й спаліть. Плямистість листя проявляється різноманітними за формою і кольором плямами. У результаті розвитку хвороби листя починає сохнути й опадати. Знищують інфекцію розчином 30 г оксихлориду міді в 10 л води, обробивши чагарник двічі: до і після цвітіння. Деякі види грибків викликають всихання пагонів барбарису. Зупинити процес можна своєчасним обрізуванням хворих пагонів із наступною обробкою рослини розчином фунгіциду.

Навесні на верхній стороні листової пластини молодого листя виникають яскраві помаранчеві плями, а на нижній стороні в помаранчевих подушечках утворюються спори. Це захворювання називається іржа. У результаті активного розвитку хвороби листя сохне й передчасно опадає. Щоби знищити інфекцію, необхідно обприскувати барбарис двовідсотковим розчином бордоської рідини або півторавідсотковим розчином колоїдної сірки відразу після розпускання листя, а після цього провести обробку ще двічі через кожні три тижні.

Розмноження барбарису Тунберга

Барбарис Тунберга розмножується насінням, живцями, відсадками, паростю та поділом куща.

Генеративний спосіб дає можливість отримати нові сорти й гібриди, однак він вимагає терпіння й часу. Складність втілення в життя насіннєвого способу розмноження в тому, що насіння барбарису погано сходить: проростає лише від 15 до 40 % посівного матеріалу. Щоб поліпшити прорісність, поверхню насіння скарифікують, тобто злегка пошкоджують поверхневу оболонку, після чого насіння сіють у ґрунт під зиму на глибину 4-5 см: упродовж холодної пори року воно проходить природну стратифікацію і навесні добре проростає. На постійне місце сіянці барбарису Тунберга висаджують через 2-3 роки.

Для живцювання вам знадобляться наполовину здеревілі пагони завдовжки близько 15 см. Можна вкорінювати також і зелені однорічні пагони з двома або трьома міжвузлями, зробивши нижній зріз під кутом 45º. Для прискорення відростання коренів нижній зріз живців перед посадкою обробляють стимулятором росту, після чого висаджені живці накривають плівкою з перфорацією.

Якщо ви хочете розмножити барбарис за допомогою відсадків, прикопайте навесні низько ростучі гілки рослини, поливайте їх усе літо, а восени, коли вони пустять коріння, відріжте відсадки від материнського куща й пересадіть.

При поділі куща можна відразу отримати готовий саджанець, але складність методу полягає в тому, що при проведенні процедури важко не пошкодити материнський кущ. Ділити рослину можна тільки навесні, до початку цвітіння, або восени після падолисту.

Сорти барбарису Тунберга

У барбарису Тунберга є кілька декоративних форм (багатоквіткова, темно-пурпурова, сріблясто-облямована, Максимовича та інші) й безліч сортів. Опис сортів барбарису Тунберга міг би зайняти десятки сторінок, тому ми пропонуємо вам ознайомитися лише з найвідомішими в культурі сортами. Особливо цінними вважаються карликові сорти рослини:

• барбарис Тунберга Кобольд – рослина заввишки не більше 50 см із темно-зеленим блискучим листям, яке восени стає шарлахово-червоним або жовтим;
• Мінор – сорт заввишки до 50 см із зеленим листям;
• барбарис Тунберга Ауреа – чагарник заввишки до 80 см із лимонно-жовтим або золотисто-жовтим листям, яке восени стає жовтувато-помаранчевим;
• барбарис Тунберга Орендж Дрім – колючий кущ заввишки до 70 см із помаранчевим листям і такими ж пагонами;
• барбарис Тунберга Голд Бонанза – сорт заввишки до 50 см і діаметром крони близько 70 см із дрібним листям світлого лимонно-золотистого відтінку;
• барбарис Тунберга Багатель – кущики заввишки до 40 см із листям бурякового кольору. У перекладі з французької «багатель» – «дрібничка». Листя цього сорту влітку має коричневий відтінок, а восени набуває яскраво-червоного кольору;
• барбарис Тунберга Голден Дрім – компактна рослина заввишки 50-70 см із дрібним вузьким яскраво-жовтим листям, яке восени стає коралово-червоним;
• барбарис Тунберга Короніта – сорт заввишки до 50 см і діаметром до півтора метра з яскравим темно-пурпуровим листям зі світло-зеленою облямівкою по краю;
• барбарис Тунберга Адмірейшн – щільний кущ заввишки до 50 см із яскраво-червоним або темно-помаранчевим листям із жовтою облямівкою по краях;
• барбарис Тунберга Атропурпуреа Нана – сорт, що сягає у висоту 60 см, а подушкоподібна крона розростається в ширину до 1 м. Листя у рослини пурпурово-червоне, восени набуває шарлахово-червоного відтінку. Квітки зовні червоні, зсередини жовті.

Високорослі барбариси Тунберга з бордовими, помаранчевими або червоними листками представлені такими сортами:

• Атропурпуреа – чагарник заввишки до 180 см із пурпурово-червоно-коричневими листям упродовж усього сезону;
• барбарис Тунберга Орендж Рокет – вертикальний кущ заввишки до 120 см і діаметром 50-60 см із червоно-помаранчевим листям;
• барбарис Тунберга Ред Піллар – кущ заввишки до півтора метра із червонувато-фіолетовим листям, що восени набуває червоного відтінку;
• барбарис Тунберга Голден Ринг – дуже висока рослина, що сягає до 3 м, із облямованим жовтим темно-пурпуровим листям, яке восени стає яскраво-червоним. Плоди у цього сорту коралово-червоного кольору;
• Хелмонд Піллар – майже колоноподібний сорт заввишки до 1,5 м з об’ємом крони близько 50 см. Молоде листя рослини червоно-рожеве, а старе – насиченого фіолетового кольору;
• барбарис Тунберга Ред Рокет – висока рослина, що сягає до 2 м, із помаранчево-червоним листям, що восени набуває повністю помаранчевого забарвлення;
• барбарис Тунберга Дартс Ред Леді – чагарник заввишки до 80 см із кулястою кроною, що складається з блискучих, темних бордово-пурпурових листків, восени жовтіючих.

Затребувані в культурі також високорослі сорти барбарису Тунберга з червоним листям Електрата Ред Чіф.

Високорослі сорти з зеленим і жовтим листям представлені такими сортами:

• барбарис Тунберга Еректа – рослина заввишки до 1,5 м із вузькоколоноподібною в молодості і розлогою в зрілості кроною, що складається з дрібних світло-зелених листків, жовтіючих восени. Яскраво-червоні плоди довго тримаються на кущі після падолисту;
• Верміліон – сорт заввишки й завширшки близько 1 м із зеленим листям, що набуває восени червоного відтінку;
• барбарис Тунберга Грін Карпет – кущ заввишки до 1 м із кроною діаметром до 1,5 м. Листя влітку світло-зелене, восени шарлахово-червоне. Плоди червоні або рожеві;
• барбарис Тунберга Марія – польський сорт заввишки до 1 м із колоноподібною формою крони. У молоденьких листків червонуватий відтінок, а з дорослішанням вони стають жовтими.

Барбарис Тунберга має безліч сортів зі строкатими листками. Наприклад:

• барбарис Тунберга Арлекін – кущ заввишки 120-150 см із червоними листками в рожевих і білих плямах;
• Розетта – сорт із бордовим листям із великою кількістю білих і рожевих плям;
• барбарис Тунберга Роуз Глоу – сорт заввишки до 1,5 м і кроною такого ж діаметру. Молоде листя цієї рослини прикрашене біло-рожевим і бронзово-червоним мармуровим малюнком, а старе – червоно-пурпуровим і темно-рожевим;
• барбарис Тунберга Пінк Квін (Атропурпуреа Розеа) – розлога рослина заввишки до 120 см із коричневим листям, із сірими і червоно-рожевими мазками на ньому. Восени листя багровіє;
• Келлеріс – широкий чагарник із листям у вершково-білих мазках і плямах. Восени білі ділянки змінюють забарвлення на рожеве або темно-червоне;
• Сільвер Бьюті – повільно зростаючий сорт, що сягає у висоту 1,5 м, а в ширину – 1 м, зі строкатим сріблясто-зеленим листям і сріблястою облямівкою. У кінці сезону на листках з’являються темно-червоні та рожеві плями.

Популярністю серед садівників і дизайнерів користуються також сорти барбарису Тунберга Наташа, Варієгата, Глоуб, Голден Дівайн, Голден Наггет, Голден Піллар, Голден Рубі, Голден Рокет, Дартс Перпл, Каберне, Інтермедія, Корнік, Конкорд, Крімзон Рубі, Крімзон Велвет, Паувау, Ройал Бургунді, Санні, Сенсейшн, Спаркл, Тоні Голд, Фаєрбол, Хармоні, Шеріданс Ред, Черрі Бомб і багато інших.

Барбарис Тунберга в ландшафтному дизайні

Барбарис Тунберга часто використовують як живу огорожу, причому кущам можна надавати будь-яку форму, а можна не стригти взагалі. Огорожа із кущів барбарису Тунберга непроникна через колючкий дуже красива. На її створення може піти від 6 до 7 років.

Висаджують рослини цього виду на берегах водойм, у кам’янистих садах, у пейзажних композиціях і в одиночних посадках – всюди барбарис Тунберга буде прекрасний. Невисокі сорти рослини використовують для створення бордюрів, рабаток і чагарникових міксбордерів. А в японських садках сформовані у вигляді щільних подушок карликові сорти барбарису Тунберга Кобольт, Грін Карпет або Атропурпуреа Нана можуть з успіхом замінити традиційні дрібнолистяні азалії.

Барбарис: вирощування, властивості, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 20 лютого 2019 Перша редакція: 20 серпня 2015 🕒 16 хвилин 👀 78538 разів 💬 11 коментарів

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за барбарисом
• Чагарник барбарис – опис
• Посадка барбарису
  • Коли саджати барбарис
  • Як посадити барбарис
  • Як доглядати за барбарисом
  • Удобрення барбарису
  • Обрізування барбарису
  • Шкідники і хвороби барбарису
  • Як розмножувати барбарис
  • Вирощування барбарису з насіння
  • Розмноження барбарису живцями
  • Розмноження барбарису відсадками
  • Розмноження барбарису діленням куща
  • Барбарис восени
  • Зимівля барбарису
  • Барбарис звичайний (Berberis vulgaris)
  • Барбарис Тунберга (Berberis thunbergii)
  • Барбарис оттавський (Berberis x ottawensis)
  • Корисні властивості барбарису
  • Барбарис – протипокази
  • Коментарі

  Рослина барбарис (лат. Berberis) належить до численного роду чагарників і дерев родини Барбарисові. Назва роду походить від арабського «beiberi», що означає «має форму мушлі». Ростуть барбариси переважно в гірських місцевостях Північної півкулі і налічують близько 170 видів, частину з яких введено в культуру.

  Садівників барбарис цікавить як сировинна база для виготовлення напоїв, варень, домашніх лікувальних засобів, але й декоративні якості цієї рослини не залишаються непоміченими любителями прекрасного – забарвлення листя сортових барбарисів різноманітне: крім зелених, вони бувають жовтими, пурпуровими, строкатими, плямистими і навіть з облямівкою. Відрізняються барбариси і своїми розмірами – від великих кущів триметрової висоти до карликових кущиків не вище 30 см.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за барбарисом

  • Посадка: при необхідності восени, у падолист, але найкраще навесні, тільки-но зійде сніг.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло або притінок.
  • Ґрунт: нейтральний, склад великого значення не має.
  • Мульчування: бажано.
  • Полив: у сезон із нормальною кількістю опадів барбарис зволоження не вимагає, але якщо трапилася посуха, поливайте рослину один раз на тиждень під корінь. Щотижневий полив потрібен і щойно посадженим кущам.
  • Підживлення: через рік після посадки і надалі кожні 3-4 роки напровесні рослину підживлюють азотними добривами, а після цвітіння й восени – калійно-фосфорними.
  • Обрізування: уперше процедуру проводять навесні на однорічному кущі, в подальшому барбарис і в санітарних цілях, і для формування крони обрізають двічі на рік: у першій половині червня і на початку серпня. Крони низькорослих видів і сортів можна не формувати.
  • Розмноження: насінням і вегетативно: відсадками, поділом куща та живцями.
  • Шкідники: барбарисова попелиця, трачі та квіткові п’ядуни.
  • Хвороби: іржа, борошниста роса, бактеріоз, в’янення, всихання пагонів і плямистості листя.

  Чагарник барбарис – опис

  Чагарник барбарис – це листопадні, вічнозелені або напіввічнозелені колючі рослини з черговим, простим, а іноді шкірястим листям. Колючки барбарису – видозмінене листя, від якого залишилася тільки середня жилка. В пазусі колючки розвиваються такі короткі пагони, що листя барбарису росте у вигляді пучків. На пагонах поточного року листя розташоване по спіралі, поодиноко. Квітки барбарису – дрібні, ароматні, жовто-золотисті або помаранчеві із включенням червоних відтінків – зазвичай зібрані у щитковидні або гроновидні суцвіття, але іноді бувають і поодинокими. Кожна пелюстка має два нектарники. Запах квітучого барбарису приваблює бджіл – барбарис чудовий медонос. Плоди барбарису різноманітні за кольором і формою, які залежать від виду і сорту рослини. Барбарис добре зносить міські умови, йому підходить будь-який ґрунт, він посухостійкий і абсолютно невибагливий. Барбарис – найкращий чагарник для живоплоту.

  Посадка барбарису

  Коли саджати барбарис

  Посадка барбарису найчастіше здійснюється навесні, як тільки відтане ґрунт, але потрібно встигнути посадити саджанці до розпускання бруньок. В окремих випадках барбарис висаджують восени, в період масового падолисту. Через свою невибагливість барбарис може рости на відкритих ділянках, оскільки не боїться протягів і сильного вітру, а також у притінку, однак під яскравим сонцем сорти і види з пурпуровим листям виглядають яскравіше. Що стосується кислотності ґрунту, то барбарис полюбляє нейтральні ґрунти, проте нормально витримує ґрунт з pH не вище 7. Якщо на ділянці ґрунт сильно зсунутий в кислий бік, його потрібно вапнувати. Зробити це можна завчасно або безпосередньо при посадці, засипавши в посадкову яму суміш із 8-10 кг перегною або компосту і садової землі, 100 г суперфосфату, 400 г гашеного вапна і 200 г деревної золи.

  Як посадити барбарис

  При одиночній посадці відстань між кущами витримується від півтора до двох метрів, якщо ж ви вирішили посадити живопліт із барбарису, то на один погонний метр висаджують два кущі. Розмір ям для саджанців, які потрібно викопати за 2-3 тижні до посадки, приблизно 40х40, і траншею для живоплоту викопують завглибшки близько 40 см. Для підвищення аерації коренів на дно траншеї або кожної ями насипають шар піску. Якщо водневий показник ґрунту злегка зсунутий у лужний бік, нейтральний або слабкокислий, то в яму перед посадкою засипають суміш, склад якої зазначено в попередньому розділі, але без вапна і золи. Потім в яму опускають саджанець барбарису, присипають його землею, ущільнюють його, рясно поливають, а потім мульчують пристовбурні кола торфом або компостом. Наземну частину саджанця після посадки обрізають, залишивши лише частину із 3-5 добре розвиненими бруньками.

  Догляд за барбарисом

  Як доглядати за барбарисом

  Посадка і догляд за барбарисом під силу навіть садівникові-початківцю, причому не має великого значення, до якого виду цей барбарис належить, оскільки посадка і догляд за барбарисом Тунберга, наприклад, котрий є суто декоративним видом через занадто гіркі плоди, мало чим відрізняється від догляду за видами, котрі плодоносять їстівними ягодами. Так що один раз вивчивши інструкцію з догляду за барбарисом, можна вирощувати барбарис у саду різних сортів, видів і форм. У перелік необхідних робіт із догляду за барбарисом входить своєчасний полив, прополювання, розпушування ґрунту на ділянці, обрізування та підживлення. Поливати барбарис за нормальної кількості опадів не потрібно, і тільки у сильну спеку і посуху ґрунт на ділянці з барбарисом все-таки слід зволожувати щотижня – нехолодною водою під корінь, намагаючись не потрапити на листя. З такою ж регулярністю поливають і щойно посаджені кущики доти, доки вони не приживуться. Найнебезпечніше для барбарису не посуха, а часті і рясні дощі, через які в коренях може накопичуватися волога, чого рослина боїться набагато більше, ніж посухи. Вчасно видаляйте на ділянці бур’яни, а також прикореневу парость, яка рясно росте навколо кущів барбарису, і не забувайте розпушувати ґрунт. Щоб полегшити собі роботи з догляду за барбарисом, замульчуйте ділянку торфом, тирсою або шкаралупою горіха.

  Удобрення барбарису

  Внесених при посадці в ґрунт добрив барбарису вистачить на рік. Наступної весни кожен кущ барбарису підживлюють азотним добривом у вигляді розчину 20-30 г сечовини у відрі води. Відтоді досить буде вносити азотні добрива один раз на три-чотири роки, але якщо ви вирощуєте барбарис заради його корисних їстівних ягід, то після цвітіння і в кінці сезону потрібно підживити кущ фосфором і калієм – по 10 г калійного добрива і по 15 г суперфосфату під кожен кущ. Оптимальним комплексним добривом для барбарису є розчин Кеміра-універсал, який вносять на початку липня із розрахунку 15 г на відро води.

  Обрізування барбарису

  Як і в інших садових чагарників, у барбарису при обрізуванні видаляють слабкі, сухі і загущуючі кущ пагони. Перше обрізування декоративних видів барбарису проводять навесні на однорічному кущі, скорочуючи пагони наполовину або навіть на дві третини, надалі кущ обрізають двічі на рік – у першій половині червня і на початку серпня. Крім санітарної функції, обрізування має і формуюче значення. Низькорослі сорти і види барбарису можна не стригти.

  Шкідники і хвороби барбарису

  Зі шкідливих комах рослину можуть вразити барбарисова попелиця, барбарисовий пильщик і квітковий п’ядун. Поява попелиці виявляється по зморщуванню і підсиханню листя, а п’ядун більш небезпечний для барбарисів з їстівними ягодами, оскільки виїдає плоди. Із попелицею можна боротися розчином господарського мила (300 г мила на 10 л води), а п’ядуна, як і гусені трача, труять одно-тривідсотковим розчином хлорофосу.

  Із захворювань найчастіше барбариси потерпають від грибкових хвороб, серед яких борошниста роса, іржа, бактеріоз, плямистості листя і в’янення. Борошниста роса виглядає як білий пухкий наліт, що вкриває листя, пагони і плоди барбарису. До осені на вражених ділянках формуються клейстотеції, в яких гриб переживає зиму. Знищити борошнисту росу можна обробкою рослини одновідсотковим розчином колоїдної сірки, сильно уражені частини рослини потрібно видалити і спалити. Іржа зазвичай з’являється на барбарисах, що ростуть поблизу полів зі злаковими, і виглядає, як яскраві помаранчеві плями згори пластини, а на споді проявляється опуклими подушечками рудого кольору. Якщо зараження сильне, листя барбарису починає всихати й опадати. Усунути неприємність можна триразовою обробкою барбарису одновідсотковими розчинами колоїдної сірки або бордоської рідини, починаючи відразу після розпускання листя і через кожні три тижні. Від плямистостей, що спотворюють листя плямами різної форми, барбарис може врятувати обробка оксихлоридом міді, розведеним у кількості 30-40 г у 10 л води, цей засіб вживають до і після цвітіння. В’янення викликає передчасну в’ялість і всихання листя та пагонів барбарису, поступово поширюючись з одного боку куща на всю рослину. Своєчасне видалення хворих пагонів може перешкодити хворобі поширитись на весь кущ. У разі своєчасного виявлення захворювання вилікувати рослину допомагає обробка куща бордоською рідиною або оксихлоридом міді. Як превентивний захід використовується весняна обробка барбарису бордоською рідиною. Бактеріоз – бактеріальний рак, який проявляється на барбарисі тріщинами, пухлинами і витягуванням. Якщо бактеріозом вражена верхівка пагона, це півбіди – видаліть уражену частину пагона, захопивши здорову тканину. Але якщо рак вразив пагін у його нижній частині, прилеглій до стовбура, приречена вся рослина. Видаліть хворі ділянки барбарису, обов’язково спаліть їх, а сам кущ обробіть бордоською рідиною або іншим мідьвмісним препаратом.

  Розмноження барбарису

  Як розмножувати барбарис

  Розмноження барбарису можливо генеративним способом, тобто насінням, і вегетативним – живцями, відсадками та поділом куща. У кожного з цих способів свої переваги і недоліки, але, володіючи інформацією про кожний із них, ви легше визначитеся з вибором.

  Вирощування барбарису з насіння

  Зберіть стиглі ягоди барбарису, відокремте кісточки від м’якоті плодів, потримайте їх кілька хвилин у розчині марганцівки, а потім просушіть. Восени насіння сіють просто в ґрунт навчальної грядки на глибину 1 см, навесні сходи після появи двох справжніх листочків проріджують таким чином, щоб між ними була відстань не менше трьох сантиметрів. Сіянці вирощують на навчальній грядці два роки, а потім пересаджують на постійне місце. Якщо ви вирішили сіяти насіння барбарису навесні, то попередньо вам доведеться його стратифікувати – змішати насіння з піском і витримати його протягом двох-п’яти місяців у холодильнику при температурі 2-5 ºC. Саджанці барбарису, пересаджені на постійне місце, дають плоди через 2-3 роки з моменту появи сходів, однак лише в тому випадку, якщо барбарис на дачі буде представлений не одним, а кількома кущами – барбариси плодоносять тільки при перехресному запиленні.

  Розмноження барбарису живцями

  Живці барбарису нарізають у середині червня рано-вранці. Нижнє листя з відрізків видаляють, а верхнє вкорочують наполовину. Живці опускають на кілька годин у розчин коренеутворювача – епіну, корневіну, гетероауксину, потім їх промивають у воді й саджають у тепличку в вологий субстрат приблизно такого складу: по одній частині перегною, родючого ґрунту і торфу з додаванням півчастини піску. Спорудіть прозору знімну баню для теплички, в якій живці перебуватимуть близько двох тижнів. Кришку час від часу піднімають, провітрюючи живці, а після їхнього вкорінення знімають зовсім. Живцювання барбарису також передбачає підрощування саджанців на навчальній грядці протягом двох років до моменту пересадки на постійне місце.

  Розмноження барбарису відсадками

  Навесні виберіть на кущі серед нижніх гілок міцний однорічний пагін, пригніть його до землі, укладіть у заздалегідь зроблену канавку завглибшки близько 20 см, закріпіть його в ній і засипте канавку землею, залишивши на поверхні тільки верхівку пагона. До осені відсадок вкорениться, і у вас будуть готові саджанці, які потрібно буде пересадити і підростити.

  Розмноження барбарису діленням куща

  Цей спосіб гарний для невисоких видів рослини, що досягли три-п’ятирічного віку, в яких коренева шийка заглиблена не менш ніж на 10 см. Навесні викопайте кущ і розріжте його на кілька приблизно однакових частин. Можливо, щоб розділити корінь барбарису, вам доведеться, крім секатора, скористатися садовою пилкою, однак дійте обережно, намагаючись не надто травмувати рослину. Після поділу куща обробіть всі зрізи товченим вугіллям і розсадіть частинки. Якщо пагони на барбарисі починають гілкуватися вище рівня ґрунту, поділом куща його не розмножують.

  Барбарис узимку

  Барбарис восени

  Із настання глибокої осені пристовбурні кола навколо барбарису мульчують пухким матеріалом – торфом, компостом або сухим листям.

  Зимівля барбарису

  Молодий барбарис до п’ятирічного віку потрібно вкривати на зиму ялиновим гіллям, особливо вічнозелені види. Якщо кущ барбарису занадто об’ємний, його вкривають на зиму так само, як садові троянди або гортензію: міцно стягують гілки шпагатом або мотузкою, споруджують із металевої сітки навколо барбарису циліндр, висота якого більша за висоту куща на 10 см, у проміжок між кущем і сіткою засипають сухе листя, а потім циліндр обертають покривним матеріалом.

  Види і сорти барбарису

  Величезна кількість видів і сортів барбарису може збити з пантелику, тим більше що всі вони неймовірно привабливі. При виборі слід орієнтуватися на те, яку мету ви переслідуєте. Якщо вас цікавлять їстівні ягоди барбарису, то для цього висаджують одні види, якщо ж ви хочете, щоб рослини прикрасили ваш сад або стали мальовничим живоплотом навколо ділянки, то для цього існують інші. Але є види і сорти, які можуть успішно впоратися з обома завданнями.

  Барбарис звичайний (Berberis vulgaris)

  – основний вид роду барбарисів. Це чагарник заввишки до трьох метрів із сіро-бурими пагонами, на яких ростуть трироздільні колючки завдовжки до 2 см. Листя еліптичне, тонке, перетинчасте, з війчасто-пильчастими краями, верхня сторона листової пластини темно-зеленого кольору, нижня – тьмяна, сіро-зелена. Гроновидні суцвіття завдовжки до 6 см складаються із блискучих жовтих запашних квіток, що цвітуть від двох до трьох тижнів. Численні плоди яскраво-червоного кольору досягають у довжину півтора сантиметри. Цей вид має велику кількість різновидів – альбо-варієгата з біло-строкатим листям, аурео-маргіната з листям, облямованим золотистим обідком, барбарис атропурпуреа з червоним або темно-пурпуровим листям. А ягоди безнасіннєвої форми барбарису звичайного асперма дуже зручно переробляти.

  Є ціла низка видів, схожих на барбарис звичайний: барбариси прованський (гібрид барбарису звичайного і барбарису сибірського), остистий – вид із Гімалаїв, канадський, барбарис Зімбольда, барбарис Джеймса і барбарис Дільса.

  Барбарис Тунберга (Berberis thunbergii)

  – найкрасивіший із листопадних барбарисів, чемпіон роду серед декоративних видів. Висота барбарису Тунберга від 50 см до 1 м, гілки його простягаються горизонтально, жовтуваті або яскраво-червоні молоді густо розгалужені пагони дугоподібно відхилені, з віком вони стають бурими або пурпурно-коричневими. Колючки завдовжки 1 см дуже тонкі і пружні. Листя витонченої форми – довгасте або оберненояйцеподібне, дрібне – не довше 3 см, яскраво-зеленого кольору зверху і сизувате знизу, восени забарвлюється в яскраво-червоні тони. Поодинокі або зібрані в пучки квітки, червоні із зовнішнього боку пелюсток і жовті зсередини, цвітуть один-два тижні. Коралово-червоні блискучі еліптичні плоди завдовжки до 1 см дозрівають на початку осені і довго прикрашають осінні і навіть зимові кущі. Ягоди цього виду містять багато алкалоїдів, тому гіркуваті на смак, але для птахів узимку це чудовий корм. Посадка барбарису Тунберга і подальший догляд за ним не становить ніяких турбот, зате естетичне задоволення, яке ви отримаєте, вирощуючи цей вид або його сорти на своїй ділянці, вище за всілякі сподівання. Барбарис Тунберга має кілька декоративних форм: багатоквіткову (pluriflora), темно-пурпурову (atropurpurea), сріблясто-облямовану (argenteo-marginata) та інші. Із сортів популярні:

  • барбарис Голден Ринг заввишки до трьох метрів з округлою кроною, яйцеподібним листям до 4 см завдовжки темного пурпурно-червоного відтінку з жовтою облямівкою по краях. Восени листя втрачає інтенсивно-червоний відтінок. Зібрані в пучки по 2-5 штук квітки діаметром до 1 см зсередини жовті, зовні червоні. Коралово-червоні блискучі ягоди достигають у жовтні;
  • барбарис Ред Пілар – привабливий колоноподібної форми сорт заввишки до півтора метрів, із шириною крони до 45 см та червонувато-фіолетовим листям, яке восени стає яскраво-червоним;
  • барбарис Оранж Рокет – сорт колоноподібної форми, досягає у висоту не більше 120 см, а у ширину – 60 см. Невелике гладке яйцеподібне листя на пагонах поточного року помаранчевого кольору з жовтою облямівкою, листя на тогорічних пагонах червоно-пурпурового кольору – кущ виглядає неймовірно привабливим на тлі весняної та літньої зелені. Восени листя набуває різних відтінків червоного кольору;
  • Корник – листопадний чагарник півтораметрового росту з блідо-зеленим листям, вкритим хаотичними кремово-білими плямами всіляких обрисів, наче забризканими фарбою. Восени зелене тло листя стає шарлахово-червоним. Сорт прекрасно виглядає поруч із трояндами, хвойними рослинами та іншими сортами барбарису.

  Барбарис оттавський (Berberis x ottawensis)

  є декоративним гібридом між формою атропурпуреа барбарису звичайного і барбарисом Тунберга. Це один з найефектніших представників роду: висотою від півтора до двох метрів, зовні виглядає як збільшена копія барбарису Тунберга, однак колір листя ближче до пурпурнолистої форми барбарису звичайного – темного рожево-фіолетового, майже чорного на сонці, кольору. Восени листя стає багряним і довго палахкотить пожежею у безрадісному сірому саду. Барбарис оттавський зимостійкий, невибагливий у догляді і дуже швидко зростає. Популярні сорти:

  • Аурікома – заввишки до 2,5 м, листя округле, завдовжки до 5 см, навесні і влітку яскраво-червоне, восени помаранчеве, червоно-жовті квіти діаметром до 1 см зібрані в суцвіття завдовжки до 5 см, плоди яскраво-червоного кольору;
  • Суперба – висота до 4 м, листя округле, завдовжки від 3 до 5 см, темно-червоного кольору із сизим нальотом, восени забарвлюється у різні відтінки помаранчевого і червоного кольорів. Жовто-червоні квітки зібрані у китиці, ягоди червоні;
  • Сілвер Майлз – цей сорт потрібно розглядати здалеку, оскільки зблизька він не виглядає привабливо: пурпурне листя у брудно-сірих безладних штрихах. З відстані кущ за рахунок злиття сірого і пурпурного кольорів набуває бузкового відтінку.

  Крім перерахованих видів барбарису, у культурі по всьому світу вирощують барбариси Юліани, Беана, Тишлера, Моррісона, Вільсона, зеленуватий, вербовий, багатоквітковий, східний, іберійський, сітчатолистий, подібний, сизо-білий, самшитолистий, виїмчастий або необлямований, крупноколючковий, провінційний, весняний, Ілійський, монетчастий, корейський, тибетський, сибірський, прозорий, кругопильчастий, скручений, амурський, туркменський, цілокраїй, довгастий, круглоплодний, азійський і безліч інших.

  Властивості барбарису

  Корисні властивості барбарису

  Декоративні переваги барбарису привернули до цієї рослини увагу садівників, проте барбарис доцільно вирощувати у своєму саду не тільки через красу листя, квіток і ягід, а також через їхні лікувальні і смакові якості. У цьому сенсі найпопулярнішим видом є барбарис звичайний, який вирощується переважно не як декоративна рослина, а як ягідний чагарник, з плодів якого роблять киселі і компоти, сиропи, лікери, варення, маринади, желе і пастилу. У вірменській кухні мариновані ягоди барбарису подають до смажених овочів, баранини і рису.

  Ягоди їстівних видів барбарису містять винну, яблучну і лимонну кислоти, а листя – вітаміни E і C, а також каротиноїди і мінеральні солі. Різні властивості барбарису здатні знижувати артеріальний тиск, вбивати інфекцію в кишечнику, справлятися із псоріазом, зупиняти кров, знімати загальну втому, стримувати зростання в організмі людини дріжджів, лямблій та інших паразитів.

  Для лікування придатні всі частини рослини, але частіше для приготування препаратів використовують плоди і листя. Плоди потрібно збирати в період їхнього повного дозрівання, оскільки недостиглі вони отруйні. Стиглі ягоди сушать у затінку при температурі не вище 50 ºC, а потім зберігають їх (максимум три роки) в сухому приміщенні, помістивши в картонні коробки або паперові пакети.

  Барбарис має протизапальну, жовчогінну, знеболюючу, жарознижуючу, спазмолітичну, протипухлинну, кровоспинну, бактерицидну дії. Відвар коренів сприяє відтоку жовчі і зняттю запалення жовчного міхура. При різних формах гепатиту, розладах травлення, запальних процесах у шлунково-кишковому тракті, захворюваннях печінки, жовчного міхура і проток застосовують відвар листя. При хронічному панкреатиті добре допомагає відвар кори барбарису. Сік ягід збуджує апетит і є м’яким проносним засобом. Стиглі ягоди барбарису, що вживаються з медом, підвищують захисну функцію організму після радіоактивного опромінення. Відваром кореня барбарису промивають запалені очі, рани, уражені екземою ділянки шкіри, а також використовують для примочок, компресів і розтирань при радикуліті, артритах, ревматизмі, спазмах м’язів ніг і остеохондрозі.

  Барбарис – протипокази

  Користь барбарису для здоров’я людини очевидна, проте існує низка обмежень у застосуванні препаратів із нього. Їх не рекомендується вживати дітям до 12 років і людям, котрі мають індивідуальну нестерпність продукту. Протипоказаний барбарис також при цирозі печінки, складній формі гепатиту, жовчнокам’яній хворобі, при вагітності, клімактеричних і післяпологових кровотечах. І не забувайте, що недостиглі ягоди барбарису отруйні!