Історія створення поеми Пушкіна “Руслан і Людмила”

Поема «Руслан і Людмила» була написана Олександром Сергійовичем Пушкіним в період з 1818 по 1820 рік, після того, як він закінчив ліцей. Сам автор іноді говорив, що почав твір ще під час навчання, проте аналізуючи фактами можна зробити висновок, що в цей час була народжена сама ідея і написані лише кілька нарисів. Живучи в Петербурзі, він писав поему в основному, коли перебував в ліжку через хвороби, так як вів він життя досить розсіяну.

Головною поставленою метою поета, було написання «богатирської» поеми-казки, схожою за змістом з твором «Шаленого Роланда» Аріосто, яке було доступно йому у французькому перекладі. Цей жанр був названий критиками «романтичним», що помилково приймають за романтизм в сьогоднішньому представленні. Також Пушкіна надихали твори не без відомого Вальтера і народні російські казки. Головним стимулом, який підштовхнув поета до створення поеми, стала публікація початкових томів «Історії держава російського» в 1818 році, автором яких був Н.М.Карамзин. Саме там поет взяв образи та інформацію головних конкурентів Руслана (Рагдай, Ратмір, Фарлаф).

Пушкін написав поему, використовуючи астрофіческіе чотиристопний ямб, що став головною формою написання романтичних поем, починаючи з «Руслана». Також в творі можна знайти деякі пародійні елементи, пов’язані з твору «Дванадцять сплячих дів».

Починалася ж вона публікуватися навесні 1820 року уривками в «Сині батьківщини». Самостійне перше видання було випущено в травні цього ж року (під час заслання поета на південь). Воно викликало негативні відгуки у більшості критиків, які побачили в ньому непристойність і аморальність.

Однак, незважаючи на важкий шлях і оцінки критиків, дане твором стало класичної поемою Пушкіна. Нема жодної людини, який в школі б не вивчав цей шедевр. Більшість літературних завдань в школах і коледжах містять аналіз і твори за поемою «Руслан і Людмила». Цікавий сюжет змушує читача дочитати поему до кінця, ніби в руках він тримає якийсь детектив знаменитого письменника. Елемент казки в творі додає йому певний чари, що також скрашує читання і робить його легким і менш напруженим. Також цьому сприяє форма вірша, в якій була написана поема Олександра Сергійовича.

О. С. Пушкін (1799-1837) став одним з найвідоміших письменників всього світу і самий великий російський письменник. Він автор безліч різних творів, які стали світовою класикою і безліч людей дізнаються його великі повісті. Пушкін написав такі історії як: «Капітанська дочка», «Пікова дама», а також «Руслан і Людмила».

Поема «Руслан і Людмила» вважається однією з найпопулярніших творів Пушкіна, і кожна дитина знає рядки з цього творіння. Але яка історія цієї поеми? Чому Пушкін вирішив написати таке знамените творіння, як «Руслан і Людмила»?

Історія написання цієї поеми почалася далеко в дитинстві поета, коли його няня, читала йому на ніч казки. І саме завдяки їй, поет полюбив російські казки, і саме вони допомогли йому, під час написання своєї історій.

У поемі «Руслан і Людмила», князь Руслан вирушає в тривалу подорож, щоб врятувати свою кохану Людмилу від жахливого чаклуна Чорномором. І після багатьох смертельних випробувань і битв, він знайшов свою кохану і переміг жахливе зло.

Коли вперше читаєш цю книгу, починаєш згадувати різні народні казки: «Кощій Безсмертний», «Баба-яга», «Царівна – жаба» та інші.

Поема «Руслан і Людмила» була створена в 1818-1820. Олександр Сергійович досить часто говорив, що починав писати ще поему в Ліцеї, але швидше за все він починав тільки замислюватися цю історію. Після повного випуску поеми в травні 1820 року величезна кількість критиків почали обурюватися і дорікати Пушкіна в його творінні. Для багатьох воно було занадто «непристойним» і навіть «дитячими». Але деякі критики, наприклад як П. А. Катенін, дорікав письменника в тому, що там мало народного і в ній є досить часті іноземні нотки, а точніше французькі. Але, незважаючи на всіх критиків, простий люд полюбив поему «Руслан і Людмила», і саме після цього творіння вони почали вихваляти Пушкіна.

Після того як в світ з’явився перше видання поеми, Пушкін вирішив переписати певні моменти і почав він все з епілогу, який він написав на кавказьких. Уже +1828 він видав друге видання, вже з написаним епілогом ( «Так, світу житель байдужий …») і написав «пролог» ( «У лукомор’я дуб зелений …»). Саме завдяки цим різним додаванням, поема стала ще народнішим. Він прибрав еротичні сцени і додав нові, щоб поему не рахували таке «порочний» і її могли читати дітям. Після того як він випустив поему в 1830 році, Пушкін підкреслив, що поема тепер здається йому «не живий», а якийсь «холодної».

ОЛЕКСАНДР ПУШКІН – КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ

Пушкін свій не тільки для всіх народів, але н для всіх епох.

Пушкін був людиною в самому високому сенсі цього слова,

і його поезія — це насамперед людяність.

Сторінки життя і творчості

Ім’‎я Олександра Сергійовича Пушкіна відоме не тільки в Росії, а й за її межами. Сучасники вважали його грандіозним явищем для всієї російської культури. Микола Гоголь назвав Олександра Пушкіна «великим національним поетом», у якому «російська природа, російська душа, російська мова, російський характер знайшли відображення в усій своїй чистоті й красі». У різні періоди життя його твори сприймаються неоднаково: дорослішаємо ми — стають складнішими й пушкінські твори. Для дітей усіх країн світу знайомство з О. Пушкіним розпочинається з його літературних казок, які зачаровують і надихають на прекрасне.

Олександр Пушкін народився 6 червня 1799 р. в м. Москві. Батько майбутнього поета, Сергій Львович, цікавився літературою і театром, з ним юний Олександр не раз відвідував драматичні вистави. Мати поета, Надія Йосипівна, досконало володіла французькою, англійською та німецькою мовами. У сім’‎ї було троє дітей: крім Олександра, сестра Ольга й молодший брат Лев. Сім’‎я Пушкіних мала чудову бібліотеку, у якій діти проводили багато часу. Літератори Москви нерідко відвідували гостинну й освічену родину. У вітальні Пушкіних уголос читали художні твори, улаштовували домашні спектаклі, виконували музичні номери.

Дядько О. Пушкіна, Василь Львович, писав вірші, він першим помітив у Олександра поетичний дар, який розвинувся дуже рано. На виховання й становлення юного Пушкіна вплинули два основні чинники, насамперед французька культура. У той час дворяни1 говорили й писали французькою мовою, яка стала мовою освіти й культури. Тому в сімействі Пушкіних дітей учили досконало володіти французькою, яка відкривала двері для майбутньої кар’‎єри. Освічені гувернери (домашні вчителі) дали хлопцеві прекрасне знання французької мови. Він так добре вивчив у дитинстві французьку, знання якої поглибив пізніше в Ліцеї, що його ліцейські товариші навіть дали йому прізвисько «Француз». Крім французької, Олександра навчали німецької, англійської, латинської мов, а також танцювати, їздити верхи, грати на музичних інструментах.

1Дворянин — представник вищого класу в царській Росії.

За спогадами сестри поета, уже змалку він виявив великі здібності до вивчення іноземних мов, які відкрили йому світ європейської літератури. У дитинстві хлопчик прочитав казки Ш. Перро і Ж. де Лафонтена, деякі твори Й. В. Ґете і навіть почав писати вірші — теж спочатку французькою! Батьки всіляко заохочували сина до літературних спроб.

На початку XIX ст. російська мова не була популярною в суспільстві, вона вважалася простонародною. Однак О. Пушкін, незважаючи на панування французької стихії, уже в дитинстві виявив великий інтерес до рідної культури. Його бабуся, Марія Олексіївна, прилучила хлопчика до народного життя, усної поетичної творчості, світу природи й російської мови.

В Олександра був слуга Микита Козлов, який був прекрасним розповідачем. Від нього хлопець почув чимало народних переказів і пісень. Була ще одна людина, важлива для становлення О. Пушкіна як поета, — це няня Орина Родіонівна Яковлєва. Вона знала безліч казок, прислів’‎їв, приказок, пісень, загадок і вміла чудово їх розповідати. Няня чутливо переживала всі події в житті свого вихованця, раділа його першим крокам у літературі, плакала, коли О. Пушкіна за його сміливе й вільне слово вислали до с. Михайлівського (родинного маєтку Пушкіних неподалік від м. Пскова), подалі від столиці. Разом з нею Олександр слухав зимові заметілі, осінні дощі, а ще — її казки. Перебуваючи в Михайлівському, він писав братові в 1824 p.: «. ввечері слухаю казки — і тим самим ліквідовую прогалини свого поганого виховання. Що за радість ці казки! Кожна є поемою!»

У сімейства Пушкіних було ще одне родове гніздо — Болдіно (неподалік від м. Нижнього Новгорода). Тут, восени 1833 p., він написав «Казку про рибалку та рибку» і «Казку про мертву царівну і сімох богатирів»,у а 1834 р. — «Казку про золотого півника».

В основу літературних казок О. Пушкіна покладено не тільки російські народні казки, а й західноєвропейський фольклор.

Будинок няні Орини Родіонівни. с. Михайлівське

Читаючи твори поета, ми можемо впізнати чимало казкових подій і образів, які прийшли з різних куточків Європи. Він зумів їх творчо переосмислити й надати їм суто російського колориту.

Захоплення О. Пушкіна фольклором вплинуло не тільки на створення літературних казок, а и па піші твори митця, наприклад, на поему «Руслан і Людмила» (1820), у якій діють казкові герої, відбуваються чарівні події, до неї поет навіть спеціально дописав казковий зачин — вступ.

Митець відіграв важливу роль у становленні російської літературної мови. З часів О. Пушкіна Росія стяла говорити й писати по-іншому, уже не було такої розбіжності між народною й книжною мовами.

Казки О. Пушкіна — це органічне поєднання краси й мудрості фольклору з величезним талантом поета. Як і в усній народній творчості, у його казках панує атмосфера чарівності (золота рибка розмовляє з рибалкою і виконує його бажання, мертва царівна воскресає). Тут діють хоробрі й благородні герої, які долають зло і допомагають тим, хто на це заслуговує. Природа сприяє таким героям, вона вступає з ними в розмову, спрямовує їхній шлях. У казкових творах поета триває боротьба добра і зла, темряви і світла. За законами усної народної творчості добро і світло завжди перемагають. Геній Пушкіна додав до традицій фольклору дещо неповторне — те, що и досі ми розгадуємо. І кожний знайде в казках митця щось своє, близьке своєму серцю.

Велику увагу до творчості О. Пушкіна виявляв Т. Шевченко, який високо поціновував художню майстерність російського поета, захоплювався його вмінням володіти словом, розкривати внутрішній світ людини. Українською мовою О. Пушкіна почали перекладати ще за його життя. Твори російського митця перекладали Левко Боровиковський, Михайло Старицький, Іван Франко, Микола Вороний, Микола Зеров, Максим Рильський, Микола Бажан, Микола Терещенко, Наталя Забіла та ін.

Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов’язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2024 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.