§ 39. Мохи

На Землі налічують близько 24 тис. видів мохів! І поширені вони повсюди. Мохи — це рослини, які не мають коренів та не здатні ефективно регулювати вміст води в тілі, тому багато їх видів мають здатність висихати і швидко відновлювати свою життєдіяльність після зволоження. Більшість мохів зростають у достатньо зволожених місцях. Поверхню стовбурів дерев вони рясніше вкривають із північного боку, куди потрапляє менше променів сонця і яка менше висихає.

За будовою тіла розрівняють мохи сланеві і листостеблові. Внутрішня будова деяких мохів надзвичайно проста, вони складаються із майже однакових клітин. У інших можна побачити різноманітні тканини.

Тіло сланевих мохів — це просто пластинка, на нижній поверхні якої можуть бути тільки луски і волоски — ризоїди, якими ця пластинка прикріплюється до ґрунту або каменів. Ризоїди також транспортують воду до тіла рослини. Прикладом сланевих мохів є маршанція мінлива (мал. 168, а), яку можна побачити на перезволожених луках, по берегах потічків, а у містах часом на закинутих вологих стежинах з дрібного щебеню або асфальту, де не росте трава.

Мал. 168. Сланеві і листостеблові мохи: а — маршанція; б — мох зозулин льон; в — сфагнум

На вологих луках, у лісах можна знайти листостебловий мох зозулин льон (мал. 168, б). У процесі розмноження зозулиного льону як і в усіх мохів послідовно змінюються статеве та нестатеве покоління (мал. 169).

Мал. 169. Розмноження моху зозулин льон

Рослини статевого покоління моху утворюють подушки із щільно розташованих пагонів зі стеблом і листками (власне ті рослини, які у побуті називають мохами). На стеблі при основі пагона розвиваються волоски — ризоїди. На верхівці пагонів зозулиного льону між листками утворюються статеві органи: або чоловічі, або жіночі. Коли падає дощ, його краплі потрапляють на верхівки пагонів і розбризкуються. Разом з бризками чоловічі статеві клітини із джгутиками — сперматозоїди — потрапляють на жіночі пагони, запливають у жіночі статеві органи і запліднюють яйцеклітини, в результаті цього утворюються зиготи (мал. 178).

Статеве покоління утворює статеві органи, в яких формуються чоловічі та жіночі статеві клітини.

Нестатеве покоління утворює спори, якими здійснюється нестатеве розмноження.

Із зиготи всередині жіночого статевого органа розвивається нестатеве покоління моху — спорогон. Тобто він розвивається лише на жіночих пагінцях моху і все життя живиться за їх рахунок. Спорогон складається із присоски, ніжки і коробочки (мал. 170). В коробочці спорогону утворюються спори. Після дозрівання спори висипаються з коробочки і вітер розносить їх на велику відстань. Спора зозулиного льону проростає на поверхні ґрунту у сильно розгалужену багатоклітинну зелену чоловічу або жіночу нитку. З часом на цій нитці виникають численні бруньки, з яких розвиваються пагінці нового статевого покоління моху. Таким чином, мохи розмножуються і поширюються за допомогою спор.

Мал. 170. Молодий спорогон моху

Органи, у яких утворюються спори, називають спорангіями. У мохів спорангієм є коробочка спорогона.

Дуже цікавим є білий мох або сфагнум (мал. 168, в). Його розгалужені пагони утворюють великі подушки у вологих лісах або суцільні килими на болотах, які, в свою чергу, так і називають — сфагновими. Живляться такі болота майже чистою водою атмосферних опадів.

У тілі сфагнуму переважають відмерлі клітини. Так, у листках на одну зелену живу клітину припадає до кількох десятків відмерлих клітин, заповнених повітрям. Саме вони створюють враження, що сфагнум має білий колір. У стеблі також розвиваються подібні мертві клітини. Вони дуже добре поглинають рідину. Тому сфагновий мох, як губка, поглинає і утримує багато води.

Килим сфагнуму на поверхні болота перекриває доступ кисню до нижніх шарів води, зменшує її випаровування та теплообмін. Відмерлі частинки лише частково розкладаються з утворенням великої кількості органічних кислот. Окрім того, у Сфагнумі містяться речовини, що вбивають бактерії. Тому залишки моху в болоті не перегнивають, а утворюють потужні поклади світлого сфагнового торфу. Сам сфагнум після висушування застосовували як матеріал для перев’язок у медицині. Але зараз цього вже не роблять, бо сфагнові болота досить швидко зникають через забруднені атмосферні опади і тому охороняються в усьому світі.

• 1. Мохи не мають коренів, їхнє тіло — пластинка або пагін, у деяких випадках із ризоїдами.
• 2. Будова мохів не забезпечує ефективної регуляції вмісту води в тілі.
• 3. У мохів основним фотосинтезуючим поколінням є статеве. Нестатеве покоління представлене спорогоном, який живиться за рахунок жіночої рослини статевого покоління.
• 4. Розмножуються і поширюються мохи спорами.

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ, ЯКІ ПОТРІБНО ЗАСВОЇТИ

Мохи, ризоїди, спорогон, спорангій, статеве покоління, нестатеве покоління.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

• 1. Які типи зовнішньої будови тіла мохів ви знаєте?
• 2. Як відбувається статевий процес у мохів?
• 3. Що таке спорогон? Яка його будова і функції?
• 4. Чому пагінці зозулиного льону утворюють щільні подушки?
• 5. Які покоління можна виділити у мохів?

Перепишіть у зошит та продовжіть речення, які описують процес розмноження моху зозулин льон.

Розмноження моху зозулин льон:

Із спори розвивається ____

Статеві органи утворюються на ____

Сперматозоїди потрапляють до яйцеклітини ____

Із заплідненої яйцеклітини розвивається ____

Вищі рослини. Вищі спорові рослини

Основні поняття: гаметофіт, спорофіт, антеридії, архегонії, яйцеклітина, сперматозоїди, спорогон, спорофіли, стробіли, кореневище, додаткові корені, елатери, соруси, рівноспорові рослини, різноспорові рослини.

Загальна характеристика вищих рослин

Вищі рослини – це новий етап еволюційного розвитку рослинного світу. Вищі рослини, на відміну від нижчих, мають розчленування тіла на вегетативні органи: корінь, листки й стебло. В основі будови вегетативних органів лежать різноманітні тканини.

Усі вищі рослини, як правило, мешканці суходолу, але серед них є й мешканці водойм. За способом живлення переважна більшість вищих рослин – автотрофи.

Для розвитку вищих рослин характерні дві фази, які чергуються одна з одною: гаметофіт і спорофіт. Гаметофіт – статеве покоління, на якому утворюються багатоклітинні статеві органи – антеридії’ та архегонії. Антеридії – овальні або кулясті тільця, зовнішня стінка яких укрита одним або кількома рядами стерильних клітин. В антеридії розвиваються сперма-генні клітини, з яких потім виникають чоловічі гамети – рухомі сперма-тозоони. Під час достигання антеридії розриваються, і тоді сперматозоони виходять назовні. Вони активно рухаються у воді та підпливають до архегоніїв. Архегонії – колбоподібні тільця, що складаються з нижньої розширеної частини – черевця і верхньої звуженої – шийки. Зовні архегоній оточують стерильні клітини, що захищають його від висихання. В черевці архегонія знаходиться нерухома жіноча гамета – яйцеклітина. Над яйцеклітиною розташована черевцева канальцева клітина. Під час достигання яйцеклітини канальцеві клітини ослизнюються, архегоній на верхівці відкривається. По слизу сперматозоон проходить у черевце архегонія, де зливається з яйцеклітиною, відбувається запліднення.

У процесі еволюції вищих рослин відбулося поступове спрощення (редукція) антеридіїв та архегоніїв. Наприклад, у покритонасінних (квіткових) від архегонія залишилася лише яйцеклітина, яка розвивається у зародковому мішку (жіночому гаметофіті).

Спорофіт – безстатеве покоління, на якому утворюються органи безстатевого розмноження – спорогонії, в яких шляхом редукційного поділу утворюються гаплоїдні спори. Спори у вищих рослин можуть бути морфологічно однакові або різні. Дрібніші за розмірами спори називають мікроспорами, а більші – мегаспорами. Із мікроспори розвивається чоловічий гаметофіт, а з мегаспори – жіночий. Гаметофіт гаплоїдний. Перехід від гаплоїдного стану до диплоїдного відбувається під час запліднення і утворення диплоїдної зиготи, з якої розвивається спорофіт.

Для еволюції вищих рослин, крім мохоподібних, характерна тенденція до переваги і вдосконалення спорофіта при одночасній редукції гаметофіта.

Вищі рослини поділяють на:

Вищі спорові рослини (рис.50):

• o відділ Мохоподібні, або Мохи (25 тис. видів; в Україні – близько 800 видів);
• o відділ Плауноподібні, або Плауни (400 видів);
• o відділ Хвощеподібні, або Хвощі (32 види);
• o відділ Папоротеподібні, або Папороті (10 тис. видів). Вищі насінні рослини:
• o відділ Голонасінні (700 видів);
• o відділ Покритонасінні, або Квіткові (250 тис. видів).

Рис. 50. Різноманітність вищих спорових рослин:

• 1 – орляк;
• 2 – оленячий рог;
• 3 – плаун річний;
• 4 – баранець звичайний;
• 5 – хвощ зимуючий;
• 6 – хвощ болотний.