Формування конфліктів у сім’ї. Реферат

Постановка проблеми. Вивчення актуального стану розвитку сім’ї дає можливість виокремити тенденцію до певної деформації шлюбно-сімейних цінностей, стосунків, що призводить до зростання числа розлучень, збільшення кількості людей, які не бажають вступати до шлюбу, а надають перевагу колегіальним (громадянським) шлюбам, не беручи на себе певні обов’язки та відповідальність за довготривалі взаємини. Збільшується чисельність подружніх пар, які розлучаються. За статистичними даними 50% перших шлюбів закінчуються розлученням, приблизно 80% розведених чоловіків і жінок знову одружуються, причому близько 60% повторних шлюбів також розпадаються.

Багато вчених – соціологів, психологів вважають, що конфлікти у сім’ї – це показник серйозних розбіжностей між членами сім’ї, в основі яких лежить несумісність їхніх поглядів, інтересів чи потреб. Конфлікти ведуть до дисфункціональності сім’ї. Партнери з дисфункціональної сім’ї нездатні задовольняти потреби один одного в особистісному та духовному зростанні.

Метою цієї статті є виокремлення типових причин формування конфліктних взаємин у подружній діаді на основі аналізу психологічних досліджень сім’ї.

Причини конфліктів у сім’ях описані багатьма авторами і є дуже різноманітними. Спробуємо систематизувати їх, спираючись на працю В. А. Семиченко, яка виокремлює такі головні причини сімейних конфліктів:

• одностороннє або взаємне розчарування подружжя одне в одному, взаємне охолодження і відчуження, негативне сприйняття дій партнера;
• маніпулювання з метою домогтися однозначного домінування, підкорити собі партнера, перехопити ініціативу у змаганні за лідерство;
• перенесення на партнера роздратування, нагромадженого в іншій сфері життя;
• відмінності в системі домінуючих (життєво важливих) потреб подружжя.

В. А. Сисенко, вивчаючи конфлікти в сім’ях, дійшов висновку, що вони базуються на:

• незадоволенні сексуальних потреб;
• незадоволенні потреби у цінності та значущості власного “Я” (неповага почуття власної гідності партнера, образи, постійна критика);
• незадоволеності потреби одного чи обох членів подружжя у позитивних емоціях;
• пристрасті одного з подружжя до алкогольних напоїв, азартних ігор, які призводять до великих витрат грошей;
• фінансових розбіжностях членів подружжя;
• незадоволеності потреби у взаємодопомозі, взаємо-підтримці.

С. В. Ковальов, вивчаючи подружні взаємини у молодих сім’ях, як одну з головних причини подружніх конфліктів виокремив невідповідність реальних та ідеальних уявлень про свого партнера.

Ю. Є. Альошина та І. Ю. Борисов послуговуються у своєму дослідженні таким поняттям, як “статево-рольова диференціація”, що є комплексним показником, який враховує як реальний розподіл ролей у сім’ї, так і ставлення до нього кожного з подружжя.

Статево-рольова диференціація визначається на основі таких характеристик:

• Уявлення подружжя про ролі чоловіка та жінки (статево-рольові установки);
• Уявлення подружжя про розподіл ролей у сім’ї (приватні статево-рольові установки);
• Рольова поведінка подружжя (реальний розподіл ролей);
• Статева ідентичність (фемінність-маскулинність як характеристики кожного з подружжя).

Чітка статево-рольова диференціація сприяє звуженню кола обов’язків кожного з партнерів, що дає змогу їм бути більшою мірою включеними в реалізацію завдань та функцій, які перед ними безпосередньо стоять. Подібна диференціація дозволяє парі в цілому більш успішно вирішувати проблеми, справлятися з великою кількістю завдань, внаслідок чого підвищується задоволеність шлюбом. Водночас збереження жорсткої диференціації, коли необхідність у ній вже відпала (сім’я повністю адаптувалася до ситуації чи проблемність її зменшилася), навпаки, може призводити до зниження задоволеності шлюбом.

Реалізація сімейних функцій безпосередньо впливає на характер подружніх взаємин. Н. Н. Обозов та А. Н. Обозова змістом сімейно-рольової сфери подружніх відносин вважають співробітництво шлюбних партнерів при реалізації сімейних функцій. Функції сім’ї зумовлені розвитком суспільства, вони є історично змінними і тому в часі змінюються ролі чоловіка та жінки в сім’ї, всього устрою сім’ї.

Для сучасної сім’ї характерні такі функції:

• народження та початкова соціалізація дітей;
• економічна підтримка непрацездатних дітей;
• організація побутового виживання;
• моральна та емоційна підтримка;
• захист та представництво сім’ї перед більш широким соціальним оточенням;
• організація відпочинку.

Нормально функціонуюча сім’я – це сім’я, яка відповідально та диференційовано виконує свої функції, в результаті чого задовольняються потреби в зростанні та змінах як сім’ї в цілому, так і кожного її члена. Ледерер та Джексон вважають, що хороший шлюб характеризується наступними ознаками:

• толерантність,
• повага одне до одного,
• відвертість,
• бажання бути разом,
• подібність інтересів та ціннісних орієнтацій.

А. Н. Обозова у своїх роботах говорить про те, що стабільність у шлюбі обумовлюється співпаданням інтересів та духовних цінностей партнерів та контрастністю їх особистісних якостей. Стабільності сім’ї сприяє також уміння членів сім’ї вести переговори. Повнота та благополуччя сімейного життя залежить від того, наскільки партнери можуть забезпечити виконання всіх сімейних функцій.

Вважаємо, що однією з головних причин сімейних негараздів може виступати неузгодженість у подружжі сімейних ролей, своїх сімейних обов’язків. Водночас можна стверджувати, що виникнення конфліктів спричиняє комплекс як соціальних, так і психологічних факторів.

Вивчаючи психологічні передумови, які призводять до розвитку конфліктних стосунків у сім’ях, ми дійшли висновку, що психологічний фактор є домінуючим, первинним та регламентуючим у характері подружніх взаємин. Результати досліджень свідчать, що перше місце займають психологічні причини, які складають загалом 70%, тоді як соціальний фактор, а саме незадоволеність матеріальним становищем сім’ї, становить 30%.

При детальному аналізі конфліктних ситуацій у сім’ях можна помітити, що в основі соціальних факторів простежуються психологічні чинники. Так, наприклад, конфлікти господарчо-побутового характеру в сучасних сім’ях пов’язані в першу чергу зі зміною уявлень про ідеальну модель ведення господарства: раніше жінки опікувались виконанням господарчо-побутової функції, а зараз прагнуть активної участі чоловіків у веденні господарства. Помітною стає тенденція, що чоловіки розділяють ідею рівноправності щодо ведення господарства, але неадекватність рольових домагань та очікувань призводить до непорозуміння та виникнення конфліктів.

Неспівпадання інтересів та поглядів – одна з найважливіших причин виникнення конфліктів, яка зумовлюється невмінням чи небажанням поступатися та враховувати бажання партнера. Б. Г. Херсонський до причин подружніх конфліктів відносить характер одного з членів сім’ї, а саме такі риси характеру, як емоційну збудливість, запальність, педантичність. На думку В. П. Левковича, психологічна та моральна незрілість партнерів зумовлюють виникнення труднощів у розвитку подружніх відносин.

Відзначимо деякі особистісні характеристики партнерів, які, на наш погляд, є першочерговими у розвитку конфліктних відносин у подружній діаді. Це егоцентричність, наявність акцентуації характеру, неадекватність самооцінки чоловіка чи дружини.

Егоцентричні риси характеру кожного з членів подружжя, їх концентрація на власному “Я” – один з факторів дестабілізації шлюбного життя. Подружжям частіше легше побачити егоцентризм свого партнера, ніж свій. У цьому сенсі слід звернути увагу на людей з вираженою акцентуацією.

Акцентуація характеру – надмірна виразність окремих рис характеру, їх поєднання являє собою крайні варіанти норм, що межують з психопатіями, проявляються у внутрішніх та зовнішніх конфліктах, призводять до девіантної поведінки, мають тенденцію до переходу в патологічний стан. Вони накладають відбиток на особистість і на характер її взаємин з оточуючими. Залежно від рівня виразності акцентуйовані характери бувають явні і приховані та можуть переходити з одного в інший залежно від різних факторів: особливостей сімейного виховання, соціального оточення, професійної діяльності, фізичного здоров’я тощо.

Одна з головних якостей, від якої залежить успіх спільного життя – ставлення до себе, самооцінка і ставлення до партнера.

Самооцінка особистості, її рівень, адекватність – важливі фактори, що впливають на міжособистісні взаємини. Зокрема, показник адекватності самооцінки можна розуміти як співпадання (або розбіжність) між тим, як оцінює себе сама людина, і тим, як її оцінюють інші. Це співвідношення формується протягом усього життя і складається під впливом багатьох факторів: суджень інших людей, реальних життєвих досягнень, оцінки досягнень інших тощо. Існують різні співвідношення цих показників.

• об’єктивно висока оцінка (і оточення, і сама людина високо оцінюють індивідуальні якості);
• суб’єктивно завищена оцінка (оцінка оточення значно нижча, ніж самооцінка);
• суб’єктивно низька оцінка (людина оцінює себе значно нижче, ніж оточення);
• об’єктивно низька.

Може бути також нестабільна самооцінка: іноді людина оцінює себе максимально високо, іноді вдається до перебільшеної самокритики.

Найбільш сприятливою є об’єктивно висока самооцінка: людина не тільки відчуває підтримку, позитивне ставлення партнера, але й має почуття власної гідності, самоповаги. Тому вона може дозволити собі поводитися природно, не намагаючись щохвилини доводити свою безумовну цінність.

Людина з неадекватно завищеною самооцінкою поводить себе менш природно. Усі її зусилля спрямовані на те, щоб зберегти високу самооцінку навіть всупереч реальним фактам. Якщо вона припускається помилок, то прагне довести, що це не її провина. На думку Г. Навайтиса, людина із завищеною самооцінкою повинна постійно боротися, щоб інші теж цінували її так само високо.

Об’єктивно низька самооцінка призводить до того, що людина втрачає бажання змінити ситуацію на краще.

Людина з неадекватно низькою самооцінкою найчастіше занижує свої можливості, відчуває себе ніякою серед інших людей, стримує свою активність у діях і міжособистісних контактах. Вона не може заявити про себе навіть тоді, коли її права регулярно порушуються, відмовити партнеру у його проханні, навіть якщо воно суперечить власним бажанням і поглядам.

Людина з низькою самооцінкою вважає, що вона не заслуговує на кохання, на її думку, більш значимої людини. Вона починає шукати в собі недоліки, а в партнері – нещирість. Людині з низькою самооцінкою властива тривожність, яка заважає знайти нові шляхи розв’язання власних життєвих проблем.

Підбиваючи підсумки, можемо відзначити, що аналіз динаміки, форм і функцій конфліктної взаємодії свідчить про більш глибокий і складний характер її взаємозв’язку з особистісною динамікою в загальному процесі подружньої взаємодії. Зіткнення суперечностей між шлюбними партнерами на різних етапах подружнього життя, в разі їх конструктивного вирішення, можна розглядати як вагоме джерело зміни та формування самосвідомості сім’янина. У свою чергу формування адекватного само-сприйняття кожного з партнерів, глибинний аналіз конфліктних ситуацій, високий рівень самокритичності, самопізнання та самоаналізу є передумовами ефективної саморегуляції та самореалізації в усіх сферах життєдіяльності, в тому числі у подружній взаємодії.

Таким чином, психологи та педагоги, з метою попередження виникнення руйнуючих конфліктних взаємин, повинні сприяти підвищенню психологічної культури молоді та дорослих людей, формуванню шлюбно-сімейних цінностей на нових засадах.

Також можна говорити про наступні перспективи досліджень:

• встановлення динаміки структури сімейних цінностей у лонгитюдному дослідженні пар;
• вивчення взаємозв’язку між образом “Я”, самооцінкою, рольовими сімейними цінностями та специфікою стосунків у шлюбі;
• дослідження гендерних відмінностей образу “Я” чоловіків та жінок та їх прояви у процесі подружньої взаємодії;
• розробка та апробація психологічного тренінгу та комплексної психокорекційної роботи, спрямованої на гармонізацію подружніх взаємин шляхом розвитку навичок сімейного спілкування, самопізнання, саморозвитку кожного з партнерів.

1. Типові причини формування конфліктних взаємин у подружній Діаді (Н. Давидюк) // Український соціум. – 2004. – № 2 (4). – C. 29-33.
2. www.politik.org.ua

Розлучення в цифрах – статистика розлучень в Україні

Вітаю на сайті rozirvannya-shlyubu.com.ua! У статті “Статистика розлучень в Україні” я розповім Вам про розлучення в цифрах – статистика розлучень в Україні, про те, скільки відсотків шлюбів розпадається в Україні, про співвідношення шлюбів і розлучень в Україні, про статистику розлучень в пандемію, про думку населення про розлучення, про підстави для розірвання шлюбу, про головні причини розлучень в Україні, про судову статистику по розлученням в Україні та про цікаві факти про шлюб в Україні. Читайте статтю до кінця та звертайтесь в нашу юридичну компанію за правовою допомогою по сімейним справам.

Розлучення в цифрах – статистика розлучень в Україні

За підсумками опублікованих Держстат даних в 2024 році відсоток розлучень відносно зареєстрованих шлюбів склав 65%, точно така ж цифра спостерігалася і в 2024 році. Для порівняння 30 років тому дане співвідношення було рівним 42%, а 70 років тому всього лише 4%. Розлучення в той час були рідкістю.

За даними Держстату за останній рік на 6% збільшилася кількість шлюбів і число розлучень в Україні.

Кількість шлюбів в 2022 році – 950 167, в 2023 році – 893 039.

Кількість розлучень в 2022 році – 620 730, в 2023 році – 583 942.

На думку завідуючої лабораторією кількісних методів дослідження регіонального розвитку РЕУ імені Г.В. Плеханова Олени Єгорової, «нові сім’ї зараз активно створюють молоді люди у віковій групі 25-29 років – відгомони останнього радянського бебі-буму. Цим і пояснюється деяке зростання числа шлюбів ».

За результатами соціологічних досліджень ВЦИОМ були виявлені найпоширеніші причини, за якими росіяни одружуються:

• продовження роду і народження дітей;
• розуміння і підтримка з боку чоловіка (дружини);
• створення затишного будинку, впорядкованого побуту;
• через необхідність відчувати себе потрібним, піклуватися про кого-то.
• динаміка укладення та розірвання шлюбів в Україні

Побудовано автором на основі даних Федеральної служби державної статистики – динаміка укладення та розірвання шлюбів в Україні.

Джерело: Державна служба статистики України

Починаючи з 1950 року і до 2002 року стався стрімке зростання розлучень в Україні, «точка кипіння» була зафіксована в 2002 році – на 100 шлюбів 84 розлучення. Далі пішов спад «оборотів».

Цікаво, що розводяться переважно бездітні пари (48%), трохи рідше (34%) сім’ї з однією дитиною і лише 16,5% пар з двома дітьми. На підставі таких цифр можна зробити висновок, що поява дітей згуртовує сім’ю і скорочує ризик розлучення.

Бездітні пари розлучаються в основному з період з 6 до 9 років спільного життя. Розрив відносин після 10-14 років подружнього життя трапляється набагато рідше (13%).

Скільки відсотків шлюбів розпадається в Україні

Побудовано автором на основі даних Федеральної служби державної статистики – скільки відсотків шлюбів розпадається.

Джерело: Державна служба статистики України

Останні 15 років число розлучень в Україні починає поступово скорочуватися, проте така тенденція дуже нестійка.

На думку Олени Єгорової, скорочення числа розлучень в останні роки пов’язано з тим, що «в Україні все-таки росте число незареєстрованих шлюбів, відповідно стає менше і розлучень. При цьому, на відміну від шлюбів, на розлучення люди вирішуються і через рік, п’ять і двадцять років з моменту утворення сім’ї. Так як число шлюбів скорочується вже досить давно, то падає і кількість розлучень».

Співвідношення шлюбів і розлучень в Україні

Побудовано автором на основі даних Федеральної служби державної статистики – співвідношення шлюбів та розлучень в Україні.

Джерело: Державна служба статистики України

Якщо розглянути шлюби і розлучення в регіональному розрізі, можна виявити регіони лідери і регіони аутсайдери.

Абсолютним лідером за кількістю зареєстрованих шлюбів є Київ. У 2022 тут було створено майже 80 тисяч сімей, на 4 тисячі більше, ніж у 2023 році.

Друге місце займає Харківська область – 54, 4 тисячі шлюбів, майже на 5 тисяч більше ніж роком раніше.

Запорізька область – 26 тисяч шлюбів.

Однак і кількість розлучень найбільше зросла в 2023 році саме в Київській області. Ненадійні женихи там цілком ймовірно.

Побудувавши прогноз шлюбів і розлучень на найближчі десятиліття за допомогою стандартних математичних моделей, можна побачити, що при збереженні поточних умов в 2036 році кількість розлучень буде дорівнювати кількості зареєстрованих шлюбів. Можливо, інститут шлюбу і сім’ї в Україні зазнає змін, і завдяки ефективному державному регулюванню даної сфери, ситуація покращиться.

Як можна швидко розлучитися з чоловіком або дружиною?

Статистика розлучень в пандемію

Не можна не сказати про результати тривалої самоізоляції у зв’язку з пандемією.

Об’єктивно судити про те, як українські сім’ї пережили тривале спільне перебування вдома, можна буде вже на початку наступного року, після публікації офіційної статистики за кілька місяців після зняття обмежувальних заходів.

В даний час можна проаналізувати лише квітневі дані. Число розлучень за квітень 2023 року скоротилося майже на 75% в порівнянні з попереднім роком. «У цьому квітні було зареєстровано 33 787 шлюбів, а в минулому році в квітні було 56 818 шлюбів. Скорочення на 40%, зниження практично по всіх регіонах », – пояснив глава Держстат Павло Малков.

Цікаво, що в деяких регіонах у період пандемії спостерігалася зовсім протилежна тенденція, ніж це було викликано, доводиться тільки здогадуватися. В цілому за квітень шлюбів зареєстрували в 2,5 рази більше, ніж розлучень.

Думка населення про розлучення

За даними соціологічного опитування про причини розлучень в Україні, на першому місці знаходяться матеріальні чинники: бідність, відсутність роботи, неможливість прогодувати сім’ю. Загальнонаціональна проблема наявності в країні високого рівня населення, що має доходи нижче прожиткового мінімуму, надає дестимулюючий вплив на інститут шлюбу і сім’ї. Тенденція впливу даного чинника наростаюча. На думку населення різних вікових груп з 46 регіонів Україні за 6 останніх років практично в два рази більше шлюбів стало розпадатися через бідність.

Але дуже цікаво, що вивчивши кореляцію таких факторів, як купівельна спроможність грошових доходів населення і статистика розлучень, виявлена ​​пряма залежність. Тобто, офіційна статистика свідчить про протилежне, ніж більш фінансово стійке населення, тим більше ініціюється розлучень. Таким чином, можна говорити про те, що причини розірвання шлюбів досить суперечливі і криються не тільки в матеріальних і фінансових факторів.

Підстави для розірвання шлюбу

Значно збільшилася кількість розлучень через подружньої зради і ревнощі і скоротилося з причин невміння йти на компроміси, відсутність взаєморозуміння, егоїзму, неготовність долати труднощі.

Головні причини розлучень в Україні

Головні причини розлучень в Україні. При цьому ще в 2023 році результати були наступні:

1. Зрада (24%);
2. Бідність (21%);
3. Нерозуміння, егоїзм, сварки (19%);
4. Алкоголізм, наркоманія (16%);
5. Розбіжність характерів, різні погляди на життя (8%);
6. Побутові проблеми (7%);
7. Почуття проходять (5%).

Що заважає подружнім парам розлучитися?

Також існує ряд факторів, що стримують громадян від розлучень.

Практично третина населення вважає, що шлюб повинен бути збережений через «неможливість поділити дітей після розлучення».

Чверть населення звертає увагу на існування матеріальної залежності одного з подружжя.

Кожен п’ятий вважає, що в разі розлучення можуть виникнути істотні труднощі з розподілом майна.

До негативних сторін сімейного життя відносяться:

• занадто велике значення ведення побуту;
• необхідність багато працювати, щоб мати можливість забезпечити сім’ю;
• відповідальність за благополуччя інших людей;
• обмеження особистої свободи;
• занадто багато одноманітності в сімейному житті.

Цікаво, що 62% наших громадян зовсім не бояться самотності. А ті люди, які відчувають себе самотніми, замість пошуку другої половинки, знаходять для себе інші, більш цікаві заняття.

44% людей, щоб скрасити свою самотність, спілкуються з друзями і рідними;

28% – дивляться фільми, читають книги, грають в комп’ютерні ігри;

20% – захоплені різними хобі;

До речі: Знаєте про нашу послугу «Розлучення без стресу»? Детальніше

10% – займаються спортом, відвідують різні курси і тренінги.

Судова статистика по розлученням в Україні

У 2024 року в суді було розірвано більше 66% всіх шлюбів, з них більше 80% подружніх пар мають спільних неповнолітніх дітей. Приблизно в 87 розлученнях з 100 (при наявності дітей) були стягнуті аліменти.

Де частіше розривають шлюби в Україні?

Побудовано автором на основі статистичних даних при Верховному Суді України – де частіше розривають шлюби в Україні?

Розділ майна в судовому порядку при цьому оформляють близько 4% всіх розлучених осіб.

Вартість майна в кожній третій справі перевищувала 2 мільйони грн., в кожній п’ятій – 1 мільйон грн., в кожному сьомому перебувала в інтервалі від 500 тисяч до 1 мільйона грн.. Лише порівняно невелика кількість розлучених пар ділило майно, вартість якого менше 300 тисяч грн.. Аналогічні цифри спостерігалися і рік тому.

В цілому серед всіх сімейних спорів 50% справ – це вимоги про розлучення, близько однієї третини – справи про стягнення аліментів на утримання дітей. Відсоток інших справ набагато менше. На третьому місці за кількістю судових справ, що виникають з сімейних відносин – суперечки про позбавлення батьківських прав, на четвертому – суперечки про поділ спільно нажитого майна подружжя і на п’ятому – суперечки, пов’язані з вихованням дітей.

Цікаві факти про шлюб в Україні

90% населення вважає, що будь-які відносини не складалися у подружжя після розлучення, мати не повинна обмежувати спілкування дітей з батьком.

46% українців вважають прийнятним спільне проживання чоловіків і жінок без реєстрації шлюбу.

56% населення не визнає співжиття шлюбом.

50% дорослих українців висловлюються проти ініціативи визнавати незареєстровані відносини шлюбом.

70% населення вірить в здатність батьків доглядати за дітьми і вести домашнє господарство не гірше за жінок. Такої точки зору дотримується майже три чверті жінок, в той час як чоловіки навпаки вважають це ненормальним.

При цьому 42% чоловіків погодилися б відправитися у відпустку по догляду за новонародженим замість дружини.

У 62% сімейних пар немає одноосібного лідера, в 29% главою сім’ї є чоловік і лише в 7% сімей лідером є дружина.

60% населення вважає, що сім’я створюється в першу чергу для продовження роду, 43% населення – заради того, щоб бути поруч з людиною, готовим надати підтримку в будь-якій ситуації.

Кожен четвертий вважає створення сім’ї моральним обов’язком кожної людини.

12% населення дотримується точки зору, що в наші дні краще не пов’язувати себе шлюбними зобов’язаннями.

Найпоширенішою причиною, чому чоловіки не одружуються, є «небажання брати на себе відповідальність, пов’язувати себе».

8% громадян допускають узаконення багатоженства в Україні, 2% вважають це необхідністю.

32% молодих людей відчувають себе самотніми.

Третина людей відчуває себе самотніми через поширення інтернету та інших технічних засобів спілкування, підміняють живе спілкування, чверть людей відчуває себе самотніми через орієнтації на заробляння грошей і кар’єру, знецінення живого спілкування.

Чи згодні Ви з даними тезами?

Давайте поміркуємо разом, як йтиме надалі ситуація з розлученнями в Україні?

Наприклад, в 2024 році в Держстат надійшов законопроект про визнання неофіційного шлюбного союзу нарівні з офіційно зареєстрованим шлюбом, в частині регулювання майнових відносини людей, які ведуть спільне домашнє господарство. Суть законопроекту полягає в тому, що майно, нажите такими парами в період співжиття, буде визнаватися їх спільною власністю. В даний час поділ майна між співмешканцями також можливий, але не в рамках сімейного права. Якби документ був прийнятий, то до співмешканців доцільно було б застосовувати ті ж вимоги, що і до офіційних подружжю: досягнення шлюбного віку, відсутність інших зареєстрованих шлюбів, відсутність близької спорідненості, наявність повної дієздатності. На «цивільних» подружжя могли б поширитися:

• право доступу до реанімації до чоловіка (е);
• право відмовитися від дачі будь-яких свідчень в суді проти чоловіка (дружини);
• право на отримання побачення з чоловіком або дружиною в СІЗО;
• право на обов’язкову частку у спадщині при наявності непрацездатності після смерті чоловіка (дружини);
• обов’язок отримувати згоду від чоловіка (дружини) при здійсненні операцій з нерухомістю тощо.

Цікаво, які б зміни відбулися в статистиці офіційно зареєстрованих шлюбів та розлучень при прийнятті вищезгаданого законопроекту?

Ми регулярно оновлюємо дані про стан шлюбів і розлучень в Україні, наочно ілюструємо найцікавіші факти і ділимося з нашими читачами останніми змінами законодавства. У нашому блозі ви можете знайти матеріали з будь-яких тем, пов’язаних з розлученням і сімейними суперечками. При необхідності ви можете задати питання нашому фахівцеві по телефону: +380667773733 або через WhatsApp.

Якщо стаття «Статистика розлучень в Україні» на сайті rozirvannya-shlyubu.com.ua була для Вас корисною, то ставте лайк цій статті. Переходьте та підписуйтесь на наш ютуб-канал, щоб подивитись відео у галузі сімейного права, а також завжди бути в курсі змін сімейного законодавства України.