Зміст:
- 1 Ваша дитина гіперактивна чи у неї просто такий характер? Як це діагностувати та чи треба лікувати
- 1.0.1 Що робити, якщо запідозрили у дитини розлад із дефіцитом уваги та гіперактивністю
- 1.0.2 Як лікують РДУГ
- 1.0.3 Як поводити себе з гіперактивною дитиною в час кризи
- 1.0.4 Як ще можуть допомогти собі батьки, чия дитина має РДУГ?
- 1.0.5 Як не зруйнувати сім’ю за час карантину та не розлучитися. Пояснення психолога
- 2 Гіперактивність у дорослих: ознаки синдрому і лікування
Ваша дитина гіперактивна чи у неї просто такий характер? Як це діагностувати та чи треба лікувати
Таку дитину так і хочеться назвати “нечемною”, “невихованою”, “зіпсованою”.
А батьків звинуватити у бездіяльності та тому, що це вони так “розпустили” дитину.
Не робіть цього. Те, чому дитина так себе поводить, великою мірою залежить від дозрівання функцій самоконтролю її мозку.
У дітей з гіперактивністю лобні долі дозрівають повільніше ніж у ровесників.
Дослідження показують, що також існує дисбаланс нейротрансмітерів (хімічні речовини, як передають сигнали між нейронами) у людей з РДУГ.
Як же проявляється розлад?
Поведінкові особливості при розладі уваги та гіперактивності можна поділити на дві категорії:
- неуважність;
- гіперактивність та імпульсивність.
Часто при гіперактивності проявляється все вищезгадане, але є і виключення.
Наприклад, людина вкрай неуважна, але не гіперактивна і не імпульсивна. Такі випадки називають розладом із дефіцитом уваги.
Його часто не діагностують, тому що симптоми не такі виражені як при РДУГ.
- дитина дуже легко відволікається;
- весь час робить помилки через неуважність;
- часто губить та забуває речі;
- не може вислухати та виконати інструкції;
- постійно змінює заняття;
- не може організуватися;
- весь час фізично активна;
- не має відчуття небезпеки;
- не може почекати своєї черги;
- дуже балакуча;
- постійно перебиває інших.
Дуже важливою ознакою є те, що такі прояви бувають і вдома, і в школі, і в інших середовищах (спортивна секція, гурток та ін.). І проявляються більш ніж в одній ситуації.
Зараз діти дійсно активніші, тому що почувають себе вільніше, вони менш скуті страхом осудження чи покарання, і в цілому це позитивно, каже дитячий психіатр Олег Романчук .
“ Але основна проблема не стільки в гіперактивності, скільки в неможливості цю активність контролювати.
Для прикладу, якщо усі діти на перерві активні, то дитина з РДУГ після дзвінка у школі не може заспокоїтись, зосередитись, дотримуватися правил поведінки на уроці.
І ця відсутність самоконтролю створює серйозні труднощі в різних середовищах “, – каже психіатр.
Що робити, якщо запідозрили у дитини розлад із дефіцитом уваги та гіперактивністю
Важливо розуміти, що немає якихось специфічних аналізів, які б могли підтвердити, що дитина має саме РДУГ.
Переважно, діагноз встановлюють на основі спостереження та опитування батьків.
Наприклад, Національна служба здоров’я Великої Британії радить батькам звертатися з підозрою до свого сімейного лікаря або педіатра, який у свою чергу, може порадити 10-тижневе спостереження, яке покаже чи дійсно ці прояви – РДУГ, та чи вони прогресують.
Американська академія педіатрії (ААП) радить оцінювати на розлад гіперактивності всіх дітей віком від 4 до 18 років, які мають поведінкові проблеми, проблеми в навчанні та часто неуважні, імпульсивні та гіперактивні.
” Але важливо розуміти, що остаточний діагноз ставить лише спеціаліст , – пояснює Олег Романчук.
Це може бути дитячий психіатр, або педіатр чи невролог, які пройшли відповідне навчання.
Дуже важливо провести диференціальну діагностику. Тобто зрозуміти, чи дійсно проблемна поведінка дитини – це РДУГ.
Адже гіперактивність чи неуважність може бути спричинена тривожністю, посттравматичним стресовим розладом, інтелектуальними порушеннями та багатьма іншими причинами “.
Як лікують РДУГ
- навчання батьків тому, як вони правильно можуть скеровувати поведінку дітей з РДУГ;
- застосування відповідних принципів керування поведінкою та допомогою у навчанні у школі ;
- медикаменти, якщо є важка форма, і поведінкові втручання не дають достатнього результату (зокрема це такі групи ліків, як психостимулянти, атомоксетин та деякі інші).
Також, ААП зауважує, що найкращий результат дає поєднання вищезгаданих методів.
І тут ми наближаємось до головної проблеми, з якою зустрічаються батьки гіперактивних дітей.
В Україні у них немає доступу до найбільш ефективних для них ліків.
[BANNER1]
Психостимулянти зареєстровані в України, але виробникам не вигідно його сюди ввозити через низький попит.
Чи це означає, що в Україні мало дітей з РДУГ?
Ні, як стверджує письменниця, громадська активістка та мама хлопчика з РДУГ Анастасія Мельниченко .
Проблема в тому, що українські лікарі не хочуть цей препарат призначати.
” Наші лікарі є частиною пострадянського культурного поля, які вважають, що цей препарат “дитячий наркотик”, – розповідає Анастасія .
МОН навіть оголошував тендери на закупівлю цих ліків. І за законом, батьки дітей з гіперактивністю мають отримувати препарат безкоштовно.
Через брак попиту його немає і ми можемо купити його лише в підпільних аптеках.
Переплата в ціні рази в три. В Польщі такий препарат коштує 700 гривень на наші гроші, то у нас це може сягати 3500 гривень. Упаковки вистачає на 28 днів.
Дехто встає на облік до польського психіатра і там отримує препарати. Але це вимагає поїздок до Польщі раз на три місяц і”, – розповідає Мельниченко.
Препарат проти гіперактивності має миттєву, не накопичувальну дію.
І у важких випадках, таке лікування – єдина можливість для родини та дитини соціалізуватися та жити повноцінним життям.
” Потрібно розуміти, що РДУГ – це спектр. У когось він проявляється легше, просто як легка розсіяність, замрійливість. У когось – важче.
Мою дитину вигнали з 4 шкіл, всіх гуртків та таборів. Він не може існувати в соціумі. Йому потрібна допомога у вигляді препарату “, – каже мама хлопчика.
Групу психостимулянтів (найпоширеніший препарат – метилфенідат) оточує безліч міфів. Наприклад, що це зробить дитину залежною від препарату, або якоюсь “зазомбованою”, додає психіатр Романчук.
” Але це дуже добре вивчені препарати, які пройшли величезну кількість досліджень.
Якщо їх призначає фахівець, доза правильно підібрано, відстежуються побічні ефекти – це безпечні й ефективні, які можуть кардинально покращити якість життя дитини та її функціонування в родині, в школі, в середовищі ровесників “, – каже він.
Як поводити себе з гіперактивною дитиною в час кризи
І під час надзвичайної ситуації, в який зараз знаходиться весь світ, і в спокійному повсякденному житті, Олег Романчук радить дотримуватись 6 рекомендацій:
Коли дитина зайнята – проблем з поведінкою менше. Бажано, щоб активності дитини чергувалися.
Також важливо адекватно оцінити, з чим дитина може впоратись самостійно, а де їй потрібна допомога батьків.
Зараз, коли карантин, всі вдома, під боком говорить телевізор, у дитини дуже багато спокус.
Важливо ці спокуси прибрати на той час, коли необхідно. Наприклад, під час роботи над домашнім завданням.
- Батьки мають самі перебувати в ресурсному стані.
Бо якщо вони виснажені, то бути терпеливими й помогти дитині буде нелегко. В цьому може допомогти чіткий розподіл обов’язків.
Особливо це важливо, якщо батьки працюють дистанційно. Наприклад, чітко надати дитині графік: з 12-15 всі питання до мами, з 15-18 – до тата.
Також необхідно виділити час на свої потреби. Важливо дбати про сон, фізичну активність, здорове харчування, ресурсні активності. В цьому немає жодного егоїзму. Це важливо.
- Виділіть час на приємні заняття для всієї родини.
Карантин – це і можливість створити такі традиції. Настільні ігри, перегляд гарного мультику всією сім’єю, можна приготувати святкову вечерю і пограти в ресторан.
- Надавайте позитивне підкріплення гарній поведінці.
Важливо відійти від дисципліни, що базується на критиці і покаранні, до позитивного підходу. Дайте їй чітке завдання і заохочення, якщо вона його виконає. Наприклад, вчасне і якісне виконання уроків веде до спільної улюбленої гри.
- Говоріть з дітьми про те, що відбувається.
Це важливо для того, щоби допомогти дітям справитися з їхніми переживаннями. Діти хвилюються і мають багато запитань: ” Що відбувається “, ” Коли це скінчиться “, ” Чи ми впораємось “.
З одного боку поясніть їм ситуацію, з іншого – дайте надію, що все буде добре.
Звичайно, залишається невідомість, стрес, але має бути усвідомленість, що ми разом в цьому всьому.
Як ще можуть допомогти собі батьки, чия дитина має РДУГ?
В першу чергу, важливо мати якісну, науково доведену інформацію про стан своєї дитини.
” Важливо розуміти, що труднощі з поведінкою та навчанням у дитини не спричинені батьками. Вони мають біологічне пояснення.
Також важливо розуміти, як батьки можуть дитині допомогти, що є в їхніх силах. І тут важливо знайти компетентних спеціалістів “, – розповідає Олег Романчук .
Як не зруйнувати сім’ю за час карантину та не розлучитися. Пояснення психолога
Але, на думку лікаря, один з найважливіших кроків, що можуть зробити батьки – це бути добрими до себе:
” Коли у тебе робота, обов’язки, дитина – це нормально, що ми втомлюємось та іноді зриваємось, можемо, для прикладу, накричати на дитину. Якщо так сталося, визнайте свою помилку та попросіть у дитини вибачення.
Це не значить, що ми оправдовуємо свою поведінку і не маємо старатися її змінити, але що ми показуємо дитині, що ми усі можемо помилятися і просити вибачення, виправляти помилки. Я розумію, що давати поради легко, але бути батьками – непросто.
Я є батько трьох дітей, і часом теж, особливо як багато втоми чи стресу, втрачаю емоційну рівновагу – але мене завжди зворушує доброта дітей і та легкість, з якою вони вибачають. І це теж урок для них – уміти просити вибачення і вибачати навзаєм. І нам, батькам, треба теж уміти бути добрими до себе…”
Наталія Бушковська, УП
Вас також може зацікавити:
- День народження вдома: 8 способів організувати дитяче свято на карантині
- Коли сидиш на карантині і потроху сходиш з розуму. 10 чудернацьких фото
- Дистанційне навчання школярів під час карантину: все, що потрібно знати
Гіперактивність у дорослих: ознаки синдрому і лікування
Гіперактивність у дорослих – стан, що активно впливає на зосередженість, пам ‘ять і поведінку. До симптомів відносять неуважність, імпульсивність, надмірну рухливість і брак уваги. Досвідчені фахівці здатні діагностувати синдром гіперактивності в дитячому віці, проте його не завжди вдається виявити у зв ‘язку з особливостями характеру кожної особистості. Так, багато дорослих навіть не підозрюють про наявність проблеми.
Активність: де грань і звідки формується?
Якщо на уроках фізкультури енергійність отримує позитивну оцінку від викладача, то на робочому місці від сформованої людини вимагають дотримуватися компетентності, ввічливості і моральних норм поведінки в суспільстві. Виражена неусідливість сприймається як ініціативність, але вона ж і негативно впливає на життєдіяльність Севастополя.
Точна причина виникнення синдрому дефіциту уваги та гіперактивності у дорослих невідома, але зазначається, що стан часто проявляється на генетичному рівні. Дослідження в галузі клінічної психології демонструють і відмінності в мозковій активності пацієнтів.
Існує також ряд можливих факторів, які можуть вплинути на виникнення синдрому:
- Недоношеність немовляти. Ранні пологи.
- Маленька вага при народженні.
- Зловживання алкоголем, курінням, наркотиками в період вагітності.
Поширеною помилкою залишається те, що енергійні діти переростають синдром гіперактивності. Насправді не існує періоду затишшя, оскільки симптоми проявляються і в зрілому віці. Серед студентів відзначена тенденція поганої успішності через неможливість зосередитися на навчальному матеріалі, що призводить до труднощів у отриманні освіти. Гіперактивність у дорослих зустрічається повсюдно незалежно від інтелектуальних здібностей і комунікативних навичок.
Нейроповеденський розлад впливає на повсякденне функціонування людини в різних умовах. Синдром яскраво виражається в особистих стосунках, де пацієнти скаржаться на інфантильність партнера, а також у суспільстві, коли здається, що колеги, друзі і знайомі занадто повільні.
Важливо дотримуватися правильного лікування, яке допоможе надалі вписуватися в норми суспільства. В даний час розробляються стратегії для лікування гіперактивності у дорослих для подолання життєвих труднощів, проблем і непередбачених ситуацій, що чекають на кожному розі.
Особливості організму
Генетична схильність є однією з популярних причин виникнення розладу, але не єдиною. Коректніше виділити, що на гіперактивність у дорослої людини впливає поєднання факторів, коріння яких бере початок з різних особливостей.
Сучасні дослідження демонструють ряд відмінностей в мозковій активності серед людей з розладом і тими, у кого відсутнє захворювання. Проведене сканування демонструє зменшення деяких областей і, навпаки, збільшення інших. Пов ‘язано це в першу чергу з тим, що синдром вказує на існуючий дисбаланс в рівні нейротрансмітерів в мозку, що призводить до недостатньої працездатності хімічних речовин в організмі людини.
Інші фактори
Вважається, що деякі групи схильні до більшого ризику гіперактивності в дорослому віці, особливо якщо мають інші проблеми:
- Тривожний розлад. Стресові ситуації змушують турбуватися, нервувати і підвищують частоту серцебиття, викликаючи запаморочення, пітливість або фізичні зміни у вигляді виснаження при недостатній строгості до регулярного прийому їжі.
- Викликає опозиційний розлад. Негативна, імпульсивна поведінка. Проявляється, зокрема, до авторитетних фігур: батькам, начальству, керівнику, куратору, декану.
- Розлад поведінки. Антигромадські дії суперечать моральним нормам. Люди, схильні до деструктивної поведінки, нерідко пов ‘язані з крадіжками, боротьбою, вандалізмом, а також можуть заподіяти фізичну шкоду людині або тварині.
- Депресія. Пригнічений стан, апатія, байдужість до навколишніх переживань.
- Проблеми зі сном. Неможливість розслабитися, безсоння.
- Розлад аутистичного спектру. Впливає на соціальну взаємодію, спілкування, інтереси і поведінку.
- Синдром гіперактивності бронхів. У дорослих проявляється частіше, ніж у дітей. Характерна ознака – постійний кашель, особливо влітку. При неправильній роботі бронхів в них не тільки потрапляє кисень, але і осідає пил, речовини, що дратують слизову оболонку.
- Епілепсія. Стан, при якому відбувається вплив на мозкові процеси. Людина може переживати неконтрольовані судоми або впасти в непритомність.
- Синдром Туретта. Порушення в нервовій системі, що характеризується постійними моторними тиками і мимовільними шумами. Наприклад, людина може одночасно смикати головою, свистіти або нестримано лаятися.
- Труднощі в засвоєнні матеріалу. Характерна дислексія – неможливість зосередитися на читанні або записати слова так, щоб у процесі букви не перемішалися.
При наявності одного або декількох факторів підвищується ризик виявлення синдрому гіперактивності у дорослих. Для виявлення розладу слід звернутися до фахівця. Лікування призначається в індивідуальному порядку.
Ознаки захворювання
Головними симптомами синдрому гіперактивності у дорослих є неуважність, надмірна енергійність та імпульсивність. Нерідко вони заходять за межу допустимих можливостей і сильно стомлюють організм людини, а також оточуючих людей, викликаючи головний біль, апатію або пересичення спілкуванням. При цьому активність пацієнта може різко переходити в агресивний настрій. Деякі клінічні психологи помилково відносять синдром до біполярного розладу, для якого характерні схожі риси.
Слід детальніше вивчити симптоми гіперактивності у дорослих для того, щоб переконатися в наявності захворювання.
Прикладами неуважності можуть стати:
- Нездатність зосередитися на завданні протягом тривалого часу.
- Погана увага до деталей.
- Неорганізованість. Наприклад, неспроможність регулярно вести щоденник або щоденник.
- Розсіяність, забудькуватість.
- Швидке перемикання уваги з одного на інше.
- Відкладання справ.
- Ненадійні робочі звички.
- Байдужість до планування зустрічей, часті переноси.
- Виконання справ в останній момент: форс-мажори, ніч перед дедлайном.
- Мрійливість, занурення в уявний світ.
- Нездатність грамотно розпорядитися власним часом.
Відомі випадки, коли ознаки гіперактивності у дорослих не заважали їм зосередитися на захопленнях і хобі, проте неуважність поверталася в той момент, коли інтерес до заняття зникав. Нудьга – основний мотиватор до перемикання уваги на інший об ‘єкт, тому виявлена непостійність і в дозвіллєвій діяльності.
Нерідко люди з розладом схильні до імпульсивних дій, таких як:
- Невміння вислуховувати до кінця.
- Кидати справи, так і не закінчуючи їх.
- Неможливість прорахувати наслідки своїх дій.
- Постійні проблеми з грошима через непередбачені витрати.
- Брати занадто багато завдань на себе, щоб довести перевагу.
- Часта зміна роботи через нудьгу та одноманітність.
- Вживання наркотиків або алкоголю.
- Темпераментний характер, що включає дратівливість, швидкий перехід у стан агресії.
Симптоми гіперактивності у дорослих проявляються в таких ознаках:
- Схвильованість, часті переживання.
- Невсидливість.
- Відсутність почуття небезпеки.
- Швидкі думки, нездатність розслабитися перед сном при стресовій ситуації або проблемі.
- Відсутність довгої концентрації на одному предметі.
- Неможливість стояти в чергах і чекати.
- Безперервні розмови, невміння зберігати секрети.
Нерідко людина, яка переживає всі перелічені проблеми, стикається з труднощами в соціальній взаємодії з оточуючими. Постійні стресові ситуації, бажання поставити в жорсткі рамки і примусово навчити дисципліні сприймається пацієнтом імпульсивно. Тому слід дотримуватися рекомендацій фахівця: проходити терапію або приймати ліки.
Позитивні сторони
Досить часто синдром гіперактивності у дорослих призводить до зловживання алкоголем або наркотиками. Відзначаються випадки аварій у нетверезому стані, коли людина сідає за кермо імпульсивно, бажаючи довести правоту або втекти від проблем.
Проте гіперактивність не пофарбована виключно темними фарбами, а має ряд переваг. До них належать:
- Висока енергійність.
- Творчий підхід до вирішення проблем.
- Підвищена емпатія, інтуїція і проникливість.
- Гарне почуття гумору.
- Заповзятливість.
- Безмежна завзятість.
- Зосередженість на улюбленому захопленні.
Діагностування захворювання
Не існує єдиного тестування, що вказує на гіперактивність у дорослої людини, однак за допомогою досвідченого фахівця вийде дізнатися про наявність або відсутність розладу. Процес діагностування може складатися з одного або декількох підходів:
- Психологічні тести. Визначають особливості мислення, тип темпераменту і схильність до деструктивної поведінки.
- Питання про дитинство. Фрейд стверджував, що в перші роки життя можна виявити ряд відмінних особливостей і виявити причини вроджених або набутих моральних травм.
- Проведення інтерв ‘ю з партнером, близьким другом або батьком про поведінку пацієнта.
- Фізичне обстеження. Включає тестування серця, аналіз крові та сканування кори головного мозку.
- Огляд документів. Шкільні грамоти, подяки.
Нерідкі випадки, коли проведення діагностування вказує на наявність гіперактивності в ранні роки. Однак некомпетентність фахівців або неуважність батьків ставить дорослу людину перед фактом шокуючої реальності багато років потому.
Так, синдром впливає на різні спектри життя, включаючи:
- Труднощі у взаєминах з близькими або відсутність друзів.
- Неуспішність у робочій діяльності або в навчанні.
- Небезпечні ситуації за кермом.
- Труднощі в любові. Постійна зміна партнерів.
Важливо враховувати, що при наявності декількох ознак гіперактивності у дорослих необов ‘язково має діагностуватися розлад. Тільки за допомогою індивідуального підходу, враховуючи всі особливості особистості, можна зробити об ‘єктивний висновок про стан.
Способи лікування
Медицина давно просунулася вперед, а сучасні фахівці в клінічній психології можуть похвалитися безмежним досвідом практик за плечима. Маючи уявлення про схожі ситуації, накопичені століттями, вони розробили ряд ефективних методів, що дозволяють дізнатися, як лікувати гіперактивність у дорослих, і допомогти насолоджуватися життям. Не рекомендується самостійно ставити діагноз і намагатися позбутися розладу.
Підходи до усунення гіперактивності у дорослих нерідко включають комбіновані способи. Пацієнта одночасно направляють на поведінкову терапію і виписують рецепт на препарати. Лікування відбувається виключно з урахуванням індивідуальних проблем:
- Тренування на розслаблення і управління стресом. Зменшують занепокоєння і напругу.
- Індивідуальна когнітивна та поведінкова терапія для підвищення самооцінки.
- Наставництво. Допомагає підтримувати ділові відносини і покращує продуктивність на робочому місці.
- Терапія з сімейних проблем.
- Навчання людини стратегіям організації домашніх і робочих заходів.
При виявленні ранніх етапів гіперактивності поведінку можливо врегулювати в максимально короткі терміни, однак при ігноруванні ситуації ступінь складності розладу може підвищитися, а на лікування підуть багато років. При швидкому втручанні дорослі люди можуть позбутися психологічних труднощів і емоційних поривів.
Жити далі: рекомендації та поради
Захворювання, яке неможливо усунути хірургічним шляхом, нерідко шокує пацієнтів. Так, найбільш частими причинами гіперактивності у дорослих є генетична схильність або наявність суміжного захворювання, що підвищує ризик виникнення розладу, як, наприклад, синдром Туретта або депресія. Проте життя не стоїть на місці і невблаганно рухається вперед. Фахівці в галузі клінічної психології надають ряд порад, які допоможуть не опустити руки і знизити прояв симптомів.
- Планування дня. Розподіл справ допомагає зосередитися на їх виконанні. Перелік необхідних обов ‘язків може виглядати безглуздим заняттям, але він допомагає дізнатися, що слід очікувати в даний час. Наприклад, людині потрібно створити проект, але тільки за допомогою структурованих кроків їй вдасться виконати завдання максимально ефектно.
- Об ‘єктивна винагорода. Основними джерелами лікування є мотивація і похвала. Пацієнту рекомендується налаштуватися на позитивну поведінку і винагородити себе покупками, улюбленими заняттями, які не нашкодять його здоров ‘ю. Наприклад, це може бути похід в кінотеатр або прогулянка по улюбленому парку. Навіть за виконання одного з пунктів у щоденнику важливо не забути сказати самому собі просте “молодець”.
- Вправи. Фізичні навантаження – ефективний спосіб знизити рівень гіперактивності протягом дня. Приділяючи заняттям як мінімум по півгодини на день, людина не тільки зможе використовувати зайву енергію, але і підвищити тонус, підкачати м ‘язи і нормалізувати якості сну. Спорт передбачає помірну активність і тому, під час виконання вправ не слід перевищувати власні фізичні можливості.
- Раціон харчування. Слід позбутися кофеїну та інших збудників нервової системи. Деякі продукти харчування також надають схожий ефект, тонізуючи свідомість і підвищуючи енергійність. Рекомендується скласти збалансоване, здорове меню. Фахівці радять обзавестися зошитом, де людина буде записувати основні продукти, які з ‘їла протягом дня.
- Розслаблення перед сном. Нерідко люди з гіперактивністю страждають безсонням, оскільки не можуть заспокоїтися. Галасливі вечірки, комп ‘ютерні ігри або перегляд бойовика негативно позначаються на відпочинку. Пацієнтам рекомендується дотримуватися рутини за кілька годин до сну, а також лягати і вставати в один час.
У сучасному світі гіперактивність не вирок для будь-якої людини. Дотримуючись порад фахівців у галузі клінічної психології, правильно встановивши діагноз і дотримуючись курсу лікування, з розладом можна жити і позбутися його в майбутньому.