Чи завжди мелатонін у пігулках допоможе від безсоння – лікар пояснив

Мелатонін у пігулках, тобто синтетичний гормон сну може допомогти лише при певних станах, як-от при зміні часових поясів, синдромі затримки фази сну, розладах сну в дітей та для зменшення тривоги до й після операції.

Але при хронічному безсонні від нього немає жодної користі.

– Відповідно до міжнародних досліджень і рекомендацій, немає достатньо переконливих доказів ефективності та, головне, безпечності добавок мелатоніну при хронічному безсонні, – стверджує ендокринолог Діна Крилова.

Взагалі мелатонін – гормон, який мозок людини виробляє у відповідь на темряву. Це допомагає організму регулювати циркадні ритми і час сну.

Відомо, що з віком організм виробляє все менше мелатоніну, ось чому в літніх людей частіше зустрічаються проблеми зі сном.

Часто, щоб побороти безсоння, люди приймають дієтичні добавки з мелатоніном – синтетичні препарати, які виробляють у лабораторних умовах.

Короткострокове приймання добавок здається абсолютно безпечним більшості людей, але це не зовсім так. І брак інформації про можливі негативні наслідки добавок мелатоніну зовсім не означає, що їх немає.

Отож лікар дає декілька застережень:

• люди з епілепсією та ті, хто приймає препарати для розрідження крові, мають перебувати під наглядом лікаря, коли почнуть вживати добавки з мелатоніном;
• не рекомендується приймати мелатонін людям із деменцією;
• вагітним і жінкам на грудному вигодовуванні також не варто приймати препарат.

Щодо можливих побічних ефектів досліджень недостатньо. Хоча спостереження показують, що навіть при короткостроковому прийманні мелатоніну можуть проявлятися:

Американська академія медицини сну та Американський коледж лікарів, дослідивши проблему, визначили, що добавки мелатоніну при хронічному безсонні не ефективні.

У боротьбі з хронічним безсонням американські лікарі передусім рекомендують використовувати когнітивно-поведінкову терапію як початкове лікування.

Вони вказують на п’ять основних правил боротьби із виснажливим безсонням.

Перше. Лягати спати в той самий час щодня.

Друге. Утримуватися від кофеїну та алкоголю за кілька годин до сну.

Третє. Користуватися зручним ортопедичним матрацом і постіллю з натуральних тканин.

Четверте. Обмежити час перед екраном телевізора чи гаджета увечері.

П’яте. Запланувати короткий післяобідній сон — не більше 20 хвилин.

Якщо ви маєте проблеми зі сном, не варто одразу приймати пігулки з мелатоніном. Передусім зверніть увагу на звички, які допоможуть зробити ваш сон здоровішим.

“Протизаплідні пігулки перетворили моє життя на жахіття”

Вікі Спратт, заступниця редактора інтернет-видання The Debrief, розповідає, як вона роками боролася з депресією, тривожністю та панікою, намагаючись підібрати собі пігулки.

Як усе почалося

Я прийшла до свого дільничного лікаря разом з мамою, щоб поскаржитись, що в мене вже три тижні не припиняються місячні. Вона порекомендувала мені протизаплідні пігулки – звісно, з деякими застереженнями. Пігулки не захищають від венеричних захворювань, наголосила вона, і якщо я матиму незахищений секс, то можу захворіти на рак шийки матки. Вона мусила все це сказати, хоча мені було лише 14 років і про секс я думала в останню чергу.

Медсестра оформила рецепт, і так я стала власницею тримісячного запасу комбінованих оральних контрацептивів. Похід в аптеку за зеленими блістерами з щільними рядами крихітних жовтих пігулок я сприйняла як своєрідну ініціацію – я стала жінкою. Це були не просто пігулки, а підсолоджений концентрат фемінізму, боротьби за права жінок, прогресу медицини.

Так усе почалося. Це було 14 років тому, і відтоді я понад десять років “грала в пігулкову рулетку”, випробовуючи різні препарати з перемінним успіхом. Разом з тим я почала відчувати тривожність, депресію та різкі зміни настрою, які з незначними перервами переслідували мене все доросле життя.

У мене було кілька невдалих стосунків, і я мусила пропустити рік навчання в університеті. Все це я пояснювала недоліками власної особистості. Мовляв, така я людина, непристосована до життя, невпевнена у собі, нещасна. Лише після 20 років, коли я вже закінчила університет і мої психічні та поведінкові проблеми більше не можна було списувати на “складний підлітковий період”, я вперше серйозно замислилась над побічними ефектами пігулок.

Види протизаплідних пігулок

· Є два основні види пігулок: комбіновані – вони містять естроген і прогестин (синтетичну форму прогестерону) – та виключно прогестинові, або “мініпігулки”.

· Комбіновані пігулки випускають під багатьма різними назвами – вони відрізняються дозами та співвідношенням естрогену і прогестину.

· Прогестинові пігулки теж бувають різними, залежно від речовин у складі, таких як норетистерон або дезогестрел.

· Жінкам може не підходити один контрацептивний препарат, але підійти інший.

Одного разу рано-вранці я сіла за комп’ютер – невиспана, бо вночі мене мучив напад паніки – і почала шукати інформацію у Google. Перед тим я перейшла на нові виключно прогестинові пігулки, які мені прописали через мігрень. Як виявилось, комбіновані пігулки протипоказані тим, хто страждає на мігрень з аурою.

Я ввела у пошук назву свого препарату і слова “депресія” та “тривожність”. Інтернет одразу показав мені теми на форумах і дописи блогерів, які потерпали від таких самих симптомів, що і я.

На той час я вже кілька разів зверталась до свого дільничного лікаря зі скаргами на несподівані й потужні панічні атаки – раніше такого ніколи не було. У розмові жодного разу не сплила тема контрацептивів, попри те, що атаки відбувались одночасно з переходом на нові пігулки. Натомість мені прописали значну дозу бета-блокаторів – препаратів, якими лікують тривожність – і порадили пройти когнітивно-поведінкову психотерапію.

Так я прожила десь шість-вісім місяців. Не можу сказати точніше, бо цей період у моїй пам’яті дуже розмитий і пришвидшений, адже відчуття тривоги й небезпеки постійно пульсувало в моїх венах.

Дізнайтесь більше

Вебсайт The Debrief провів опитування, в якому брали участь 1022 читачки віком 18-30 років:

· 93% з них приймали протизаплідні пігулки на час опитування чи колись раніше;

· З них 45% потерпали від тривожності та 45% – від депресії;

· 46% стверджують, що пігулки зменшували їхній статевий потяг;

· 58% вважають, що пігулки негативно позначились на їхньому психічному здоров’ї;

· 4% говорять про позитивний вплив пігулок.

Мені хотілося би посміятися, згадуючи про це. Адже так мають закінчуватися усі хороші історії, правда? Але в тому, що я пройшла, не було і немає нічого смішного. Це було жахіття. Я весь час боялася. Я себе не впізнавала, не любила і не могла спокійно жити. Я не знала, що робити, до кого звертатись, чи прийде цьому кінець. Крім тривоги, мене охопила апатія. Я почувалася повною нездарою і звинувачувала лише себе.

Думаючи, що я з’їхала з глузду і вже майже залишила оболонку власного тіла, я розповіла своїй лікарці, що “почуваюся не собою, а кимось іншим”, так нібито мій мозок запліснявів і всох.

“А ви не вважаєте, що це якось пов’язано з моїми пігулками?” – спитала я. Пам’ятаю вираз її обличчя: вона намагалася зберегти нейтральний вигляд, але ледь стримувала сарказм. Я пояснила, що шість з семи видів пігулок, які я перепробувала до того часу, жахливо впливали на моє самопочуття. Єдиним винятком були пігулки з високим вмістом естрогену – завдяки ним я цілий рік почувалася як супержінка, аж поки їх у мене не забрали (частково через мігрені, а частково через те, що тривалий прийом цього препарату підвищує ризик тромбозу).

Опанувавши себе, лікарка вимовила категоричне “ні”: мої проблеми не пов’язані з пігулками.

Проте я не послухала ані її, ані мого психотерапевта й припинила приймати прогестинові пігулки.

Те, що сталося далі, я можу назвати лише поступовим і обережним поверненням мого “я” до моєї зовнішньої оболонки. Через три-чотири тижні я перестала приймати бета-блокатори. До цього дня я постійно ношу їх з собою у сумочці як страховку – на випадок, якщо я знову зірвуся з височенної скелі моєї свідомості. Втім, за три з половиною роки в них жодного разу не виникло потреби.

Звісно, мої проблеми не щезли за один день, але панічні атаки припинились. За ці роки не сталося жодної. Час від часу я відчуваю пригніченість, тривогу та стрес, але навіть близько не тих масштабів, як раніше, коли приймала прогестинові пігулки. Я згадала, що таке радість. До мене повернувся статевий потяг. Я перестала боятися всіх і кожного.

Через рік після припинення панічних атак я вирушила в одиночну подорож на інший кінець світу. На рік раніше це було би немислимо. Сидячи на далекому тропічному пляжі під теплою зливою з грозою, я раптом заплакала від радості. Яке ж це було полегшення, що я знову стала собою, що я можу керувати своїми думками, що я не помилилася – я справді знаю себе краще, ніж запевняли мене лікарі.

Нині мені 28 років, і я більше не приймаю гормональні контрацептиви. За винятком помірних перепадів настрою протягом двох діб перед місячними, я – постукаємо по дереву! – повністю вільна від тривожності, депресії та панічних атак.

Відколи я загубила себе на прогестинових пігулках і знову знайшла на пляжі Південної Азії, моя проблема поступово почала привертати більше уваги. У 2013 році вийшла друком книжка Голлі Ґріґґ Сполл “Підсолоджуємо пігулку” (Sweetening The Pill), яка авторитетно заявила про вплив гормональної контрацепції на жіноче психічне здоров’я.

Далі було проведене важливе дослідження: професор Ойвінд Лідеґаард з Університету Копенгагена виявив, що жінкам, які приймають протизаплідні пігулки (як комбіновані, так і прогестинові), частіше прописують антидепресанти. Ця різниця була особливо помітна серед молодих жінок 15-19 років, які приймали комбіновані пігулки.

Панові Лідеґаарду вдалося провести це дослідження, бо йому надали доступ до медичних карток більш ніж мільйона данських жінок від 15 до 34 років.

Прочитавши про це дослідження, я надіслала інформаційний запит у Національну службу охорони здоров’я. Як журналістка видання The Debrief, я знала, що величезна кількість британських жінок теж потерпає від подібного впливу пігулок – наші читачки мало не щодня скаржилися нам на це. Я спитала, скільки жінок приймають протизаплідні пігулки одночасно з антидепресантами чи бета-блокаторами. Мені відповіли, що їхня система наразі не дозволяє зробити вибірку цих даних.

Пігулки та депресія

Ось що каже професор Гелен Стоукс-Лампард, голова Королівського коледжу лікарів загальної практики:

“Доведено, що гормони впливають на настрій – як позитивно, так і негативно. Для більшості жінок надійна контрацепція та регулювання менструального циклу – беззаперечні плюси, які переважують побічні ефекти, якщо такі й проявляються. До того ж, багато жінок стверджують, що гормональні препарати покращують їхній настрій.

Якщо жінка вважає, що контрацептивні засоби негативно позначаються на її настрої, їй слід обговорити це з медпрацівником на наступній поточній консультації”.

Наразі депресія вважається можливим, але рідкісним побічним ефектом гормональних контрацептивів. Так сказано в компактній інструкції, що додається до пігулок. Вебсайт Національної служби охорони здоров’я згадує про “перепади настрою”, але не називає прямо депресію, тривожність чи панічні атаки.

Не обов’язково викидати пігулки у смітник, але не треба й покірно приймати негативні побічні ефекти, які заважають нам жити. Для вибору нам необхідна інформація. Потрібні ретельніші дослідження впливу гормональних контрацептивів на жіночу психіку, кращі спостереження за реакцією пацієнток, більше підтримки на адресу тих, хто страждає від серйозних побічних ефектів. Жінки не повинні відчувати, що їх ігнорують або не сприймають всерйоз.

Вікі Спратт – заступниця редактора The Debrief, вебсайту для жінок від 20 до 30 років. Наразі цей сайт публікує цикл матеріалів “Без тями від пігулок” (Mad About The Pill).