Насіння моркви використовують як засіб, що має сечогінні, холеретичні, солерозчинні, вітрогінні та протиглисні властивості.
Їх застосовують при метеоризмі, запаленні жовчного міхура та жовчнокам'яній хворобі. У разі жовчнокам'яної хвороби порошок з насіння на кінчику ножа запивають відваром або водою, приймаючи 3 рази на день перед їжею. Крім того, морква дика має заспокійливий ефект на центральну нервову систему.
Морква дика має товсту, м`ясисту, стрижневу кореневу систему, що досягає 25-30 мм у діаметрі. Стебло: борознисте, прямостояче або гіллясте, котре вкрите жорсткою щетиною. Листя при корінні дуже вузькі, ланцетної форми та мають запах моркви.
Морква (рід)
| Морква | |
|---|---|
| Родина: | Окружкові (Apiaceae) |
| Підродина: | Селерові (Apioideae) |
| Триба: | Scandiceae |
| Рід: | Морква (Daucus) L., 1753 |
Залежно від виду культури гичка має самостійні назви: буряків — бурячиння, картоплі — картоплиння, моркви — морквиння. У більш широкому сенсі щодо стебел культурних рослин вживається назва бадилля, якою називають і гичку коренеплодів, і зелену масу баштанних і деяких інших культур.
Користь моркви — сприяє здоров'ю серця, бореться з раком, запобігає старінню. Кожен з дитинства, напевно, знає, що морква корисна для зору та очей. Але це далеко не єдина лікувальна властивість цього помаранчевого овоча.
Плоди дикої моркви на 2,5% складаються з ефірного масла, яке включає 17 корисних мікроелементів, вітаміни А, В1, В2 і С, а також спирт гераніол.
