Тротуарна плитка чи бетон: що краще для приватних володінь

Перед тим, як розпочати облаштування, важливо визначити, для яких цілей призначене покриття на конкретній ділянці. Питання про те, чи буде це зона відпочинку, якою будуть переміщатися тільки пішоходи, або ж по ній також рух транспорту (заїзди у двір чи гараж), допоможуть вибрати найкращий варіант покриття. Універсального матеріалу немає. Розглянемо переваги та недоліки використання плитки та бетону для приватних володінь.

Переваги бетонного покриття:

• Надійність та міцність: правильно виконані бетонні доріжки можуть прослужити довгий час, зношуючи зі швидкістю 0,1 мм на рік.
• Практичність: бетон добре відображає світло, що забезпечує хорошу видимість у темну пору доби, а також рідше вимагає латання порівняно з асфальтом.
• Екологічні властивості: виготовлення бетону включає використання лише натуральних матеріалів, що мінімізує негативний вплив на здоров’я.
• Економічність: незважаючи на більш високу вартість, бетон економічний у перспективі, оскільки його термін служби становить 25 років.
• Можливість самостійного укладання: завдяки можливості вибору рівня міцності при покупці бетону, а також використанню добавок можна легко регулювати характеристики матеріалу.

Недоліки бетонних покриттів:

• Схильність до тріщин: бетонні покриття часто тріскаються, особливо при сильних морозах та заморозках.
• Утворення ям та опуклостей: використання неякісного матеріалу або неправильне укладання можуть призвести до утворення ям та опуклостей на поверхні бетону.
• Відсутність антиковзаючих властивостей під час дощу: бетон може стати слизьким під час дощу, особливо якщо немає додаткового покриття чи текстурування.

• Пряме заливання: бетон можна заливати безпосередньо на землю або грунтову подушку.
• Оздоблення плиткою або декоративним покриттям: для покращення естетичного вигляду бетону можна обробити плиткою або застосувати декоративне покриття.

Обслуговування та ремонт бетонних покриттів:

• Мінімальний догляд: бетонні двори вимагають мінімального догляду, тому що їх легко очистити від пилу та бруду.
• Ремонт тріщин: у разі появи тріщин на бетоні їх можна заповнити спеціальною масою або використовувати гумові ущільнювачі.

Переваги тротуарної плитки:

• Зносостійкість: тротуарна плитка, виготовлена методами вібропресування та вібролитва, має високу зносостійкість, забезпечуючи довгий термін служби.
• Екологічність: матеріали, що використовуються під час виробництва тротуарної плитки, не містять канцерогенів, що робить її екологічно безпечною.
• Стійкість до погодних умов: тротуарна плитка добре справляється з коливаннями температури, не деформується та не тріскається у зимовий період.
• Простота ремонту та догляду: легко замінюється за необхідності, зберігаючи при цьому якість дорожнього покриття.
• Естетичність: широкий вибір тротуарної плитки за розмірами, фактурою та кольором дозволяє підібрати індивідуальний дизайн.
• Економічність: незважаючи на більш високу вартість, тротуарна плитка окупається за рахунок практичності та довговічності.
• Ефективна система дренажу: на відміну від асфальту або бетону, тротуарні плити мають шви, що сприяють природному стоку дощової води. Це запобігає утворенню калюж і забезпечує швидке поглинання вологи ґрунтом.

Недоліки тротуарної плитки:

• Трудомістке укладання: встановлення тротуарної плитки потребує певних навичок та умінь, що робить її встановлення більш затратним та трудомістким.
• Ризик усунення та нерівностей: при неправильному укладанні існує ризик зміщення плитки та утворення нерівностей на поверхні.

Способи укладання тротуарної плитки:

• Різні візерунки та конфігурації: тротуарну плитку можна укладати у різні візерунки та конфігурації, що додає естетику.
• Вирівнювання поверхні та підготовка піщаних подушок: для встановлення плитки необхідно попередньо вирівняти поверхню та створити підготовлені піщані подушки.

Обслуговування та ремонт тротуарної плитки:

• Регулярне очищення: тротуарну плитку необхідно регулярно очищати від бруду та сміття, щоб запобігти ковзанню.
• Застосування розчинів або засобів для чищення: при появі плям від їжі, вина, машинного масла або після будівельних робіт використовують спеціальні розчини або засоби для чищення для поліпшення зчеплення плитки з поверхнею.
• Заміна тріснулих та зміщених плит: при виявленні тріщин або зсувів плитки, їх можна замінити на нові.
• Гідрофобізація: тротуарну плитку рекомендується обробляти водовідштовхувальним просоченням для захисту від усіх негативних факторів, спричинених водою (руйнувань, тріщин, висолів та ін.)

Якщо у вас є вибір між тротуарною плиткою або бетоном, то ми радимо вибирати тротуарну плитку для покриття у дворі, вона більш практична, зробить ваше подвір’я привабливішим і при мінімальному догляді забезпечить Вам довгу службу.

Полімерпіщана плитка або бетонна плитка або бетон у дворі

З переваг полімерпіщаної плитки можна виділити довговічність. Полімерпіщана плитка має високу ступенем зносостійкості та стійкістю до зовнішніх впливів. Вона легша у порівнянні з бетонною плиткою, що може полегшити процес укладання. А ще полімерпіщана плитка має гарну дренажну систему завдяки пористій структурі матеріалу.

З недоліків полімерпіщана плитка дорожча в порівнянні з бетонною, а також, вона може бути менш жорсткою, що може призвести до сколів.

З переваг бетонної плитки перед полімерною можна виділити доступнішу ціну. Також вона підходить для великих областей використання, включаючи доріжки, тераси та інші ділянки.

Вибір між полімерпіщаною або бетонною тротуарною плиткою, або бетоном залежить від ваших уподобань та потреб. Бетон підходить для тих, хто шукає міцне та довговічне покриття з мінімальним доглядом. Тротуарна плитка надає гарне та естетично приємне покриття, забезпечуючи при цьому гарну безпеку. Професійна консультація допоможе визначити найкращий варіант для вашого двору. Для цього просто телефонуйте за номером:

(044) 332-0-332

Чи можна покласти тротуарну плитку на бетон?

Тротуарна плитка добре підходить для мощення доріжок на заміських ділянках. Зовні вона набагато привабливіше, ніж асфальт або бетон. Причому по міцності плитка не поступається ні асфальту, ні бетону.
Якщо у Вас немає можливості платити за укладання тротуарної плитки по 10 у.о. за квадратний метр, Ви можете і самі освоїти професію мостівників. Найважливіше в цій справі – дотримуватися технології та мати під рукою потрібні інструменти.
Почнемо з азів: тротуарна плитка укладається на 3 типи основи:

Причому бетонна “подушка” – найпоширеніший варіант. У цій статті ми розглянемо, які нюанси потрібно враховувати при кладці плитки на бетон.

Що таке бетонна “подушка”

Бетонна основа – це залитий і затверділий майданчик, поверхня якого вирівняна і повністю готова до укладання плитки. Цей спосіб набагато краще підсилює міцність покриття, ніж цементно-піщана основа. Зазвичай бетонну “подушку” застосовують в місцях, де на бруківку буде надаватися великий механічний тиск. Це проїжджа частина на присадибній ділянці або в районі старого міста, або міські площі.
Одна з головних переваг бетонної основи – не потрібно вирівнювати плитку під рівень, тому що її кладуть не на рухому суміш, а на тверду поверхню. Бетон не дає усадки, поки застигає. Тому не буде провалів та інших проблем, що виникають при неякісному трамбуванні. Для новачків в укладанні тротуарної плитки це великий плюс – вирівнювання покриття в одну площину значно спрощується.
Проте, монтаж плитки на бетон має свої нюанси, які пов’язані і відведенням вологи з поверхні плитки. У випадку з цементно-піщаною основою опади проникають крізь її шар і не заподіють шкоди плитці. Але на бетонному покритті вода не може потрапити глибше, тому що її монолітна основа не пропускає вологу. Вода залишається між “подушкою” і плиткою, а також в міжплиткових швах. У мороз вода перетворюється в лід і розширюється, виштовхуючи плитку наверх. Через це бруківка може подекуди спучитися або розколотися. При заливці бетонної основи зверніть увагу на линівку і точкові влагопріемнікі, які збирають воду і зливають її на газон. Також важливо пам’ятати, що плитка на бетон кладеться під невеликим ухилом, щоб вода стікала.

Другий плюс бетонної основи – вона більш довговічна, ніж цементно-піщана. Ви без проблем викладете будь-який візерунок на ідеально рівну і міцну поверхню, і доріжка прослужить не одну сотню років.

Підготовчі роботи

Перший етап кладки тротуарної плитки на бетон – це підготовчі роботи. Вони починаються з розбивки майданчику, який планують мостити.
Насамперед, забийте кілочки і виставте червоні мітки. Цей термін будівельники використовують для позначення туго натягнутої нитки, що окреслює межі майбутньої висоти майданчика. Спочатку виставляють звичайний шпагат, прив’язують його до кілочків на висоті, де закінчується плитка. Дуже важливо виставити ухил нитки в 5 градусів до місця майбутніх водоприймачів.
Після цього виміряйте відстань від нитки до землі. Якщо вона складає менше 30 см, зніміть лопатою все зайве і видаліть з ділянки. Якщо грунт родючий, засипте його в тачку і потім висипте на город або в місця, де плануються квітники.
Зміцніть бордюрами край “земляного корита”, куди будете заливати бетон. Деякі будівельники радять ставити бордюри вже після заливки бетону. В цьому випадку потрібно заздалегідь захистити край майданчика від осипання грунту – поставити там опалубку. Якщо у Вас немає досвіду в укладанні тротуарної плитки і бруківки, цей варіант навряд чи підійде – він складний.

При використанні бордюру заввишки 50 см, Вам потрібно прокопати траншею вглиб ще на 30 см. Після цього виконайте наступні роботи:

• Додайте шар щебеню (10 см).
• Покладіть цементний розчин товщиною 15 мм.
• Встановіть бордюр, щоб верхній край перебував на 20-30 мм нижче краю бруківки. Це необхідно для того, щоб бордюр не заважав стікати дощовій воді. Якщо висота поребрика менше, глибина траншеї теж повинна бути меншую.

Заливка бетону

Через 24 години після монтажу бордюру сміливо переходите до заливання бетону. Якщо на майданчику буде їздити техніка, бетон доведеться посилити сталевими арматурами. Використовуйте прути з холоднокатаної сталі з товщиною до 10 мм. Відмінно підійде сітка з розміром осередків від 150 до 200 мм. Якщо ж доріжка розрахована тільки на пішоходів, армування не знадобиться.

Також потрібно подбати про дренажні отвори. Вони використовуються для того, щоб вода, яка потрапляє на плитку, не могла просочитися в бетон. Для створення отворів застосовують азбестову трубу, нарізану на шматочки висотою до 200 мм. Зверніть увагу, що висота повинна збігатися з висотою бетонної “подушки”, яку Вам належить залити.
Шматочки азбесту кладуть по всій території з розрахунком один фрагмент на один квадратний метр. Коли бетон залитий, не видаляйте їх.
Також Ви можете створити отвори з дощок квадратної форми. Однак після схоплювання бетону дерево досточки потрібно видалити.

Тепер переходимо до ще більш важливого етапу – приготування бетону. Для основи під тротуарну плитку використовується цемент марок М-150 – М-200, рідше – від М-400 до М-500. Якщо армування немає, шар бетону становить 150 мм, а з армуванням – 200 мм.
Якщо Ви заливаєте велику площу, ставте через кожні 3 метри температурний шов. Він необхідний для того, щоб взимку не розтріскалася основа. Щоб зробити шов, просто втисніть дошки ребром в бетон на глибину близько 5 мм. Коли бетон схопиться, їх виймають, а порожнечі заповнюють еластичним наповнювачем. Промажте верх утвореного шва бетоном, так Ви зрівняєте його з іншою поверхнею.
Через добу опалубку виймають з дренажних отворів, а потім додають щебінь. Його засипають до самого краю бетону.

Укладання бруківки

Якщо Ви правильно виконали попередні етапи, Ви легко змонтуєте тротуарну плитку. Класти плитки краще не впритул, а зі швами близько 5 мм. Вони захистять плитку від розтріскування, якщо покриття почне звужуватися або розширюватися при температурних перепадах.
Щоб вирівняти кожну плитку, досить простукати по ній киянкою, а потім ще раз перевірити горизонталь за допомогою рівня. Після цього притисніть всю тротуарну плитку виброплитою, щоб кожен елемент дорожнього покриття сів чітко по натягнутим ниткам. Якщо у Вас немає віброплити, використовуйте широкий обрізок дошки. Покладіть його плазом на кілька плиток, а потім забийте за допомогою киянки на необхідну глибину.

Заповніть міжплиточні шви тим же бетоном, який Ви заливали в основу, або використовуйте замість нього дрібний пісок. Якщо Ви використовуєте бетон, у Вас вийде монолітне покриття, яке набагато гірше пропускає вологу всередину. Крім того, через такі шви навряд чи проросте мох. Якщо заїздити плитку взимку великогабаритними автомобілями, шви і краї плитки можуть потріскатися, якщо немає термошвів. При низькій температурі бруківка розширюється, а якщо не буде достатнього зазору в швах, навантаження на плитку збільшується. Якщо по покриттю проїде важкий автомобіль, плитка трісне. Засипані піском шви добре зберігають цілісність матеріалу, проте дощова вода легко потрапляє під плитку. Тому обов’язково подбайте про відведення води – воно повинно бути на вищому рівні.

Для заповнення швів піском або сумішшю використовуйте простий віник. Розсипте пісок по бруківці і акуратно замітайте в шви, а потім видаліть зайвий пісок. Після цього майданчик готовий. Не рекомендуємо ходити по ній в найближчі 72 години. В цей час подушка набирає вологу і ще більше твердне. Краще покладіть дошку або фанеру, щоб під тиском Вашого тіла краї плитки не зрушили.

Існує безліч будівельних магазинів в Україні з продажу тротуарної плитки Золотий Мандарин. Похвалитися багатим вибором може великий інтернет-магазин Тривіта, де продаж здійснюється оптом чи вроздріб. Купити тротуарну плитку Золотий Мандарин можна на сайті або за телефоном.