Не викликайте Діда Мороза зі Снігуронькою: чому ці персонажі – радянське зло?

Напередодні Нового року у соцмережах подекуди починають з’являтися оголошення “Дід Мороз та Снігуронька для вас та ваших дітей”.

Багато років ці персонажі були головними героями на новорічних святах, утім коли як не зараз час розібратися, хто їх вигадав і чому ми нарешті маємо забути цих радянських пережитків минулого.

Що не так з Дідом?

Дід Мороз – не лише казковий герой, як його представляють в російських казках, кіно та мультиках. Насамперед він – ключовий персонаж антирелігійної та антиріздвяної пропаганди на території СРСР.

Перші згадки про Діда в червоній шубі зʼявились ще наприкінці ХІХ століття. Тоді Дід Мороз був виключно літературним персонажем й на родинні святкування його не кликали. Проте в 30-х роках радянська влада вирішила, що введення казкового Діда в реальне життя громадян – гарний спосіб позбутися традицій святкування Різдва, що були притаманні “братським” росії народам, а також приховати власні злочини за добре зрежисованими святами з солодкими подарунками.

Боротьба зі святом й традиціями тривала роками: за віру й прикрашену ялинку саджали, церкви знищували. Під заборону потрапили Святий Миколай, якого шанували в Україні, щедрівки з колядками й решта народних традицій. Автора найвідомішої різдвяної пісні світу – українського композитора Миколу Леонтовича – було жорстоко вбито чекістом у власному будинку.

І у той час, як український “Щедрик” лунав у кращих концертних залах Чехословаччини, Австрії, Швейцарії, Франції, Бельгії, Нідерландів, Великої Британії, Німеччини, Польщі, Іспанії, США, Мексики, Бразилії, Аргентини, Уругваю, Куби та Канади, в СРСР на святах навʼязували “В лесу родилась елочка” і спонукали кликати Діда Мороза.

Робилося це все з однією метою – люди мали вірити тільки в режим й святкувати виключно ті свята, що їм дозволила партія

Хто такий Дід Мороз насправді

У житті українців як новорічний персонаж Дід Мороз зʼявився у 1935 році, разом з ялинкою, яку радянська влада вирішила “реабілітувати”, проте у новому статусі.

Дід у червоній шубі почав влаштовувати свята у палацах культури підпорядкованих заводам та місцевій владі, ходити по дитсадках та домівкам. Персонажу зберегли функцію дарувальника подарунків, притаманну Святому Миколаю, утім позбавили будь-якої небажаної прив’язки до Різдва.

Галичани та буковинці вперше побачили Діда Мороза у 1939-му, коли на їхні землі прийшла червона армія. Це ще один доказ штучно створеного образу для пропагандистської мети.

Ідейний батько та “творець” Діда Мороза в тому статусі, як ми його знаємо – головний організатор Голодомору в Україні й борець з українським опором Павло Постишев. За його ідеєю Дід Мороз мав допомогти зменшити вплив церкви й народних традицій серед людей та тим самим розмити національну ідентичність.

З цією ж метою радянська влада ввела у святкування нові символи: різдвяну ялинку замінили на новорічну, восьмикутну вифлеємську зірку – на комуністичну п’ятикутну червону, а замість традиційних прикрас із соломи на ялинку почали вішати іграшки, що зображували головні здобутки радянської влади: фігурки шахтарів, космонавтів, ракети та навіть кукурудзяні початки. А в новорічні привітання почали вставляти важливі для партії наративи.

28 грудня 1935 року на першій шпальті газети “Правда” було опубліковано статтю, яку написав Постишев: “Давайте организуем к Новому году детям хорошую елку!” А вже незабаром у Харкові – українському місті, що постраждало через штучний Голодомор, провели перше святкування радянського НР. Лише через рік почали святкувати й в Москві.

Приховування злочинів радянської влади та відтворення в очах народу “благодійників” та “рятувальників”, що прийшли подарувати людям свято – ще одна дуже важлива пропагандистська мета, яку за допомогою Діда Мороза вирішувала влада.

На тлі нескінченних репресій, пограбувань, насильницьких смертей та штучного голоду чекісти влаштовували свята, дарували цукерки й розповідали про добро комуністичної партії. Так дітей змалечку намагалися привчити до правильних для радянської системи цінностей й наративів.

До речі, це майже та сама пропагандистська модель, за якою сьогодні російські війська намагаються під виглядом гуманітарних конвоїв “врятувати” українців у Маріуполі. Щоправда, сьогодні замість Діда Мороза використовується образ “російського солдата-рятувальника”.

А що до Снігуроньки?

Постійна супутниця і колега Діда Мороза з’явилася трохи пізніше – у січні 1937-го. Саме на цій рік припадає найбільша кількість політичних репресій й людських жертв, що постраждали від радянської влади.

Пропагандистських завдань, що мав виконувати казковий радянський дід у цей час стало так багато, що йому терміново знадобився помічник. Нового персонажа запозичили з однойменної пʼєси Островського – це стала родичка Діда Мороза Снігуронька.

Спочатку на листівках її зображували маленькою дівчинкою, але влада швидко зрозуміла: дитина не зможе вести великі новорічні концерти й бути повноцінним пропагандистом, тому буквально за рік-два Снігуроньку зробили значно старшою. Разом з Дідом вона почала брати участь у масових заходах, зʼявлятися на телебачені, а з часом вітати не тільки малечу, а й дорослих.

У 1950 роки сценарії новорічного свята детально прописувались та затверджувались у кабінетах вождів. Над їхнім створенням працювали дитячі радянські письменники Лев Кассіль та Сергій Михалков.

Так, наприклад у фінальній сцені святкування Нового року міг бути вписаний епізод з розсуванням лаштунків, за яким у кінці вистави відкривався величезний портрет Сталіна. А Дід Мороз і Снігуронька тим часом закликали дітей до хороводу навколо ялинки з пропагандистськими віршиками:

В дружный круг у елки встанем

“Славься, наш великий Сталин!

Славься, Сталин наш родной!”

Чому ми маємо відмовитись від Діда Мороза й перестати кликати його до дітей

Україна має власних героїв. На відміну від штучно навʼязаного радянською владою Діда Мороза, наш Святий Миколай – реальна постать, яка існувала у 200-х роках нашої ери. За добрі вчинки та допомогу знедоленим після смерті Миколая було канонізовано, а в пам’ять про нього з’явилась традиція класти дітям під подушки подарунки.

Задовго до появи радянського Діда Мороза в Україні співали колядки про Миколая, а у Києві на Аскольдовій могилі стояла церква на його честь

Після розпаду радянського союзу від Діда Мороза відмовились багато країн. У Словенії повернулись до традиційного божка, у Болгарії кличуть Дядо Коледе, а у Польщі шанують Святого Миколая.

Україні та решті країн, де під час новорічних свят подекуди все ще чекають на Діда Мороза, також пора відмовитись від цього пережитку минулого. Не варто забувати: як і за багатьма пам’ятками радянської пропаганди, за образом цього “кривавого діда” також приховуються злочини СРСР й тисячі смертей.

Час вертатись до власної культурної ідентичності й традицій, які комуністам не вдалось знищити попри що.

День Віри, Надії, Любові та матері їх Софії: що категорично не можна робити цього дня

Цикл перших осінніх православних свят згідно з церковним календарем на вересень-2022 завершує День пам’яті ранньохристиянських святих, шанованих у лику мучениць — Віри, Надії, Любові та матері їх Софії.

12-річна Віра, десятирічна Надія та дев’ятирічна Любов за свою щиру віру в Христа поплатилися своїм життям. Імператор Адріан наказав зрадити дівчат страшним болісним тортурам прямо на очах у їх матері Софії. Знівечені тіла дочок Софія з почестями поховала, а сама, проводивши в молитві три дні, тихо померла на їхній могилі.

Святі мучениці вважаються заступницями всіх жінок. Вірі, Надії, Любові та матері їх Софії моляться про жіноче щастя, про добрі стосунки в сім’ї. Також святих просять про позбавлення від безпліддя.

Що заборонено робити в День Віри, Надії, Любові та матері їх Софії

• Не рекомендується займатися домашнім збиранням, приготуванням їжі, рукоділлям.
• Не можна влаштовувати пишні застілля.
• Не можна лаятись, сваритися з близькими, а особливо з жінками.
• Вінчання також краще перенести на другий день.
• Заборонено знайомитись із людьми.

Святий Миколай чи Дід Мороз: у “Реальній історії” на 1+1 розповіли про репресії персонажа у СРСР

Акім Галімов розкрив правду про те, кому було вигідно “знищити” Святого Миколая у свідомості українців.

Святому Миколаю понад 1700 років, а Діду Морозу всього 85 і вигадали його у радянському союзі. Ідеолог, який насаджував Діда Мороза народу, був одним із головних організаторів Голодомору. Ці та інші факти про репресування головного різдвяного персонажа та нав’язування нового розповів автор документального циклу “Реальна історія” Акім Галімов у новій серії проєкту.

Заборона Різдва. Історія Діда Мороза починається із антирелігійної та антиріздвяної пропаганди у СРСР. З 1917 по 1935 рік комуністи намагалися стерти із народної пам’яті усе, що пов’язано із християнською вірою та традиціями, адже радянська людина мала вірити тільки у компартію. Різдво першим потрапило під заборону, бо трудящі не мали відзначати “капіталістичні свята”. Людям погрожували розправою, якщо знайдуть прикрашену ялинку – головний символ Різдва. У 1927 Сталін запроваджує жорстку богоборчу кампанію, у межах якої у садки та школи приходять піонери та пояснюють, чому Різдво та ялинка – це зло. У кожній школі з’являється плакат із написом: “Родители, не сбивайте нас с толку. Не делайте Рождества и елку”. Трудящим скасовують вихідні на свята та примушують підписувати заяви про відступ від релігії. І це на фоні масового знищення церков та ікон. Репресували тоді і Святого Миколая, який був головним святковим персонажем для українських дітей та приносив їм подарунки.

Ідейний натхненник Діда Мороза. “Відміна” Різдва та релігії тривала 18 років, але в Україні вона зустріла супротив – люди продовжували слідувати давнім традиціям, вчили дітей колядкам, носили кутю до родичів, ходили до церкви на Різдво, а ялинку ставили за міцно зачиненими вікнами. Зрозумівши це, радянська влада вирішує адаптувати свято. Головним його персонажем вона робить Діда Мороза. Ідейним батьком Діда Мороза став соратник сталіна – Павло Постишев. В історії України він відомий як головний організатор Голодомору, який був скоєний, щоб упокорити українців та остаточно ліквідувати спротив режиму. Саме Постишев наполягав, щоб Україна стала суцільною зоною колективізації, що тоді фактично означало захмарні плани заготівлі зерна та всю його конфіскацію. Постишев виступав за радикальні та репресивні методи під час вилучення хлібу в українців. Саме тому його вважають одним із найжорстокіших організаторів Голодомору поряд із Молотовим, Кагановичем і Сталіним. До речі, через три роки після новорічного тріумфу Постишева оголосили “ворогом народу” і розстріляли.

Окрім нового святкового персонажу, на радянській ялинці з’являються і радянські прикраси – замість восьмикутної вифлеємської зірки – п’ятикутна червона, а шахтарі та космонавти зображались і вигляді ялинкових іграшок. Першу святкову ялинку постишев проводить у 1936 році у Харкові – місті, яке постраждало від Голодомору чи не найбільше.

Історія походження образу Діда Мороза. Наприкінці ХІХ століття в українських селах неслухняних дітей лякали крижаним злим дідом у сніговій шубі, який забирав малюків та заморожував худобу. Називали його Тріскун, Студенець, Карачун, Зимник і Мороз. В українській демонології Мороза малювали як крижану потвору, яка тільки і чекала можливості нашкодити людям і їхньому господарству. За іншою версією, Постишев взяв образ Діда Мороза із російської казки “Мороз Іванович” авторства Володимира Одоєвського. Ще до революції на ялинках почав з’являтись образ Мороза, але радянська влада заборонила і його, поки персонажа на віднайшов та реабілітував Постишев.

Історія походження Святого Миколая. На відміну від Діда Мороза, Святий Миколай – реальна постать. Він жив у 200-х роках нашої ери на території сучасної Туреччини, мандрував світом, проповідуючи християнство, та допомагав знедоленим – ночами підкидав у їхні домівки теплі речі та гроші. Після смерті Миколая канонізували як святого, а в пам’ять про його добрі справи люди почали підкладати під подушки близьким подарунки. Цей святий став також прообразом Санта Клауса.

Історія шанування Святого Миколая в Україні триває понад 1000 років. За 800 років до появи радянського Діда Мороза у Києві на Аскольдовій могилі була збудована церква Святого Миколая, а українці співали про святого колядку “Ой хто хто Миколая любить”.

Після розпаду радянського союзу багато країн почали відмовлятись від образу Діда Мороза. У Словенії повернулись традиційні словенські дарувальники – Святий Миколай і божок, у Болгарії відродили Дядо Коледе, у Польщі радянський Дід Мороз повністю зник і повернулась традиція шанування Святого Миколая.

Нагадаємо, проєкт під назвою “Реальна історія”, який запустив канал 1+1 та продюсер, автор циклів “Таємниці великих українців” та “Україна. Повернення своєї історії” Акім Галімов, продовжує протидіяти російській історичній пропаганді. “Реальна історія” – це окремий розділ на платформі 1+1 Video та на офіційній сторінці телеканалу 1+1 у YouTube. Автори відеоциклу створюють короткі ролики англійською, українською та російською мовою, які доносять світу правду про українську історію і розбивають чисельні російські міфи. Також серія роликів “Реальна історія” виходить в ефірі телеканалу Freedom.

Нагадаємо, 1+1 з 2016 року підіймає важливу тему розвінчання історичних міфів у циклі документальних історичних фільмів Акіма Галімова “Україна. Повернення своєї історії”. Перші дві серії історичного детектива отримали нагороду “Телетріумф” у номінаціях “Документальний фільм/серіал/проєкт” та викликали потужну дискусію у професійних колах та серед глядачів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакції.