Барди
Доброго дня, мій друже! Сьогодні на тебе чекає зустріч із бардівською піснею.
Привіт, Христинко! Сьогодні я натрапив на бардівську пісню. Ти знаєш, що це таке?
Так, Богдане. Дізнатися про бардівську пісню тобі допоможе музична енциклопедія та ці відео, які я знайшла у своїх друзів.
Середньовічні барди були професійними поетами-співаками, мандрівними або придворними. Вони виконували героїчні пісні-балади, бойові, релігійні та сатиричні пісні, елегії тощо.
У XV столітті слово «бард» перейшло із шотландської в англійську мову і стало означати «мандрівний музикант». У європейській літературі слово «бард» стало синонімом поета.
Ірландські барди становили окрему замкнену спадкову касту професійних поетів, співаків та музикантів. Барди здебільшого жили при дворі ірландських королів та вождів кланів, виконуючи при цьому певну офіційну функцію, і були свого роду літописцями і сатириками, які прославляли своїх повелителів та критикували їхніх ворогів.
Поняття «бард» стало особливо популярним в епоху романтизму. Давніх бардів оспівували різні поети і письменники, зокрема й Вальтер Скотт. Бардами свого часу називали поетів В. Шекспіра та Р. Бернса.
У колишньому Радянському Союзі бардами стали називати самодіяльних поетів та виконавців авторської пісні (більш сучасний термін, що його використовують в українській мові, — співана поезія) — жанру, що виник у 50-х роках XX ст.
Бард (англ. bard — співець) — 1. Народний співець давніх кельтських родів, в середні віки — валійський, ірландський, шотландський професійний поет-співець, який співав у супроводі схожого на ліру інструмента. Музика бардів не збереглася. 2. У наш час бардами називають авторів-виконавців «авторської» пісні.
Прообразами сучасних бардів були давньогрецькі лірники, російські гуслярі, українські кобзарі та подібні поети, які були практично в кожного народу.
Подібність, перш за все, полягає в тому, що сучасний бард, як і стародавній поет, виконує власні вірші, найчастіше акомпануючи собі на струнному інструменті (як правило, на гітарі).
Українські барди — виконавці пісень (у тому числі власних) у жанрах бардівської пісні, співаної поезії тощо. Виконання пісень ведеться переважно під акомпанемент шестиструнної гітари класичної форми або ж стилізованої під кобзу; трапляються і барди, які акомпанують собі на інших музичних інструментах: фортепіано (Сергій Шишкін), ліра та кобза (Едуард Драч).
Багато українських бардів виступають проти використання назви «барди» та воліють називатися «співцями», «кобзарями» чи просто «виконавцями».
Хоча окремі митці творили самодіяльну українську пісню ще наприкінці 60-х — на початку 70-х років ХХ століття (наприклад, Олександр Ігнатуша), проте рух українських бардів як явище сформувався лише наприкінці 80-х років. Організаційне оформлення жанру відбулося під час перших фестивалів авторської пісні «Оберіг» та «Червона рута».
Українські барди «першої хвилі», як правило, брали активну участь у здобутті незалежності України.
Наприкінці 90-х років минулого століття з’явилася «друга хвиля» українських бардів, які виконували гостросоціальні пісні. Вони зосередилися на переспівуванні творів своїх попередників чи обробці народних, стрілецьких, повстанських пісень.
Б. Окуджава. «Ваше величество женщина».
Б. Окуджава. «Молитва Франсуа Вийона» у виконан ні Ж. Бічевської.
Ю. Візбор. «Изгиб гитары жёлтой».
Е. Драч. «Б’ють пороги» (на слова Т. Шевченка).
М. Бурмака. «Ми йдемо».
Проаналізуй ці твори за таким планом:
- 1. Які особливості бардівської пісні тобі вдалося розпізнати у прослуханих піснях?
- 2. Розкажи про музичні образи кожної пісні.
- 3. Охарактеризуй тембр кожного виконавця.
- 4. Розкажи про зміст пісень та характерні засоби їхньої музичної виразності.
- 5. Чи сподобалися тобі ці твори? Чим саме?
Булат Окуджава — російський поет, прозаїк, автор близько двохсот пісень, написаних на власні вірші, один із засновників та найяскравіших представників жанру авторської пісні.
Всенародну славу Б. Окуджава здобув після того, як почав писати музику для своїх віршів і привселюдно виконувати ці пісні. Твори Б. Окуджави звучать у кінофільмах, спектаклях і радіопостановках.
Юрій Візбор — радянський кіноактор, журналіст, письменник, сценарист і поет, бард, один із засновників жанру авторської пісні, а також жанру пісні-репортажу.
Всього за 33 роки Ю. Візбор написав понад 300 пісень, а багато його віршів було покладено на музику іншими композиторами.
Василь Жданкін — український бард, кобзар, бандурист; акомпанує собі на кобзі. У репертуарі — пісні на вірші українського лемківського поета Богдана-Ігоря Антонича. Восени 1989 р. на заключному концерті фестивалю «Червона Рута» вперше заспівав «Ще не вмерла України» публічно.
В. Жданкін — автор низки музичних творів на власні слова та вірші українських поетів. Знявся у кінострічках «І снігом стелиться життя» та «Українці, ми врятовані».
Едуард Драч — український бандурист, кобзар, лірник, поет, бард і рок-музикант, виконує-реконструює традиційний кобзарсько-лірницький репертуар у супроводі вересаївської кобзи, старосвітської бандури та колісної ліри. Значну частину репертуару становлять авторські псальми та пісні в народному стилі, так звані «запорозькі пісні», лицарські пісні, невольничі плачі, богомільні пісні, побожні псальми та канти, духовна та світська лірика.
Марія Бурмака — українська співачка, народна артистка України.
У 1989 р. перемагає на фестивалі співаної поезії «Оберіг» (Луцьк), а на «Червоній руті» отримує другу премію в жанрі авторської пісні. У 1990 р. «Кобза» випускає альбом співачки «Ой, не квітни, весно. » (альбом містить пісні М. Бурмаки на вірші українських поетів «розстріляного відродження», невідомих українських поетів та народні пісні, зокрема записані нею під час етнографічних експедицій).
Пісня «Лишається надія» досить довго була своєрідною візитівкою М. Бурмаки, а пісня «Ми йдемо» в різний час ставала саундтреком різних політичних подій, зокрема Помаранчевої революції.
Продовженням ідей бардівської пісні стало виконання пісень групою. Поміркуй, чим відрізняється бардівська пісня від виконання пісень у стилі бард-року.
БАРД-РОК (англ. bard — співець і рок) — широкий спектр форм року, основою якого є авторська пісня в сольному (акустичному) або груповому виконанні.
ГОСПОДИ, ПОМИЛУЙ НАС
Навіть на останнім рубежі
Промінь віри в нас ще не погас,
Боже, Україну збережи,
Господи, помилуй нас.
Нам свою всемилість покажи
Правдою повсюди й повсякчас,
Боже, Україну збережи,
Господи, помилуй нас.
В наших грудях кулі і ножі,
Нас розп’ято й знищено не раз,
Боже, Україну збережи,
Господи, помилуй нас.
І з колін піднятись поможи,
І благослови у добрий час.
Боже, Україну збережи,
Господи, помилуй нас.
Наші душі нидіють в іржі,
Але промінь віри не погас,
Боже, Україну збережи,
Господи, помилуй нас.
Грішні діти — діти не чужі,
Отче наш, почуй їх щирий глас,
Боже, Україну збережи,
Господи, помилуй нас.
Розглянь репродукції картин. Що ти знаєш про кобзарів? Які спільні риси між кобзарями, гуслярами та бардами?
В. Васнецов. «Гуслярі»
О. Сластіон. «Портрет кобзаря С. Яшного»
Мене зацікавила історія про бардів. Христинко, а які барди виконують пісні у твоїй країні?
Богдане, їх багато, але я мало знаю про них. Пропоную нам з тобою підготувати проект «Прихильники бардівської пісні». Завдяки йому ми зможемо краще ознайомитися з бардами та їхніми піснями.
- Кого називають бардами?
- Що ти знаєш про історію розвитку бардівської пісні?
- Назви імена виконавців бардівської пісні.
- Які характерні риси притаманні бардівським пісням?
- Яка пісня бардів тебе вразила найбільше? Чому?
- Які бардівські пісні є популярними серед твоїх друзів?
Послухай улюблену музику. Чи є серед прослуханих творів бардівські пісні?
Приєднайся до проекту наших друзів та створи власний пісенник бардівської пісні.
Хто такі барди
Є такий жанр мистецтва, який не призначений для стадіонів, повних публіки, і забитих концертних залів. Однак фестивалі авторської пісні – його стихія, тут ніколи немає недоліку в глядачах. Сила бардівської пісні і автора, виступає її виконавцем у тому, що вони підкорюють публіку, спілкуючись окремо з кожною людиною, ведуть з глядачем потаємну розмову про нетлінних матерії — духовної, чуттєвої, про долю людини.
Барди — хто це
Кельтське значення bardos відноситься до стародавнього індоєвропейського «проголошувати, співати». Кельтські друїди дарували бардам сан жреця. Людина, що отримав таке звання, вважався володарем звуку і за допомогою пісень і музики доносив людям утримання тисяч легенд і балад давнину. Бард своєю творчістю піднімав бойовий дух війська, його відносили до цілителям душі і тіла.
Виконавці та автори пісень про героїв і богів викликали повагу не тільки кельтів. Схилялися перед бардами інші народності світу — давні греки, слов’яни, скандинави.
Виконувані співаками авторський під акомпанемент балади і саги, стали традиційними і в середні століття. Одвічні блукачі барди мали своїх послідовників. Широко відомі труверы, трубадури, менестрелі, ваганти. Їх об’єднало не тільки виконання популярних творів інших авторів, а і власне творчість.
Сучасні барди
На території СРСР в позаминулому столітті популярний міський романс послужив основою дворової пісні, яка в 30-ті роки минулого сторіччя стала окремим напрямком у мистецтві. У 60-ті роки юнак, який грає на гітарі і виконує свої пісні, став характерним чином студентських, туристичних посиденьок біля багаття, на кухні, в міському парку і символом молодіжної романтики.
У 60-80-х років, які називають золотим століттям авторської пісні, барди стали відомими і популярними виконавцями, незважаючи на обмежувальну політику СРСР у сфері культури. Тоді ж виконавці самодіяльних пісень отримали назву барди. На відміну від офіційних пісень, бардівські волали до особистості слухача, зачіпали його почуття, у новому форматі розкривали тему пісні.
Барди Росії
У наші дні поняття бард використовується в значенні «представляє авторську пісню, бард у Росії прийнято називати автором-виконавцем або автором, виконуючим свої твори.
У музично-пісенному мистецтві барди сформували окремий жанр. Безсумнівно, першість у ній належить російським бардам Булату Окуджаві, Володимиру Висоцькому. Також стали визнаними класиками жанру А. Галич, Ю. Візбор, Тобто Клячкин, А. Якушева та інші. Пізніше до них приєдналася ціла плеяда нових авторів. Ці яскраві талановиті виконавці піднесли авторську пісню, своєю творчістю завоювали всенародну славу. Завдяки їм, обмежене рамками «квартирне спів» перетворилося в явище культури. Крім цього, авторська пісня показала, що непрофесійний музикант і виконавець здатний завоювати душу публіки, викликати незабутні враження слухачів.
До нинішнього часу ряди шанувальників цього жанру не вичерпуються. Під свій акомпанемент на гітарі чи фортепіано на сцені співають власні пісні багато поети. І незважаючи на те, що поетична частина твору першорядна на відміну від музичної, неквапливий наспів під розмірені гітарні переливи дають можливість розкритися прозі, проникнути в серця і душі слухачів.
