Суниця садова: основні правила вирощування

Споживання ягід у всьому світі зростає щороку. Сьогодні полуничний ринок — один із найбільш високодохідних серед свіжих фруктів.

В Україні врожай сягає близько 70 тис. т полуниці, але це лише вдвічі більше, ніж, наприклад, в Ізраїлі. І близько 6% від загального обсягу вирощування суниці садової у Європі.

У нашій країні зимовий ринок полуниці на 100% заповнений імпортним товаром, хоча більший відсоток споживачів віддає перевагу продукції віт­чизняного виробника.

Голландці вирощують полуницю у поліетиленових пакетах в умовах закритого ґрунту. Вони забезпечують нею практично половину європейського континенту. В Україні також намагаються вирощувати полуницю в закритому ґрунті, з частковим перенесенням в умови відкритого та на гідропоніці. Успішних технологій вирощування полуниці дуже багато. Будь-яка з них націлена на отримання великого врожаю ягід і взимку.

Основними правилами для технології вирощування суниці в промислових умовах є:

• якісна підготовка ґрунту;
• оптимальні схеми вирощування розсади;
• використання тільки високоврожайних сортів;
• максимальний захист від хвороб і шкідників.

Порівняно з іншими культурами, полуниця має цілий ряд переваг:

• на ній можна побудувати бізнес за рахунок високої вартості ягід;
• вона здатна добре адаптуватися до будь-якого клімату;
• витрати на вирощування дуже швидко окупаються.

Промисловим вирощуванням полуниці у нас займаються небагато агроформувань. За кордоном це переважно фермерські господарства. Вони не тільки вирощують полуницю у масштабних кількостях, але і розробляють перспективні новинки, використовуючи новітні технології. Завдяки цьому у них є можливість не лише забезпечувати ринок своєї країни, але й експортувати ягоди.

Підготовка. Попередники для суниці

Кращими попередниками є зернові та зернобобові культури. Не рекомендовано використовувати пасльонові культури (картопля, томати) і технічні, що виснажують ґрунт (особливо соняшник).

Одночасно доцільно внести меліорант для розкислення ґрунту і забезпечити внесення основного підживлення (фосфор і калій). Наприкінці травня у разі необхідності вносять аміачну воду або ґрунтовий інсектицид.

Під вирощування маточних насаджень суниці варто відводити кращі ділянки, ґрунти на яких повинні бути окультуреними та незасміченими кореневищними і коренепаростковими бур’янами, без наявності ґрунтових шкідників. Поле маточної сівозміни повинно бути розміщене на відстані 1,5–2 км від звичайних товарних плантацій суниці садової. Маточні насадження культури у сівозміні доцільно використовувати впродовж 1–2 років.

Саджанці до висаджування рекомендовано зберігати у прохолодному місці та регулярно зволожувати. До садіння розсаду готувати необхідно у затіненому місці, під час підготовки варто видалити зайві листки, залишаючи не більше двох на рослині, вкоротити кореневу систему до 8–10 см, для відновлення тургору помістити у воду.

Саджанці допускається висаджувати однорядним способом, ширина міжрядь у цьому випадку повинна становити 0,9–1,0 м. Відстань між рослинами у рядку коливається від 20–25 см для не надто рослих сортів, і 25–30 см для надміру рослих.

Дворядну схему посадки необхідно застосовувати під час висаджування рослин на гребенях, що вкриваються плівкою для мульчування. Під плівкою доцільно розмістити дві стрічки крапельного зрошення.

Наразі у виробництві широко використовуються звичайні сорти суниці та ремонтантні. Перша група представлена значно більшим асортиментом сортів, що вирощуються для отримання ягід як на переробку, так і для продажу на ринку свіжої продукції.

Сорти цієї групи потребують періоду з обмеженим освітленням (8-годинний світловий день) та пониженими температурами для процесу диференціації плодових бруньок. З плодових бруньок, що заклались восени, у травні наступного року формуються квітконоси, і наприкінці травня або на початку червня (залежно від сорту) дозріває урожай.

Ремонтантні сорти в основному використовуються для отримання позасезонної ягоди для ринку свіжої продукції.

Обираємо сорт

Ранньостиглі

Хоней — сорт американської селекції. Ранній термін дозрівання. Ягоди великі, мають забарвлення від інтенсивно- до темно-червоного. М’якоть помаранчево-червона, ароматна, винно-солодкого смаку. Через раннє дозрівання плодів сорт може лише незначною мірою уражуватись сірою гниллю. Стійкий до хвороб листя, проте сприйнятливий до захворювань кореневої системи. Морозо­стійкість рослин досить добра, хоча через ранній розвиток генеративних органів квіти можуть пошкоджуватись весняними приморозками.

Крістін (Christine) — ранньостиглий сорт суниці британської селекції. Ягоди великі та дуже великі. Один із найстійкіших до пошкоджень плодів, характеризується високою лежкістю та придатністю до транспортування. Для повної реалізації їх потенціалу необхідно достатньою мірою забезпечувати водою та елементами живлення. Сорт стійкий до вертицильозного в’янення та борошнистої роси.

Алба — ранній сорт італійської селекції. Велика ягода вирівняної конічної форми, до кінця сезону практично не дрібнішає. Рослина сильноросла, стійка до низьких температур взимку. Досить стійкий до хвороб кореневої системи — вертицильозного в’янення та гнилі сердечка, толерантний до борошнистої роси.

Азія — середньоранній сорт. Ягода велика, видовженої конічної форми. Сорт сильнорослий, стійкий до низьких температур взимку, хвороб кореневої системи — вертицильозного в’янення та гнилі сердечка.

Середньостиглі сорти

Ароза — середньостиглий італійський сорт суниці. Рослина середньої сили росту, відносно компактна. Ягода правильної конічної форми, яскраво-червоного кольору, велика, однорідна за розміром. М’якоть щільна та соковита. Ягоди дозрівають повільно, тому допускається щотижневий збір урожаю. Лежкість та транспортабельність досить добра. Сорт добре зимує в умовах України. Відносно стійкий до хвороб кореневої системи та листя, зокрема борошнистої роси. Добре переносить виснажені ґрунти.

Соната — середньостиглий сорт суниці голландської селекції. Рослина відносно компактна, добре адаптується до умов вирощування. Великий розмір ягоди та відсутність деформованих плодів дозволяють збільшити продуктивність збору на 20–25% у порівнянні з іншими сортами. Придатний для вирощування за різними технологіями: у відкритому грунті, в плівкових та скляних теплицях.

Елеганс — один із найкращих середньостиглих літніх сортів. Має високу продуктивність, добру якість ягоди та лежкість. Стигла ягода залишається твердою і міцно тримається на рослині протягом декількох днів без потемніння забарвлення. Висока продуктивність збору ягід забезпечується практично повною відсутністю ягоди другого класу. Сорт сприйнятливий до борошнистої роси і толерантний до вертицильозного в’янення й кореневих гнилей.

Зенга Зенгана — найбільш поширений сорт німецької селекції середньопізнього терміну дозрівання. Ягоди великі, але під кінець плодоношення дрібнішають. Досить стійкий до хвороб кореневої системи та має високу морозостійкість. Цей сорт до цих пір є надзвичайно популярним в Україні та у ряді країн Європи для вирощування продукції на промислову переробку і заморожування.

Пізньостиглі сорти

Флоренс. Ягода має конічну форму, щільну шкірку і м’якоть приємна на смак. Для гарного забарвлення плодів сорт краще вирощувати на чорній плівці. Лежкість дуже добра. Стійкий до борошнистої роси та інших грибкових хвороб.

Ямаска — пізньостиглий сорт суниці канадської селекції. Ягода приємного десертного смаку та з характерним суничним ароматом. Урожай дозріває дружно. Придатний для ринку свіжої продукції та промислової переробки. Зимостійкість висока.

Ремонтантні сорти

Моллінг Перл — плоди мають рівномірну конічну форму і привабливий зовнішній вигляд, середньо-насичений червоний колір та блиск. Ягоди міцні, з соковитим м’якушем і приємним ароматом. За весняного висаджування збір урожаю починається у липні та триває до жовтня. Для збільшення урожаю необхідно використовувати плівкове укриття у кінці сезону.

Королева Єлизавета II — абсолютний чемпіон серед сортів полуниці. Ця садова суниця дає великі плоди. Ремонтантна, цвіте і плодоносить з травня до жовтня. Сорт відрізняється високою стійкістю до транспортування, невимогливістю до ґрунту, прекрасною лежкістю, високою урожайністю. Ягода вагою до 100–120 г, щільна, солодка, з яскраво вираженим суничним ароматом.

Ольга. ВЛАСОВА, канд. с.-г. наук
Інститут захисту рослин НААН

Суниця садова: правильна підготовка та висаджування

Суниця садова — ягідна культура, поширена в усіх природно-кліматичних зонах нашої країни, але найбільше її вирощуванням займаються на Поліссі. Разом із тим, суниця садова належить до тих культур, вирощуванню якої віддають перевагу власники присадибних і дачних ділянок. Плоди споживають як свіжими, так виготовляють з них соки, сиропи, варення, компоти тощо. Тому особливості її вирощування і захист від потенційних шкідливих організмів буде корисним для широкого загалу.

На сьогодні налічується майже 1000 сортів цієї ягідної культури, з яких районованими в Україні є майже 20. Основними виробниками ягід суниці у світі є США, Італія, Японія, Мексика, Польща, Франція.

Урожайність культури може становити 80–100 ц/га, зокрема, під час вирощування за інтенсивною технологією у відкритому грунті — до 500–750 ц/га, рівень рентабельності при цьому становить до 150–300%.

Сучасна суниця садова (Fragaria ananassa) — це продукт перезапилення двох сортів суниці: чилійської (F. chiloensis), батьківщиною якої Південна Америка, та віргінської (F. virginiana), яка була посаджена поруч із нею. Гібрид, що утворився, виявився життєздатним і почав приносити великі соковиті плоди. Тому за специфічний смак і аромат, а також за форму самого плода, що нагадував ананас, він отримав назву Fragaria ananassa, який став родоначальником різноманітних сортів цієї культури.

Біологічні

особливості суниці

Суниця — це багаторічна трав’яниста рослина, надземна частина якої складається зі стебла, листя, сланких пагонів (вус), ягід. Підземна коренева частина складається із коренів та кореневищ. Кущ суниці не має центрального стебла. Нові прирости утворюються з бічних пазушних бруньок верхньої частини стебел, які є вкороченими пагонами-ріжками. Сформовані стебла-ріжки, своєю чергою, також розгалужуються, утворюючи кущ. На кожному ріжку наприкінці вегетації формується верхівкова генеративна брунька. Кущ суниці, залежно від сорту й умов вирощування, формує 6–25 ріжків і більше.

Підземна частина у суниці — це коротке і розгалужене кореневище, що є підземним стеблом, і мичкуваті корені. На кореневищі розміщуються сплячі бруньки, що утворюються у пазухах листків стебла. З них виростають нові надземні органи, а в їх основі утворюється нова коренева система з більш поверхневим розміщенням. Коренева система розгалужена і мичкувата. Розміщується вона в основному на глибині до 30 см, але окремі корені можуть проникати у глиб до 100–120 см. Ростуть корені упродовж усього вегетаційного періоду. Особливо інтенсивно вони ростуть навесні, а влітку та восени їхній ріст дещо уповільнений.

З нижніх бруньок стебла відростають сланкі пагони. Їх ріст починається ще під час цвітіння суниці. Масове утворення вусів припадає на другу половину вегетації. Кожен сланкий пагін має колінця. На парних колінцях (2, 4, 6 і т. д.) утворюються молоді рослини, які вкорінюються. Залежно від сорту, погодних умов, поживного режиму та зволоженості грунту одна маточна рослина може утворювати до 15–20 вусів і більше, на яких може укорінитися 60–80 розеток. Плід суниці — несправжній, представлений у формі розрослого квітколожа, на поверхні якого розміщуються справжні плоди — сім’янки, що вдавлені у м’якоть.

Сорти суниці

Усі сучасні комерційні сорти суниці мають гермафродитні (двостатеві) квітки, які містять тичинки і маточки. Відносна кількість маточок визначає потенційну величину плоду і залежить від сорту.

За строками достигання плодів сорти ділять на ранньостиглі (для прикладу, Хоней, Крістін, Вайбрант, Алба, Азія, Клері, Делі, Антеа тощо), середньостиглі (Мармолада, Елсанта, Ароза, Соната, Симфонія та інші) і пізньостиглі (Галя ЧІВ, Флоренс, Ямаска, Роксана, Талісман тощо), а також ремонтантні (Остара, Селва, Еверест, Моллінг Перл, Іщя, Ліноса, Фламенко). Останні сорти в основному використовуються з метою отримання ягоди для споживання у свіжому вигляді після закінчення сезону. Закладання плодових бруньок таких сортів не залежить від тривалості світлового дня, і тому плодоношення триває з кінця травня практично до заморозків.

Ягоди цієї культури завдяки своїм смаковим і поживним якостям та вмісту різних органічних кислот і вітамінів є незамінними у дієтичному і лікувальному харчуванні людини. Тому під час їх вирощування рекомендовано застосовувати переважно екологічно безпечні, а також в основному агротехнічні заходи, спрямовані на створення найсприятливіших умов для росту, плодоношення, нагромадження корисних речовин і підвищення смакових якостей, а також ті, які спрямовані на попередження масових спалахів розвитку шкідників і хвороб. Інтенсивне застосування хімічних засобів захисту рослин не рекомендується. Як виняток на маточних плантаціях для одержання здорового садивного матеріалу допускається застосування хімічних препаратів у необхідних обсягах.

Підбір ділянки та

підготовка ґрунту

Технології вирощування суниці можуть бути різними. Але першочерговими завданнями технологічного процесу вирощування високих урожаїв якісних ягід є обов’язковим дотримання організаційно-господарських заходів. До них належить підготовка поля (не винятком є й підготовка присадибних ділянок), використання добре розвиненої розсади і створення найбільш сприятливих умов для вирощування культури. Наприклад, найчастіше у промисловому ягідництві Лісостепу використовувалася рядкова культура суниці. Під час вирощування суниці за цією технологією необхідно перш за все враховувати, що вона — вологолюбна культура.

Під час підготовки поля (ділянки) для вирощування суниці необхідно враховувати, що площі для посадки повинні відповідати певним вимогам. Передусім наявність ефективного природного дренажу, що передбачає висадку культури на площах із відповідним механічним складом грунту, низьким рівнем залягання ґрунтових вод, відсутністю можливого підтоплення. По-друге, наявність захисту поля у зимовий період від холодних вітрів, з метою уникнення вимерзання насаджень. Також поле повинно мати відповідну експозицію схилу, зокрема, на схилах південної та південно-західної експозиції навесні грунт прогріватиметься швидше, що буде сприятливим для проведення завчасно ранньовесняних польових робіт. На площах, що відводяться під насадження суниці садової, не повинно бути застоювання холодного повітря.

Для вирощування культури підходять поля (ділянки) з невеликим нахилом до 2–3 градусів. Якщо суниця вирощується на рівних місцях, необхідно запобігати утворенню блюдець, у яких може довго застоюватися вода. Недоцільно відводити під насадження ділянки, які можуть затоплюватися навесні чи під час злив, круті схили, що будуть сильно пересихати влітку, а також місця, де буде застоюватися холодне повітря, що може призвести до пошкодження рослин весняними заморозками. Необхідно враховувати, що культура впродовж вирощування потребує захисту від сильних вітрів. Разом з тим, з метою кращого забезпечення вологою під час вегетації та нагромадження вологи в грунті, доцільно відводити такі ділянки, на яких довше зберігатиметься сніговий покрив взимку, а навесні сніг буде танути повільніше й рівномірніше. Дотримання вищевказаних вимог створюватиме умов, за яких рослини менше пошкоджуватимуться суховійними вітрами, а квітки краще запилюватимуться комахами.

Глибина залягання грунтових вод на полях, що відводяться під вирощування суниці, повинна бути не менше 60–80 см від поверхні грунту.

Рекомендовано під час вибору ділянок для вирощування суниці провести агрохімічний аналіз ґрунту. З цією метою з глибини залягання кореневої системи 30 см відбирають зразок грунту. За умов, якщо поле типове з рівномірним рельєфом та однорідним грунтовим покривом, достатньо сформувати один середній зразок із площі до 5 га. Якщо ж поле має суттєві варіації — необхідно розбити її на декілька дрібніших ділянок і окремо відбирати середні зразки з кожної з ділянки. Результати аналізу грунту даватимуть можливість визначити необхідність внесення основного підживлення, а також окремих мінеральних добрив.

Полив суниці

обов’язковий

Як зазначалося вище, суниця садова належить до вологолюбних культур, її листя містить 68–72% води, ягоди — 80–90%. Коренева система, що знаходиться близько біля поверхні, чуттєва до найменших змін вологості навколишнього середовища. Високого й сталого врожаю суниці можливо досягти лише за умови рівномірного забезпечення грунту вологою на глибині розміщення основної маси кореневої системи до 40 см. Посухостійкість суниці дуже низька. Нестача повітряної й ґрунтової вологи під час цвітіння негативно впливає на зав’язування ягід, під час росту плодів — на їх розмір і врожайність, а у другій половині вегетації — на закладання квіткових бруньок. Тому суницю рекомендовано поливати, не допускаючи зниження вологості грунту не тільки до критичної, а й до задовільної. Навіть під час випадання опадів суницю необхідно поливати на таких етапах органогенезу, як цвітіння, формування врожаю, збирання ягід і диференціація бруньок.

Витрата води на полив залежить від етапу органогенезу суниці і погодних умов. Потреба щодо забезпечення вологою спочатку розвитку культури збільшується, досягає максимуму під час збору ягід, а потім знижується під кінець вегетації. Зрошення на час весняного відростання квітконосів і етапі масового цвітіння сприятиме збільшенню квіток і ягід. Тому під час весняного росту суниці вологість грунту необхідно підтримувати на рівні 70% НВ, під час цвітіння — 75% НВ. Оптимальне зволоження на етапі достигання ягід визначатиме їх величину і врожайність. На час збору ягід необхідно підтримувати вологість 80% НВ. Низька вологість грунту після збирання ягід затримуватиме відростання ріжків і нової генерації листя, рослини будуть ослаблюватися й погано плодоноситимуть у наступному році. Однак за умов підвищеної вологості після збору ягід затягуватиметься диференціація квіткових бруньок. Тому оптимальна вологість грунту на цьому етапі повинна бути на рівні 60% НВ.

Необхідно відмітити, що не тільки ґрунтова посуха згубно діє на врожай суниці, негативно позначається й атмосферна посуха. Якщо температура повітря буде у межах 28–30ºС, крім основних поливів, потрібно проводити й додаткові поливи.

Для поливу суниці використовують різні способи, але оптимальними є дощування і краплинне зрошення. Дощування покращуватиме мікроклімат приземного шару повітря, що сприятливо впливатиме на формування більш високого і стабільного урожаю суниці.

Завдяки краплинному зрошенню орний шар грунту постійно підтримуватиметься у вологому стані на рівні капілярної вологоємності, але за таких умов міжряддя залишатимуться сухими, що сприятиме зменшенню появи бур’янів. Перевагами краплинного зрошення є економія води, тобто її випаровування з вільної поверхні будуть мінімальними, а також відсутність грунтової кірки і збереження структури грунту тощо.

Воду, яку використовують для поливу, рекомендовано обов’язково фільтрувати. Допускається одночасно з поливом суниці вносити мінеральні добрива (водорозчинні), за необхідності, засоби захисту рослин. Останні вносять через систему краплинного зрошення використовуючи дозатор (наприклад, Дозатрон) чи інжектор типу Вентурі. Розчин мінерального добрива необхідно готувати в окремій ємності. Принцип підживлення полягає у тому, що спочатку проводять полив чистою водою впродовж 15–20 хвилин для початкового зволоження грунту, потім у систему поливу додають розчин добрив, регулюючи швидкість його всмоктування так, щоб час подачі розчину становив щонайменше 20–30 хв. Після цього впродовж 10–15 хв. чистою здійснюють полив з одночасним промиванням системи поливу.

Суниця найкраще росте за нейтрального рН грунту. Оптимальним показником рН грунту для культури є показник у межах 5,5–6,5.

Суниця садова потребує

внесення мінеральних добрив

Насадження культури потребують достатньої кількості азоту у перший рік. Для забезпечення найкраще використовувати кальцієву селітру. Це мінеральне добриво містить азот у формі, яка легко засвоюється рослинами і має низький сольовий індекс, що особливо важливо для приживання тільки висаджених саджанців. У подальшому рекомендовано використовувати аміачну селітру або карбамід.

Під час основного підживлення перед посадкою вносити мінеральні азотні добрива недоцільно (мінеральна форма азоту швидко вимиватиметься з грунту). Винятком може бути внесення аміачної води роком раніше для зниження чисельності ґрунтових шкідників. Основна частина азоту аміачної води фіксуватиметься ґрунтовим поглинаючим комплексом, а потім поступово вивільнятиметься і буде доступною для рослин. Доцільно внести азотні добрива під посів сидерату як попередника, це сприятиме формуванню більшої вегетативної маси.

Перед висаджуванням рослин або через 2–3 тижні після посадки культуру необхідно підживити внесенням 40–50 кг/га д. р. азоту. Наступне підживлення азотом доцільно провести у середині серпня, використовуючи норму витрати 25–30 кг/га д. р. (для закладання та диференціації плодових бруньок). Не варто вносити азотні добрива восени, тому що надмірний вегетативний ріст буде знижувати морозостійкість рослин.

Забезпечення рослин азотом сприятиме більш повній реалізації потенціалу сорту, проте може знижувати транспортабельність ягід. Через це у рік плодоношення весняне внесення азотних добрив рекомендовано обмежувати. Крім того, посилений ріст вегетативної маси і загущення насаджень підвищуватиме ураженість культури сірою гниллю і понижуватиме якість продукції. На родючих грунтах із високим вмістом мінерального азоту не рекомендовано вносити азотні добрива взагалі, на менш родючих грунтах вносять 30–40 кг/га д. р. по мерзлоталому грунту.

Якщо для мульчування міжрядь використовувалася солома, після її фрезерування необхідно внести 100–150 кг/га д. р. азоту (під час розкладання соломи бактерії конкуруватимуть за доступний азот у грунті, і рослини відчуватимуть суттєвий його дефіцит).

Для визначення необхідних норм азотних добрив рекомендовано керуватися результатами агрохімічного аналізу грунту, а також враховувати механічний склад грунту, попередника, дію органічних добрив, які вносилися чи не вносилися роком раніше тощо.

Необхідним для росту і розвитку кореневої системи суниці садової є фосфор, який доцільно внести відразу ж після посадки культури. Відмічаємо, що недорозвинена коренева система молодої рослини буде слабо засвоювати достатню кількість фосфору з грунту.

Амофос (моноамонійфосфат) містить амонійну форму азоту (12%) та водорозчинну форму фосфору, що доступна для рослин відразу після внесення. Тому амофос доцільно вносити перед висаджуванням саджанців і використовувати для підживлення (фертигації).

Калій вносять під час основного підживлення або перед садінням культури з розрахунку відповідно до результатів ґрунтового аналізу приблизно 80–140 кг/га д. р. На плодоносних плантаціях щорічно необхідно вносити 80–120 кг/га д. р., у другій половині вегетації за допомогою прикореневого підживлення (одночасно з фосфорними добривами).

У разі підвищеної кислотності ґрунту необхідно проводити його вапнування за рік-два до посадки або після оранки. Середня норма вапнування становить 1,5–2 т/га СаО.

Підготовка поля, крім внесення органічних і мінеральних дoбрив, також включає заходи з обмеження шкідливості бур’янів, оранку, вирівнювання та розпушування верхнього шару грунту. Після того, як на ділянці будуть знищені бур’яни, за оптимальних умов вирощування необхідно внести під оранку органічне добриво (50–60 т/га) одночасно з мінеральними (150–200 кг/га Р₂О₅ і 200–250 кг/га К₂О). Підготовлена у такий спосіб ділянка не потребуватиме застосування добрив протягом усього часу її експлуатації (2–3 роки).

Попередники для суниці,

сівозміна та підготовка грунту

Кращими попередниками для суниці є зернові та зернобобові культури. Пасльонові культури (картопля, томати) і технічні, що виснажують грунт (особливо соняшник), не рекомендовано використовувати як попередники.

Для Лісостепу України кращими є такі сівозміни: 1-чорний пар; 2–4 — суниця; 5 — зернові з підсівом люцерни: 6–7 — люцерна, або 1 — озимі чи ярі зернові; 2 — чорний пар; 3–5 — суниці; 6 — кукурудза на силос або зелений корм.

Висаджувати суницю садову найбільш доречно на ділянки, які перед цим один сезон знаходилися під чорним або сидеральним паром. Навесні, після відростання багаторічних бур’янів до висоти 10–15 см, необхідно застосувати гербіцид суцільної дії (наприклад, Раундап), через три тижні поле треба обробити культиватором (або дисковими боронами).

Одночасно доцільно внести меліорант для розкислення грунту і забезпечити внесення основного підживлення (фосфор і калій). Наприкінці травня у разі необхідності вносять аміачну воду або грунтовий інсектицид.

Внесення органічних добрив сприяє росту і розвитку суниці. Особливо за низького рівня вмісту гумусу доцільно забезпечити внесення 50–60 т/га гною або 10–12 т/га курячого посліду до висаджування культури роком раніше.

У разі відсутності можливості внесення органічних добрив рекомендовано після проведення заходів з контролю грунтових шкідників висіяти сидеральну культуру (наприклад, гірчицю білу), яку потім скошують, дискують і приорюють. Гірчицю білу підживлюють 1–2 рази азотними добривами з нормою 30–40 кг/га д. р., для формування максимальної кількості зеленої маси (25–30 т/ га). На важких і погано дренованих грунтах необхідно провести грунтопоглиблення чизелем на глибину 40–50 см.

Грунт під вирощування суниці треба готувати відразу після збирання врожаю попередника. На незасмічених полях можливо обмежитися одним лущенням на глибину 6–8 см. На забур’янених кореневищними бур’янами рекомендовано провести дворазове лущення важкими дисковими боронами БДТ-З, БДТ-7 або лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15 на глибину 10–12 см. На полях, що забур’янені багаторічними коренепаростковими бур’янами, перший раз лущити поле необхідно дисковими лущильниками на глибину 6–8 см, другий — лемішними ППЛ-10–25, на глибину 12–14 см у разі появи розеток бур’янів. Якщо проростання бур’янів буде продовжуватися, доцільно їх контролювати за допомогою проведення плоскорізного обробітку грунту. Оранку здійснюють плугами з передплужником ПЛН-5–35, ПЛН-6–35 на глибину 27–30 см.

Для максимального обмеження чисельності осоту перед лемішним лущенням ділянку, що засмічена цим бур’яном на етапі розвитку розетка, рекомендовано обприскати розчином гербіциду 2,4-Д, 344 г/л у поєднанні з дикамбою, 120 г/л з нормою витрати 1,5–2,0 л/га. Для контролю багаторічних злакових вегетуючих бур’янів доцільно внести препарати на основі гліфосату з нормою витрати 3–6 л/га.

Вибрані ділянки під вирощування суниці садової необхідно в обов’язковому порядку обстежувати на наявність ґрунтових шкідників (личинок травневого хруща і дротяників). У разі виявлення личинок травневого хруща рекомендовано внести грунтовий інсектицид або аміачну воду з розрахунку 1500–2000 л/га (у перерахунку на 20%-ну аміачну воду) на глибину до 20 см за допомогою ПОУ або культиватора, спеціально обладнаного для внесення аміачної води.

Внесення аміачної води доцільно проводити у травні-на початку червня, коли личинки хрущів знаходяться у верхньому, ще вологому шарі грунту (пізніше грунт пересихатиме, і шкідники переміщатимуться на більшу глибину, чим буде порушено ефективність заходу). За умов дотримання усіх вимог під час проведення цього агротехнічного заходу буде зменшено кількість ґрунтових шкідників на 85–90%.

Перед садінням розсади необхідно провести культивацію на глибину 6–8 см з одночасним боронуванням і вирівнюванням поверхні ґрунту планувальником.

Під вирощування маточних насаджень суниці варто відводити кращі ділянки, ґрунти на яких повинні бути окультуреними та незасміченими кореневищними і коренепаростковими бур’янами, без наявності ґрунтових шкідників. Поле маточної сівозміни повинно бути розміщене на відстані 1,5–2 км від звичайних товарних плантацій суниці садової. Маточні насадження культури у сівозміні доцільно використовувати впродовж 1–2 років. Маточна сівозміна повинна передбачати культури, які стійкі до ураження нематодами, кореневими гнилями, вертицильозним в’яненням, зокрема злакові трави, зернові, кормові та просапні, крім картоплі, томатів, огірків, капусти, цибулі, ревеню, бобів, гороху, квасолі, конюшини, люцерни, соняшнику, гречки. На попереднє місце у сівозміні суниці можливо повертати не раніше як через 3 роки, а тому у сівозміні повинно бути не менш 4–5 полів на достатньо окультурених ґрунтах і 6–8 полів на інших; орієнтовне чергування культур: 1 — чорний пар; 2 — суниці; 3 — культури на зелений корм; 4 — зернові ярі; 5 — зернові озимі; або: 1 — чорний пар; 2 — суниці; 3 — суниці; 4 — просапні; 5 — ярі зернові; 6 — озимі зернові; 7 — сидеральний пар.

Під сівозміну необхідно обирати поля, які мають рівну поверхню або з пологими схилами, нахил яких до 3–5°, не заражені нематодами. На паровому полі перед оранку допускається внесення 40–100 т/га гною або компосту, враховуючи родючість ґрунту і рівень забезпечення його фосфором і калієм. Ефективним заходом буде внесення мінеральних добрив після збирання зернових, що передує чорному пару.

Фумігувати ґрунт доцільно у серпні-вересні, після чого його необхідно герметизувати за допомогою коткування і поливу. На полях, де вносили органічне добриво і здійснювали вапнування, а також за вмісту в ґрунті більше 30% глини і понад 5% органічної речовини, фумігація не забезпечить необхідного ефекту. Дерново-підзолисті ґрунти орати необхідно на глибину 20–22 см, глибокогумусні — 27–30 см. Чорний пар готувати необхідно після збирання врожаю попередника, застосовуючи лущення стерні, оранку та глибину 6–7 см, разову культивацію із боронуванням. Безпосередньо перед висаджуванням розсади здійснюють культивацію з одночасним боронуванням, а легкі ґрунти, крім того, коткують для забезпечення нормальної глибини садіння.

Висаджування саджанців

Висаджування рослин суниці здійснюють восени або навесні. Осінньому садінню доцільно проводити у регіонах із достатньою кількістю опадів у цей період та м’якими і сніжними зимами.

Для насаджень суниць придатні різні типи ґрунтів, але встановлено, що найвищу продуктивність забезпечують добре аеровані, багаті на органічну речовину супіщані грунти. Вапнякові, засолені, заболочені, ґлейові та важкі ґрунти під насадження суниць непридатні.

Під час весняного висаджування необхідно провести боронування для закриття вологи і вирівнювання поверхні ділянки, а також у разі необхідності вности ґрунтовий гербіцид. За декілька днів до висаджування розсади рекомендовано провести культивацію на глибину 14–16 см культиватором для суцільного обробітку грунту у два сліди, роторним культиватором або комбінованим агрегатом для обробітку грунту. У разі необхідності поле доцільно обробити кільчасто-шпоровими котками для вирівнювання поверхні й ущільненні верхнього шару грунту.

Саджанці до висаджування рекомендовано зберігати у прохолодному місці та регулярно зволожувати. Для закладання репродукційних маточників суниць необхідно використовувати елітну чистосортну стандартну розсаду. До садіння розсаду готувати необхідно у затіненому місці, під час підготовки варто видалити зайві листки, залишаючи не більше двох на рослині, вкоротити кореневу систему до 8–10 см, для відновлення тургору помістити у воду.

У разі висаджування фріго саджанців, їх необхідно розморозити за добу до висаджування. Для цього поліетиленові мішки з розсадою, не витягуючи саджанці з мішка, розміщують у затінку для поступового відмерзання.

Висаджування розсади проводиться вручну у заздалегідь нарізані рядки або машиною для висаджування розсади.

Саджанці допускається висаджувати однорядним способом, ширина міжрядь у цьому випадку повинна становити 0,9–1,0 м. Відстані між рослинами у рядку дотримуються залежно від сорту культури. Зазвичай відстань коливається від 20–25 см для не надто рослих сортів, і 25–30 см для надміру рослих.

Дворядну схему посадки необхідно застосовувати під час висаджування рослин на гребенях, що вкриваються плівкою для мульчування. Під плівкою доцільно розмістити дві стрічки крапельного зрошення.

Гребені повинні мати ширину 80 см, їх основа має становити 60 см у верхній частині, а висота може сягати від 15–20 до 30–40 см. Відстань між центрами гребенів повинна відповідати колісній базі трактора або іншої сільськогосподарської техніки, що використовуватиметься для догляду за плантацією. Як правило, ця відстань може становити 1,40–1,50 м. На гребені рекомендовано розміщувати два рядки рослин із відстанню 0,35–0,40 м між рядками, висаджувати доцільно у шахматному порядку з дотриманням відстані 0,25–0,35 см між окремими рослинами.

Використання чорної плівки для мульчування надасть ряд переваг, зокрема плівка, забезпечуватиме збереження вологи, усуне конкуренцію з боку бур’янів, рослини будуть краще рости і розвиватися, а внаслідок швидкого прогрівання грунту швидше починатимуть плодоносити (встановлено, що ягоди за таких умов дозрівали на тиждень раніше). Крім того, на важких грунтах вирощування культури на гребенях значно покращувало водно-повітряний баланс, що сприятливо впливало на розвиток кореневої системи рослин.

Разом з тим, необхідно враховувати й недоліки, які можуть бути під час вирощування культури на гребенях. Наприклад, відмічалося зниження зимостійкості плантації, гребені, вкриті плівкою, швидше промерзали, і на них погано затримувався сніг, навесні рослини зацвітали раніше, і відповідно збільшувався ризик пошкодження цвіту весняними заморозками.

Також на плівці саджанці висаджуються із розрахунку на кінцеву густоту, тому розсаду необхідно використовувати найвищої якості, яка не повинна бути уражена збудниками хвороб кореневої системи, передусім Verticillium і Phytophtora. Під час вибору вирощування культури у такий спосіб вуса рослин необхідно регулярно видаляти, у разі загибелі рослину замінити іншою не буде можливості. Під час висаджування необхідно враховувати те, що з часом відбудеться осідання грунту, тому необхідно дотримуватися оптимальної глибини посадки рослин.

Під час висаджування рослин довге коріння необхідно вкоротити, а корені розмістити у грунті вертикально, забезпечуючи контакт кореневої системи з грунтом. При необхідності розсаду замочують у воді на декілька годин, а також допускається замочування кореневої системи рослин у розчині фунгіциду або інсектициду, додавши до розчину глини, для забезпечення утримання тривалий час препарату у прикореневій зоні.

Після висаджування рослини рекомендовано полити. Не маючи листової поверхні, фріго-розсада краще приживатиметься, ніж свіжовикопані саджанці суниці садової. Рослини, що зберігалися за понижених температур, мобілізують свою життєдіяльність досить швидко, через декілька днів після висаджування з’являться перші листки. Перше підживлення необхідно забезпечити через 8–12 днів, коли довжина молодих корінчиків сягатиме 8–10 мм.

Садова суниця: фото, опис сортів, посадка, догляд і технологія вирощування на присадибній ділянці

Вирощування суниці садової – заняття не для ледачих. Але від того, наскільки якісним буде догляд, і з якою часткою відповідальності ви підійдете до цієї роботи, настільки рясним і якісним буде ваш урожай. Найбільш високе плодоношення відзначається на другий-третій рік життя плантації. Потім рослини старіють, у них зменшується кількість ріжків з квітковими бруньками, врожайність падає, і приходить час замінювати кущі на нові.

Перед тим як садити садову суницю, важливо вибрати «правильний» сорт, що підходить для вашої місцевості і для типу грунтів на вашій ділянці. Про кращих формах цих ягід, рекомендованих для російських умов, і про правильній агротехніці обробітку докладно розповідається в даній статті.

Біологічні особливості суниці садової

Суниця – це багаторічна трав’яниста рослина.

Стебло у неї висотою 10-15 см. З віком він розгалужується і утворює бічні прирости – ріжки. Щорічний приріст 0,5-2 см. Кожен ріжок має розетку листя і при сприятливих умовах на ньому формується квіткова брунька.

Коренева система суниці складається з кореневища і численних придаткових коренів. Кореневище є видозміненим підземним стеблом, в якому відкладаються запасні поживні речовини.

Щорічно в верхній частині кореневища біля основи ріжків відростають додаткові корені, а старе кореневище знизу відмирає, таким чином, активна частина коренів з віком переміщається ближче до поверхні грунту, де вона сильніше страждає від нестачі вологи і підмерзання.

При описі садової суниці варто відзначити, що відмирання кореневої системи рослини починається з 2-3-го року після посадки і є основною причиною зниження врожайності плантації старше трьох років.

Коренева система одно-трирічних рослин має багато всмоктуючих і проводять коренів. Тому рослини суниці в цьому віці більш посухостійкі і більше зимостійкі, ніж чотирьох-п’ятирічні.

Одна з біологічних особливостей суниці – двухперіодне зростання листя. У квітні – травні починають відростати нові листя, а старі, з якими суниця зимувала, відмирають. Перша хвиля зростання листя триває до початку утворення зав’язі. Після плодоношення починається друга хвиля зростання листя. Листя, що утворюються в другу хвилю зростання, синтезують запасні поживні речовини, які відкладаються в ріжках. Листя суниці також є запасаються органом. Важливо, щоб суниця пішла в зиму з хорошим листовим апаратом. Під сніговим покривом листя залишаються зеленими.

Квіткові бруньки у суниці закладаються в липні-серпні, а навесні наступного року утворюються квітконоси з суцвіттями. Це визначає високу скороплодность суниці – вона починає плодоносити на наступний рік після висадки і навіть в рік посадки.

Одна з особливостей ремонтантної суниці – закладка квіткових бруньок починаючи з весни. Тому цвітіння і плодоношення у них відбувається безперервно протягом усього літа до настання холодів. У цієї групи сортів вусів зазвичай мало.

Є дрібноплідні ремонтантні сорти, що не утворюють вусів. Розмножують такі сорти тільки насінням.

Квітки більшості сортів суниці – двостатеві. Але деякі сорти мають тільки жіночі квітки (Комсомолка, Рясна і ін.). Такі сорти потребують сортах-запильниках.

Органами розмноження суниці є однорічні пагони – вуса. На вусах утворюються розетки листя і зародкові корінці, які, вкоренилася в грунті, дають початок новим рослинам. Вуса з’являються після закінчення цвітіння, а ростуть інтенсивно після збирання врожаю і до початку осінніх холодів.

Далі ви зможете ознайомитися з фото і описом сортів суниці садової, виведених російськими селекціонерами.

Характеристика найкращих сортів суниці для Підмосков’я і середньої смуги

Комета. Виведений Кольцовой Е. В. Кущі середньорослі, густообліственниє, порівняно зимостійкі. У суворі зими кущі підмерзають досить слабо. Листя зелені, блискучі, з глибокими широкими виїмками, «мереживні». Квітконоси на рівні і нижче листя, по 5-18 шт. в кущі. Суцвіття багатоквіткове. Квітки. Ягоди середньої величини: середня маса -7,5 г. Форма правильна, тупоконическая, з шийкою. При описі цього сорту суниці садової варто відзначити яскраво-червону, блискучу забарвлення її ягід. Вони сухі, добре переносять перевезення. Смак приємний, кисло-солодкий. Дозрівання раннє: 25 травня – 8 червня. Борошнистою росою уражується слабо, суничним кліщем – у стані середнього ступеню.

Вимпел. Це один з кращих сортів суниці садової для Підмосков’я, виведений Трифонової П. С. Кущі високі, добреоблиствені, порівняно зимостійкі. Листя великі, зелені. Квітконоси високі, на рівні і нижче листя, по 3-5 шт. в кущі. Суцвіття багатоквіткове, розлога. Квітки. Ягоди великі: середня маса -8,8 г. Форма подовжено-конічна, декілька плеската з боків. Забарвлення червона, з зеленуватим, недостиглі кінчиком. Смак приємний, кисло-солодкий. Дозрівання середньоранніх: 29 травня – 15 червня. Борошнистою росою і суничним кліщем уражається в середній мірі.

Фестивальна. Виведений в ВНІІР ім. Н. І. Вавилова Катинській Ю. К; Кущі високі, компактні, підмерзають і страждають від посухи кілька сильніше, ніж Комета, Вимпел. Листя середні, зелені, з сизим відтінком. Квітконоси тонкі, на рівні з листям. Суцвіття малоцветковое. Основна характеристика цієї садової суниці – її крупноплодность. Середня маса ягід -7,2 м Перші ягоди овально-конічні, наступні довгасті. Забарвлення яскраво-червона, блискуча. Смак задовільний, кислувато-солодкий. Дозрівання середнє: 3 червня – 18 червня. Борошнистою росою і суничним кліщем уражається сильно.

Вогник. Виведений Кольцовой Е. В. Кущі середньорослі, компактні, порівняно зимостійкі. Листя темно-зелені, тьмяні. Вуса червонуваті. Квітконосів в кущі багато, вони на рівні і нижче листя. Суцвіття компактне, багатоквіткове, щодо парасолькового типу. Тому ягоди достигають дружно, їх можна зібрати в три прийоми. Смак десертний, кисло-солодкий, з ароматом. Ягоди цього одного з кращих сортів суниці садової, рекомендованого для середньої смуги Росії, сухі, добре переносять перевезення. Дозрівання дружне, середньопізні: 5 червня – 20 червня. Слабо уражується суничним кліщем і борошнистою росою.

Зенга Зенгана. Виведений в ФРН. Кущі високі, густообліственниє, компактні, недостатньо засухостойкіе і зимостійкі. У суворі зими кущі сильно підмерзають, але при сприятливих літніх умовах добре відновлюються. Листя щільні, темно-зелені, блискучі. Квітконоси пружні, на рівні і нижче листя. Суцвіття багатоквіткове. Квітки дрібні. Ягоди великі. Форма округло-конічна, ниркоподібна, часто незграбна. Забарвлення коричнево-червона, блискуча. Сім’янки занурені в м’якоть темно-вишневого кольору. Ягоди красиві, товарність висока. Смак приємний, кисло-солодкий. Дозрівання пізніше. Борошнистою росою і суничним кліщем уражається в середній мірі. У сирі роки страждає від сірої гнилі.

Алий парус. Цей один з найкращих сортів суниці садової виведений Кольцовой Е. В. Кущі високі, компактні, зимостійкі. У суворі зими підмерзають слабо, менше інших сортів. Листя великі, темно-зелені, опущені, тьмяні. Квітконоси товсті, вище листя. Суцвіття багатоквіткове, утворює до 28 квітконосів в кущі, а в суцвітті до 23 квіток. Ягоди великі. Форма тупоконическая. Забарвлення світло-червона. М’якоть щільна, рожева, приємного кисло-солодкого смаку з полуничним ароматом. Слабо уражується борошнистою росою і суничним кліщем.

Фея. Виведений Кольцовой Е. В. Кущі середньорослі, слабораскідістий, порівняно зимостійкі. Листя великі, щільні, зелені. Квітконоси товсті, на рівні і нижче листя. Суцвіття багатоквіткове. Квітки великі. Основна характеристика цієї суниці – її крупноплодность. Середня маса ягід-13,4 г. Забарвлення темно-червона, блискуча. Смак приємний, кисло-солодкий. Транспортабельність ягід недостатня. Дозрівання середнє. Порівняно стійкий до хвороб і шкідників.

Ілюна. Цей один з кращих сортів суниці садової виведений Кольцовой Е. В. Раніше називалася Куйбишевської. Кущі середньорослі, компактні, зимостійкі і посухостійкі. Листя темно-зелені, щільні. Ягоди великі: середня маса -13 м Транспортабельность хороша. Дозрівання пізніше. Порівняно стійкий до борошнистої роси, сірої гнилі, суничного кліща.

Тут ви можете подивитися фото сортів суниці, опис яких наведено вище:

Нижче описано, як правильно садити суницю садову, і як за нею доглядати.

Агротехніка вирощування та догляду за садової суницею (з відео)

Для простоти догляду при вирощуванні суниці садової важливо правильно вибрати ділянку. Під суницю слід вибирати рівні або з незначним ухилом (1-2 °) ділянки, з достатнім повітряним дренажем. На крутих схилах взимку з посадок здувається сніг, влітку сильно висушується грунт, а проведення поливу ускладнюється. Необхідно уникати низини і западини, так як навесні в них застоюється вода, туди стікає холодне повітря, що збільшує небезпеку пошкодження квіток весняними заморозками.

Якщо дотримуватися правильну агротехніку вирощування суниці садової, вона може рости на різних типах ґрунту, але найбільш підходящими для неї є вилужені чорноземи суглинистого або легкосуглинистого механічного складу.

Грунт обов’язково повинна бути водо- і повітропроникною, неперезволожених. Рівень грунтових вод не повинен бути вище 1 м. Садові ділянки часто розташовуються на незручних землях. Якщо садовий ділянка розташована в низині, де застоюється тала вода, слід організувати її відтік – прорити по межах ділянки водовідвідні канавки. Суниця сильно страждає від вимокання при наявності застійної води.

Суниця – рослина лісових галявин. Одна з особливостей вирощування суниці – хороший захист від вітрів. Під захистом лісу, садозахисних смуг, а також при наявності на садовій ділянці інших плодових культур створюються сприятливі умови мікроклімату для розвитку суниці: знижується сила вітру і інтенсивність суховіїв, підвищується вологість повітря, а в зимовий період забезпечується затримання і накопичення снігу. Якщо грунт покрита шаром снігу товщиною 40-50 см, суниця може переносити температуру -35 . -40 °, а при відсутності снігу гине при – 15 . -18 °.

Під суницю на ділянці відводять найбільш освітлене місце. При сильному затіненні іншими культурами суниця дає низькі врожаї, і ягоди уражуються сірою гниллю. Ділянка повинна знаходитися поблизу джерела зрошення. Розміщення суниці на ділянці необхідно чергувати з посадками овочів і квітів з таким розрахунком, щоб суниця поверталася на колишнє місце не раніше, ніж через 3 роки. У цьому випадку не відбувається перевтоми ґрунту.

Агротехніка вирощування суниці садової обов’язково включає передпосадкової підготовку грунту. Суниця висуває підвищені вимоги до харчування і тому є культурою дуже чуйною на добрива, особливо органічні. Для неї важлива глибока предпосадочная обробка грунту і хороша заправка її добривами. Грунт перекопують на глибину 25 – 30 см. Одночасно закладають в грунт органічні та мінеральні добрива з расчета- на 1 м2: 5-10 кг перегною, або 12-15 кг гною, або 15 – 20 кг торфокомпосту; 40-60 г суперфосфату, 20-40 г калійних добрив, переважно що не містять хлору (K2S04). Цього запасу поживних речовин зазвичай вистачає на 2-3 роки.

При нестачі гною економічніше вносити органічні добрива не по всій площі ділянки, а в траншеї за місцем майбутніх рядів суниці. Перед тим як садити садову суницю, траншеї риють на глибину багнета лопати і закладають в них суміш з органічних і мінеральних добрив . Азотні добрива перед посадкою не вносять. Для поліпшення фізичних властивостей важкого грунту в її верхній шар вносять річковий пісок або іноді торф.

На відео вирощування суниці садової показано, як провести передпосадкової підготовку:

Як правильно садити садову суницю

Суницю зазвичай садять навесні або восени. В умовах Середнього Поволжя кращим строком посадки є кінець серпня – початок вересня. При більш пізній посадці знижується урожай наступного року, з’являється небезпека вимерзання погано укорінених рослин. Навесні суницю садять в кінці квітня – початку травня, як тільки у неї почнуть відростати нові листочки.

Суницю можна висаджувати і влітку, приурочивши посадку її до прохолодної погоди. При достатньому зволоженні розсада протягом 5-6 днів приживається і на наступний рік молоді рослини дають хороший урожай.

Розсада суниці повинна мати мичкуваті коріння довжиною 5 см і 3-4 листочка.

Найбільш поширеним способом посадки є однорядковий рядовий. Культивують суницю при цьому двома способами: кущових з постійним видаленням вусів і загущеннорядовим без видалення вусів в рядах. Відповідно до технології вирощування суниці садової, при кущовий культурі рослини висаджують на відстані 50-60 см між рядами і 15-20 см в ряду. При загущено-рядовому способі обробітку відстань між рядами збільшують до 80-90 см. Садять суницю в борозни глибиною 8-10 см. Такий прийом захищає рослину влітку від суховіїв, а взимку в борознах накопичується сніг. Не можна засипати «сердечка» (нирки стебла), від цієї рослини можуть загнити. При дрібної посадці, після осідання землі, коріння можуть оголитися. При правильному розміщенні рослин коренева шийка повинна бути на рівні поверхні землі.

При догляді за садової суницею після посадки рослини поливають. Відразу ж виробляють мульчування торфом, перегноєм або просто сухою землею. Якщо під час посадки стоїть суха погода, то за 2-3 дня перед цим ділянку добре проливають, так, щоб грунт промочити на глибину 20-25 см. Через 8-10 днів після посадки кожну рослину на ділянці оглядають. Якщо сердечка не видно на поверхні грунту, то рослина підтягують догори однією рукою, а іншою обжимають землю навколо нього. Щоб доглядати за садової суницею правильно, як радять досвідчені садівники, потрібно обов’язково видаляти, що не прижилися рослини і роблять підсадку. Через 20-30 днів після посадки проводять розпушування.

Можливі й інші способи посадки суниці, наприклад по мульчирующей плівці (темної). Посадку проводять наступним чином. Спочатку готують гряди шириною 120 см і нарізають посадочні борозни (два рядки).

Підготовлені гряди покривають плівкою, кінці якої укладають в канавки по краях гряди на глибину 15-20 см і засипають землею. У плівці над борознами через кожні 15-20 см роблять отвори діаметром 7-8 см. У ці отвори садять суницю. Після висадки рослини поливають. Щоб протягом сезону бур’яни не піднімали плівку, її пришпилюють скобами з металевого дроту перетином 6 – 8 см через кожні 50 см уздовж рядів суниці.

Перспективний ще один спосіб розміщення суниці – ущільнений. Він дає можливість вже в першому році після посадки отримати хороший урожай великих ягід. При цьому способі суницю висаджують в півтора рази нижче, ніж зазвичай, а на наступний рік після збору врожаю рослини проріджують, залишаючи відстань в ряду між кущами 15-20 см. Можна в 2 рази скоротити і відстань між рядами суниці, а після першого врожаю кожен другий ряд видалити.

Навесні наступного року плантацію оглядають. Якщо виявлено «випирання» кущів, то коріння рослини щільно обжимають і поглиблюють в грунт.

На фото «Посадка і догляд за суницею» показано, як обробляти цю культуру:

Секрети вирощування суниці садової: як доглядати за рослинами

Щоб доглядати за садової суницею якомога ретельніше, важливе значення має ретельна обробка грунту – підтримка її в пухкому і чистому від бур’янів стані. З настанням плюсових температур суницю звільняють від старих сухих листя (їх згрібають і спалюють), після чого проводять перше розпушування грунту в рядах і міжряддях. За сезон роблять 6-8 розпушування в міжряддях і 3-4 в рядах. Близько рослин розпушують неглибоко на 2-3 см, а в рядах на 6-8 см.

Один із секретів вирощування суниці садової – обов’язкове мульчування. Відразу після першого розпушування плантацію мульчують соломістий гній, дрібної соломою, перегноєм, торф’яної крихтою, тирсою або поліетиленовою плівкою. Товщина мульчирующего шару 6-8 см. При нестачі мульчують матеріалу мульчують землю в рядах шириною 30-40 см, а грунт в міжряддях розпушують. Протягом літа мульчу додають, а восени закладають в грунт. При проведенні мульчування необхідно додатково вносити в грунт азотні добрива, так як розкладають органічну мульчу бактерії споживають багато азоту з грунту, і рослини суниці можуть при цьому відчувати його недолік.

У посушливих умовах Середнього Поволжя хороші результати дає використання в якості мульчують матеріалу темної поліетиленової плівки. Вона сприяє збереженню вологості грунту на оптимальному рівні. Крім того, мульчуюча плівка підвищує температуру ґрунту навесні, пригнічує бур’яни, зменшує ураження ягід сірою гниллю, знижує їх забрудненість.

Одну і ту ж світлонепроникну плівку можна використовувати багаторазово. Замість плівки використовують спеціальну термогідрофобную креппірованную папір. Її використовують один раз. До кінця сезону вона розкладається, не засмічуючи грунт.

За один-два тижні до дозрівання врожаю на ділянках, які не мульчувати плівкою, під кущі суниці підстеляють папір, солом’яну різання і інші матеріали, щоб зріють ягоди не разгрязнялісь і не загнивали.

Підживлення садової суниці: мінеральні та органічні добрива

У перші два роки на добре заправленому ділянці добрива під садову суницю зазвичай не вносять. На другий рік вносять азотні добрива тільки під слабкі кущі або підгодовують всю плантацію при загальному слабкому розвитку рослин. При застосуванні азотних добрив для підживлення суниці необхідно мати на увазі, що суниця (особливо молода) схильна до жирування, тобто рясному розвитку листя на шкоду плодоношення, і її можна легко переудобріть азотом. Тому вносять їх невеликими дозами в два терміни – навесні при першому розпушуванні і після збору ягід. Перед розпушуванням для підгодівлі суниці садової вносять аміачну селітру (10-15 г на 1 м2) або сечовину (8-10 г на 1 м2). У другій термін азот дають у вигляді складних добрив, що містять азот і фосфор (нітроамофос – 20 г на 1 м2, амофос – 40 г на 1 м2) або ж азот, фосфор і калій (аммофоскі -40 г на 1 м, нітрофоска -30 г на 1 м2 і ін.). Під плодоносить суницю 3-річного віку азотні добрива вносять у три строки: на початку відростання листя, після цвітіння
(Від 10 до 20 г на 1 м2) і після збору врожаю і скошування листя. Третю післязбиральної підживлення азотом обов’язково поєднують з одночасним внесенням фосфорно-калійних добрив або вносять його у вигляді складних добрив з розрахунку від 20 до 40 г на 1 м2.

Необхідно відзначити, що в догляді за садової суницею найважливішим є післязбиральний період. Хороший догляд у другій половині літа (застосування підгодівлі, поливів, видалення вусів і ін.) Є основою отримання високого врожаю в наступному році і забезпечення нормальної перезимівлі рослин. У післязбиральний період замість підживлення суниці садової повним мінеральним добривом багато садівників-аматорів проводять двічі з інтервалом в 20-25 днів «одкормку органічними добривами: гноївкою при розведенні її в 4 – 5 разів коров’яком, пташиним послідом (1 л концентрованого настою на відро води ). Одне відро розчину витрачають на 3-4 пог. м. У цьому випадку, поряд з основними елементами живлення, вносяться різні мікроелементи, вкрай необхідні суниці. Така підгодівля садової суниці благотворно позначається на закладці квіткових бруньок і врожайності рослин. При підгодівлі органічними добривами можна додати фосфорні добрива (суперфосфат) по 50-60 г і 1-2 склянки деревної золи (на лужних грунтах не рекомендується) на відро розчину. Сприятливий вплив на врожайність суниці в нашій зоні надають позакореневе підживлення мікроелементами: бором і марганцем. Обприскування розчином марганцевокислого калію (слабо-рожевого кольору) проводять двічі: навесні перед цвітінням і після збору врожаю. Як борних добрив застосовують борну кислоту в концентрації 0,01% або буру-0,02%. Обприскування проводять два рази в період цвітіння. Замість обприскування буру або борну кислоту можна вносити в грунт по 1,8 г і 1,2 г на 1 м2 відповідно. Органічні добрива застосовують у вигляді мульчі. Якщо суницю доводиться садити на незаправлений добривами грунті, то органічні (в основному при мульчировании) вносять щорічно, а мінеральні застосовують вищеописаним способом починаючи з першого року після посадки.

Як правильно вирощувати садову суницю

Після плодоношення у суниці починають посилено рости вуса. У вологі роки усообразованіе може початися раніше. Щоб вирощувати суницю правильно, як показує практика, вуса потрібно систематично видаляти. Якщо їх не видаляти, то кущі виснажуються, затримується закладка квіткових бруньок, а отже, знижується урожай майбутнього року.

Як показано на фото, при вирощуванні суниці вуса не можна обривати, щоб не пошкодити рослину, їх потрібно вирізати:

Якщо для майбутніх восени посадок потрібна розсада, то вуса зберігають, направляючи їх в попередньо розпушений міжряддя. При загущено-рядовому способі обробітку суниці в ряду вуса не видаляють, створюючи суцільну смугу шириною близько 0,4 м.

В процесі того як вирощувати садову суницю, обов’язково потрібно скошувати листя. Користь від цього прийому полягає як в оздоровленні плантації від шкідників і хвороб (суничного кліща, різних грибних захворювань), так і в освіті сильного життєздатного листового апарату другої хвилі росту. Як зазначалося, після плодоношення у суниці відбувається інтенсивне утворення нових і відмирання весняних листя. Скошування (обрізка) листя дає хороші результати при наступних неодмінних умов: ранньому проведенні його – відразу після збору врожаю, а також в поєднанні з поливом, підгодівлею і обробкою грунту.

Запізнюватися зі скошуванням не можна, так як пізніше видалення листя негативно позначається на закладці квіткових бруньок, накопиченні пластичних речовин і зимостійкості рослин. Скошені листя видаляють з ділянки і спалюють. Скошування проводять на плодоносних плантаціях, а на молодих 1-2-річного віку проводять вибіркове видалення найбільш старого листя.

Суниця – рослина незимостійких. Слід завчасно подбати про перезимівлі суниці. У посушливих районах з безсніжними зимами у суниці найчастіше підмерзають коріння. У жовтні коріння суниці вкривають торфом, перегноєм або підгортають землею. Коли земля замерзне, кущі вкривають сухим листям, соломою, бадиллям шаром 5-10 см. Більш раннє укриття може привести до подопреванію кущів. Покришка має бути рихлим. Для затримання снігу розставляють щити або розкладають купи гілля. В нашій області суниця під сніговим покривом висотою 25-40 см зимує без пошкоджень.

Подивіться відео «Догляд за садової суницею», щоб краще уявити, як виконуються всі агропріеми: