Динаміка й тенденції зовнішньої торгівлі України за підсумками 7 місяців 2022 р.

Проаналізовано ситуацію на світових ринках товарів, які становлять основу українського експорту та імпорту, а також дані зовнішньої торгівлі товарами України за 7 місяців поточного року. Охарактеризовано особливості товарної та географічної структури зовнішньої торгівлі товарами України.

1. Негативна динаміка зовнішньої торгівлі зумовлена насамперед наслідками війни РФ проти України, надмірним інфляційним тиском всередині країни та за кордоном, фактором високої бази порівняння попереднього року, а також ситуацією на зовнішніх ринках товарів, які становлять основу українського експорту та імпорту.
2. Тривалі зусилля України, спрямовані на подолання дефіциту палива, а також пошуку альтернативних логістичних шляхів експорту сільськогосподарської продукції дали змогу в липні наростити енергетичний імпорт та експорт зернових культур проти червня поточного року.
3. Зростання експорту української електроенергії до ЄС сприятиме розвитку енергетичного сектору України та надасть можливість частково замінити російський газ, який ЄС використовує для виробництва електроенергії.
4. Прискорюється євроінтеграційний рух України й у сфері зовнішньої торгівлі, про що свідчить зміцнення торговельних зв’язків з ЄС, зокрема наближення частки товарообігу України, який припадає на ЄС, до показника деяких країн ЄС (Польщі, Болгарії, Литви, Естонії) у їхній торгівлі всередині ЄС.

Тенденції на важливих для України світових ринках товарів

На світовому ринку зернових та продовольства, за інформацією ФАО[1], п’ять місяців поспіль триває зниження цін на тлі поліпшення прогнозів щодо виробництва пшениці, відновлення експорту з чорноморських портів України. Збільшення пропозиції на світовому ринку ріпакової олії, пальмової олії з Південно-Східної Азії, соняшникової олії з України та зменшення попиту на неї має також знижувальний вплив на ціни у світі.

На ринку молочної продукції основними драйверами зниження цін є скорочення попиту з боку імпортерів вершкового масла й сухого молока та збільшення постачань молочної продукції з Нової Зеландії з початком нового сезону виробництва молока. Зменшення закупівель імпортерами та збільшення пропозиції обсягів постачань м’яса птиці, яловичини та баранини на експорт позначилося на зниженні світових цін на м’ясо в цілому.

Серед основних чинників зниження світових цін на цукор можна виокремити збільшення граничного обсягу експорту цукру в Індії та зниження цін на етанол у Бразилії, завдяки чому зросло використання цукрової тростини для виробництва безпосередньо цукру.

Поточній ситуації на ринку енергоресурсів властиве: посилення тиску РФ на ЄС шляхом зупинення постачання газу газопроводом «Північний потік–1»; заходи ЄС у відповідь на енергетичну війну РФ; санкції проти РФ; прогнози щодо істотного уповільнення світової економіки (передусім Китаю) та падіння цін на російську нафту марки «Urals» до 65 дол. США за барель (попри рішення ОПЕК+ скоротити видобуток нафти[2]).

На світовому ринку металопродукції триває загальне скорочення виробництва у зв’язку зі зниженням попиту промисловості та будівельної галузі на чорні метали й вироби з них[3]. Різке зростання вартості енергоресурсів у ЄС та блокування РФ імпорту з Чорноморського регіону змушують підприємства європейської металургійної промисловості дедалі більше переорієнтовуватися на імпорт дешевшої сталі з Азії. Цьому сприяє також торговельний режим ЄС, за якого на сталеві напівфабрикати не поширено дію імпортних мит та квот.

Водночас довгомірні сталеві вироби з Південно-Східної Азії європейські підприємства розглядають як заміну продукції турецького походження, вартість якої також швидко зростає через ціни на енергоносії. Проте Туреччині вдається регулярно використовувати всі доступні імпортні квоти ЄС на цю продукцію[4].

Однак, зважаючи на наслідки війни РФ проти України, ситуація в металургійній промисловості Туреччини почала серйозно погіршуватися з огляду на: зменшення попиту з боку ЄС; увезення на турецький ринок російської металургійної продукції за демпінговими цінами; а також дедалі більші ризики введення санкцій США та ЄС на сталеливарну продукцію Туреччини, яка містить російську сталь[5].

Ще одним трендом на світовому ринку металів можна відзначити витіснення РФ з ринків алюмінію, нікелю, міді та паладію, оскільки починаються переговори про нові постачання, а в західних виробничих центрах зростає небажання закуповувати російський метал за новими контрактами[6].

Динаміка зовнішньої торгівлі товарами України

Товарообіг України й далі знижується за всіма основними товарними групами як у вартісному, так і фізичному вимірах, за винятком вартісних обсягів паливно-енергетичних товарів, що спричинено високими цінами на їх імпорт (додаток 1).

Триває негативна динаміка експорту товарів, який скоротився майже на 28 % (до 25,7 млрд дол. США) випереджальними темпами проти імпорту товарів, що зменшився на 19 % (до 30 млрд дол. США[7]).

Водночас значно розширилося від’ємне сальдо торгівлі товарами до 4,4 млрд дол. США, зокрема через збільшення вартісних обсягів ввезення паливно-енергетичних товарів, машин, устаткування й транспорту, а також продукції хімічної промисловості для задоволення потреби в цих товарах на території України.

Товарна структура експорту й імпорту, по суті, не змінилася проти показників за І півріччя 2022 р. В експорті, як і раніше, домінують продовольчі товари та сільськогосподарська продукція (частка 45 % від загального експорту), метали та вироби з них (17 %), машини, устаткування й транспорт (10,5 %) та мінеральні продукти (10 %). В імпорті переважали передусім машини, устаткування й транспорт (частка 28 % від загального імпорту), паливно-енергетичні товари (25 %), продукція хімічної промисловості (18 %), а також продовольчі товари та сільськогосподарська продукція (11 %).

Варто відзначити, що на тлі тривалих зусиль України, спрямованих на подолання дефіциту палива, а також пошуку альтернативних логістичних шляхів для експорту сільськогосподарської продукції, у липні вдалося наростити енергетичний імпорт та експорт зернових культур проти червня поточного року. Окрім того, у липні зафіксовано зростання експорту української електроенергії до ЄС, що сприятиме процесу заміни російського газу, який ЄС використовує для виробництва електроенергії.

Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами та питома вага основних торговельних партнерів у загальному обсязі зовнішньої торгівлі товарами за 7 місяців ц. р. представлено на мал. 1 та в додатку 2.

Мал. 1. Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами, 7 міс. 2022 р.

Особливістю географічної структури зовнішньої торгівлі товарами стало поступове збільшення часток експорту (до 61 %) та імпорту (до 48 %) України до/з Європейського Союзу та відповідно наближення частки товарообігу України, яка припадає на ЄС і становить наразі 53,7 %, до показника деяких країн ЄС (зокрема Польщі – 63,7 %, Болгарії – 63,3 %, Литви – 62,7 %, Естонії – 58,4 % у 2021 р.)[8] у їхній торгівлі всередині ЄС.

Скасування ЄС торговельних обмежень на український експорт дає можливість українській продукції конкурувати на рівних з продукцією країн ЄС і нарощувати експорт (у тому числі енергоресурсів, продовольства та сировини для його виробництва, капітального обладнання (крім транспортного) та його частин й аксесуарів). Це є інструментом підтримки України в умовах війни й сприятиме входженню економіки України до економічного простору ЄС.

На відміну від експорту до ЄС, який загалом збільшився на 9 % (до 15,6 млрд дол. США), імпорт з ЄС скоротився на 7 % і становив 14,3 млрд дол. США. Україна скоротила ввезення капітального обладнання та його частин й аксесуарів, споживчих товарів, промислових матеріалів та сільгосппродукції, водночас збільшивши імпорт украй потрібних паливно-мастильних матеріалів.

Частка країн СНД в географічній структурі зовнішньої торгівлі товарами скоротилася до 10 %, а товарообіг – на 45 %. Тим часом питома вага цього об’єднання країн в експорті зменшилася до 6 %, а в імпорті – до 13 %. Відбулося істотне падіння експорту до країн СНД на 59 % (до 1,6 млрд дол. США) унаслідок зменшення постачань українських промислових матеріалів, капітального обладнання та його частин й аксесуарів, а також сільськогосподарської продукції. Очікувано зменшилися й обсяги ввезення товарів з країни СНД на 36 % (до 3,9 млрд дол. США) головно через падіння імпорту промислових і паливно-мастильних матеріалів.

Зокрема, товарообіг з Казахстаном скоротився на 27 %, експорт – на 35 % та імпорт – на 23 % порівняно з аналогічним періодом 2021 р. Основу імпорту становлять паливно-мастильні та промислові матеріали. Україна експортує продовольство, капітальне обладнання (крім транспортного) та їхніх частини, а також промислові матеріали.

Протягом січня–липня п. р. товарообіг з Російською Федерацією скоротився на 57 %, а з Республікою Білорусь – на 49 %. У липні з РФ імпортовано товарів на 26,7 млн дол. США, зокрема паливно-мастильних матеріалів – на 20,2 млн дол. США. Водночас імпорт з Білорусії склав 53,9 млн дол. США, з яких паливно-мастильних матеріалів ввезено на суму 40,9 млн дол. США.

Товарообіг України за січень–липень 2021–2022 рр.

Товарообіг України за січень–липень 2021–2022 рр. млн дол. США

Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами (січень–липень 2022 р.)

Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами (січень–липень 2022 р.) млн дол. США

Отримуйте якісну та актуальну аналітику від НІСД у зручному для вас форматі:

[4] Europe energy crisis creates opportunity for Southeast Asian steelmakers. URL: https://eurometal.net/europe-energy-crisis-creates-opportunity-for-sout…

[5] Ugur Ddalbeler: Turkish mills seek to maintain their existing capacities instead of making new investments. URL: https://www.steelorbis.com/steel-news/latest-news/ugur-dalbeler-turkish…

[6] Russia Is Getting Frozen Out As Traders Negotiate Metals Contracts. URL: https://finance.yahoo.com/news/russia-getting-frozen-traders-negotiate-…

[7] Зміна показників у відсотках у порівнянні з показниками за січень–липень 2021 р., якщо інше не зазначено.

[8] Розраховано за даними Міжнародного центру торгівлі.

Експертна аналітика в форматі pdf:

Огляд торговельної політики Індії

Проведення сьомого Огляду торговельної політики Індії дозволило членам Світової організації торгівлі поглибити своє розуміння основних змін економічного, торговельного та інвестиційного режиму та викликів, які постають перед цією країною, у тому числі у зв’язку з поширенням коронавірусу COVID-19, порушити запитання та отримати письмові відповіді. Засідання, присвячене зазначеному Огляду, проходило 6 та 8 січня 2021 року в онлайн-форматі.

У період між попереднім оглядом у 2015 році економіка Індії демонструвала достатньо високі темпи зростання, особливо у секторі послуг, що дозволило Індії стати однією з найбільших економік світу та покращити свої соціально-економічні показники, такі як дохід на душу населення та тривалість життя. Середньорічний темп зростання реального ВВП становив 7 відсотків у 2017-2018 роках та 6,1 відсотка у 2018-2019 роках. За оцінками, темпи зростання реального ВВП Індії у 2019-2020 роках становитимуть близько 4,2 відсотка замість раніше прогнозованих 5 відсотків, ураховуючи вплив пандемії COVID-19. Такому результату сприяла реалізація економічних реформ, спрямованих на підвищення ефективності та інклюзивності. Учасники згаданого засідання у своїх виступах висловлювали сподівання, що такі позитивні економічні тенденції сприятимуть подальшій інтеграції Індії у світову економіку та збільшенню її долі у світовій торгівлі.

Частка обсягу торгівлі товарами у відношенні до ВВП Індії складає близько 30 відсотків. Товарна структура експорту залишалася в основному незмінною: нафта та мінеральні продукти, дорогоцінні каміння та метали, хімікати та текстиль становили найбільшу його частину. В структурі імпорту також продовжували домінувати нафта та мінеральні продукти, на які припадало близько третини всього імпорту. Основними напрямами експорту товарів з Індії залишаються ЄС (17,4 відсотка), США (17 відсотків) та країни Азії. Що стосується імпорту, то у 2019/2020 фінансовому році майже 40 відсотків ввезених до Індії товарів походило з Азії, у тому числі 13,8 відсотка – з Китаю; 10,8 відсотка – з ЄС; 7,5 відсотка – з США; близько чверті всього імпорту – з країн Близького Сходу.

Торговельна політика Індії не зазнала суттєвих змін за період між оглядами. Індія продовжує застосовувати такі інструменти, як тарифи, податки на експорт, мінімальні імпортні ціни, обмеження імпорту та експорту, а також ліцензування, насамперед, для контролю за внутрішніми умовами попиту та пропозиції, захисту економіки від значних коливань цін всередині країни, а також забезпечення збереження і раціонального використання природних ресурсів. У результаті реалізації такої політики часто змінюються ставки ввізних мит та інші правила, що викликає певні труднощі для трейдерів через непередбачуваність торговельного режиму.

Проста середня MFN ставка ввізних мит, що застосовується, зросла з 13 відсотків у 2014/2015 фінансовому році до 14,3 відсотка у 2020/2021 фінансовому році (до 15,4 відсотка у перерахунку на адвалорний еквівалент). Найбільш часто застосовуються ставки ввізних мит у розмірах 10 відсотків (31,7 відсотка від всіх тарифних ліній) та 7,5 відсотка (24,4 відсотка від всіх тарифних ліній). Найвищі розміри ставок (понад 60 відсотків) встановлені на такі товари, як алкогольні напої (150 відсотків), тварини та продукти тваринного походження, фрукти, овочі та рослини, кава та чай, деякі види автотранспортних засобів.

Під час засідання члени СОТ відзначали важливу роль Індії у багатосторонній торговельній системі та закликали до конструктивної участі у переговорах та діяльності з реформування СОТ, запрошували приєднатися до новоствореної неформальної робочої групи з питань торгівлі та розширення економічних можливостей жінок, а також до реалізації ініціатив щодо сприяння участі малих і середніх підприємств у міжнародній торгівлі, розвитку електронної комерції, внутрішнього регулювання послуг та спрощення інвестування.

Було відзначено, що у період між оглядами Індія не уклала жодної широкомасштабної регіональної торговельної угоди та відмовилася від переговорів про регіональне та всебічне економічне партнерство (the Regional Comprehensive Economic Partnership). У цьому зв’язку представники деяких членів СОТ закликали Індію завершити започатковані переговори щодо укладення регіональних торговельних угод, а також пропонували розглянути можливість спрощення вимог щодо правил походження.

Високо оцінювалися заходи Індії, спрямовані на покращення ділового та інвестиційного клімату. Водночас запитання членів СОТ викликали програми, запроваджені Індією з метою сприяння прямим іноземним інвестиціям та розвитку місцевого виробництва, такі як “Make in India”, “Digital India”, “Start-up India”, “Skill India” та “Self-Reliant India”. У цьому зв’язку представники деяких членів СОТ висловлювали занепокоєння щодо можливих обмежень торгівлі внаслідок впливу таких програм і закликали Індію не створювати зайві торговельні бар’єри.

Віталися заходи Індії у сфері спрощення процедур торгівлі в результаті імплементації відповідної Угоди СОТ (the Trade Facilitation Agreement), удосконалення податкового законодавства, що має забезпечити підвищення прозорості системи оподаткування в Індії. Водночас відзначалася незмінність торговельної політики Індії та висловлювалися занепокоєння щодо складності та непередбачуваності тарифного режиму, підвищення ставок ввізних мит, наявності тарифних преференцій та пільг.

Було також відзначено прийняття Національної політики щодо прав інтелектуальної власності та заходи Індії, спрямовані на удосконалення свого режиму у цій сфері. Водночас деякі представники членів СОТ наголошували на наявності проблемних питань захисту прав інтелектуальної власності.

Зазначаючи про активне використання Індією інструментів торговельного захисту, деякі учасники закликали Індію застосовувати більш обережний підхід щодо антидемпінгових та компенсаційних заходів з обов’язковим дотриманням вимог угод СОТ стосовно проведення відповідних розслідувань.

Представники деяких членів СОТ висловлювали занепокоєння щодо використання Індією заходів технічного регулювання, а також санітарних та фітосанітарних заходів без дотримання міжнародних стандартів.

Вітаючи модернізацію Індією свого режиму державних закупівель, учасники засідання висловлювали також занепокоєння щодо наявності преференцій, які надаються місцевим постачальникам.

Зазначалося і про значну роль держави у деяких секторах, а також наявність державних торговельних підприємств. Зокрема, висловлювалися занепокоєння щодо високого рівня державного втручання у сільськогосподарський сектор Індії. Визнаючи важливість цього сектору для забезпечення продовольчої безпеки, деякі учасники закликали Індію змінити свою сільськогосподарську політику, що продовжує базуватися на значному рівні внутрішньої та експортної підтримки основних сільськогосподарських культур. На думку членів СОТ, подальша лібералізація цього сектору забезпечить більше переваг для споживачів та виробників. Крім того, учасники засідання закликали Індію забезпечити регулярне направлення нотифікацій до СОТ, особливо тих, що стосуються експортних субсидій на сільськогосподарську продукцію.

Всього Індією було завчасно отримано понад 1000 письмових запитань від 32 членів СОТ, у тому числі від України.

Довідково: запитання, направлені від України, стосувалися: інвестиційного та тарифного режиму, у тому числі зростання ставок ввізних мит на деякі види сільськогосподарської продукції; обмежень імпорту; мінімальних імпортних цін; ліцензування імпорту; державної підтримки сільськогосподарського сектора; регулювання сектору фінансових послуг; ініціатив Індії у сфері електронної комерції; національної політики у сфері інтелектуальної власності тощо.

Процедуру Огляду буде завершено після того, як Індія у місячний термін надасть відповіді на всі отримані запитання.

З більш детальною інформацією щодо Огляду можна ознайомитися на офіційному веб-сайті СОТ за посиланням , де також є доступними для завантаження звіти, підготовлені Індією та Секретаріатом СОТ (документи WT/TPR/G/403 і WT/TPR/S/403), та інші матеріали щодо торговельної політики Індії.