Зміст:
§ 67. Ґрунти й умови їхнього утворення
До XIX століття вивченням ґрунтів займалися виключно геологічна й агрономічна спільноти. У геології ґрунт розглядали як гірську породу та поділяли його на пісок, глину, суглинок тощо. В агрономії за ґрунт вважали верхній 30-40-сантиметровий шар землі, а глибше «не заглядали». Сьогодні ґрунтознавство посідає важливе місце в системі наук про біосферу, адже ґрунт — необхідна умова існування життя на Землі й водночас її наслідок. Він сформувався в результаті тривалої взаємодії клімату, рельєфу, гірських порід і живих організмів. Ґрунт — це верхній пухкий родючий шар Землі, у якому ростуть рослини, мешкають тварини й інші організми (мал. 67.1).
Мал. 67.1. За багато сотень років верхній шар гірських порід перетворився на ґрунт
У складі ґрунту є тверда, рідка і газоподібна частини, а також жива й органічна частини.
Найважливішою складовою ґрунту є гумус.
Гумус (перегній) — це органічна частина ґрунту, яка утворюється та накопичується в результаті розкладу рослинних і тваринних решток і продуктів життєдіяльності організмів. Від кількості гумусу залежить здатність ґрунту забезпечувати рослини поживними речовинами та вологою, тобто його родючість.
Умови утворення ґрунтів
Основою для формування ґрунту є гірські породи. Утворення ґрунту потребує надзвичайно багато часу: шар завтовшки 1 см формується від 100 до 200 років (мал. 67.2).
Мал. 67.2. Ґрунтові горизонти — шари ґрунтів, що виникають у процесі ґрунтоутворення
Ґрунти утворюються внаслідок зміни гірських порід під впливом живих і мертвих організмів (рослин, тварин, мікроорганізмів), сонячного тепла, атмосферних опадів (клімату), рельєфу місцевості з урахуванням чинника часу. Також до чинників ґрунтоутворення додають дію ґрунтових вод і діяльність людини.
Які бувають ґрунти?
Якщо змінюються властивості хоча б однієї складової ґрунту, змінюється вся його структура, наприклад родючість. У результаті формуються різні типи ґрунтів із різними властивостями: родючістю, пористістю, здатністю утримувати вологу та повітря.
Зміни природних властивостей ґрунтів, зокрема родючості, певною мірою залежать від людини: тривале розорювання ґрунтів призводить до зменшення їхньої родючості та ерозії.
Кожен тип ґрунту має свої різновиди залежно від підґрунтя, клімату, рослинного покриву й інших чинників ґрунтоутворення. В Україні виявлено 650 видів ґрунтів. Також Україна володіє третиною світового запасу найродючіших земель — чорноземів (мал. 67.3).
Мал. 67.3. Верхні шари чорнозему мають темний колір, якого надає перегній
Чорноземи формуються у степах під трав’янистою рослинністю за достатньої кількості тепла й вологи, а за нестачі вологи там утворюються каштанові ґрунти.
Підзолисті ґрунти формуються під хвойними лісами за умов великої кількості опадів. Опади промивають ґрунт, унаслідок чого під тонким шаром гумусу утворюється білий горизонт вимивання, який за кольором нагадує золу (мал. 67.4).
Мал. 67.4. Підзолисті ґрунти
Бурі лісові ґрунти формуються під широколистими лісами з розвиненим трав’яним покривом. Під вологими екваторіальними лісами, де впродовж усього року високі температури повітря та велика кількість опадів, формуються червоні та жовті фералітні ґрунти (від лат. ferrum — залізо, aluminium — алюміній та грец. lithos — камінь) (мал. 67.5).
Мал. 67.5. Фералітні ґрунти містять багато заліза й алюмінію
Тундрово-глейові ґрунти формуються за умов майже повної відсутності рослинного покриву та надлишку вологи.
У пустелях і напівпустелях майже без опадів і рослинності розвиваються бурі пустельні ґрунти та сіроземи.
Дослідження ґрунту
Вам знадобляться: дві коробочки для зразків, дві скляні банки, вода, лінійка.
1. Наберіть у дві коробочки ґрунт із різних ділянок (щоб він візуально відрізнявся).
2. Для більшої точності відокремте від нього великі частинки, як-от каміння та гравій.
3. Налийте трохи води до зразків ґрунту, щоб він став вологим, але не мокрим.
4. Зробіть кульки з ґрунту, підкиньте їх приблизно на пів метра вгору та зловіть. Якщо кулька розсипалася — ґрунт занадто піщаний, а якщо вона залишилася ціла — ґрунт містить багато глини.
5. Насипте по жмені ґрунту в скляні банки та залийте водою. Подивіться, чи буде виходити з ґрунту повітря.
6. Добре струсіть банки. Залиште відстоюватися (глина може осідати кілька днів).
7. За певний час утворяться шари різних видів ґрунтів відповідно до їхньої маси. Виміряйте їхню товщину та обчисліть співвідношення. Послідовність шарів залежить від їхньої маси. Найважчий — пісок, він перебуватиме на дні, мул — посередині, а найлегша глина буде зверху.
8. Зробіть висновок щодо властивостей зразків ґрунту.
Запитання і завдання
- 1. Як утворюється ґрунт?
- 2. Схарактеризуйте схему утворення гумусу.
- 3. Поясніть вираз «Ґрунт — екологічна система, у якій усі елементи взаємопов’язані».
- 4. Яка діяльність людини може вплинути на ґрунт? Чи може деградація ґрунтів через негативний вплив призвести до голоду на планеті?
- 5. За допомогою карти ґрунтів з’ясуйте, на якому материку ґрунти розподіляються чітко в широтному напрямку.
- 6. Як властивості ґрунту залежать від кожного з чинників ґрунтоутворення?
Ключова ідея
Ґрунт — верхній пухкий родючий шар Землі. Його родючість залежить від кількості в ньому гумусу. Розвиток ґрунту з гірських порід забезпечується мікроорганізмами та ґрунтовими тваринами під впливом клімату, рельєфу місцевості, ґрунтових вод і діяльності людини з урахування чинника часу.
Дізнайтеся більше
Микола Омелянович Бекаревич (1906-1996) — видатний український ґрунтознавець. Створив наукову школу ґрунтознавців-екологів, які займалися проблемами земельних ресурсів України. Особливу увагу приділяв питанням рекультивації земель, їхнього раціонального використання та збереженню гумусового шару українських чорноземів.
Види ґрунтів
Успіх у вирощуванні садових і городніх культур залежить від багатьох чинників: кліматичних і погодних умов, термінів посадки, сорту рослини й від того, наскільки сумлінно ви виконуєте агротехнічні умови. Одну з домінуючих ролей у рільництві відіграє ґрунт, у якому ви вирощуєте рослини.
Про те, яких типів бувають ґрунти, як можна їх поліпшити чи змінити їхній склад, ми й розповімо в цій статті.
Основні типи ґрунтів
Існує сім основних типів ґрунту:
- піщаний,
- супіщаний,
- глинистий,
- суглинний,
- вапняний,
- торф’яний,
- чорноземний.
Будь-який із цих ґрунтів має з погляду рільництва як чесноти, так і недоліки. У чистому вигляді ці типи зустрічаються нечасто.
Піщані ґрунти
Піщаний ґрунт вирізняється крихкістю, легкістю, сипучістю, він легко пропускає повітря, воду, тепло й підживлення до коріння рослин, проте ці переваги водночас є й недоліками: піщані ґрунти швидко висихають, остигають, а поживні речовини легко з них вимиваються.
Щоб підвищити родючість піщаного ґрунту, необхідно регулярно вносити в нього ущільнюючі та зв’язуючі речовини:
- торф,
- перегній,
- компост,
- вирощувати й закладати в ґрунт сидерати,
- мульчувати поверхню,
і за три або чотири роки можна значно поліпшити якість піщаного ґрунту.
Поки ж триває процес окультурення, у піску можна вирощувати моркву, смородину, саджати полуницю, сіяти цибулю, гарбузові культури та плодові дерева, а якщо часто вносити в ґрунт малі дози швидкодіючих добрив, то цілком можна вирощувати також картоплю, саджати буряк, різну капусту й горох.
Деякі садівники не хочуть роками поратися з поліпшенням структури й чинять простіше: вдаються до глинування, тобто укладають під грядки шар глини завтовшки 5-6 см, а самі грядки заввишки 35-40 см роблять із привезеного суглинку або супіщаного ґрунту.
Супіщаний ґрунт
Цей ґрунт за механічним складом теж вважається легким, але він містить певну кількість глини, тому краще утримує повітря, воду й поживні речовини, добре прогрівається й не так швидко остигає. Супіщаний ґрунт легко обробляти, а вирощувати на ньому можна практично будь-яку культуру, проте бажано підтримувати родючість цього ґрунту внесенням органіки, вирощуванням та закладенням сидератів і регулярним мульчуванням.
Глинистий ґрунт
Цей важкий ґрунт погано піддається обробці, дуже довго сохне та гріється. Як правило, глинистий ґрунт має кислу реакцію, погано пропускає живлення, тепло, вологу й повітря до коріння рослин, у ньому немає умов для розвитку корисних мікроорганізмів, а рослинні залишки в глині дуже довго розкладаються.
Через те, що глинистий ґрунт довго висихає після танення снігу й повільно прогрівається, посадку культур доводиться затримувати. Щоб поліпшити склад ґрунту, в нього потрібно вносити під перекопування жорсткий пісок, торф і перегній, а для нейтралізації кислої реакції глинистий ґрунт потрібно один раз на три роки вапнувати. Якщо регулярно підвищувати родючість глинистого ґрунту, на ньому можна успішно вирощувати картоплю, квіти, швидкорослі чагарники та плодові дерева.
Суглинний ґрунт
Для вирощування садово-городніх культур суглинок є одним із найкращих ґрунтів: він поживний, тепло-, водо- та повітропроникний, його легко обробляти. А найголовніше – це те, його немає необхідності покращувати, потрібно тільки підтримувати родючість ґрунту мульчуванням і внесенням під перекопування гною з розрахунку 3-4 кг/м². А вирощувані в суглинку культури слід регулярно підживлювати мінеральними комплексами.
Вапняний ґрунт
Вапняні ґрунти можуть бути важкими чи легкими, але всі вони бідні. Вони містять багато кам’янистих фрагментів, їхній pH зрушено у лужну сторону, вони швидко нагріваються й висихають, блокують засвоєння культурами марганцю й заліза, від чого у них жовкне листя й відбувається затримка росту.
Поліпшити структуру ґрунту можна регулярним унесенням органіки під перекопування й використанням її у вигляді мульчі, вирощуванням і закладенням у верхній шар сидеральних культур, унесенням калійних добрив. Після окультурення в вапняних ґрунтах можна вирощувати будь-які культури за умови своєчасного поливу, регулярних розпушувань міжрядь та розумного внесення органічних і мінеральних добрив.
тому не можна підживлювати їх добривами, що підлужують ґрунт, наприклад, сечовиною чи сульфатом амонію.
Торф’яний ґрунт
Торф’яні, або болотисті ґрунти теж не можна назвати придатними для рільництва, оскільки поживні елементи в них перебувають у формі, недоступній для засвоєння рослинами. Ці ґрунти швидко вбирають і так само швидко віддають воду, повільно прогріваються і зазвичай забруднені. Позитивними якостями торф’яного ґрунту можна вважати те, що він піддається окультуренню й затримує в собі мінеральні добрива.
Щоб підвищити родючість торф’яного ґрунту, його глибоко перекопують із глиняним борошном або піском, сильно закислені ділянки вапнують, а в подальшому регулярно удобрюють органікою – гноївкою, компостом, перегноєм, мікробіологічними добавками та калійно-фосфорними добривами.
При висаджуванні дерев посадочні котловани потрібно заповнювати спеціально складеною підходящою для культури ґрунтовою сумішшю, а при розбитті на торфовищах овочевих грядок чинять так, як і з піщаним ґрунтом: укладають у якості основи глиняний прошарок, а поверх нього роблять грядки із суміші торфу з суглинком, органічними добривами та вапном.
Чорноземний ґрунт
Чорноземи – ґрунти високої родючості зі стійкою структурою, високим умістом гумусу й достатньою кількістю кальцію та інших поживних елементів. Вони добре поглинають і утримують повітря, воду й тепло, тому для вирощування овочевих, квіткових і плодово-ягідних культур є найкращими з усіх видів ґрунту. Але, як і будь-який ґрунт, чорнозем із часом виснажується, і через 2-3 роки безперервного використання він вимагає внесення добрив або відновлення структури, чого досягають вирощуванням сидератів. Слід сказати, що чорнозем не є легким ґрунтом, і під деякі культури його доводиться перекопувати з торфом або піском. Окрім того, його реакція може бути як нейтральною, так і зрушеною в лужну чи кислу сторону, тому чорнозем може вимагати як розкислення, так і розлуження.
✅Що таке ґрунт і з чого він складається?
Ґрунт є невід’ємною складовою царства природи і грає велику роль в існуванні всього живого на нашій планеті. Саме в ньому відбувається взаємодія всіх оболонок Землі – водної, повітряної, підземної.
Найбільш цінною характеристикою цього природного утворення виступає родючість, яке забезпечує рослинність вологою і необхідними поживними речовинами. Що таке ґрунт? З чого вона складається і яке значення має для життя на земній кулі?
Що таке ґрунт?
Найбільш повне і широке дослідження ґрунту проводив геолог Василь Докучаєв, відкрив найважливіші закономірності в його генезисі і географічному поширенні. Згідно з його теорією, ґрунт – це особливе природне тіло, яке формується завдяки впливу кількох чинників – кліматичних особливостей того чи іншого регіону, характеру і віку ґрунту, що виростає на ньому рослинності.
У більш сучасному розумінні ґрунт – це верхній шар літосферної оболонки планети, утворений шляхом діяльності живих організмів і вивітрювання гірських порід. У різних районах земної кулі товщина цього шару складає від декількох сантиметрів до 2-3 метрів.
Склад ґрунту може змінюватися залежно від її глибини. Якщо викопати яму в землі, можна помітити, що зверху розташовуються більш родючі чорноземи, а знизу лежать так звані материнські породи, з яких формується верхній шар.
З чого складається ґрунт?
Грунт має неоднорідною структурою і включає в себе частинки різних порід діаметром від 0,001 міліметра до декількох сантиметрів. Що стосується мінералогічного складу, то він може розрізнятися в залежності від її стану – твердого або рідкого.
У твердому ґрунті близько 50-60 % обсягу займають мінеральні компоненти, такі як:
- польові шпати;
- кварц;
- циркон;
- каолініт.
Значну роль в ґрунтоутворенні грають гідроксиди заліза, марганцю, алюмінію, карбонати. Крім мінералів, у твердому ґрунті містяться органічні речовини – гумус, залишки рослинного і тваринного походження. Грунт в рідкому стані являє собою розчин, в якому, крім вищевказаних компонентів, у великих кількостях присутня вода.
Як утворюється ґрунт?
Умовно процес ґрунтоутворення можна розділити на первинний і антропогенний. У первинній фазі формування ґрунту відбувається взаємодія об’єктів органічної і неорганічної природи.
Іншими словами, спочатку вона складається з гумусових і мінеральних речовин, згодом її заповнює порожнечі ґрунтове повітря, в ній поселяються живі організми, які після загибелі розкладаються і збагачують існуючий склад органічними речовинами.
Антропогенний процес передбачає господарську діяльність людини. Люди обробляють ґрунт, висаджують у неї сільськогосподарські рослини, а для отримання хорошого врожаю додають добрива.
Які бувають ґрунти?
Залежно від переважання того або іншого ґрунтоутворюючого фактора ґрунту можуть підрозділятися на чорноземи, каштанові, лісові, підзолисті або слабопідзолисті, тундрові і багато інших.
Василь Докучаєв виділяв 10 типів верхнього шару землі, але на сьогодні їх відомо більше сотні. Для класифікації ґрунтів існує ціла ієрархія, що включає в себе не тільки типи, але підтип, рід, вид, розряд.
Хто живе у ґрунті?
Грунт – благодатне середовище для величезної кількості живих організмів. Всіх істот, які живуть у верхньому шарі землі, називають педобіонтами. До таких належать як одноклітинні, гриби, бактерії або водорості, так і більш великі представники фауни – дощові черв’яки, жуки, павуки. Більшість мешканців ґрунту харчуються залишками згнилих рослин або грибницями.
Є в ґрунті і хребетні тварини, наприклад кріт.
Він ідеально пристосований для існування у темряві, тому володіє відмінним слухом і практично не має зору. Крім кротів, серед ссавців ґрунт є домом для:
Деякі тварини, такі як ховрахи, тушканчики та борсуки, харчуються на поверхні землі, а в ґрунті зимують, розмножуються і рятуються від ворогів.
Що ми дізналися?
- Основне визначення
- Ґрунт — це верхній шар земної кори, що складається з мінералів, органічних речовин, води, повітря та живих організмів.
- Мінеральні компоненти
- Мінеральні частинки в ґрунті походять з розкладання скельних порід. Це можуть бути пісок, глина, іл та інші мінерали.
- Органічні компоненти
- Органічна складова ґрунту включає рештки рослин і тварин, мікроорганізми, гриби та бактерії.
- Вода та повітря
- Ґрунт містить певний відсоток води та повітря, що забезпечує життєдіяльність рослин та мікроорганізмів.
- Структура ґрунту
- Структура ґрунту визначається розміром і формою мінеральних та органічних часток, а також їх взаєморозташуванням.
- Пористість та проникність
- Висока пористість забезпечує кращий обмін газів і водопроникність, необхідні для кореневої системи рослин.
- Родючість ґрунту
- Родючість ґрунту залежить від наявності поживних речовин, pH, структури та наявності мікроорганізмів.
- Цікавий факт
- Наукове вивчення ґрунту називається ґрунтознавством. Український вчений Василь Докучаєв у XIX ст. вважається одним з основоположників цієї науки.
Висновок
Ґрунт — це надзвичайно складна і жива система, що є основою для росту рослин і підтримки життя на Землі. Він формується за тисячі років і складається з різноманітних компонентів, кожен з яких відіграє важливу роль у підтримці екосистеми.
Бережне ставлення до ґрунтів, їх охорона та раціональне використання є ключовими для збереження здоров’я нашої планети і продовольчої безпеки людства.
