Цікаві факти про фільм “Кавказька бранка” (10 фото)

Творці комедії «Операція «И» та інші пригоди Шурика», надихнувшись успіхом першого фільму, вирішили продовжити історію пригод веселого студента. Сценаристи Костюковської та Слобідської, які вигадали «Операїцю «И», написали нову історію під назвою «Шурик у горах». Ця картина також була задумана як альманах з двох частин. У першій частині Шурик рятує викрадену за кавказькими звичаями дівчину, а друга присвячена пошукам снігової людини. Але Леоніду Гайдаю хотілося зняти повнометражний фільм, тож сніговою людиною довелося пожертвувати. А ось тему з викраденням дівчини та гірськими обрядами було вирішено розвинути у повноцінний півторагодинний фільм.

• Прем’єра картини відбулася в Москві 1 квітня 1967 року. У підсумку вона стала безумовним лідером прокату після того, як за рік її побачило 76,54 млн глядачів.

• Спочатку фільм повинен мати продовження. Згідно зі сценарієм, Шурика і Ніну чекала науково-дослідна експедиція, що вивчає снігову людину, за яку видавали себе Трус, Балбес і Бувалий, які втекли від правосуддя. У результаті комісія залишила лише першу частину сценарію.

• Внесли свої зміни до сценарію та цензорів. Їм не подобалися жарти, пісні та надто легковажне ставлення до серйозних проблем. Режисера навіть звинуватили в антирадянщині, а фільм поклали «на полицю». Так би він там і пролежав, якби не щасливий випадок: коли на дачу Брежнєва зажадали доставити якусь нову комедію, під руку потрапила саме стрічка Гайдая. Генсеку так сподобалося побачене, що він кілька разів переглянув фільм і показав його членам політбюро, що жили неподалік. Проте від цензури це картини не врятувало – деякі моменти довелося змінити. Так, наприклад, на судовому процесі Боягуз вимовляє «Хай живе наш суд . », хоча спочатку він повинен був говорити «Хай живе радянський суд». Останній варіант порахували глузуванням з чинної судової системи, а тому внесли невеликі корективи. Повністю вирізали цензори заставку, в якій Бувалий, підійшовши до паркану, виводить на ньому букву «Х», після нього Балбес пише «У», а Трус, який побачив міліціонера, дописує «дожній фільм».

• Для фільму дуже довго шукали головну героїню. Було проведено понад п’ять сотень фотопроб. У результаті затвердили Наталю Варлей, яка до початку своєї акторської кар’єри робота у цирку канатохідкою, а тому могла самостійно виконувати трюки. А ось голос Ніні подарували Надія Румянцева (озвучення) та Аїда Ведищева (вокал).

• Героя Володимира Етуша мали звати товариш Охохов, але перед самими зйомками з’ясувалося, що в Міністерстві культури працює номенклатурний працівник з таким прізвищем. Він змусив негайно змінити ім’я негативного персонажа. Йому пішли назустріч, але невдовзі з’ясувалося, що на Мосфільмі працює високий партійний чиновник Сааков, який також вимагає внести корективи з тієї самої причини. Про цю історію випадково почула Катерина Фурцева, яка на той час була міністром культури. Вона наполягла на тому, щоб усі залишили як є і не підлаштовувалися під чиїсь капризи. Коронна фраза: «Капелюх зніми!» – плід імпровізації актора на знімальному майданчику.

• Переконаному непитущему Віцину довелося у кадрі випити келих пива. Він наполягав, щоб йому налили настій шипшини, але напій виглядав недостовірно через відсутність на ньому шапки піни.

• Більшість сцен знімалися у різних частинах Криму. У кадрі з’являються види Сімферополя, Алушти, Променистого, Високого, Демерджі, Куйбишева, Ай-Петрі.

• На зйомках остаточно розпалося тріо Віцін-Моргунов-Нікулін. Актори й раніше не були особливо дружні, але тут поведінка Моргунова настільки розлютила режисера, що в останніх сценах, де бував видно тільки зі спини, знімався дублер.

Плагіат на французьку комедію: що не так з “Кавказькою полонянкою”

Фільм Леоніда Гайдая “Кавказька полонянка” вважають класикою радянського кіно. Однак з’ясувалося, що героїв, сюжетні лінії та візуальні елементи російський режисер “злизав” з французької комедії “Скутер”.

На цьому наголосив російський режисер Сергій Турулін. Якщо фільм “Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика” набув шаленої популярності в Радянському Союзі та за його межами, то французьку кінострічку Le triporteur не оцінили навіть на батьківщині. Можливо, саме тому ніхто не помітив плагіату.

“Кавказька полонянка” – плагіат на французьку комедію

Нещодавно побачив французький фільм Le triporteur, 1957. І був уражений, як Гайдай злизав звідти все! Починаючи з головних героїв – дивакуватий хлопець в окулярах та красуня у червоній сукні. Випадкова зустріч, сварка та щасливий кінець,
– зауважив Сергій Турулін.

Він звернув увагу на однакові візуальні та аудіоефекти – “чпоки, скоки, прискорену зйомку, зворотну зйомку, польоти та падіння, гримаси, жестикуляцію”. В обох фільмах є противники – “напівголі мужики з вусами”, хлопець, який напивається та зустрічається з тваринами, а у фіналі стає супергероєм.

Це при тому, що “Кавказьку полонянку, або Нові пригоди Шурика” Леонід Гайдай запрем’єрив у Москві 1967-го, рівно через 10 років після виходу Le triporteur. У французькій комедії навіть є нашуміла сцена, де головний герой ні з того ні з сього лягає в ліжко роздягнений, як було з Шуриком у квартирі Ніни.

У французькому фільмі теж є сцена, де герой непомітно для себе лягає в ліжко до героїні, теж роздягнений! Прям як перед іспитом Шурика,
– написав Сергій Турулін.

До речі, у коментарях дехто заступився за Леоніда Гайдая, бо його “Кавказька полонянка” вийшла яскравішою, однак є й інші думки:

• “Як мені бачиться, омаж Гайдая спрацював набагато ефектніше і найголовніше – оригінал не запалив і на батьківщині, судячи з оцінок та інформації про нього. Оригінал забутий, а злизане цілком утвердилося”;
• “Усі б так злизували. Маса прикладів, коли ремейк стає шедевром, а першоджерело ніхто й не пам’ятає, а згадують його лише завдяки ремейку”;
• “Окрім деяких збігів, фільм зовсім про іншу подію. Але ж вам треба плюнути на могилу мертвого режисера? Не бійтеся. Він не відповість”;
• “Що тут несподіваного? Американці перезнімають європейські картини, Росія тирить серіали в американців. Нічого нового”;
• “Назвіть мені одну річ, яку “совок” не сп*здив”.

Нагадаємо, росіяни так пишаються “Кавказькою полонянкою”, що Мінкульт дав гроші на ремейк радянського фільму, щоб “зробити великий кіноатракціон для молодого покоління”. Картина вийшла 2014 року й отримала шквал критики, її назвали невдалою копією.