§ 22. Московське царство. Правління династії Романових

Пригадайте обставини утворення і етапи зростання Московського князівства. Про які особливості формування князівства свідчать слова російського філософа Георгія Федотова: «Хан переїхав до Кремля, тобто Москва омонголилася, і російський цар, російський великий князь — це хан»?

1. УТВОРЕННЯ МОСКОВСЬКОГО ЦАРСТВА. ІВАН IV ГРОЗНИЙ

Протягом другої половини XV – першої третини XVI ст. в Московському князівстві склалася система самодержавства. За рахунок приєднання нових територій Московське князівство стало найбільшою державою Європи. Зміцненню царської влади сприяла політика Івана IV (1533-1584 рр.). У 1547 р. Іван IV прийняв титул «цар». Держава почала називатися Московське царство.

Діємо: практичні завдання

• 1. Опрацюйте схему й текст під QR-кодом «Внутрішня політика Івана IV Грозного» й назвіть, які заходи із вказаних є реформами. Які заходи сприяли посиленню влади царя?
• 2. Які заходи позитивно вплинули на розвиток держави, а які — негативно?
• 3. Дайте оцінку внутрішній політиці Івана IV Грозного.
• 4. Чи була схожою політика Івана IV на політику європейських монархів?

Дізнайтеся більше про внутрішню політику Івана IV

Варто запам’ятати!

Самодержавство — система влади в Московській і Російській державі, за якої держава вважається власністю монарха, а його влада не обмежена законами.

Земський собор — дорадчий орган при московському монарху з представників землевласників і духівництва.

2. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ІВАНА IV. ОПРИЧНИНА

Зовнішня політика Івана IV мала виразно загарбницький характер. У 1552 р. після тривалого опору було підкорено Казанське ханство, а в 1556 р. без спротиву захоплено Астраханське ханство. Це не тільки відкрило шлях до Волзького торговельного шляху й завоювання Сибіру (розпочалося з 1582 р.), а й дало змогу московському царю задовольнити свої претензії на ординський спадок.

Щоправда, спроби боротьби з іншим нащадком Орди — Кримським ханством, виявилися невдалими. У 1571 р. кримський хан захопив і спалив Москву, змусивши царя поновити сплату данини.

Спроба захопити землі Балтїі під час Лівонської війни (1558-1583 рр.) закінчилася для Московського царства суцільною поразкою. На боці Лівонії виступили Королівство Польське, Велике князівство Литовське, Шведське і Данське королівства.

Невдачі у Лівонській війні спричинили впровадження в 1565 р. опричнини. Державу було поділено на дві частини — земщину, де збереглися традиційні форми правління і землеволодіння, й опричнину — особисті володіння монарха. Тут діяло військо опричників — особиста гвардія царя, що чинила масовий терор, страти, земельні конфіскації, придушуючи тих, кого цар вважав своїми ворогами.

У 1572 р. Іван Грозний (таке прізвисько йому пізніше дали російські історики) заборонив опричнину, а її діячів стратив. Московська держава була виснажена, а її сили підірвані. Однак унаслідок опричнини влада царя значно зміцніла.

Варто запам’ятати!

Опричнина — 1) частина Московської держави, особисті володіння (домен) царя; 2) період 1565-1572 рр. в Московській державі, що супроводжувався репресіями проти бояр і духовенства.

Поміркуймо!

Поміркуйте, що було справжньою метою опричнини. Доберіть докази на підтвердження своїх міркувань.

3. СМУТНИЙ ЧАС І ЗАПОЧАТКУВАННЯ ДИНАСТІЇ РОМАНОВИХ

На початку XVII ст. Московське царство охопила криза, яку історики назвали Смутний час (1598-1613 рр.). Був момент, коли держава опинилася на межі знищення.

Після смерті Івана IV на престол зійшов його син Федір Іванович (1584-1598 рр.). У 1591 р. за непевних обставин загинув молодший син Івана Грозного Дмитро.

Детальніше про історію Смутного часу читайте за посиланням

Після смерті царя Федора Івановича перервалася династія Рюриковичів. Виникла династична криза. Під час боротьби царський трон ненадовго вдавалося посісти по черзі Борису Годунову, самозванцю Лжедмитрію І та боярину Василю Шуйському. У боротьбу за трон і московські землі втрутилися Швеція і Річ Посполита. Поляки навіть організували воєнний похід на Москву з метою посадити на царський трон королевича Владислава.

Зрештою загроза іноземного поневолення змусила патріотичні сили Московії об’єднатися. Народні ополчення до кінця 1612 р. витіснили іноземців з країни. У лютому 1613 р. Земський Собор обрав новим царем 16-річного Михайла Романова. Так була започаткована династія Романових, яка правила в Росії понад 300 років.

Укріплення держави було продовжено заправління Олексія Михайловича Романова (1645-1676 рр.). Самодержавство було поновлено, Земські собори скликали дедалі рідше, поки в 1654 р. їхнє скликання взагалі припинилось. Боярська дума виконувала функції уряду. У 1649 р. «Соборним уложениям» (новий звід законів) було остаточно впроваджено особисту залежність селян.

Моментом зміцнення Московського царства було його втручання в боротьбу українських козаків з Річчю Посполитою під час Національно-визвольної війни на чолі з Богданом Хмельницьким. У 1654 р. на Переяславській раді Москва оголосила війну полякам і прийняла Військо Запорозьке «під високу руку государеву». Ця подія започаткувала поступове підкорення українських земель московським царатом.

Приєднання українських земель загострило проблему релігійної єдності. Адже обряди московської церкви значно відрізнялися від тих, що були традиційними для українських земель. Новий патріарх Никон, за підтримки царя, став впроваджувати нові правила: хреститися трьома пальцями, скорочувати богослужіння, виправляти на свій розсуд помилки в церковних книгах.

Але це збурило прибічників старих традицій, які назвалися «старообрядцями». У православній церкві стався розкол.

Держава придушила старообрядців і змусила їх тікати в ліси й незаселені райони. Одночасно був усунений занадто активний і самостійний Никон.

Московська держава зберегла свій деспотичний характер.

Варто запам’ятати!

Смутний час — період династичної кризи в Московському царстві на початку XVII ст.

Церковний розкол — невизнання частиною вірян настанов церковної влади й створення окремої церкви.

4. ЗОВНІШНЯ І ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА ПЕТРА І

Головною проблемою для зростання Московського царства була відсутність виходів до світових торговельних шляхів, а всі вони на той час були морськими. Вирішувати цю проблему довелося новому московському царю Петру І (1682-1725 рр.). Однак спроба утвердитися на берегах Чорного моря під час Азовських походів 1695-1696 рр. була невдалою.

Тоді Петро І змінив напрямок дій і вирішив позмагатися за панування на Балтиці, де на той час володарювало Шведське королівство на чолі з молодим талановитим королем Карлом XII. У 1700 р. Петро І розпочав затяжну Північну війну зі Швецією. Союзниками Москви виступили Данія і Саксонія. Але Карл XII стрімким ударом оточив Копенгаген і примусив Данію вийти з війни. Після цього шведська армія завдала нищівної поразки московському війську під Нарвою.

Задля перетворення Московії на сильну державу Петро І здійснив низку реформ. Зовні вони демонстрували розрив зі старим ординським спадком і символізували орієнтацію країни на Захід. Перетворення сприяли економічному зростанню і посиленню військової могутності країни.

З іншого боку, абсолютна влада царя, опора на дворянство, заснування мануфактур із використанням праці кріпаків закріплювало, «консервувало» феодальні пережитки.

Московське царство перейняло назву «Росія», а з 1721 р. прийняло офіційну назву «Російська імперія».

Петро І (портрет роботи художника Якова Хоубракена, 1718 р.)

Які особливості характеру царя хотів, на вашу думку, підкреслити художник?

Проаналізуйте схему й визначте, у чому виявлялася суперечність (поєднання прогресивних змін і недоліків) реформ Петра І.

Символом перетворень стала нова столиця — Санкт-Петербург, збудована на Неві за зразком Амстердаму.

Реформи посприяли військовому зміцненню Росії. Перелом у Північній війні спричинила поразка шведсько-української армії в битві під Полтавою в червні 1709 р. Карл XII невдовзі загинув, а у серпні 1721 р. був укладений Ніштадський мир, за яким Росія отримала частину балтійського узбережжя та вихід до Балтійського моря.

Перетворення потребували піднесення освітнього й культурного рівня суспільства. Спочатку дворянських дітей відправляли навчатися за кордон. Пізніше створили невелику мережу освітніх закладів. Започаткували друкарні, бібліотеки, був створений музей.

Український Всесвіт

У становленні Російської імперії помітну роль відігравала козацька старшинська й київська інтелектуальна еліта. У 1674 р. архімандрит Києво-Печерської лаври Інокентій Гізель видав книгу «Синопсис», де вперше обґрунтував зв’язок Москви з Княжою Руссю і київськими князями, про який у Московії ніхто не здогадувався. «Синопсис» тривалий час виконував роль підручника історії в Російській імперії. А саму назву «Російська імперія» запропонував колишній ректор Києво-Могилянського колегіуму Феофан Прокопович. Він же в 1725 р. сприяв створенню російської Академії наук.

ЗНАЮ МИНУЛЕ || ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ || ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Знаю і систематизую нову інформацію

Виконайте завдання до хронологічної послідовності:

• а) розташуйте назви подій і періодів у хронологічній послідовності, назвіть необхідні історичні дати;
• б) назвіть, які епізоди історії були спільними для українських земель і Московського царства/Російської імперії.

Обговорюємо в групі

1. Зіставте зовнішню і внутрішню політику Івана IV та Петра І, визначте позитивні риси правління й недоліки. Що було спільного в політиці обох правителів? Висловте припущення, чим це зумовлено.

2. До яких заходів удавалися правителі Московії для встановлення самодержавства?

Мислю творчо

1. Складіть розгорнутий план доповіді «Розвиток Московського царства у XVI — першій половині XVII ст.».

2. Зіставте розвиток Московського царства/Російської імперії з розвитком Османської імперії та Англії.

3. Англійський історик Норман Дейвіс писав: «. Перехід України від Польщі до Росії складно переоцінити. Московія дістала економічні ресурси й геополітичну позицію, необхідні, щоб стати великою державою. Формула «Московія + Україна = Росія». має фундаментальне значення. У такому разі справжнім засновником Російської імперії був Олексій Михайлович, а не його. син Петро».

Як бачить історик значення України для формування Російської держави? Яке значення, на думку історика, приєднання України мало для Московії? У який спосіб він намагається аргументувати свою позицію?

Ці дати допоможуть вам зрозуміти історію.

Запам’ятайте їх:

1700-1721 рр. — Північна війна

1721 р. — Проголошення Російської імперії

Династія Романових – схема родоводу з датами правління: генеалогічне древо і роки правління роду

Російська історія стабільна зміною правлячих династій. За всю історію розвитку держави на престолі змінилося лише дві династії: Рюриковичів і Романових. І саме династія Романових пов’язана з найбільшими історичними подіями, що сформували обличчя сучасної держави. Хронологія їх присутності у владі налічує близько 300 років.

З чого починалося генеалогічне древо Романових

Російська історія химерна. У теорії вона відома досить добре, але якщо заглибитися в давні періоди, виявляється досить суперечливою і заплутаною. Історію роду Романових можна визнати одним з підтверджень такої думки. Почнемо з того, що навіть точні дані, звідки він прийшов до Москви, щоб потім на три століття зайняти престол, достовірно не відомо:

• На думку представників самої династії, витоки появи роду криються в Пруссії, звідки прибув на Русь у 14 столітті засновник роду.
• Професійні історики, в тому числі академік і археограф Степан Борисович Веселовський, впевнені, витоки царської сім’ї перебувають у Великому Новгороді.

Літописи та старовинні манускрипти називають перше достовірне ім’я засновника династії. Ним став боярин Андрій Кобила.

Він належав до почту московського князя Симеона Гордого (1317-1353). Боярин дав початок прізвища Кошкиных, першим представником якої став син Андрія Кобили Федір Кішка.

Далі з цієї гілки пішла історія Кошкиных-Захарьиных, які через десятиліття і почали генеалогічне древо Романових.

Зигзаги історії призвели Захарьиных в часи правління Івана Грозного до самої основи царського трону. Легендарний останній представник роду Рюриковичів був чоловіком Анастасії Захариной. Іван Грозний не залишив спадкоємців чоловічої статі, і племінники його дружини стали реальними претендентами на місце на троні.

І зайняв його представник нового правлячого роду – Михайло Федорович Романов. Він був онуком рідного брата дружини Івана Грозного, Анастасії Романівни Захариной, сином її племінника Федора Микитовича. Пізніше, перейшовши в чернецтво, він взяв ім’я патріарх Філарет. До речі, саме він перетворив прізвище Захарьиных в Романових, прийнявши в якості прізвища ім’я свого діда, боярина Романа Захар’їна.

Важливо! Найдивовижніше, що по суті такий прізвища у царської сім’ї до 1917 року офіційно не існувало взагалі. Представники царської династії носили імена: царевич Іван Олексійович, великий князь Микола Олександрович. Прийняти прізвище офіційно, царська сім’я повинна була після декрету Тимчасового уряду в 1917 році.

Дивіться також:

Дивіться також

• Дон Кіхот – короткий зміст твору по главах: хто написав, список подвигів і характеристика лицаря
• «Лускунчик і мишачий король» – короткий зміст для читацького щоденника
• Образ Сантьяго в повісті Хемінгуея «Старий і море»
• Твір-опис за картиною А. В. Куїнджі «Рання весна»
• «Матуся Кураж та її діти» – короткий зміст (переказ)
• Як знайти площу і сторону рівностороннього трикутника, вписаного в коло, формула
• «Ромео і Джульєтта» – короткий зміст для читацького щоденника
• Реформи імператора Петра 1: таблиця, причини основних економічних, військових і церковних перетворень
• Відгук про проходження виробничої практики: зразок написання характеристики і висновки про стажування студента
• Образ Дервіля в повісті Бальзака «Гобсек»
• «Гобсек» – короткий зміст (переказ)
• Чи можна пробачити зраду?
• Що це таке строфа вірша: види, 4 – це скільки рядків, як називається строфа з 5 віршованих рядків
• Твір-роздум за прислівям «За двома зайцями поженешся — жодного не зловиш»
• Людину можна знищити, але неможливо перемогти (за повістю Хемінгуея «Старий і море»)
• У чому виявився реалізм письменника при створенні образу Гобсека?
• Образ Елізи Дуліттл у пєсі Б. Шоу «Пігмаліон»
• Вірність і зрада в повісті Гоголя «Тарас Бульба»
• Про що змушує задуматися повість Хемінгуея «Старий і море»?
• Гіпербола – що це в літературі: приклади з художніх творів, способи визначення
• Коротка біографія Бернарда Шоу
• Твір-опис дії: «Як я пекла торт»
• Твір-роздум за прислівям «Очі – дзеркало душі»
• Чи можна залишатися людиною, маючи гроші? (за повістю Бальзака «Гобсек»)
• Мінін і Пожарський – хто це такі: коротко що вони зробили, історія повстання рятівників Вітчизни
• Шпаківня (твір-опис процесу праці)
• Іван Грозний – біографія царя: коротко про дату народження, роки правління і смерті
• Приклади рудиментів і атавізмів у людини: в чому різниця, приклад докази еволюції, многососковость
• Аналіз сцени смерті Гобсека (за повістю Бальзака «Гобсек»)
• Образ тітки Поллі в повісті Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра»
• Висота ширина довжина – латинські позначення: як правильно пишуться розміри і чим відрізняються величини
• Твір мініатюра на тему Золота осінь: опис осінньої природи в художньому стилі
• Історія написання повісті Бальзака «Гобсек»
• Які проблеми піднімає Б. Шоу у пєсі «Пігмаліон»
• Якою ви бачите майбутнє життя Елізи? (за пєсою Б. Шоу «Пігмаліон»)
• Російсько-японська війна – коротко: причини, основні події, підсумки, в якому році була і наслідки
• Дружба Тома Сойєра і Гельберри Фінна (за повістю Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра»)
• Віденський конгрес 1814-1815 років і його підсумки: таблиця, причини і мета форуму, хто представляв Росію
• Що головне в житті людини: матеріальне або духовне? (за повістю Бальзака «Гобсек»)
• Як Ви розумієте вислів «маленька людина»?
• Образ Генрі Хіггінса у пєсі Б. Шоу «Пігмаліон»
• Твір на тему «Прогулянка в парку» зі словами «гай», «поле», «озеро»
• Мій друг Олексій (твір-опис зовнішності людини)
• Образ Бена Роджерса в повісті Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра»
• Образ Фредді в пєсі Б. Шоу «Пігмаліон»
• Твір-опис за картиною А. К. Саврасова «Граки прилетіли»
• Полтавська битва – коротко про найголовніше: опис і значення битви під Полтавою, причини перемоги росіян
• Життєві і духовні цінності людини – твір: приклади з літератури, які бувають, синоніми
• Опис картини Леонардо да Вінчі «Мона Ліза» (Джоконда)
• Опис картини Дієго Веласкеса «Меніни»

Початок династії Романових. Історія династії Романових

Романови, історія династії яких бере свій початок з шістнадцятого століття, були просто старовинним дворянським родом. Але після шлюбу, укладеного між Іваном Грозним і представницею роду Романових – Анастасією Захар`їна, вони стали близькі до царського двору. А після встановлення спорідненості з московськими Рюриковичами на царський престол почали претендувати і самі Романови.

Історія російської династії імператорів почалася після того, як правити країною став обраний внучатий племінник дружини Івана Грозного – Михайло Федорович. Його потомство стояло на чолі Росії аж до жовтня 1917 року.

Передісторія

Родоначальником деяких дворянських родів, у тому числі і Романових, називають Андрія Івановича Кобилу, батько якого, як свідчать записи, Дівоновіч гланди-Камбіо, що отримав у хрещенні ім`я Іван, з`явився в Росії в останнє десятиліття чотирнадцятого століття. Він приїхав з Литви.

Незважаючи на це, певна категорія істориків припускає, що початок династії Романових (коротко – Будинку Романових) походить з Новгорода. У Андрія Івановича було цілих п`ять синів. Їх звали Семен Жеребець і Олександр Ялинка, Василь Івантай і Гавриїл Гавша, а також Федір Кішка. Вони були родоначальниками цілих сімнадцяти дворянських будинків на Русі. У першому коліні Андрія Івановича і його перших чотирьох синів прозивали Кобиліна, Федора Андрійовича та його сина Івана – Кошкіна, а сина останнього – Захарія – Кошкіним-Захарьіним.

Виникнення прізвища

Нащадки незабаром відкинули першу частину – Кошкіна. І з деяких пір вони стали писатися тільки під прізвищем Захар`їни. З шостого коліна до неї додалася друга половина – Юр`єви.

Відповідно, потомство Петра і Василя Яковича прозивали Яковлєва, Романа – окольничого і воєводи – Захар`їна-Романовимі. Саме з дітей останнього і бере початок знаменита династія Романових. Роки правління цього роду почалися з 1613-го.

Царі

Династії Романових вдалося звести на царський трон п`ять своїх представників. Першим з них був внучатий племінник Анастасії – подружжя Івана Грозного. Михайло Федорович – перший цар династії Романових, він був піднятий на престол Земським собором. Але, оскільки він був молодий і недосвідчений, фактично країною правила старица Марфа з ріднею. Після нього царі династії Романових були нечисленні. Це його син Олексій і три онуки – Федір, Іван V і Петро I. Саме на останньому в 1721-му році завершилася царська династія Романових.

Імператори

Коли Петро Олексійович зійшов на престол, для роду почалася зовсім інша епоха. Романови, історія династії яких як імператорів почалася в 1721-му, дала Росії тринадцять правителів. З них тільки три були представниками по крові.

Після Петра Першого – першого імператора Дому Романових – як самодержавної імператриці престол успадковувала його законна дружина Катерина I, про походження якої досі історики ведуть гарячі суперечки. Після її смерті влада перейшла до внука Петра Олексійовича від першого шлюбу – Петру Другому.

Через чвари та інтриг лінія престолонаслідування його діда була заморожена. І після нього імператорська влада і регалії були передані дочки старшого брата імператора Петра Великого – Івана V, тоді як після Анни Іоанівни на російський трон піднявся її син від герцога Брауншвейзького. Його звали Іван VI Антонович. Він став єдиним представником династії Мекленбург-Романових, які зайняли престол. Його повалила його ж тітка – «дочко Петрова», імператриця Єлизавета. Вона була незаміжньою і бездітною. Ось чому династія Романових, таблиця правління яких досить значна, по прямій чоловічій лінії саме на ній і закінчилася.

Знайомство з історією

Воцаріння цього роду на престолі відбулося за дивних обставин, оточених численними дивними смертями. Династія Романових, фото представників якої є в будь-якому підручнику історії, безпосередньо пов`язана з російською літописом. Вона виділяється своїм незмінним патріотизмом. Разом з народом переживали важкі часи, потихеньку піднімаючи країну з убогості і бідності – результатів постійних війн, саме Романови. Історія російської династії буквально просякнута кривавими подіями і таємницями. Кожен її представник хоч і шанував інтереси підданих, в той же час відрізнявся жорстокістю.

Перший правитель

Рік початку династії Романових був вельми неспокійним. У держави не було законного правителя. В основному завдяки відмінній репутації Анастасії Захар`їна і її брата Микити сім`я Романових була шанована усіма.

Росію терзали війни зі Швецією і практично не припиняються міжусобні чвари. На початку лютого 1613-го року у Великому Кремлівському палаці, залишеному іноземними загарбниками разом з купою бруду і сміття, був проголошений перший цар династії Романових – молодий і недосвідчений принц Михайло Федорович. І саме цей шістнадцятирічний син патріарха Філарета ознаменував початок правління династії Романових. Він закріпився на царювання на цілих тридцять два роки.

Саме з нього починається династія Романових, таблиця генеалогії якої вивчається в школі. У 1645-му Михайла змінив його син Олексій. Останній також правил досить довго – більше трьох десятиліть. Після нього черговість в престолонаслідування була пов`язана з деякими труднощами.

З 1676-го Росією шість років правив онук Михайла – Федір, названий на честь прадіда. Після його смерті правління династії Романових гідно продовжили Петро І та Іван V – його брати. Вони впродовж майже п`ятнадцяти років здійснювали двовладдя, хоча фактично все управління країною взяла в свої руки їх сестра Софія, яка мала славу дуже властолюбної жінкою. Історики розповідають, що для приховування даної обставини був замовлений спеціальний подвійний трон, який має діру. І саме через нього пошепки Софія давала своїм братам вказівки.

Петро Великий

І хоча початок правління династії Романових пов`язане з ім`ям Михайла Федоровича, тим не менше одного з її представників знають практично всі. Це людина, яким може пишатися і весь російський народ, і самі Романови. Історія російської династії імператорів, історія російського народу, історія Росії нерозривно пов`язані з ім`ям Петра Великого – полководця і засновника регулярної армії і флоту, і взагалі – людини з дуже прогресивними поглядами на життя.

Володіючи цілеспрямованістю, сильною волею і великою працездатністю, Петро I, як, втім, і вся, за невеликим винятком, династія Романових, фото представників якої є у всіх підручниках історії, протягом життя багато вчився. Але особливу увагу він приділяв військовому і морському справі. Під час першої поїздки за кордон в 1697-1698 роках Петро пройшов курс артилерійських наук в місті Кенігсберзі, потім півроку працював на амстердамських верфях простим теслею, вивчав теорію кораблебудування в Англії.

Це була не тільки сама примітна особистість своєї епохи, їм могли пишатися Романови: історія російської династії не знала більш розумного і допитливого людини. Весь вигляд його, за словами сучасників, свідчив про це.

Петро Перший незмінно цікавився всім, що якимось чином торкалося його плани: і по частині правління або комерції, і в освіті. Його допитливість поширювалася практично на все. Він не нехтував навіть найдрібнішими подробицями, якщо вони згодом могли бути в чомусь корисними.

Справою життя Петра Романова стало піднесення своєї держави і посилення його військової сили. Саме він став засновником регулярного флоту і армії, продовживши реформи свого батька – Олексія Михайловича.

Державні перетворення петровського правління перетворили Росію в сильну державу, яка набула морські порти, розвинену зовнішню торгівлю і добре налагоджену адміністративну систему управління.

І хоча початок правління династії Романових було покладено майже за шість десятиліть до того, жодному її представникові не вдалося досягти того, чого добився Петро Великий. Він не тільки зарекомендував себе як відмінний дипломат, але й створив антишведский Північний альянс. В історії з ім`ям першого імператора пов`язаний основний етап розвитку Росії і її становлення як великої держави.

При цьому Петро був вельми жорсткою людиною. Коли в сімнадцятирічному віці він заволодів владою, то не забув запроторити свою сестру Софію в далекий монастир. Один з найвідоміших представників династії Романових, Петро, більш відомий як Великий, мав славу досить безсердечним імператором, який собі визначив мету – реорганізацію своєї малоцивілізований країни на західний манер.

Проте, незважаючи на такі передові ідеї, він вважався норовливим тираном, зовсім під стать своєму жорстокому попередникові – Івану Грозному, чоловікові своєї прабабусі Анастасії Романової.

Деякі дослідники відкидають більшу значимість петровських перебудов і взагалі політики імператора в період його правління. Петро, як вважають вони, дуже поспішав в досягненні своїх цілей, тому рухався найкоротшим шляхом, застосовуючи часом навіть очевидно незграбні методи. І саме це стало причиною того, що після його передчасної смерті російська імперія досить швидко повернулася у той стан, з якого реформатор Петро Романов намагався вивести її.

Неможливо одним махом кардинально змінити свій народ, навіть побудувавши для нього новоспечену столицю, поголивши боярам бороди і звелівши збиратися на політичні мітинги.

Тим не менше, політика Романових, і зокрема, адміністративні реформи, які запровадив Петро, досить багато значили для країни.

Нова гілка

Після одруження Анни (другої дочки Петра Великого і Катерини) з племінником шведського короля було закладено початок династії Романових, яке фактично перейшло в рід Гольштейн-Готторп. При цьому, згідно з договором, син, народжений від цього шлюбу, а ним став Петро III, все-таки залишався членом цього царського Будинки.

Таким чином, згідно генеалогічним правилами, імператорський рід став іменуватися Гольштейн-Готторп-Романовським, що знайшло відображення не тільки на їх родовому гербі, але і на гербі Росії. Починаючи з цього часу, престол передавався по прямій лінії, без будь-яких хитросплетінь. Сталося це завдяки указу, виданого Павлом. У ньому говорилося про престолонаслідування по чоловічій прямій лінії.

Після Павла країною правив Олександр I – його старший син, який був бездітним. Другий його нащадок – князь Костянтин Павлович – відмовився від престолу, що, власне, і стало однією з причин декабристського повстання. Наступним імператором став його третій син – Микола I. Взагалі, з часів Катерини Великої всі спадкоємці престолу стали носити титул цесаревича.

Після Миколи I трон перейшов до його старшого сина – Олександру II. У віці двадцяти одного року від туберкульозу помер цесаревич Микола Олександрович. Тому наступним був другий син – імператор Олександр III, якого успадкував його старший син і останній російський імператор – Микола II. Таким чином, з моменту, коли було покладено початок династії Романових-Гольштейн-Готторп, з цієї гілки відбувається вісім імператорів, вважаючи і Катерину Велику.

Дев`ятнадцяте століття

У XIX столітті імператорська сім`я сильно розрослася і збільшилася. Були навіть прийняті спеціальні закони, якими регулювалися права та обов`язки кожного з членів сім`ї. Обговорено були і матеріальні аспекти їхнього існування. Був навіть введено новий титул – князь імператорської крові. Він припускав занадто далеке потомство правителя.

З того часу, коли було покладено початок династії Романових, і до початку дев`ятнадцятого століття в Імператорський Дім стало входити вже чотири гілки по жіночій лінії:

• Гольштейн-Готторповская;
• Лейхтенбергского – відбувалася від дочки Миколи I, великої княгині Марії Миколаївни, і герцога Лейхтенбергского;
• Ольденбурзька – від шлюбу дочки імператора Павла з герцогом Ольденбургскім;
• Мекленбургская – бере свій початок від шлюбу княгині Катерини Михайлівни і герцога Мекленбург-Стреліцкого.

Революція і Імператорський Дім

З моменту, коли було покладено початок династії Романових, історія цієї родини сповнена смертей і кровопролиття. Недарма останнього з роду – Миколу ІІ – прозвали Кривавим. Треба сказати, що сам імператор при цьому зовсім не відрізнявся жорстокою вдачею.

Час правління останнього російського монарха ознаменувався стрімким економічним зростанням країни. У той же час усередині Росії спостерігалося зростання соціальних і політичних протиріч. Все це призвело до початку революційного руху і в результаті – до повстання 1905-1907 років, а потім і до лютневої революції.

Імператор Всеросійський і цар Польський, а також великий князь Фінляндський – останній російський імператор з династії Романових – зійшов в 1894 році на престол. Миколи II сучасники характеризують як м`якого і високоосвіченого, щиро відданого країні, але разом з тим дуже впертого людини.

Мабуть, це і стало причиною наполегливої неприйняття рад досвідчених сановників в питаннях управління державою, що, власне, і призвело до фатальних помилок в політиці Романових. Дивно віддана любов государя до власної дружини, яку в деяких історичних документах називають навіть психічно неврівноваженою особливої, стала причиною дискредитації царської сім`ї. Під сумнів була покладена її владу як єдино вірна.

Це пояснювалося тим фактом, що дружина останнього російського імператора мала досить вагоме слово в багатьох аспектах управління державою. При цьому вона не пропускала жодної можливості цим скористатися, тоді як багатьох високопоставлених осіб це жодним чином не влаштовувало. Більшість з них вважало останнього царюючого Романова фаталістом, інші ж дотримувалися тієї думки, що він просто повністю байдужий до страждань свого народу.

Кінець правління

Кривавий 1917-й рік став підсумковим для похитнулася влади цього самодержця. А почалося все з першої світової війни та неефективності політики Миколи Другого в цей важкий для Росії період.

Антагоністи сім`ї Романових стверджують, що в цей період останній самодержець просто не зміг або не зумів вчасно впровадити в життя необхідні політичні чи соціальні реформи. Лютнева революція змусила останнього імператора все-таки зректися престолу. У підсумку Микола II разом з родиною був узятий під домашній арешт в своєму палаці в Царському селі.

У середині дев`ятнадцятого сторіччя Романови правили більш ніж шостою частиною планети. Це було самодостатнє, незалежне і концентрує в собі щонайбільше у Європі багатство держава. Це була величезна епоха, яка завершилася після розстрілу царської сім`ї, останньою з Романових: Миколи II з Олександрою та їх п`ятьма дітьми. Сталося це в підвалі будинку Іпатьєва в Єкатеринбурзі в ніч на 17 липня, в 1918 році.

Романови сьогодні

До початку 1917 Русский Імператорський Дім налічував шістдесят п`ять представників, з який тридцять два належали до чоловічої його половині. Вісімнадцять чоловік було розстріляно більшовиками в період з 1918 по 1919 роки. Сталося це в Петербурзі, Алапаевске і, звичайно, в Єкатеринбурзі. Решта сорок сім людей врятувалися втечею. В результаті вони опинилися у вигнанні, в основному в США і у Франції.

Незважаючи на це значна частина династії ще більше десяти років сподівалася на крах влади Рад і відновлення російської монархії. Коли в грудні 1920-го Ольга Костянтинівна – Велика княжна – стала регентом Греції, вона стала приймати в цій країні багатьох біженців з Росії, які збиралися просто перечекати і повернутися додому. Однак цього не сталося.

Тим не менш, Дім Романових ще довгий час мав вагу. Більш того, в 1942 році двом представникам Вдома був навіть запропонований престол Чорногорії. Було навіть створено Об`єднання, до якого увійшли всі нині живуть члени династії.