Головну роль у функціонуванні ендокринної системи виконують гіпоталамус, гіпофіз і наднирники. Ці залози регулюють протікання процесів, що забезпечують взаємодію всіх частин нашого організму. Вищим підкірковим центром ендокринної регуляції є гіпоталамус — відділ довгастого мозку.
Саме через це їх називають залозами внутрішньої секреції (ендокринні залози). У людини до ендокринних залоз відносять: епіфіз, гіпофіз, щитоподібну, загруднинну (тимус), паращитоподібні, наднирники, острівці Лангерганса підшлункової залози та ендокринну частину статевих залоз.
До залоз суто внутрішньої секреції відносяться: підшлункова, статеві, слізні, щитоподібна, вилочкова залоза, паращитоподібна, вилочкова золота, паращитоподібні, гіпофіз, епіфіз.
glandula) — орган в тілі, функцією якого є вироблення специфічних речовин (секретів). Секрети можуть виділятися у зовнішнє середовище чи у кров.
Гіпофіз називають «диригентом оркестру ендокринних залоз». Більшість гормонів гіпоталамусу — тропні гормони, що регулюють роботу всіх залоз внутрішньої секреції.
Так, відомо як мінімум п’ять спеціалізованих систем секреції у бактерій: 1) Система секреції i типу: АТФ-зв’язані касети, згадані вище.
